Останнім часом відчуваю велику потребу в художній літературі, котра осмислює й по-своєму трансформує події, що відбуваються на сході нашої держави. Деякі письменники вдаються до суто реалістичного висвітлення цієї доволі складної теми, комусь легше проводити паралелі з історією чи залучати філософію з надією бодай якимось чином пояснити всю складність ситуації, заручниками якої стала наша держава, а от Володимир Рафєєнко створює "дорослу казку", називаючи її «міською баладою». Прикметно, що за фантасмагорійною вуаллю химерних та фантастичних подій і навіть персонажів автору вдалося чи не найбільш реалістично відтворити не просто впізнавані реалії життя окупованих територій, переселенців, а й подати кілька точок зору на війну. На початку роману ви познайомитесь з цілком реальними людьми Сократом Івановичем Гредісом, його дружиною Кароліною, товаришем Колею Вересаєвим та племінницею Лізою, які вимушені працювати в місцевій лазні «П’ятий Рим» в умовах окупації міста Z (без сумніву, Донецька) найманцями та прибічниками «русского мира», а от все, що відбуватиметься з героями далі – суцільний калейдоскоп фантасмагорії, абсурдної вигадки та водночас натуралістичних шматків впізнаваної з новин та численних медіаресурсів реальності. А все тому, що в місті Z більше не працюють фізичні закони, а лише паразитує й розмножується абсурдність людського буття помноженого на «долготу дней». Місто Z можна покинути лише прийнявши смерть (не просто на фізичному рівні, а на ментальному, духовному), примусово стерши в собі спогади про той жах та тотальну брехню, що панує й розростається з дивовижною швидкістю. Є в книзі й тонка іронія, й сатира, й гіркота людського болю та безсилля, й чимало кітчевих елементів, фейків, що стають повноцінними персонажами (як-то колорадські жуки, хлопчики-укропи чи «псковская тушенка из стратегических запасов, что принимает человеческую форму. Берет оружие в руки и воюет за русскую идею!»). Цінність цієї книги в тому, що вона не однобоко подає погляд на складну ситуацію, а проговорює хоч і не привабливі для нас, та все ж істинні думки (маю на увазі передусім описаний автором стан покинутої владою проукраїнськи налаштованої частини населення окупованих територій). Текст Рафєєнка цілющий і терапевтичний, але водночас дуже болісний, бо після прочитання якось важко віриться, що у свідомості проросійськи налаштованих людей, які насправді прагнуть приєднатися не до сусідньої держави, а до привида того суспільного устрою, що припинив своє існування на початку 90-х років («Проблема в том, что вместо России Z приссоединился к СССР») відбудуться зміни на краще. Як і складно повірити, що українська нація швидко та безболісно позбудеться своїх найзаклятіших ворогів, що насправді є не зовнішньою загрозою, а глибоко вкоріненими внутрішніми комплексами та хворобами. «Украина – это вообще не территория! Именно потому, Коля, ее никогда не одолеют орды алкоголиков, национал-идиотов, танкистов-бурятов и духовных вырожденцев… Можешь еще при жизни заслужить Украину вечную и прекрасную, а можешь – вечный пророссийский Z». Спасибі авторові за ці слова та за цей роман, а видавництву - за якісне та естетично довершене видання!

"В Z не работают физические законы. Вернее, работают не так, как мы привыкли. Сюда коня пришлёшь, он виолончелью станет. Танк обернётся погремушкой. Мертвец — мелодией. Православный танкист — бурятом..." "Долгота дней" це доросла казка про сучасну війну. І казка не тому, що все в цій книжці так прекрасно і магічно і в кінці всі щасливі, а тому що в романі переплітається реальність з чимось нереальним, метафізичним. Іноді навіть здається, що це якась нездорова маячня і хочеться відкласти книжку. Але, мабуть таки є щось магічне в цій книжці, бо ти не можеш її відкласти і продовжуєш читати до останньої сторінки. Книга поділена на дві частини. Короткі реалістичні новели про війну на Сході. Реалістичні і болючі історії людей. Друга частина, це саме та казка про війну, яка здається маячнею. Події відбуваються в місті Z (Донецьк). Є головні герої, професор-філософ Гредіс, якому в безкоштовне користування передали баню під назвою "П'ятий Рим", хімік Вересаєв, який за сумісництвом працює масажистом в цій бані, і дівчина Ліза, яка трішки дивакувата і несповна розуму, але це тільки з першого погляду. Усі вони намагаються вижити в окупованому місті Z. Здається, що тут немає нічого містичного і казкового, але згодом в місті стаються дивні речі і головні герої грають в цьому не останню роль.Тут є великі колорадські жуки, які шматують людей, є дивні істоти нібелунги, є магічний портал в одному в бані і ще багато чого дивного і містичного. Книжку треба читати вдумливо, щоб зрозуміти метафори автора. Книга нелегка, але корисна. Її можна читати безліч разів, і кожного разу знаходити для себе щось нове.

Люблю книги с рассказами. И коротко, и судьба чья-то раскрывается. Или случай интересный описан. «Долгота дней» - это сборник рассказов, автором которых является православный священник. Может показаться, что это очередная книга о настоящей войне, но она очень отличается от других текстов. В отличие от многих, имеющихся сегодня рефлексий на тему российско-украинской войны на Донбассе, в создании художественной действительности которых преобладают такие «фильтры», как язык боли пострадавших от боевых действий или речь воинственной патетики, в Рафеенка особое место занимает пародийная метафизика и, наконец, метафора. Писатель сумел трагедию и фарс войны превратить в сугубо эстетический материал, одновременно сохранив и трагедию, и пафос, и фарс. Ключевая сюжетная коллизия «Долготы дней»: в бане с характерным названием «Пятый Рим» оккупированного города Z (однозначно подразумевается как Донецк) постоянно бесследно исчезают российские солдаты и «ополченцы». Оккупационная администрация начинает «кошмарить» работников бани, но быстро выясняет, что они, хотя и придерживаются проукраинской позиции, все же, ни в чем не виноваты. Зато оказывается, что территории, известные под названием «ОРДЛО», в результате различных мистических трансформаций выпали из обычного измерения реальности и присоединились не к России, а к несуществующему СССР, к тому же здесь частично потеряли свое действие обычные законы физики. Баня - одно из мест загадочных разломов. Задача исправить ситуацию, вернуть Z в более-менее нормальную реальность возлагается на двух мужчин и одну девушку, которые работают в «Пятом Риме». Эта история становится у Рафеенка благодарным материалом и для бытовых зарисовок из жизни прифронтового города «странной войны», и для упомянутых выше метафизических игр, и не в последнюю очередь для рассказа о Киеве глазами переселенцев, прибывших в столицу из зоны боевых действий. Сегодняшнюю действительность Украины, которая находится в тылу, Рафеенко описывает довольно иронично. Перевод, как можно понять уже из метаморфозы названия романа, отнюдь не буквальный, сам писатель называет его «ментальным». А соотношение западных языковых практик переводчицы с восточными языковыми особенностями автора может служить интересным материалом для профессиональной дискуссии. Роман уверенно можно назвать одним из самых интересных произведений, написанных на материале русско-украинской войны. Символично, что книга «Долгота дней» связана именно с украинской перспективой, трактовкой конфликта, при этом она написана на русском языке.