Любі читачі! Це не просто рецензія чи опис збірки. Це подяка Дмитру Павличку!!! Його збірка до болю романтична, спокійна та рідна. Неодноразово рятувала мене від поганих думок. Вона ставала знеболюючим в момент, коли боліла моя душа. Ці вірші наповнювали мене теплом, яке розливалося по всьому тілу. Кожний рядочок, кожний вірш надихав мене писати. Писати про свої почуття, як писав автор. Писати про красу природи, писати про вірність та щирість людей. Він навчив мене викладати все на папірець, не тримати в собі. Навчив звільняти душу від дурниць і просто насолоджуватися життям. На жаль, не можу обрати один вірш, не можу виділити один серед всіх. Адже вони доповнюють одне одного і утворюють вибухову хвилю емоцій і почуттів. Саме в цей момент ти відчуваєш себе живим. Читаю збірку в момент, коли сум полоняє мене. Читаю в момент, коли радість переповнює моє тіло і душу. Це немов ковток свіжого повітря в один із спекотних серпневих днів. Це немов тепла ковдра, яка огортає тебе повністю в один із днів лютого. Читайте українську поезію і будьте щасливі!

Вперше, напевне як і всі, ознайомилась з Павличком в школі, коли ще трохи знехотя вчила "Два кольори". Зараз же відбулося наше друге знайомство, про яке я зовсім не жалкую. Перш за все про саму книгу. Ця серія вже вкотре потрапляє до мене на полицю, і якість геть не змінилась: приємна на дотик обкладинка, назва на якій не стирається, якісний папір та друк, за це не втомлююся дякувати видавництву. Тепер же про те, що в книзі. В збірці ви можете знайти твори, які знає ледь не кожна дитина, і такі, що геть не кожному потрапляли в руки. Павличко справжній майстер слова та неабиякий знавець емоцій, або, хоча б того як їх передати. Особливо хочу відмітити поеми та твори зі збірки "Золоте ябко". "Ябко" - надзвичайно чуйні вірші, сповнені почуттів, пристрасті та самої чистої людської любові, що знаходить вихід у словах, доторках, та емоціях. Слова захоплюють та огортають, не хочуть відпускати від себе, тому читається легко та швидко. Поеми ж варто прочитати та достойно оцінити хоча б і заради одного момента: "Прибий мене навіки до арени... Та він спокійно відійшов від мене, І меч у груди застромив собі". Особисто на мене цей твір справив надзвичайне враження. Що ж, Дмитро Павличко талановитий автор, майстер свого діла. Це саме та поезія, яку не можна упускати.

Більшість читачів, мабуть, ще зі шкільних лав знають Дмитра Павличка і його культовий вірш, який було покладено на музику, «Два кольори». Проте автор відомий не лише за цією поезію. Його творчість - цілий світ, де перетинається правда й гріх, щастя й горе, це яскрава й багатогранна реальність, в яку з головою поринаєш вже з першого рядку першого віршу. Ця збірка - джерело відомих та маловідомих віршів автора, які поєднують у собі кохання, радість, щастя, материнську любов. Проте не обходиться у віршах поета без смутку, горя й печалі. Все, як і в житті... все, як і в пісні про червоний та чорний кольори... Символічно? Можливо. Все своє життя Павличко зобразив у власних віршах. Із його поезій відразу стає зрозуміло, яким був його шлях, як вибудовувався його характер, як формувалися певні погляди та переконання. Зауважу, що обкладинка видання 2017 року представлено у чорному кольорі, а вже наступного року (2018-го) цю збірку видали у червоному. Цікаво, це була така задумка, чи як? Одним словом, вийшло досить оригінально. Особисто мені дуже подобається мінімалізм. Зовні бачимо лише «Павличко», «два кольори» і зображення птаха, який (на мою думку) летить проти вітру. Цього сповна достатньо, щоб зрозуміти суть всієї книги. Бо, насправді, всім своїм єством Павличко є яскравим бунтарем, сподвижником України, нашої незалежності, гідності, всіх тих рис, якими має володіти нескорений сильний народ. Його слово має неймовірну силу, воно актуальне не зважаючи на плин часу, епох та режимів. Письменник належить до числа тих, котрі відображають у своїй творчості сучасність, не боячись публіцистичних ноток. Це, насправді, є рушійною силою, якою потім йдуть багато його послідовників. Варто лишень згадати, що саме Павличко був першим, хто заговорив про УПА, Помаранчеву революцію, Чечню. В творчості автора присутні військові сили, що власне впродовж історії творили та продовжують творити наше майбутнє. Немало сказано про традиції та звичаї українців, чим Павличко намагається відродити важливий пласт духовної культури, національної свідомості та самозбагачення. А ще він прагне зрозуміти значущість людського діяння, багатство людських почуттів, стосунків з навколишнім світом. Та для мене особисто, головною темою у творчості Дмитра Васильовича є рідна мова, її автентичність, самостійність. Вражає, настільки автор сильно її любить, шанує, він вважає, що саме рідна мова - це невід'ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Сильно, правда ж? Вважаю, цей збірник варто читати усім свідомим українцям. Щоби відповісти самим собі на багато питань, знайти вихід із тих чи інших життєвих ситуацій, та нарешті зрозуміти, хто ми є насправді. Та що маємо робити задля процвітання своєї батьківщини. Кілька слів про якість книжки. До видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» претензій у мене ніяких немає, все на вищому рівні. Тверда, водночас приємна на дотик палітурка, білі аркуші, чіткі літери та зручний для читання шрифт - все це створює підґрунтя для комфортного читання добротної літератури. Якою власне і є збірка «Два кольори».