Доця
Паперова книга | Код товару 967526
Yakaboo 5/5
Автор
Тамара Горіха Зерня
Видавництво
Білка
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
285
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Доця

Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою голово.

Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору.

Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна - це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Тамара Горіха Зерня
Видавництво
Білка
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
285
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    книга про всіх нас і про кожного з нас 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читала на одному диханні. Навіть не читала, а пила захлинаючись... Відірватись неможливо. Ти сам - так чи інакше учасник подій, бо вони ось зараз перед тобою (а у когось і "з тобою") відбуваються. Сьогодення, наші дні, коли ми всі ніби були, але толком не усвідомлювали ким саме ми були, а потім в один момент перед кожним постало питання - хто ти ? І ти повинен був визначитись в першу чергу перед собою. Напад Росії на Україну в 2014 році, війна - події, про які раніше читав чи бачив у кіно і не міг навіть уявити, що таке може трапитись з тобою або у твоїй країні. Глобально книга про любов, хоча і слово це вживається в ній всього один раз, а локально - за кожного з нас, за вибір. Читала її де тільки можна було і кожного разу відриваючи погляд від книги і окидаючи людей навколо завмирала - а хто з цих людей, прийди Росія сюди і піднявши різних маргиналів - напише особисто донос на мене? Внесе мене в розстрільні списки? Хто захоче отримати мою квартиру? хто з задоволенням буде мене товкти ногами о стану біомаси тільки тому, що я розмовляю українською ? І дійсно стає страшно, бо ти розумієш - що такі знайдуться завжди і такі є навіть серед тих, з ким ти зараз мило і дружньо спілкуєшся: війна оголяє самі низькі, самі ниці душі. І одночасно на передні плани виходять і ті, на кого ти ніколи не звертав уваги, а саме ці непомітні чи тихі люди є духовно сталими і зрілими. Як ти будеш діяти, коли ситуація складеться так, що при всьому бажанні ти не зможеш бути поза політикою, бо ось вона - політика - стукає прикладами у твої двері. Страшна книга. Чуттєва книга. Потрібна книга. Книга про всіх нас і про кожного з нас, книга про вибір, яку обов'язково слід прочитати.
  •  
    Потужно!!! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Тамара Горіха Зерня "Доця"
    Я натрапляла на згадки про неї усюди: відгуки, фото, довгий список ВВС, короткий список, запитання типу чи читала та чи маю. Зрештою, купила... І поставила на поличку. І уже звідти вона манила своїми строкатими барвами і просилася в руки. А я все відповідала їй на це, щоб почекала, зараз інше є нагальним.
    Вона не захотіла чекати...
    Я навіть не знаю, як ця книга опинилася у мене в руках. Щойно я займалася з дитиною і от опам"яталася на 28 сторінці...
    Зникло усе нагальне, залишилася лише "Доця" Вона пестила пальці своїм випуклим написом і павутинкою розбитого від кулі скла. Вона кликала яскравим вітражем, коли її на якийсь час відкладала в сторону. Вона стала головною майже на добу. Вона визначала сердечний ритм, скупо відміряла порції сліз, точно, мов у аптеці, виважувала мої попередні вчинки.
    Писати про книгу, яка вразила, захопила, полонила насправді дуже складно. Здається, що словом "неймовірно" можна замінити усе, що роїться в голові. Бо оті думки ніяк не можуть оформитися у щось хоч якось логічно побудоване.
    Знаєте, я уже читала художні книги жителів Донбасу про початок отого хаосу, який тоді усі називали цирком. І вони мене не пройняли, були такими пафосними і штучними, що не викликали ні захоплення, ні співчуття. А ця така жива, реальна, зрозуміла-віриш, кожному слово, кожному вчинку, кожній події.
    Той 2014 рік постає перед очима. Саме тоді я стала активно користуватися ФБ і мало не весь час із дитиною на руках я сиділа перед компом, моніторила події, читала сторінки відомих людей, підписувалася на якусь аналітику, молилася, перекидала на чиїсь картки гроші, плела янголів, малювали з сином на благодійність, з подругами розпродували наші бібліотеки... Я тішилася, що тепер цього робити уже не треба...
    Віддаю велику шану авторці за її майстерне володіння словом. Сцена з каченятами, тілами й ошалівшою жінкою стала для мене найяскравішим проявом цього таланту.
    Раджу!!!
Купити - Доця
Доця
270 грн
Очікується в жовтні
 

Рецензії Доця

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    книга про всіх нас і про кожного з нас 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читала на одному диханні. Навіть не читала, а пила захлинаючись... Відірватись неможливо. Ти сам - так чи інакше учасник подій, бо вони ось зараз перед тобою (а у когось і "з тобою") відбуваються. Сьогодення, наші дні, коли ми всі ніби були, але толком не усвідомлювали ким саме ми були, а потім в один момент перед кожним постало питання - хто ти ? І ти повинен був визначитись в першу чергу перед собою. Напад Росії на Україну в 2014 році, війна - події, про які раніше читав чи бачив у кіно і не міг навіть уявити, що таке може трапитись з тобою або у твоїй країні. Глобально книга про любов, хоча і слово це вживається в ній всього один раз, а локально - за кожного з нас, за вибір. Читала її де тільки можна було і кожного разу відриваючи погляд від книги і окидаючи людей навколо завмирала - а хто з цих людей, прийди Росія сюди і піднявши різних маргиналів - напише особисто донос на мене? Внесе мене в розстрільні списки? Хто захоче отримати мою квартиру? хто з задоволенням буде мене товкти ногами о стану біомаси тільки тому, що я розмовляю українською ? І дійсно стає страшно, бо ти розумієш - що такі знайдуться завжди і такі є навіть серед тих, з ким ти зараз мило і дружньо спілкуєшся: війна оголяє самі низькі, самі ниці душі. І одночасно на передні плани виходять і ті, на кого ти ніколи не звертав уваги, а саме ці непомітні чи тихі люди є духовно сталими і зрілими. Як ти будеш діяти, коли ситуація складеться так, що при всьому бажанні ти не зможеш бути поза політикою, бо ось вона - політика - стукає прикладами у твої двері. Страшна книга. Чуттєва книга. Потрібна книга. Книга про всіх нас і про кожного з нас, книга про вибір, яку обов'язково слід прочитати.
  •  
    Потужно!!! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Тамара Горіха Зерня "Доця"
    Я натрапляла на згадки про неї усюди: відгуки, фото, довгий список ВВС, короткий список, запитання типу чи читала та чи маю. Зрештою, купила... І поставила на поличку. І уже звідти вона манила своїми строкатими барвами і просилася в руки. А я все відповідала їй на це, щоб почекала, зараз інше є нагальним.
    Вона не захотіла чекати...
    Я навіть не знаю, як ця книга опинилася у мене в руках. Щойно я займалася з дитиною і от опам"яталася на 28 сторінці...
    Зникло усе нагальне, залишилася лише "Доця" Вона пестила пальці своїм випуклим написом і павутинкою розбитого від кулі скла. Вона кликала яскравим вітражем, коли її на якийсь час відкладала в сторону. Вона стала головною майже на добу. Вона визначала сердечний ритм, скупо відміряла порції сліз, точно, мов у аптеці, виважувала мої попередні вчинки.
    Писати про книгу, яка вразила, захопила, полонила насправді дуже складно. Здається, що словом "неймовірно" можна замінити усе, що роїться в голові. Бо оті думки ніяк не можуть оформитися у щось хоч якось логічно побудоване.
    Знаєте, я уже читала художні книги жителів Донбасу про початок отого хаосу, який тоді усі називали цирком. І вони мене не пройняли, були такими пафосними і штучними, що не викликали ні захоплення, ні співчуття. А ця така жива, реальна, зрозуміла-віриш, кожному слово, кожному вчинку, кожній події.
    Той 2014 рік постає перед очима. Саме тоді я стала активно користуватися ФБ і мало не весь час із дитиною на руках я сиділа перед компом, моніторила події, читала сторінки відомих людей, підписувалася на якусь аналітику, молилася, перекидала на чиїсь картки гроші, плела янголів, малювали з сином на благодійність, з подругами розпродували наші бібліотеки... Я тішилася, що тепер цього робити уже не треба...
    Віддаю велику шану авторці за її майстерне володіння словом. Сцена з каченятами, тілами й ошалівшою жінкою стала для мене найяскравішим проявом цього таланту.
    Раджу!!!
  •  
    Події в Донецьку 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Доця" - це книга де відверто описано всі події початку війни України з Росією 2014 року. Показано жителів східної України, їхнє ставлення до життя, їхні цінності і інтереси.
    Читаючи мені різало в душі ще більше, так як в дитинстві я двічі їздила до Краматорську і Славянську. Я добре пам'ятаю ті моменти, коли при спілкуванні українською з братами і дядьком, вони називали мене бандерівкою, кривлялися зі слів.
    Тут більше суму, злості, тут люди пливуть за течією. Зранку майже всі їдуть на заводи, шахти, а пізно ввечері додому. На весь день ці міста завмирають.
    Заробітну плату вони пропивають. Тут маса наркоманів. Багато дітей не знали, що сніг білий, а не чорний. Так саме чорний. Від великої кількості викидів заводів і шахт він не може бути іншого кольору.
    Більшість населення це примусові переселенці з Росії. Ні я їх не захищаю, не виправдовую, мені їх трішки шкода. Складується враження, що вони не мають власної думки, гідності.
    Війна.... вона ще більше розділяє людей, показує хто є хто.
    В книзі "Доця" настільки щиро і незавуальовано показано саму Доцю, її друзів і події в Донецьку. Страшно читати, а ще страшніше знати що це все насправді відбувається і хтозна коли буде завершення.
    Доцю я уявляла тендітною дівчинкою, яка не дивлячись ні нащо добивається хоч якоїсь та сім'ї, находить свою, улюблену справу і не боїться допомагати, відстоювати свою Україну. Саме завдяки таким людям наша країна жива.
    Раджу. Це друга книга після " Карателів" яка лишила слід в моїй душі.
  •  
    Дуже сильна книга про важливе 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Головна героїня, вона ж "доця" вимушена волею обставин переїхати з Рівного в Донецьк до бабусі.
    У дівчини унікальний дар - створювати неймовірні вітражі. На цьому вона вирішує створити свій бізнес і має чудову команду однодумців.
    Справи йдуть досить добре. До певного моменту.
    Весною 2014 все змінюється, коли на Донбас приходить війна. Жорстока, безжальна і всеохоплююча.
    І тут стоїш перед вибором, ким тобі стати у цій війні: втомитися від неї чи стати її частиною.
    Книга "Доця" - це реальні історії людей, переплетені у художній роман.
    Вона про мужність, про жертовність, про відданість.
    Вона про тих надзвичайних людей, чиїми руками Господь допомагає іншим - про волонтерів.
    Попри складну тематику книга читається досить легко.
    Але при цьому авторці вдається так відобразити війну, що, здається, ти її відчуваєш. В задимлених будівлях, розбитих будівлях, людських сльозах (з якими сам починаєш плакати)

    "Доця" стала стала українською книгою року за версією ВВС.

    Я ніколи не перечитую книжки.
    Але, читаючи цю, зрозуміла, що вона стане виключенням.
    Почитайте і ви!
    Війна триває!
    І вона значно ближче, ніж вам здається.
  •  
    Найпотужніша книга про війну, яка поруч 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Книга, яка назавжди змінює кожного, хто її прочитає", "роман-відкриття", "роман-прорив"... Я ніколи не вірила рекламі й рецензіям у пресі на українські літературні новинки - бо добре знаю, що дуже часто найбільше піарять найнездарніші і відверто слабкі твори. Окрім того, до того, як мені до рук потрапила "Доця", я була абсолютно переконана, що час для по-справжньому вартісних творів на тему неоголошеної російсько-української війни ще не настав, бо поки ми всередині цього контексту, заглиблені в нього, неможливо по-справжньому глибоко відрефлексувати й неупереджено змалювати події. А отже, як мені здавалося, усі твори на цю тематику будуть глибоко кон'юнктурними й зробленими нашвидкуруч виключно заради хайпу.
    Втім, "Доця" ці мої переконання зруйнувала вщент. Адже це глибока, зболена, відверта мало не до ексгібіціонізму сповідь про події, що в 2014 вибухнули на Донбасі.
    Я сама - мешканка півдня, що, хоч як це прикро, є проросійським. Тоді, в 2014, нам, патріотам України, було неймовірно страшно - адже ми розуміли, що наше місто теж буквально на волосинці від того, що спіткало Донбас. До нас теж засилали диверсантів-агітаторів, які всіляко дестабілізували ситуацію, розповідали про підводні човни НАТО, що вже йдуть Південним Бугом, розіп'ятих на Майдані "героїчних беркутівців" й іншу маячню. І зараз, читаючи "Доцю", я наче наново занурилася в ті дні. Скільки мужності й неупередженості треба, щоби записати це - хронологію "розлюднення", хроніку того, як з-під машкар вихованих цивілізованих людей лізуть писки потвор, які пишуть доноси на сусідів, товчуть ногами інших тільки за те, що вони хочуть чуть в своїй державі - державну мову, вбивають за відсутність культу "дідів, що воювали"?
    Страшна, потужна, неймовірно талановита книга.
    1000/10.
  •  
    Одна з найкращих книжок про війну на Сході України
    До "Доці" я майже не читала книжок про війну. Мені не хотілося розчаруватися, бо ці всі події ще надто живі та болючі для мене.

    І от, розгорнула "Доцю". З книжки випала завбачливо вкладена "Білкою" листівка з Донецьком, а разом із нею - лавина спогадів. Врешті, закінчувала читати книжку я вже у машині батьків, коли вони зустріли мене на вокзалі. І, не зважаючи на те, що ми не бачилися більш ніж місяць, і їм кортіло поспілкуватися, я не змогла включитися в діалог, аж поки не перегорнула останню сторінку.

    Головна героїня будує в Донецьку успішний бізнес - робить неймовірної краси вітражі. Але усе змінюється у 2014 році, коли всі надії та плани виявляються такими ж крихкими та розлітаються на дрібненькі скельця. Роман б'є у найболючіші точки та вивертає назовні усі ті реалії війни, які волілося би замовчати. Інколи хотілося уявити, що це авторська вигадка та фантазія, однак усвідомлення реальності подій та життєвих історій змушували прожити цю книжку зі сльозами в очах.
 
Характеристики Доця
Автор
Тамара Горіха Зерня
Видавництво
Білка
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
285
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
145х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Газетна
ISBN
978-617-7792-09-2
Вага
300 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література