Дружина доглядача зоопарку
Паперова книга | Код товару 917935
Yakaboo 4.8/5
Автор
Діана Акерман
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2007
Перекладач
Ольга Бершадська, Катерина Дем'янчук
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Дружина доглядача зоопарку

Пропонуємо вашій увазі книгу Діани Акерман «Дружина доглядача зоопарку» від видавництва «Book Chef».

Про книгу:

Події, що відбуваються і розповідаються автором на сторінках цієї книги справжні. За часів Другої світової війни хранителі зоопарку в Варшаві врятували сотні людей від нацистських рук. Подружня пара, Ян та Антоніна Жабинських переховували біженців в порожніх клітках для тварин.

Дайан Акерман провела велику дослідницьку роботу цієї маловідомої до сьогоднішнього дня сторінки історії, що зберігалася в архівах історії Польщі і чудово відтворила її в своїй дивовижній художній роботі. Неймовірно захоплююча, відверто правдива і надзвичайно сильна історія про життя мешканців варшавського зоопарку: місцевих тварин, подружньої пари Жабинських і знайшовших там притулок трьох сотень біженців, що переховувалися від очей нацистів. Одночасно з подіями, що мали місце безпосередньо на території зоопарку, автор досліджує тривожні нав'язливі ідеї, які стоять в основі нацизму.

Чому варто купити книгу «Дружина доглядача зоопарку» Діани Акерман?

«Дружина доглядача зоопарку» - книжка, яка розповідає історію мужності, рішучості і співчуття виявлених подружжям Яном і Антоніною Жабинських. Ця історія показує, як лише дві особи здатні врятувати більше трьох сотень життів, укривши в своїх стінах на території зоопарку людей, яким нікуди було бігти і ніде більше ховатися. Це історія про людей, в яких Друга світова війна викликала все їх найкращі якості, завдяки чому багато невинних життів отримали шанс на порятунок.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Діана Акерман
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2007
Перекладач
Ольга Бершадська, Катерина Дем'янчук
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Основано на реальных событиях 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Художественную прозу о Второй мировой войне мне достаточно сложно читать с точки зрения эмоций, а если она рассказывает еще и о реальных событиях, то сложно становится вдвойне. Но пройти мимо книги Дианы Акерман "Дружина доглядача зоопарку" я не могла. Впервые я услышала эту историю, когда посмотрела одноименный фильм снятый по мотивам книги. История о скрывающихся на территории зоопарка людях не может не вызывать слез и переживаний за их судьбы.

    Итак, о сюжете. Семейная пара владеет зоопарком в Варшаве. Как только в городе начинаются военные события они решают помочь тем, кому смогут, хотя при этом рискуют своими жизнями. За все время оккупации Польши, они помогли выжить более трем сотням людей, пряча их в клетках для животных.

    Такие книги всегда вызывают бурю эмоций и веру в то, что даже среди хаоса, разрушений и войны, всегда найдутся люди ставящие спасение чужих жизней выше своего собственного страха. Часто такие люди оставляют в мировой истории больше следов, чем многие правители государств. "Дружина доглядача зоопарку" - это необычайно сильная история о мужестве обычных людей, которые не смогли отвернуться в сторону при виде чужих страданий. Потрясающая книга, которую советую прочесть всем.
  •  
    "Чому тварини іноді можуть здолати свою хижацьку природу всього лише за кілька місяців, а людина, незважаючи на довгі віки вдосконалення, може швидко здичавіти і стати більш хижою, ніж будь-який звір?" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Американська письменниця та натуралістка Акерман створила книгу, в якій особливим чином поєдналися зворушлива художня проза, детальний біографічний роман та виважене історичне дослідження. "Дружина доглядача зоопарку" розповідає історію Яна та Антоніни Жабінських, які кілька десятиліть були власниками зоопарку у Варшаві.
    У роки Другої світової війни вони врятували понад три сотень євреїв, переховуючи їх у зруйнованих клітках, які залишилися після вивезених та вбитих нацистськими окупантами тварин. Інститут Яд Вашем (Ізраїль) зарахував подружжя до числа Праведників Світу на знак вдячності за той подвиг, який вони вчинили під час окупації Польщі Третім Рейхом.
    Виявляється, що нацисти були палкими прихильниками тварин і захисниками навколишнього середовища. Лутц Гек, який у книзі виступає "заклятим другом" Яна та Антоніни Жабінських, прагнув підлаштувати поняття краси до бажання отримати чистокровних скаковий коней і чистокровних тварин для полювання. Жабінські скористалися одержимістю нацистів рідкісними тваринами та змогли врятувати від концтабору понад триста людей.
    Загалом "Дружину доглядача зоопарку" навряд чи можна вважати розважальним читвом. Текст в деяких місцях нагадує статті з Вікіпедії, що спочатку збиває з пантелику. Помітно, що авторка опрацювала велику кількість оригінальних джерел та фахової літератури, тому за історичними довідками, цитатами відомих дослідників дещо втрачається емоційна складова книги. Все ж таки, під час прочитання більше хотілося дізнатися про саму Антоніну Жабінську, а не про особливості дорослішання рисей, абажури чи про традиційні справи населення Польщі.
Купити - Дружина доглядача зоопарку
Дружина доглядача зоопарку
150 грн
Є в наявності
 

Рецензії Дружина доглядача зоопарку

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Основано на реальных событиях 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Художественную прозу о Второй мировой войне мне достаточно сложно читать с точки зрения эмоций, а если она рассказывает еще и о реальных событиях, то сложно становится вдвойне. Но пройти мимо книги Дианы Акерман "Дружина доглядача зоопарку" я не могла. Впервые я услышала эту историю, когда посмотрела одноименный фильм снятый по мотивам книги. История о скрывающихся на территории зоопарка людях не может не вызывать слез и переживаний за их судьбы.

    Итак, о сюжете. Семейная пара владеет зоопарком в Варшаве. Как только в городе начинаются военные события они решают помочь тем, кому смогут, хотя при этом рискуют своими жизнями. За все время оккупации Польши, они помогли выжить более трем сотням людей, пряча их в клетках для животных.

    Такие книги всегда вызывают бурю эмоций и веру в то, что даже среди хаоса, разрушений и войны, всегда найдутся люди ставящие спасение чужих жизней выше своего собственного страха. Часто такие люди оставляют в мировой истории больше следов, чем многие правители государств. "Дружина доглядача зоопарку" - это необычайно сильная история о мужестве обычных людей, которые не смогли отвернуться в сторону при виде чужих страданий. Потрясающая книга, которую советую прочесть всем.
  •  
    "Чому тварини іноді можуть здолати свою хижацьку природу всього лише за кілька місяців, а людина, незважаючи на довгі віки вдосконалення, може швидко здичавіти і стати більш хижою, ніж будь-який звір?" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Американська письменниця та натуралістка Акерман створила книгу, в якій особливим чином поєдналися зворушлива художня проза, детальний біографічний роман та виважене історичне дослідження. "Дружина доглядача зоопарку" розповідає історію Яна та Антоніни Жабінських, які кілька десятиліть були власниками зоопарку у Варшаві.
    У роки Другої світової війни вони врятували понад три сотень євреїв, переховуючи їх у зруйнованих клітках, які залишилися після вивезених та вбитих нацистськими окупантами тварин. Інститут Яд Вашем (Ізраїль) зарахував подружжя до числа Праведників Світу на знак вдячності за той подвиг, який вони вчинили під час окупації Польщі Третім Рейхом.
    Виявляється, що нацисти були палкими прихильниками тварин і захисниками навколишнього середовища. Лутц Гек, який у книзі виступає "заклятим другом" Яна та Антоніни Жабінських, прагнув підлаштувати поняття краси до бажання отримати чистокровних скаковий коней і чистокровних тварин для полювання. Жабінські скористалися одержимістю нацистів рідкісними тваринами та змогли врятувати від концтабору понад триста людей.
    Загалом "Дружину доглядача зоопарку" навряд чи можна вважати розважальним читвом. Текст в деяких місцях нагадує статті з Вікіпедії, що спочатку збиває з пантелику. Помітно, що авторка опрацювала велику кількість оригінальних джерел та фахової літератури, тому за історичними довідками, цитатами відомих дослідників дещо втрачається емоційна складова книги. Все ж таки, під час прочитання більше хотілося дізнатися про саму Антоніну Жабінську, а не про особливості дорослішання рисей, абажури чи про традиційні справи населення Польщі.
  •  
    Про людяність і жорстокість людей в умовах війни
    Книга буде тримати Вас у напруженні від першої до останньої сторінки. Здається, ніби найжахливіша кульмінація була розсіяна по всьому твору.

    Сім'я Жабінських будує рятувальний міст між "гостями" їх дому (людьми, які потребували притулку тривалого чи тимчасового, переховуючись від смерті від рук нацистів) до світлого мирного життя через роки війни.

    Антоніна - дружина доглядача зоопарку - справжня героїня.
    Наражаючи власну сім'ю на небезпеку, вона вдається до надзвичайних професійних можливостей знаходити спільну мову як з тваринами, так і з людьми. Так, їй вдається уникнути неприємностей та навіть смерті.

    Ян - власне доглядач зоопарку та, поміж іншим, янгол-охоронець численних біженців. Так, він, ризикуючи власним життям зумів провести їх із гетто до "Будинку під щасливою зіркою". Більше того, чоловік Антоніни вів активне підпільне життя, розвиваючи супротив та збагачуючи культурне життя Польщі.

    Особливий зв'язок із життям зоопарку описаний письменницею у буденних справах родини, які проживають на території зоопарку. Любов до тварин чітко передається в імені їх сина, якого звати Рись (Ришард).

    Цікавою є передача зображеного на фотографіях минувшини шляхом використання слів. Читаючи детальний опис, можна чітко уявити, що було зображено. Письменниця дуже гарно описує побачене. До того ж, вона не обмежується звичним сухим ескізом, а вдається до найменших деталей, зображуючи проблиск справжніх емоцій реальних людей та вияв їхнього характеру.

    Книга є своєрідним підручником з історії м. Варшава у роки Другої світової війни. Це своєрідне нагадування жорстокого минулого, яке неможливо забути.
    Прочитавши її, Вам точно захочеться відвідати Варшавський зоопарк.
  •  
    Дружина доглядача зоопарку
    Читати книги про Другу світову війну завжди важко, адже попри те, що минуло вже сімдесят чотири роки відтоді, як ця війна скінчилася, до сих пір боляче згадувати це жахіття, яке не оминуло жодну родину. Роман Діани Акерман "Дружина доглядача зоопарку" належить до тих книг, які не читаються на одному диханні, так як потребують міркування і зосередженості. Документальний стиль розповіді змушує читача не лише спостерігати за головними героями, а й дізнаватися про розвиток зоології, екології та хід деяких історичних подій, що надає оповіді особливої цінності, так як допомогає повністю зануритися у події, які відбувалися в минулому столітті і краще зрозуміти те, через що довелося пройти так званим миротворцям, які попри великий ризик і загрозу втратити життя, допомагали іншим людям.
    Яна і Антоніну Жабинських можна вважати справжніми героями, адже під час війни вони врятували близько трьох сотень євреїв, які були приречені до таборів смерті і могли лише сподіватися на порятунок. Подружжю вдалося зробити неможливе: Ян виводив людей прямісінько зі справжнього пекла під назвою гетто, приводив їх до власної вілли і надавав бідолашним можливість переховуватися там до тих пір, поки їм не вдасться відшукати більш надійне сховище, що стосується Антоніни, то на ній трималося все господарство, а тому ця жінка була справжньою берегинею не лише домашнього вогнища, а й усіх так званих "гостей", які знайшли тимчасовий притулок під дахом її будинку.
    Дивує те, що попри всі випробовування Ян і Антоніна ще й знаходили час для піклування про братів наших менших, розповідь про пригоди яких, допомагає читачеві на деякий час відволіктися від воєнної тематики і трохи посміхнутися (одні витівки кролика Віцека чого варті!).
    Книга безперечно заслуговує уваги широкого кола читачів, адже освітлює події, про які не можна забувати, а також вчить бути милосердними і не проходити повз чужу біду.
  •  
    Героїзм буває різний: спонтанний, відчайдушний, фанатичний...А є прихований
    У інформаційну епоху неважко визначити основні читацькі інтереси українців - достатньо переглянути списки новинок Книжкового Арсеналу за останні чотири роки. Безумовно, випуск книжок значною мірою залежить від побажань потенційної аудиторії, проте не менше впливають на нього останні тенденції викладу інформації. Відтоді, як Ернест Гемінгвей вперше використав спосіб побудови художнього твору за принципом журналістського, значною популярністю стала користуватися література з мінімальним рівнем сентиментальності, підкресленою простотою та, з огляду на прагнення суспільства до достовірності, максимальною інформативністю.

    Науковий і творчий доробок Діани Акерман є золотою серединою між одразу трьома стилями: художнім, публіцистичним та науково-популярним, і вже за це заслуговує особливої уваги з боку читача. Хоча її літературним дебютом стала збірка поезій "The Planets: A Cosmic Pastoral", а славу їй приніс твір "Всесвітня історія почуттів", найунікальнішим за своєю природою досі залишається "Дружина доглядача зоопарку".

    Використовуючи, окрім широкої джерельної бази з історичних книг, документів, польських і єврейських газет та психологічних трактатів, також сімейні фотографії з домашнього архіву Жабінських, свідчення людей, які були знайомі з подружжям і, щонайважливіше, мемуари головної героїні, Акерман ще раз переконливо доводить, що спогади та особисті переживання людей - аргумент у відтворенні істини не менш вагомий, аніж завірені папери. Те ж можна сказати про ще один твір, написаний на тему Другої Світової війни, а саме - "Щоденник у листах" тринадцятирічної Анни Франк. Тільки на відміну від єврейської дівчинки і навіть власниці зоопарку, нічим не видаючи своєї присутності і водночас не зсушуючи викладу, Діана додає до своєї оповіді левову частку співчуття до тих, чиє життя зображує, невідчутно прищеплює читачеві живий інтерес до польської культури та водночас насичує текст споконвічно польським гумором.

    І не дарма! Адже слухаючи з дитинства спогади своїх діда й бабусі, які походили з Польщі і пережили окупацію своєї країни, набачившись різних відчайдушних спроб за будь-що врятувати свої життя, майбутня письменниця вже почувала до цього народу симпатію. А подорослішавши, знайшла найкращий з усіх можливих спосіб виразити свої почуття. Навіть якщо для цього довелося переглянути величезну кількість інформації і відвідати садибу власника варшавського зоопарку.

    Окремо представлена і вражаюча парадоксальність нацистських намірів щодо деформації та знищення певних видів тварин і рослин та водночас збереження рідкісних екземплярів. Одразу з трьох точок зору - психології, генетики та історії - Діана демонструє, яким чином подружжю Жабінських вдалося зіграти на цій суперечності, аби врятувати боільше 300 осіб, переховуючи їх у вольєрах. А згодом - повернути хоч невелику, але кількість тварин, вивезених за наказом Лутца Гека до Німеччини на початку війни. Проте водночас письменниця не виходить за межі реальності. Попри всі докази вини німецького селекціонера та записки в щоденнику Антоніни, Лутцу Геку не було пред'явлено жодного офіційного звинувачення. Навіть більше - за іронією, більшість зубрів, які були випущені на території Біловезької пущі у повоєнні роки, збереглася саме завдяки йому.

    Образ же самої Антоніни показує: зберегти людяність за екстремальних обставин допомагає лише піклування про тих, хто в усьому покладається на тебе. Тут доречно було б пригадати знаменитий вислів Антуана де Сент-Екзюпері "Ми відповідаємо за тих, кого приручили", трохи переінакшивши його з додатком "...а надто - за тих, хто на свій страх і ризик вирішив довіритися нам".

    Найунікальніша заслуга письменниці полягає в умінні закликати читача до співпереживання героям, майже не вдаючись до сентиментальності. Схожим прийомом послуговувався Томас Кеніллі під час роботи над своїм романом "Список Шиндлера", проводячи паралелі між яким та "Дружиною доглядача зоопарку", я радила б почитати. Крім того, зважаючи на те, що обидві книги екранізовані, приводів для співставлення з'являється навіть більше.

    Відтак читати цю книгу буде корисно передусім тим, хто хоче отримати краще уявлення про життя поляків та євреїв в окупованій Варшаві, а також тим, хто цікавиться темою соціальних зв'язків: дружніх, родинних, навіть особливості контакту з небезпекою у конкретній людській подобі входять до цієї категорії.

    Роман цілком заслуговує знаходитися в бібліотеці Корнельського уніерситету, а тому подив викликає лише одне: чому Акерман, яка двічі номінувалася на Національну літературну премію спільноти критиків та один раз на Пулітцерівську, досі не була належним чином нагороджена за додавання ще одного шматочку головоломки у загальну картину Другої Світової війни.
  •  
    Відгук
    Про цю книгу я читала багато схвальних відгуків, але, напевно, ще більше розчарованих. Саме тому мені було так цікаво її прочитати. Адже, тема моя - війна, геноцид, люди, тварини ... Я не розуміла що ж так обурює багатьох читачів.
    І я підготувалася до читання цієї книги - не очікувала від неї чогось захмарного. Просто читала.

    Спочатку мені подобалося, потім було відчуття, що щось не так. Потім захотілося її трохи охудожнити. Але через деякий час я зрозуміла, що сприймаю її не правильно. Точно так, напевно, як і ті, кому вона не сподобалася. Чомусь ми всі вважаємо, що "Дружина доглядача зоопарку" - це художній роман, який не виправдовує очікувань і видається надто сухим.

    Але це не так. "Дружина доглядача зоопарку" - насамперед документальний роман. І якщо сприймати його таким, який він є, то нам відкривається чудова, хоч і сумна історія Варшавського зоопарку, доля його самого та доля тварин, яких я почала сприймати, як повноцінних героїв. Я не перестану захоплюватися поведінкою подружжя Жабінських, їхньою внутрішньою силою, волею до життя та здатністю безстрашно допомагати всім навкруги.

    Вони не перебирали ні людьми, ні тваринами. Їм були однаково цінні всі істоти. І це не могло не захопити, особливо зважаючи на те, що книга не вигадана.

    Так, згодна, цікавіше читати художні твори, які заходять швидше. Але документальна література теж має право на життя і повинна читатися. Нехай не так швидко, не так захопливо, але ж на те вона і правда, щоб бути правдою, а не просто цікавою вигадкою.
  •  
    Ще одна сторінка війни...
    Діана Акерман "Дружина доглядача зоопарку"
    Я дуже хотіла її прочитати. Усі відгуки, які попадалася мені на очі, були дуже позитивними. Тож коли отримала книгу в подарунок, то стрибала мало не до стелі від щастя.
    І я розчарувалася. Причин для цього кілька.
    Перша: мені не пішов авторський стиль. Оте перескакування від цитат щоденників до власних роздумів і фантазій було таким кострубатим, що хотілося брати червону ручку і креслити. Оте ні художня книга, ні наукова, ні-нон фікшн-щось недопрацьоване й непродумане. Або ж погано поєднане.
    Друга: акценти. Для прикладу, дуже довго розповідати, як Антоніна шукала Яна, про оголошення на стовпах і дверях, про переживання, і написати одне речення, що Ян повернувся навесні 1947 року. І все. Ні як зустріли, ні в якому стані був Ян... Ніби це таке собі, геть неважливе.
    Третє: халявна редакторська робота видавництва -ціла купа орфографічних та лексичних помилок. Починати читати кожного разу було дуже важко. Усі ті редакторські огріхи лізли в очі і заважали адекватно сприймати текст. Вже як захопишся сюжетом, то вони менше дратують, але лише до наступного початку читання.
    Мені шкода, що така хвилююча й важлива тема книги в силу якихось об"єктивний і суб"єктивних причин не стала тим "ах", на яке я сподівалася. А тут направду дуже багато того, що ніде не знайдеш. Мені було цікаво читати про організацію підпілля у Варшавському гетто та про повстання у місті й ганебне очікування Червоної армії.
    Але я цю книгу рекомендую.
  •  
    Ужасы Второй мировой войны в Варшаве
    Во время начала Второй мировой войны в Варшаве активно работал и постепенно расширялся зоопарк с экзотическими и не очень животными. Жабинский, директор зоопарка, очень любил его и вложил в него всю душу и сердце, на пару со своей супругой, Антониной Жабинской. Но с наступлением войны, зоопарк опустошился, а события только начинались. Бывший друг семьи Жабинских, а после начала войны, офицер СС, влюбился в Антонину и часто наведывает её в отсутствие мужа и во время прогулок по зоопарку. Это ставит под угрозу жизнь семьи и евреев, которых они приютили в пустых клетках зоопарка и туннелях, прорытых под вольерами. Удивительная история сочетания мужества, нежности, военной романтики и жестокости, любви человеческой и любви к братьям нашим меньшим - всё это соединилось в романе, основанном на реальных событиях, который написала Диана Аккерман. Спасибо ей за исследования в данной теме и за написание книги
 
Характеристики Дружина доглядача зоопарку
Автор
Діана Акерман
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2007
Перекладач
Ольга Бершадська, Катерина Дем'янчук
Кількість сторінок
336
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Georgia
Тираж
1700
ISBN
978-617-7559-88-6
Вага
260 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література