Про те, що ситуація в українській освіті залишає бажати кращого, ми регулярно чуємо з екранів телевізорів і читаємо в інтернеті. Хабарництво, кумівство, академічна недоброчесність, виключно низький рівень фахової підготовки, махінації із захистом дисертацій - все це регулярно вигулькує в сюжетах журналістів-розслідувачів. Менше з тим, сучасна література тему залаштунків українського освітянства не розглядала - аж допоки не з'явився "Факультет". Роман, який став лауреатом премії видавництва "Смолоскип", - перша (принаймні, наскільки мені відомо) спроба художнього осмислення того, що відбувається в наших університетах і академіях, інститутах і коледжах. Авторка обирає цікавий формат. "Факультет" - це, фактично, роман в новелах, низка історій, об'єднаних спільним місцем дії, лінгвістичною кафедрою провінційного університету. Кожна з цих історій присвячена одному з викладачів цієї кафедри, а всі разом вони дають відповідь на запитання: то чому ж усі ці "сіячі розумного, доброго й вічного" на чолі зі своєю завідувачкою, "золотою людиною" Раїсою Олександрівною, так прагнуть позбутися новенької викладачки, талановитої й дивакуватої Аліси? Але ні, "Факультет" - це не детектив:) Це якісна, дошкульна сатира на побут і звичаї одного з найтоксичніших, за твердженням психологів, середовищ - освітянського. А ще це така саме якісна психологічна розвідка - адже авторка майстерно й неупереджено препарує внутрішній світ тих, хто вчить наших дітей, витягаючи на світло найпотаємніші їхні таємниці й мотиви. Книга читається дуже легко, хоча всі новели-розділи "Факультету" написані в різній тональності: від іронічно-гротескної, до зимно-відстороненої. Окремо відзначу стильну обкладинку й гарне дизайнерське оформлення книги.

Якщо ви все ще знаходитесь на цій сторінці, і прокрутили її догори з метою побачити рецензії, якщо вони є для цієї книги, значить книга зацікавила вас, але ви ще сумніваєтесь щодо її придбання. Моя порада – купуйте та читайте! Ця книжка відверта та смішна (мабуть, сатирична), хоча, розібравшись з її тематикою (а вона при вищу освіту в нашій країні) стає трохи (може й не трохи) сумно, через те, що такі «навчителі» є не поодинокими для наших вищих навчальних закладів. То ж порада для прочитання: смійтеся, але не миріться з дією згаданих в книзі «фахівців», боріться всіма можливими засобами проти всього того, чим наповнена наша освіта й що зовсім не личить її обличчю. Книжка поділена на розділи. Кожен з яких має на меті познайомити читача з конкретним персонажем на факультеті. Розкрити особисті риси характеру, познайомити нас з життям цієї людини. Це зроблено стисло, вміло та з притаманним письменниці гумором. Книга обрамлена з обох кінців прологом та епілогом, які авторка присвячує Алісі, яка має хист до навчання молоді, але методи якої не сприймаються колективом на чолі з Раїсою Олександрівною. Відчувається, що Дарина Березіна хоче бачити в більшості викладачів саме таких вчителів, як Аліса. Люблячих свою роботу, та відданими їй. Нестандартних, тих, що не вміють підлаштовуватись під інтриги та маразми своїх керманичів.