У центрі уваги - серпень 1944 року, коли долі французької дівчини Марі і німецького юнака Вернера виявилися дивним чином переплетені. Але для того, щоб зрозуміти, як це вийшло, розповідь переривається вставками з минулого - або навпаки, лінійний сюжет переривається вставками з майбутнього - роз'яснювальними, як вони опинилися там, де є. Війна - такий час, коли будь-якого може закинути куди завгодно. Вернера і Марі доля закинула в невелике приморське містечко. Тільки ось вони на різних сторонах: юнак - на боці окупантів, дівчина - окупованих. Вернер з дитинства виявляв інтерес до різних технічних пристроїв, зокрема, до радіо. Він знав, як воно працює і міг самостійно збирати різні апарати. Він міг би стати вченим або інженером, але почалася війна, і все його таланти були спрямовані зовсім не на мирні цілі. А що Марі? Вона сліпа. У неї був люблячий тато, музей поруч і книги. А війна зруйнувала цю ідилію, вирвала зі звичного світу, відірвала від батька. Сама книга сумна і зворушлива, про гіркоту втрат, яких так багато було у воєнний час. Надихаюча, про силу духу, без якої не можна вижити і неможливо боротися. Пронизлива, про випадковості, які так часто виявляються нещасливими.

Давно приглядалась до цієї книги і не дарма. Дуже глибока книга про ворогів і друзів. Іноді ворог може виявитись другом, а той хто прикидається другом насправді може бути ворогом. В цій книзі йдеться про те, як страшно втратити зір, як важко незрячим людям орієнтуватись у просторі, а особливо коли довкола вирує війна. Про дружбу і зраду, сирітство і батьківську любов та турботу. В романі піднімається багато тем, які переплітаються і формують цілісну картину. Така дуалістичність зумовлена двома сюжетними лініями, які описують життя французької дівчинки Марі-Лор та хлопчика Вернера. В сюжеті присутня містична лінія: легенда про чарівний камінь з магічними властивостями. Але це не применшує реальності загального фону роману. Мені сподобався стиль автора: лаконічний та красномовний. Яскраво змальовані описи як зовнішнього так і внутрішнього світу. Ще сподобалась структуризація роману, поділ на розділи та мікро розділи. Читач переноситься не лише в різні країни, але й у різні часові проміжки. Розповідь ведеться не лінійно (не хронологічно), а закручується немов по спіралі, ведучи до апогею та розв'язки. А ось тут мене чекало розчарування: фінал виявився досить урізаним, зовсім не відповідав загальному духу роману і залишив після себе неприємний післясмак. Можливо, це мало додати реалістичності роману. Не знаю. Тим не менше, роман таки вартий уваги. Я отримала задоволення, читаючи його. І запам'ятається він надовго.

Роман Ентоні Дорр «Все те незриме світло» розповідає про трагічні події Другої світової війни. Перед нами історичний роман, без наукових тверджень чи висновків, але сповна історичних фактів та суцільних історичних подій. У книзі розгортаються події двох сюжетних ліній, двох періодів: довоєнного та післявоєнного. Географія роману обмежується Францією та Німеччиною. Розповідь охоплює досить довгий період від дитинства аж до самого закінчення життя героїв. Історія динамічна і сповнена багатьма трагічними поворотами. Роман читається швидко, проте нелегко. Після прочитання книги залишається тільки біль і почуття розпачу. Якщо одним словом описати роман, то найкраще буде вжити термін – трагедія. В анотації зазначено, що книга має позитивний антураж, але насправді в книзі за великим підсумком немає нічого життєрадісного. Оформлення книги дуже гарне, цікава палітурка, якісний цупкий папір. Насправді досить важке чтиво, тому не можу рекомендувати всім без виключення, але книга буде дуже корисною в якості попередження та нагадування для молодого покоління людей, які ніколи не переживали жахливі події Другої світової війни.