Дорога
Паперова книга | Код товару 869205
Yakaboo 4.9/5
Автор
Кормак Маккарті
Видавництво
Азбука
Серія книг
Азбука-бестселлер
Мова
Російська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2006
Перекладач
Юлія Степаненко
Кількість сторінок
320

Усе про книжку Дорога

Після катастрофи Батько і Син йдуть через випалені землі, перетинаючи континент. Всю книгу пронизують глибокі, ранячі в саме серце питання. Чи є сенс жити, якщо майбутнього - немає? Взагалі немає. Чи є сенс жити заради дітей? Це роман про те, що все в житті відносне, що такі поняття, як добро і зло, в певних умовах перестають працювати і втрачають сенс. Це роман про те, що дійсно важливо в житті, і про те, як це цінувати. І це також роман про смерть, про те, що все коли-небудь закінчується, і тому потрібно кожен день приймати таким, який є. Потрібно просто...жити.
Характеристики
Автор
Кормак Маккарті
Видавництво
Азбука
Серія книг
Азбука-бестселлер
Мова
Російська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2006
Перекладач
Юлія Степаненко
Кількість сторінок
320
Рецензії
  •  
    Пронизлива, болюча книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Із впевненістю можу назвати цей твір - одним із моїх найулюбленіших, перечитувала двічі, і перечитаю ще! Надзвичайно пронизлива, болюча, печальна історія про батька й сина, які залишилися вдвох після катастрофи не землі й відчайдушно рухаються далі, не дивлячись на страх і відчай.

    Найцікавіше те, що сюжет доволі рівний, без різких поворотів, неочікуваних ситуацій, однак він увесь час тримає в тонусі, у напруженні, не відпускає до останньої сторінки, бо читати - цікаво! У цьому, на мою думку, одна з найголовніших рис якісної літератури. У творі ви не знайдете розлогих діалогів, їх тут майже немає, однак, якщо і з'являються - то запам'ятовуються надовго, вражають своєю лаконічність, що несе біль та пронизливий глибинний зміст. Цю книгу мало читати, її треба вміти осягнути між рядків, адже не все тут лежить на поверхні, треба думати, копати глибше й глибше, будувати здогади про те, що саме автор хотів сказати, і це не дратує, це хочеться робити! Ти ніби вступаєш із автором у співпрацю, ніби він закликає тебе зазирнути глибше, аніж написано, і побачити істину. Неймовірний прийом.

    Роман вразив мене настільки, що я взяла його, як науковий матеріал для написання своєї літературної дипломної роботи за романами в жанрі road trip, і не пошкодувала, адже він дав мені надзвичайно корисний матеріал для дослідження, розмірковування, пошуків глибинних образів і символів. Думаю, для літературознавців твір є надзвичайним матеріалом для дослідження і вишукування цікавих деталей.

    Я у неймовірному захваті, 5 з 5!

  •  
    Коли надїї більше немає 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Кормак Маккарті скупою холодною мовою передає в своїх книгах сильні емоції та створює потужну драматургію. "Дорога" не стала виключенням. За жанровою приналежністю - це постапокаліптичний квест, в якому головні герої - батько та неповнолітній син намагаються будь-що вижити, рухаючись на південь. Світ, у якому вони існують - сірий та безживний, планета помирає, рослин більше не існує, з продуктів - лише залишки колишніх запасів, а більшість з тих, хто вижив, втратили людську подобу, перетворившись на канібалів. Батько з сином ідуть крізь холодну безживну пустку в пошуках залишків цивілізованих людей, до яких вони могли б приєднатися. Це рух заради руху, тому що надії нема - світ незворотно мертвий. Книга важка, депресивна, холодна і монотонна. Проте здатна викликати сильні переживання. Самопожертва батька, заради виживання його дитини, намагання достойно виховати хлопчика, в умовах безнадії та повного морального розкладання і сам хлопчик, що є світочем в мертвому світі, вогником, якщо не надії, то хоча б людяності і доброти - все це не залишить байдужим.
    Книга варта часу, потраченого на ознайомлення з нею. Я б радив читати її наприкінці лютого, в той час коли похмура сіра зима неохоче поступається такій же сірій, сльотавій весні - для кращого проникнення атмосферою роману.
Купити - Дорога
Дорога

Звичайна ціна: 175 грн

Спеціальна ціна: 166 грн

Є в наявності
 
Інформація про автора
Кормак Маккарті
Кормак Маккарті

Видатний американський прозаїк і драматург, сучасний класик - Кормак Маккарті народився в Провіденсі, штат Род-Айленд. Батьком Маккарті був процвітаючий юрист. Дане при народженні ім'я Чарльз, змінив на Кормак на честь легендарного верховного короля Ірландії III століття - Кормака мак Арта. Автор десяти романів. Пише в жанрі вестерну, модернізму, постапокаліпсису, також займався написанням п'єс та...

Детальніше

Рецензії Дорога

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Пронизлива, болюча книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Із впевненістю можу назвати цей твір - одним із моїх найулюбленіших, перечитувала двічі, і перечитаю ще! Надзвичайно пронизлива, болюча, печальна історія про батька й сина, які залишилися вдвох після катастрофи не землі й відчайдушно рухаються далі, не дивлячись на страх і відчай.

    Найцікавіше те, що сюжет доволі рівний, без різких поворотів, неочікуваних ситуацій, однак він увесь час тримає в тонусі, у напруженні, не відпускає до останньої сторінки, бо читати - цікаво! У цьому, на мою думку, одна з найголовніших рис якісної літератури. У творі ви не знайдете розлогих діалогів, їх тут майже немає, однак, якщо і з'являються - то запам'ятовуються надовго, вражають своєю лаконічність, що несе біль та пронизливий глибинний зміст. Цю книгу мало читати, її треба вміти осягнути між рядків, адже не все тут лежить на поверхні, треба думати, копати глибше й глибше, будувати здогади про те, що саме автор хотів сказати, і це не дратує, це хочеться робити! Ти ніби вступаєш із автором у співпрацю, ніби він закликає тебе зазирнути глибше, аніж написано, і побачити істину. Неймовірний прийом.

    Роман вразив мене настільки, що я взяла його, як науковий матеріал для написання своєї літературної дипломної роботи за романами в жанрі road trip, і не пошкодувала, адже він дав мені надзвичайно корисний матеріал для дослідження, розмірковування, пошуків глибинних образів і символів. Думаю, для літературознавців твір є надзвичайним матеріалом для дослідження і вишукування цікавих деталей.

    Я у неймовірному захваті, 5 з 5!

  •  
    Коли надїї більше немає 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Кормак Маккарті скупою холодною мовою передає в своїх книгах сильні емоції та створює потужну драматургію. "Дорога" не стала виключенням. За жанровою приналежністю - це постапокаліптичний квест, в якому головні герої - батько та неповнолітній син намагаються будь-що вижити, рухаючись на південь. Світ, у якому вони існують - сірий та безживний, планета помирає, рослин більше не існує, з продуктів - лише залишки колишніх запасів, а більшість з тих, хто вижив, втратили людську подобу, перетворившись на канібалів. Батько з сином ідуть крізь холодну безживну пустку в пошуках залишків цивілізованих людей, до яких вони могли б приєднатися. Це рух заради руху, тому що надії нема - світ незворотно мертвий. Книга важка, депресивна, холодна і монотонна. Проте здатна викликати сильні переживання. Самопожертва батька, заради виживання його дитини, намагання достойно виховати хлопчика, в умовах безнадії та повного морального розкладання і сам хлопчик, що є світочем в мертвому світі, вогником, якщо не надії, то хоча б людяності і доброти - все це не залишить байдужим.
    Книга варта часу, потраченого на ознайомлення з нею. Я б радив читати її наприкінці лютого, в той час коли похмура сіра зима неохоче поступається такій же сірій, сльотавій весні - для кращого проникнення атмосферою роману.
  •  
    "Дорога" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Американский писатель Кормак Маккарти мог бы стать Нобелевским лауреатом, он уже несколько раз попадал в шорт-лист, и быть может однажды все-таки возьмет "золото". Нет ни малейших сомнений в том, что он достоин такой награды. Создаваемые им картины очень живые, порой страшные и жестокие, как сама жизнь, но наполненные какой-то внутренней силой. Как и Джек Лондон он воспевает жажду жизни, которая ведет человека вперед и не дает ему впасть в отчаяние. В его знаменитом романе "Дорога" в полной мере воплотилась эта идея. Главный герой обладает характером "настоящего мужчины", который ни при каких обстоятельствах не признает поражения и движется вперед преодолевая препятствия; который готов сделать все до последнего, ради будущего своего сына, родившегося уже во времена всепланетной катастрофы. Роман заключает в себе гнетущую атмосферу и читать его эмоционально не просто. Он заставляет задуматься о возможном будущем и смысле сегодняшней жизни. Я советую не зацикливаться на подобных мыслях слишком всерьез, а просто читать книгу одного из лучших писателей конца 20-го, начала 20-го века.
  •  
    одна из самых лучших книг, которые читала 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Безысходность, отчаяние, одиночество главных героев настолько правдоподобно передано автором, что просто живёшь жизнь, которая происходит в этой книге. Очень долго не могла ничто другое прочитать, все персонажи как живые сопровождали меня по всюду ни один день.
    Философская, сложная книга, в которую надо погрузиться с головой и тогда весь смысл повествования будет понятен на 100%.
    "Да, ты забудешь то, что хочешь помнить, и будешь помнить то, что хочешь забыть." (с)
    Сюжет вертится вокруг истории выживания отца и сына. Много вопросов ставит автор перед читателем, когда практически каждый из нас в недоумении жажды жизни отца, который продолжает двигаться и надеяться на лучшее, хотя дни его сочтены.
    Когда голод - это ежесекундный спутник этих двоих, то не логично ли было отцу во благо сына совершить акт самоубийства, чтоб тому досталось больше и он смог быстрее двигаться вперёд.
    Думаю, что автор специально манипулировал чувствами читателей, когда делал акцент на основополагающих жизненных принципах всех нормальных родителей: защите детей ценой своей жизни, чувстве отчаяния перед неизвестным, когда сам не знаешь, что будет дальше и стараешься укрыть ребёнка своей "бронёй".
    Книга сильная, вдохновляющая, о любви и о боли.



  •  
    Книга переоценена 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    У меня с "Дорогой" Маккарти сложились проблемные отношения. Я не могу понять - зачем эта книга была написана, и соответственно зачем я ее читал? Кажется, старина Кормак заблудился между жанрами. Противоречивое, но бесспорное достоинство - его слог. Автор пишет такую реалистичную, такую подробную картину, что она становится физически ощутимой виртуальной реальностью (никогда не замечали, как тянет на пожрать, если читаешь о голоде?) Поначалу я ловил кайф и не мог оторваться. Ждал развязки. Никакого смысла нет в выписывании такого сюжета, чтобы не поставить в нем точки. (Я например абсолютно уверен, что мальчик попал к каннибалам, кому ж там еще было взяться, не ангелам же...) Если написав высоким слогом постапокалиптическую фантастику с совершенно "мыльным" сюжетом, пусть и с великолепным психологизмом, и прилепив к ней "открытый конец" он надеялся выразить высокую философиюосмыслежизни... то вышла какая-то пошлость. Вопросом - "зачем мы живем на свете?" - опять таки, я после этого не задался. Может быть объединять дарвинизм с экзистенционализмом было не лучшей идеей? Или как там у них это еще называется?
  •  
    Дорога к несуществующему раю
    Даже не помню как эта книга попала ко мне в руки, ведь я не поклонница постапокалиптической литературы, никогда ее не читала и не собиралась. Но как бы там ни было, однажды вечером я открыла эту историю и с трудом оторвалась. Скажу сразу, книга очень тяжелая, ничего оптимистичного почти не случается, даже конец трудно назвать хэппи-эндом, по моему мнению. Все очень мрачно, в призрачную надежду героев верится с трудом. Я бы наверняка не смогла пройти все то, что довелось главным героям - отцу и сыну, а закончила бы как мать мальчика. Некоторые персонажи, которые встречались по дороге главным героям, крайне сильно пугали меня, вселяли настоящий ужас своими поступками. Книге впору ставить отметку 18+, так как даже взрослому человеку становиться очень жутко.
    Мне понравилось то каким образом книга написана - акценты делаются на рассуждениях героев, а не на событиях, которые происходят вокруг них. Читатели толком не понимают когда и где конкретно происходят описанные события (известно лишь то, что произошла некая глобальная катастрофа, которая погубила едва ли не все живое, а герои находятся где-то на территории Америки) и даже не знают имен персонажей, что кажется с одной стороны странным, а с другой заставляет концентрироваться только на действительно важных вещах. Всю книгу отец с сыном находятся в дороге - они идут к заветному югу, где надеются обрести пристанище, но существует ли рай на самом деле? А если нет, то что остается делать? Ради чего стоит жить?
    Книгу однозначно стоит читать, но не для праздного развлечения.
  •  
    Сенс життя
    Вже сама назва книги вказує на філософський контекст книги. Це книга про світ після Апокаліпсису. Герої книги мають шлях, яким рухають без будь-якої мети. Так вони кудись йдуть, але сенсу в такому русі жодного. Це люди у яких немає майбутнього, і кожен читач може поставити себе на місце героїв твору та вирішити для себе якими б були їх дії якби вони були в подібній ситуації.
    Це книга про пошуки сенсу життя, коли не просто все втрачено, а коли відсутня будь-яка надія на щось краще, а якщо точніше, то відсутня будь-як надія на щось.
    Батько та син, серед скарбів яких лише запасний одяг та скромний запас їжі рухаються дорогою заради руху, вони не знають чи є ще люди на землі, чи можливо вони єдині жителі на планеті. Автор зобразив настільки похмуру картину дійсності, що ти її відчуваєш, наче дивишся фільм: настільки яскравими є описані сцени.
    Емоційну сторону книги автор описує за допомогою діалогів між батьком та сином. У цих розмовах вони шукають відповіді на такі філософські питання, які споконвіку цікавили людство: в чому сенс життя, і для чого взагалі потрібно жити, які у ситуації після Апокаліпсису звучать напрочуд дивовижно.
  •  
    Дорога
    У Кормака Маккарти есть простая формула для большинства романов. Он начинает с создания трогательных невинных отношений. Затем он уводит своих героев в мир зла и опасности. Она достигает своего апофеоза в антиутопическом мире, где любой встреченный незнакомец, вероятно, окажется смертоносным каннибалом, потому что мы находимся в мире, где пищевая цепь перестала существовать.
    Это история об отце, и единственная цель его жизни - сохранить жизнь своему маленькому сыну. Солнце не светит, вся растительность мертва, нет птиц, нет даже насекомых. Единственный план отца - добраться до моря. Мы никогда не узнаем его имени. Мы не узнаем, как Земля была практически уничтожена; мы просто видим последствия климатической катастрофы. По большей части мы узнаем о прошлой жизни отца и сына, через блестящий, простой диалог. Роман прост по своей динамике - мы постоянно как на иголках от безопасности грозящей главным героям. Большим сюрпризом является то, как много жизнеутверждающей красоты Маккарти удается извлечь из этого мрачного футуристического видения. Это потрясающий роман!
  •  
    Новый год и новая книга
    Вчера дочитала постапокалиптический роман Кормака Маккарти «Дорога». После рецензий, в которых его описывали как «жуткий, мрачный и страшный» было стремновато и я даже сомневалась стоит ли читать такое в новый год.

    Однозначно да. Эта книга меня захватила и поглотила. Главную истину в романе озвучил безымянный путник: «Люди всегда готовятся к будущему. Я же об этом никогда не заботился. Будущее их не ждёт. Оно даже не подозревает об их существовании». Одна эта цитата чего стоит.

    Поэтому не соглашусь еще с одной рецензией, автор которой возмущен тем, что «роман ни о чем, заканчивается никак и не ясно зачем он его читал». С последним ему стоит разбираться самому, а вот насчет первого — никто ведь ничего не обещал.

    Начиная с названия, Маккарти обещает только дорогу, по которой возможно кто-то будет идти. Так собственно и есть — на протяжении всего романа, отец с сыном идут по опустошённой выжженной постапокалиптичной земле. Они продолжают выживать из последних сил, двигаться на юг и до конца верят, что там их ждет спасение. Больше не осталось ничего во что можно верить и никого, кроме друг друга, кому можно доверять.

    Благодаря потрясающему слогу автора, «Дорога» напоминает мне сюжетную компьютерную игру с детально прорисованной виртуальной реальностью. Порой кажется картинку можно пощупать. Цель которая стоит вначале кажется глобальной, а потом, как зачастую во всех играх, она заканчивается на самом непредсказуемом моменте, когда только что-то стало развиваться и проясняться, и оказывается, что единственная задача была — выжить.

    Справились они с этой задачей или нет я не скажу. По-моему, это чудесная книга для начала года, особенно в сочетании с мультфильмом «Душа». Рекомендую тем, кто забыл какое удовольствие может приносить теплая ванна и банка закатанных персиков, то есть всем =)
  •  
    !!там, где людям не выжить, богам делать нечего
    «Ночи чернее преисподней, каждый новый день на толику мрачнее предыдущего. Словно безжалостная глаукома ещё только-только зарождается, а мир вокруг уже начал тускнеть.» Книга началась намного раньше, чем ты её начал читать. Но тебе позволено наблюдать, как отец и сын несут ценности, которые лишены смысла в обугленном и бездыханном мире, но непонятно каким чудом ещё тлеют. Позади – дорога, впереди – дорога, «не существует «позже», «всё, что стояло между началом и концом пути, - это огонь, который они сами несли».
    Когда континиум, вокруг тебя (но как в XVI ст. гелиоцентрики доказали, что не совсем вокруг тебя) в том пребывание, что всё, что ты имеешь – это твоя жизнь, понимаешь, насколько бессмысленные вещи, которые окружает беспрерывный забег…а ты гончая, упряженная в повозку, в погоне за чужой мечтой, мчишься, что есть сил…кнут – дико больно, но, возможно, тебя угостят лакомством, откажешься? - а что дальше?
    Неужели мы должны дойти до точки невозврата, дабы осознать, что наши поступки ведут к омертвлению всего живого, и в первую очередь – самих, себя.
    Автор достаточно реалистично передает картину, что - чувствуешь себя третьим спутником, непонятно почему задержавшемся в мире разнообразных палитр серых красок, там, где «в пустоте унылый переменчивый ветер гоняет туда-сюда прах погибшего мира».
    Данное произведение напомнило «Процесс» Франца Кафки, где, несмотря на натянутую тетиву происходящего, вздрагивания, сопереживания, негаснущей напряженности и, порой отвода глаз, хочешь узнать, как именно мир дошёл до этого состояния, но это становится неважно, мы к этому долго шли. А читатель пускай сам решает, какая предыстория была, как земной шар достиг состояния «ни души, ни звука, ни следа Божьего присутствия». Ведь хорошая книга прежде всего важнее тем, на какие мысли тебе наталкивает.
    «Каждый день – это ложь. Но ты умираешь. А вот это правда».
  •  
    Весь роман - аллегория, которая раскрывается только на последних нескольких страницах
    Это очень разноплановая книга:одновременно захватывает, пугает, а также чрезвычайно трогает за живое.
    Это не та книга, которая дает какие-либо ответы, мы должны сами собрать все воедино.
    По какой-то причине, будь то ядерная война или экологическое бедствие, но мир превратился в ад. Это пустыня вечной серости и пепла. Растений очень мало, а сам воздух токсичен. Выжившие заболевают из-за этой экологии - физически, умственно и духовно. Они кашляют и трепещут, они изо всех сил пытаются жить, и им не хватает желания жить. Цивилизация полностью разрушилась, но ее остатки остались: дороги остались.
    «На этой дороге нет богобоязненных мужчин. Они ушли, а я остался, и они унесли с собой мир».
    Таким образом, мужчина и мальчик (это единственные имена их имена) идут по ним. Они общаются редко, при этом голыми и, казалось бы, глупыми фразами.
    Это смелый повествовательный прием, который может отпугнуть многих читателей. Но в нем также многое говорится о психологическом состоянии мужчины и мальчика. Просто им не о чем говорить.Когда приходится выживать в мире, где вы постоянно находитесь под угрозой: от бродячих банд каннибалов, которые поймают вас, умирая от голода и, возможно, что вам придется убить своего сына, если людоеды наконец догоняют вас.Не говоря уже о явном уровне стресса, в который давит на обоих персонажей. Главное - остаться в живых, тратить силы на слова в такой ситуации бесполезно, когда едва ли есть силы идти по дороге еще один день.
    Классики в этом жанре, писатель показывает, что Земля очень бесчувственна, ей все равно, живет человечество или умрет. Может возникнуть вопрос, какую цену должны будут заплатить люди, чтобы продолжать свое существование....
  •  
    А у тебя внутри горит огонь?
    "Дорога" от воистину великого писателя Кормака Маккарти. Не знаю, каких конкретно наград он удостаивался или, какие награды достоин получить. Читая книгу и смотря одну из самых прекрасных экранизация я могу с уверенностью заявить, что эта прекрасная, отягчающая, но заставляющая задуматься история войдет в вашу жизнь и никогда ее не покинет. А как мне кажется, для любого творческого человека, личности, важно именно какой он след оставляет после себя своим творчеством. Кормак показал до чего может довести человечество его необдуманная и всеразрушающая жестокость, жадность и властолюбие. До чего может довести пофигизм к окружению, природе и друг другу. Отчаяние и не виденье никакого выхода, бесцельно путешествие к последнее надежде и истинное неверие в ее существование. Отец, который знает, что предстоит им будущем или по крайней мере представляет конец и готовится сделать самую большую ошибку в жизни. И сын, который никогда не знал зелени, чистого воздуха и вкусной пищи. Потеря и не обреченность пронизывают каждую строчку книги. И вместе с тем, дает истинное понимание человечности, которую можно честно увидеть лишь при самых тяжелых обстоятельствах. Я был рад, что стал частью этой истории. Ведь это именно та книга, которая позволяет почувствовать себя персонажем.
  •  
    "Хто входить тут, покинь усю надію!" (Данте, "Божественна Комедія")
    "Вечір. Ель-Пасо, Техас. Батько в отелі зі своїм сином після подорожі. Дитя спить. Батько дивиться у вікно, і раптом, у нього виникає ідея, про те як він би виживав зі своїм сином в світі без майбутнього.."
    Саме так у Кормака Маккарті зародилась ідея для створення книги "Дорога", за яку він пізніше отримає Пулітцерівську премію. Багато хто ставить клеймо цій книзі, що вона нібито про "постапокаліпсис", про "виживання", про "кінець світу". Дехто додумується відносити її навіть до "наукової фантастики". І це при тому, що у книзі не вказана причина катастрофи. Це ж не обов'язково може бути природна чи техногенна катастрофа, а можливо самий справжній кінець світу вчинений Богом. І ні, ця книга все ж не про "постапокаліпсис", і не про можливе "майбутнє". Ця книга про життя. "Дорога" - це книга про теперішнє, про те, що відбувається зараз. Якщо дуже тупо й плоско подивитись на книгу про "Мобі Діка" (улюблена книга Маккарті), то може здатись, що вона про морську подорож, чи про китобійню. Але ні. Не все так просто. Це чисто біблійний сюжет. Усі книги Маккарті насичені біблійним.сюжетом, а саме "старого завіту". В "Дорозі" розкривається архетип "батька", "сина" і "людства" загалом. Розкриваються у всій своїй красі. Чесне слово, коли я читав цю книгу, то я не бачив особливої різниці між тими подіями, що відбуваються у книзі.. і тим, що відбуваються у Світі зараз. Люди так само вбивають одне одного, їдять й пожирають одне одного. Люди так само гинуть і страждають. Просто у Маккарті вдалося зняти всі ці манекени, грим, декорації та ілюзорність яку ми називаємо "цивілізацією". Маккарті просто чесний. Він бачить, що відбувається у Світі, й показує, яким він є: Темним місцем який обертається в темному безкінечному океані темряви й мороку, навколо єдиного джерела світла. Саме дитина є цим світлом для ГГ. Може здатись, що книга про неминучу загибель, морок і відчай, але автор показує, що навіть в такому темному місці як наш світ - є надія, світло і майбутнє.
    До-речі, читав я цю книгу ЛИШЕ після перегляду фільму-екранізації книги. Фільм вийшов ідеальним. Одна із самих найкращих екранізацій книг. Деякі сцени й частини із книги підрізали, відрізати, підправили і відняли, але все-одно вийшло чудово. Саме таким має виглядати реалістичний "постапокаліпсис": без супергероїв, без чистих зубів, білизни, без їжі. Все як треба.
    Навіть після перегляду фільму, книга не здається передбачуваною і нудною. Читається швидко легко, але за умови, що ви не "ніжна" й "витончена" натура. Це Маккарті люди. Він не для всіх і не для кожного, але його варто читати. Дивно, що він не отримав ще Нобелівської премії, але ще дивніше, що наші українські видання та перекладачі ще не переклали на українську мову його книги. Тобто неоднозначних Пратчетта, Хемінгуея та Орвелла можна горами друкувати, а Маккарті ні? Сподіваюсь, що бодай у одного видавництва виникне нарешті бажання друкувати цього майстра. Він того вартий. Давно пора.
 
Характеристики Дорога
Автор
Кормак Маккарті
Видавництво
Азбука
Серія книг
Азбука-бестселлер
Мова
Російська
Рік видання
2018
Рік першого видання
2006
Перекладач
Юлія Степаненко
Кількість сторінок
320
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х100/32 (~120х205 мм)
Палітурка
Тверда, Суперобкладинка
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-5-389-14385-2
Вага
345 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Дорога