"Люди не могли стать истинно святыми,.. пока у них нет возможности побыть истинно плохими". © Книга про серйозні й страшні речі, зав'язані на Біблії, такі як кінець світу, протистояння Добра і Зла, написана двома прекрасними англійцями. Талановитий тандем з відмінним почуттям гумору. Світ на межі Апокаліпсису. Перед янголом Азирафаїлем і демоном Кроулі постає задача: запобігти знищенню Землі, адже вони тільки дібрали смаку сучасного світу з усіма його технологіями і комфортними умовами. Янгол тримає букіністичний магазин, але книгу там навряд чи купиш. Демон роз'їжджає на незаправленому "Бентлі", слухаючи аудіокасети групи Queen. Особливість цих двох - дружба. Так, так, серйозно) У кожного з них своя причина: в глибині душі ангел був якраз настільки гадом, щоб подобатись Кроулі, Азирафаїл завжди знав, що в глибині душі демона була іскра добра. "По мнению Кроули, Ад не был основным хранилищем зла, как и Небо – хранилищем добра; они были просто сторонами в огромной космической шахматной игре. Настоящий источник всего – настоящее добро и настоящее великое зло – был в человеческом мозгу". У сучасному світі напередодні кінця світу, який напророчила Агнеса Оглашенна, з'являться 4 вершника Апокаліпсиса верхом на... байках, Атлантида підніметься з пучини, почнеться дощ з риби і т.д.. Причиною і винуватцем таких абсурдних подій стане молодий Антихрист. Він і повинен розв'язати війну між Небесами і Пеклом, в результаті якої світ вже не буде колишнім. Авторам вдалось зобразити Апокаліпсис смішним і безладним (швидше за все це заслуга Пратчетта), людину з її внутрішньою боротьбою Добра і Зла, яка завжди обере те, що найдорожче і найважливіше для неї.

Це - шедевр! Скільки ж в мене позитивних емоцій викликала ця книга. Пратчетта дуже люблю, а з Ґейманом насправді важкуваті стосунки. Та цей дует перевершив усі мої сподівання. Тематика Раю та Пекла, ангелів і демонів, Вершників Апокаліпсису та самого Великого Кінця притягувала мене ще з дитинства. Тому пройти повз цієї книги я не змогла. І як же ж вона варта того. Гумор - у цій книзі це фундамент усього. Іронія, сатира, місцями трішки чорного гуморку. Це шикарна приправа в цьому творінні. Стиль Пратчетта легко відчувався, фантасмагоричність я ж віддала Ґейману (не впевнена, чи маю слушність, звичайно, але так розсудила з того, що читала у нього). Персонажі просто прекрасні. Чого варті одні лише Кроулі та Азерафель. Це їхнє дружнє підтролювання один над одним не давали мені заспокоїтися від сміху. Та чи не кожна сторінка чи щось з їх розмов змушували мене хіхікати, а то і витирати сльози від сміху. Сам Антихрист показаний настільки цікаво, що задумуєшся, а чи не було би так воно насправді. Що навіть Зло може стати людяним. В той час, коли самим людям бракує людяності. Кожен персонаж вартий уваги. А коли я зрозуміла, що головний вершник Апокаліпсису, вже добре відомий мені і улюблений персонаж із всесвіту Пратчетта - Смерть, теж там є, я від задоволення заледве не пищала. Я навіть не думала, що це буде саме він. Дуже круто і класно автори описують всі причини і наслідки, підіймають справді важливі проблеми сьогодення, навіть якщо вони завуальовані під той же гумор. Мені сподобалось усе. От усе-усе. Отримала неймовірне задоволення від читання, а книга тепер в списку кращих і улюблених.

А тоді усміхнувся до Кроулі - Я просто хотів сказати… Якщо ми не переживемо цієї битви, то… Я завжди знав, у глибині душі, що в тобі є іскорка добра. - Давай, продовжуй, - з гіркотою в голосі відповів Кроулі. - Саме час для знущання. Янгол простягнув руку до демона - Радий був тебе знати. Кроулі взяв протягнуту руку. - Ще попиячимо разом. І… Азирафаїле? - Так? - Просто хочу, щоб ти пам'ятав: я ніколи не сумнівався, що в глибині душі ти достатня сволота, аби тебе можна було любити. Це любофф! Почати хочу з того, що у мене досить прохолодні стосунки і з Гейманом, із Пратчеттом. Кожного разу беручи їх книгу, я не впевнена, що це буде - захват чи розчарування. Але їх тандем мене підкорив! Уявімо на секундочку, що кінець світу, Армагедон, має настати цієї суботи. Тобто вже все готово - Антихрист підріс, Атлантида в купі з Кракеном готові піднятись з морських глибин, 4 вершники Апокаліпсису вже отримали відповідні інструкції… От тільки з таким розкладом не згоден один конкретний янгол і один конкретний демон, які живуть на землі від початку часів і їм не надто хочеться повертатися еее… на попереднє місце роботи. Коли за роботу беруться два профі сатири та іронії, то те що починалось як стьоб на фільм Омен (який в дитинстві налякав мене до чортиків) перетворюється на шедевр, який перетерпів десятки перевидань. Цього разу під їх прицілом людські стереотипи, забобони і недалекоглядність (ця феноменальна властивість не бачити далі власного носа). На мій смак Гейман у цьому тандемі все таки був яскравішим. Його їдка сатира чітко виділялась на фоні більш м'якого гумору Пратчетта. А Кроулі взагалі неперевершений. Та й сама книжка не рівна. Над деякими моментами я сміялась вголос і з азартом перегортала сторінки, а от деякі були геть нецікаві. Загалом - книга шикарна, чекаю екранізацію.