Купила цю книгу, тому що у неї була дуже приваблива благородна обкладинка, яка свідчить, що під нею - серйозний роман. Спасибі художниці Оксани Богуславської. Автор, безумовно, дуже талановитий і самобутній. У цієї книги є переваги і недоліки. Спочатку про достоїнства. 1) Дуже цікавий, динамічний сюжет; 2) автор не віддає переваги тому чи іншому герою (за винятком ідеального митрополита Шептицького), у кожного є хороші якості і ниці; 3) автор ходить на вістрі леза історичної правди, але не переступає межі, за якою - зовсім дешева історична кон'юнктура. Про недоліки: 1) є ляпи в редактурі (див. перший абзац); 2) хотілося б, щоб частини книги теж мали свої заголовки, а не тільки номери; 3) на мій погляд, головною темою книги стала ... ненависть. Згідно з сюжетом всі ненавидять всіх: поляки - більшовиків, євреїв і українців, українці - більшовиків, євреїв і поляків, а більшовики готові знищувати всіх. Для мене була незвичною стилістика опису етно-політичних і політико-соціальних конфліктів на межі коректності. В цілому роман можна вважати яскравим твором, якій нікого не залишить байдужим.

Якщо ви взяли в руки книгу-товстуна, довго думали, чи варто читати і захопилися нею так, що мало не проковтнули за вечір, а читаючи мимохідь знаходите старих героїв автора з інших книжок, вітаю, перед вами чергова книга Владислава Івченка. Два пасинки Митрополита це реально вибухові суміші, де поєднано погляди на події Другої Світової Війни з найрізноманітніших ракурсів. Це реальний світ, де не все біле і чорне, де існують різні думки, які не завжди співпадають з нашими. У книзі розгортаються події з 1938 по 1945 роки, чи не найкривавіші сторінки історії Західної України. Тут ми знаходимо двох головних героїв Івана та Теофіла, обидва врятовані і виплекані при Митрополитові Шептицькому, обидвом пророкували неймовірну кар'єру, але все змінила війна... Іван, якого покалічила доля, який пережив голод, страх і який не зламався і до кінця залишився вірним Богові та Теофіл, який під впливом різних факторів таки відійшов від віри і який спокушений солодкою помстою до кінця залишився вірним Україні. Натомість Митрополит Шептицький тут більше згаданий як тло, як символічний образ. Не буду вдаватися в деталі, але підсумовуючи, книга дає розуміння, що на війні не може бути лише позитивних героїв чи лише негативних. Дуже реалістично і життєво змальовує автор людську натуру, можливість пристосуватися до різних умов і різної влади. Тут немає ні переможців, ні переможених, як і в житті