Щодо четвертого твору збірки – роману «Фіаско», то, на мій погляд, у ньому автор «намішав» усі ідеї, які вважав важливим. У творі більше 10 частин, і майже в кожній підіймається якась складна морально проблема: кріозаморожування та його наслідки (коли людина розморожується, нічого не пам’ятаючи про минуле життя); прагнення контактів із позаземними цивілізаціями та їх наслідки (часто такі, що не влаштовують людину); космічні війни і намагання нав’язати свій спосіб життя не лише оточуючим, але і мешканцям далеких планет тощо. Причому, ці проблеми подаються як ті, з яких важко, майже неможливо знайти вихід, адже з будь-якого боку людина залишається у програші. Події роману розкидані в часі і в космічному просторі, унаслідок чого було іноді складно зрозуміти, коли що відбувалося і особливо – як це пов’язане з попередніми подіями твору. А ще, на мій погляд, це досить сумний твір, оскільки жодна сюжетна лінія (чи то пошуки зниклого космічного корабля, чи то намагання встановити контакти з мешканцями планети Квінта) не закінчується вдало.