Тільки почав читати, але стільки помилок при такому жахливому перекладі, що вимушений був порівнювати з московицькою та англійською. Український варіант найгірший. Туфлі з метеликами - який редакор таке пропускає? Сторфолдський замок, - навіть гугл не знає, що це за замок, навіщо вигадувати щось, якщо можна взяти оригінал, - замок Сторфолд - де гугл може вам вже показати картинки цього замку. Як на мене читати в такому перекладі - просто неможливо. Жах.

«До зустрічі з тобою» стала третьою книгою Джоджо Мойєс, яку я прочитала. Я покладала на цю книгу великі сподівання, адже саме вона вважається найпопулярнішим романом авторки, ще й екранізованим. Крім того, я захоплююся стилем оповіді Мойєс: її персонажі рідко залишають читача байдужим, сюжет може бути настільки хвацько закрученим, що мимоволі згадуєш класичні детективи, а сама письменниця уникає перенасичення романтичними сценами. Так, у її книгах часто можна зустріти детальні описи абсолютно різних подій — від мистецтва конярства до військових конфліктів в Африці середини 20 сторіччя. Не дивно, що я гадала, що «До зустрічі з тобою» точно мене не розчарує. І помилилася. Історія насправді непогана, навіть цікава. Але мене весь час не полишала думка, що чогось не вистачає. Можливо, тієї самої лихо закрученої інтриги, яка тримає в напрузі до кінця твору. Можливо, тих самих описів стороннього життя, не лише стосунків головних героїв. Тут цього немає. Скоріш за все, це пояснюється тим, що розповідь ведеться від першої особи — 27-літньої дівчини, яка все життя провела в провінційному містечку, де вже бозна-скільки років не відбувалося нічого цікавого. Так, вона оптимістка та та життєлюбка, проте її життя абсолютно стабільне й пасивне, вона не має жодних цікавих здібностей і не ставить перед собою ніяких цілей. За нею просто нудно спостерігати і, мабуть, це мене й відштовхнуло. Чоловік, якого вона мусить доглядати, теж не здався мені героєм, якого можна вважати романтичним. Як на мене, він надто сухий і цинічний, крім того, увесь час «підколює» дівчину через її пасивність. Але протилежності притягуються, тому кожне з них має щось, чим може вплинути на іншого та змінити його. Що з цього вийде? Книга розкаже. Можу сказати, що роман добрий. Теми, які порушує авторка, — важливі. Але немає якоїсь жвавості та яскравості, які зазвичай не дозволяють відірватися від книг Мойєс. У цьому ж стилі міг написати будь-який інший автор, тому на фоні інших творів письменниці він видався мені надто банальним.

Дану книгу мені порекомендувала подруга, але я довго не могла взятися за неї. Але от пройшов місяць і я її дочитала. Історія незвичайна, кожен персонаж передає свою власну атмосферу і має свою власну історію. Книга зацікавить кожного. В деяких моментах було важко читати, через незрозумілість ситуації чи важкість моменту, але на мою думку - це те, що означає хороша книга, якщо ви відчуваєте момент так, як потрібно, значить автору вдалось передати бажане. Кінець - щасливий чи ні, я не буду розголошувати, адже це ви дізнаєтесь, тільки прочитавши і я можу вас запевнити, що ви ні в якому разі не пошкодуєте.