До музики
Паперова книга | Код товару 917721
Yakaboo 4.8/5
Автор
Кетіль Бьернстад
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2004
Перекладач
Наталія Іваничук
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку До музики

Роман «До музики» норвезького письменника, композитора і піаніста Кетіля Бйорнстада занурює читача у складний і емоційний світ молодих піаністів, які товаришують, конкурують, знемагають під постійним тиском батьків, учителів, критиків і власних амбіцій. Понад усе вони люблять музику, яка стала для них життям, мірилом успіху, спортом, єдиним сенсом.

Головний герой, юний Аксель Віндінґ, живе музикою, своєю грою відсторонюється від почуттів та жалів, які його спіткали, втрати мами і втрати сім’ї, яка розпалася після маминої загибелі. Аксель відчуває, як витоншу­є­ться і вислизає крізь пальці його кохання, як зникають одна за одною дорогі йому речі. Єдине, що залишається хлопцеві, — це музика, яку він хоче підкорити. «До музики» — роман про дорослішання, смерть, кохання і насилля, безпорадність і пристрасть.

Характеристики
Автор
Кетіль Бьернстад
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2004
Перекладач
Наталія Іваничук
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    "Хто ж витрачає усі свої юні роки на музику, щоб нічого не досягти?" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нарешті це сталося. У мене книжкове похмілля. Вже кілька днів не вдається розпочати читання чогось нового. Причиною затяжного "book hangover" став роман "До музики". Його автор - норвезький письменник, піаніст і композитор Бйорнстад Кетіль. Це поєднання зробило можливим появу дивовижної книги, наповненої музикою, страхом, зневірою та безвихіддю по самі вінця.
    Після трагічної загибелі матері Аксель залишається один на один зі своїми проблемами. Він обирає музику, оскільки "там, де музика, там життя, там воно відчутніше, ніж у будь-якому іншому місці". Головні події власного життя він сприймає через музичні образи.
    Заповітна мрія Акселя - перемогти в щорічному конкурсі молодих піаністів, який проходить у великому університетському актовому залі. Юні таланти осяює "Сонце" Едварда Мунка.
    Але світ музики - арени для душевнохворих і геніїв - живе за жорстокими законами. Найменша помилка може стати фатальною. Сенсаціями стають одиниці, всі інші приречені довіку гибіти на другорядних ролях.
    Бйорнстад Кетіль надзвичайно майстерно "зіграв словами". Мені натомість не вистачає слів, щоб описати весь спектр емоцій, який у мене викликало це атмосферне чтиво. До горла підступає клубок. Це було важко та сильно.
  •  
    До осені не читати? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Все починається з втрати... спочатку – матері, а після – і сім'ї в цілому. Продовжується трагічно – власна безпорадність, некерована пристрасть та боягузництво протистояти іншим. Закінчується печально. Книга надто сумна, але при цьому динамічна.

    Меланхолічний Аксель понад усе прагне стати добрим піаністом та підкорити музику, але що ближче до великої сцени, то все важче стає, все більше перешкод, з'являються сумніви у своїх можливостях та страх провалу, за якого життя остаточно втратить сенс.

    Однак, коли є музика, то більше нічого й не потрібно. У музиці є все...і навіть, більше. Головне повністю поринути у її світ.

    "Найважливіше – ніколи не бути байдужим. Навіть, якщо просто вправляєшся, треба грати так, ніби кожний пасаж, кожний акорд – останній у твоєму житті"

    Стиль написання норвезького композитора мені імпонує. Він – простий та захопливий, легкий та швидкий для читання. А українське видання від улюбленого "Видавництва Старого Лева" – це однозначно чудова обкладинка, та приємне оформлення. Книгу не хочеться випускати з рук, навіть якщо вже прочитав і чекаєш на другу частину трилогії.
Купити - До музики
До музики
180 грн
Є в наявності
 

Рецензії До музики

4.8/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Хто ж витрачає усі свої юні роки на музику, щоб нічого не досягти?" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Нарешті це сталося. У мене книжкове похмілля. Вже кілька днів не вдається розпочати читання чогось нового. Причиною затяжного "book hangover" став роман "До музики". Його автор - норвезький письменник, піаніст і композитор Бйорнстад Кетіль. Це поєднання зробило можливим появу дивовижної книги, наповненої музикою, страхом, зневірою та безвихіддю по самі вінця.
    Після трагічної загибелі матері Аксель залишається один на один зі своїми проблемами. Він обирає музику, оскільки "там, де музика, там життя, там воно відчутніше, ніж у будь-якому іншому місці". Головні події власного життя він сприймає через музичні образи.
    Заповітна мрія Акселя - перемогти в щорічному конкурсі молодих піаністів, який проходить у великому університетському актовому залі. Юні таланти осяює "Сонце" Едварда Мунка.
    Але світ музики - арени для душевнохворих і геніїв - живе за жорстокими законами. Найменша помилка може стати фатальною. Сенсаціями стають одиниці, всі інші приречені довіку гибіти на другорядних ролях.
    Бйорнстад Кетіль надзвичайно майстерно "зіграв словами". Мені натомість не вистачає слів, щоб описати весь спектр емоцій, який у мене викликало це атмосферне чтиво. До горла підступає клубок. Це було важко та сильно.
  •  
    До осені не читати? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Все починається з втрати... спочатку – матері, а після – і сім'ї в цілому. Продовжується трагічно – власна безпорадність, некерована пристрасть та боягузництво протистояти іншим. Закінчується печально. Книга надто сумна, але при цьому динамічна.

    Меланхолічний Аксель понад усе прагне стати добрим піаністом та підкорити музику, але що ближче до великої сцени, то все важче стає, все більше перешкод, з'являються сумніви у своїх можливостях та страх провалу, за якого життя остаточно втратить сенс.

    Однак, коли є музика, то більше нічого й не потрібно. У музиці є все...і навіть, більше. Головне повністю поринути у її світ.

    "Найважливіше – ніколи не бути байдужим. Навіть, якщо просто вправляєшся, треба грати так, ніби кожний пасаж, кожний акорд – останній у твоєму житті"

    Стиль написання норвезького композитора мені імпонує. Він – простий та захопливий, легкий та швидкий для читання. А українське видання від улюбленого "Видавництва Старого Лева" – це однозначно чудова обкладинка, та приємне оформлення. Книгу не хочеться випускати з рук, навіть якщо вже прочитав і чекаєш на другу частину трилогії.
  •  
    Про любов до музики 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чудовий роман про нематеріальне: про учнівство, довіру, смерть, любов і, звісно, музику. Книга самобутня, обособлена і відсторонена. Дивні персонажі, що живуть у власному незрозумілому всесвіті, де головують Шопен і Бах. Холодні лаконічні речення без зайвих філологічних прикрас і глибокий символізм. Усе це створює особливу й ні на що не схожу меланхолійну атмосферу замкнутого світу професійних музикантів. Стільки класичної музики в моєму домі і моїх думках не лунало ніколи.

    "До музики" - типово скандинавський депресивний роман. Головний герой втрачає свою натхненницю матір, його родина розпадається на очах, довготривалі заняття музикою не приносять результатів, а кохання до конкурентки не дарує крила. Аж тут музики в творі стає більше...

    Як би банально це не звучало, музика, кохання і життя для героїв злилися в одне ціле. Персонажі відділені від оточення стіною, але прагнуть пробитися крізь неї за допомогою музики. Та ж це так складно, коли тобі лише 17! Можна напрацювати ідеальну техніку, але як змусити інших відчувати? І взагалі, як вижити в цій шаленій гонитві, де лаври отримує лише один?

    З одного боку, це книга ні про що. Ні про що особливе. Її сюжет повільний і протяжний, як сама гра на фортепіано. Проте кожен компонент гармонічний, продуманий, уміло вплетений в канву і через це цікавий та неочікуваний.

    Рекомендую читати всім, навіть людям, далеким від класичної музики.
  •  
    До музики (Кетіль Бйорнстад) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цікавий роман про юних музикантів і не тільки. Сподобалося.
    Після прочитання забажалося виписати всі назви музичних творів і послухати. О-о, так, музика – це особливий світ, який може заколисувати і збурювати шалені пристрасті. Маючи досвід музичної практики, читати цей роман було все одно, що проживати всі ті події разом із героями книги. З повагою ставлюся до музикантів.
    Проте, книга така багатошарова і в ній стільки життєвих питань зачіпається. Найперше, що відразу починає відчуватися – це егоїстичний тиск або небажання зрозуміти з боку батьків обдарованих молодих людей. І цей тиск спричинює низку трагічних подій, неможливість йти своєю дорогою і у своєму темпі, бути поруч з тими з ким хочеться, бути самим собою. Музика в цій книзі стала жорстоким випробуванням і єдиною втіхою для головного героя Акселя.
    Надзвичайно точно автор подає описи переживань юних музикантів, їх духовні злети і невдачі, їхній біль і відчай. Складність життєвого і професійного шляху музиканта.
    Роман справляє враження дещо песимістичного. Чомусь дуже багато персонажів думають про самогубство чи вчиняють його. Низка трагічних подій також налаштовує на мінорність. Незрозуміло чому автор аж так доводить своїх героїв до безвиході. Але читати цікаво, співпереживаєш, переймаєшся, занурюєшся у музику.
  •  
    Музика, як всесвіт
    Ця книга точно залишиться однією із моїх улюблених на всі часи. Прочитала її буквально на одній хвилі, хоч і старалася розтягнути читання якомога довше, щоб сповна насолодитися красивим стилем автора і глибше пережити прочитане.

    Історія юного піаніста Акселя Віндінга не залишить байдужими тих людей, які знають, що таке біль втрати, яким важким буває дорослішання, як сильно можуть тиснути на підлітка життєві обставини, непорозуміння в сім'ї і власна обдарованість. Книга "До музики" наповнена сильними емоціями, драматизмом, має серйозну психологічну лінію, але завдяки музичному лейтмотиву попри складність порушуваних тем не викликає в читача важких почуттів, депресії чи пригніченості (хоча герої часом і відчувають щось подібне).

    Події в книзі починаються із трагедії, що задає відповідний тон всьому роману. Це не можна назвати розважальним чтивом. Тим більше, "До музики" - це також і інтелектуальна проза, бо класична музика як така, і світське середовище, які у книзі грають першочергову роль, вимагають певної підготовленості в читача, що береться за цей твір. І ще один важливий момент: на що точно багатий цей роман, так це на справжність і відвертість, тож будьте готові залишитися враженими деякими сценами, але повірте: воно того варте.

    "До музики" - це перша частина трилогії про Акселя Віндінга. Звісно, її можна читати як повноцінну закінчену книгу із логічним фіналом. Але історія точно вас захопить, тож очікуємо на вихід українською також другої і третьої книги.
  •  
    "Бо там, де музика, там життя..."
    Книга про музику, розділи якої линуть самі, немов музика.
    Книга про становлення молодих піаністів, про їхні мрії, думки, переживання. Хоча, як на мене, і про становлення творчої особистості взагалі.

    Автор буквально програє перед читачем історію головного героя, молодого піаніста Акселя Віндінґа, а разом з нею і багато інших історій: його родини, його друзів, які також обрали музичний шлях і заснували «Товариство молодих піаністів», його викладача, його коханої – Ані Скууґ. У цих життях багато злетів, проте більше падінь. У цих життях безліч важких думок і непростих рішень. У кожного свої трагедії та секрети. Книга про роль музики для молоді, що обрала складний шлях музиканта. Тут і амбіції, і концерти, і дебюти, і думки,і висновки. А ще, звичайно, на сторінках цієї книги грає багато чудової, якісної музики. Шуберт. Бах. Дебюссі. Шопен. Стравінський. Треба мати під рукою блокнот, аби виписувати згадки про їхні твори. Принаймні, я так і робила. Що знала – те з насолодою переслухала, що не знала – з радістю для себе відкрила.

    Роман вийшов сумний. В ньому багато символізму. Він буквально пролинає під зловісною тінню яструба, який кружляє над героями, натякаючи, що більшість оповіді все-таки пройде в мінорній тональності. І навіть мажорні пасажі сприймаються так, як і друга частина концерту Равеля соль мажор, який грала Аня для Акселя: «…яку музикознавці називають світлою, ліричною і гармонійною, хоча ми з Анею вчуваємо в ній щось похмуре й фатальне».

    Дуже відчувається, що автор – сам музикант. Він надзвичайно тонко описує гру на фортепіано, він так захоплено пише про музичні твори, він так глибоко занурюється в світ підлітків, які мріють стати великими піаністами, проте розуміють, що не всім це під силу.

    Я знаю, що ця книга – перша з трилогії про Акселя Віндінґа. Дуже чекаю продовження українською.
  •  
    Коли музика - єдине, що залишається
    Шлях піаніста означає відречення від простих радощів підліткового життя. Бути піаністом - це годинами вправлятися в техніці, долати щоденну рутину невтомними акордами і мати сміливість кинути виклик вимогливій публіці.

    Аксель не знає іншого життя. Він по замовчуванню не може бути іншим - звичайним підлітком. В його жилах течуть амбіції та віртуозність справжнього піаніста. Його матір, що трагічно (хоча й трохи безглуздо) помирає на початку книги, вкладала в сина всю себе. Аксель, мама і музика були окремим світом, в який вони не впускали інших. Однак, звичайно, після смерті все змінюється.

    Тепер для Акселя життя набуває нового сенсу - він зустрічає Аню, яка стає причиною всіх його страждань надалі. Однак, він не є постійних у своїх вподобаннях. Складається враження, що хлопець губиться у дорослому житті.

    Вся книга - це ода музиці, яка володарює в світі і завойовує серця багатьох. Це замилування музикою, як способом існування. Ця книга про втрати - сім'ї, кар'єри та й самого життя. Ця книга про те, що лише музика, на жаль чи на щастя, не може бути єдиним стимулом жити. Вона може бути лише тим, що тримає нас на плаву і додає сили для нових звершень.
  •  
    Ода музиці
    Мабуть, жоден із книголюбів із музичною освітою за плечима, тим паче, ті, хто опанував гру на фортепіано, не зміг встояти перед цією книгою -- романом ,,До музики" відомого норвезького піаніста, композитора та плідного письменника Кетіля Бйорнстада. І хоч я не належу то вищезгаданої категорії читачів (якщо чесно, після прочитання твору ще більше не жалію, що не ходила до музичної школи), все ж вирішила ознайомитись з новинкою, маючи на меті почерпнути, як не дивно, щось цікаве про Її Величність Музику, а також про психологію юних обдарувань (і ще одне ,,якщо чесно": про те, яким тернистим їхній шлях здогадувалась, але щоб настільки...).

    Якщо ви любите скандинавську літературу, то депресивний, глибоко психологічний і без філологічних викрутасів стиль оповіді точно не здивує. Я, як людина емоційно надчутлива, признаюсь, всіляко намагалась абстрагуватись від сумовитості історії, яка, на диво, дуже відгукнулась у моєму цілком ,,немузичному" серці (на диво, бо жодних паралелей зі своїм життєвим досвідом не можу провести), тож недаремно цьому роману приписують певний магічний вплив на читача. Заввага: до читання треба бути морально готовим, бо справжності, відвертості й болю тут -- хоч греблю гати, тож найперше щиро раджу ознайомитися з відгуками інших читачів. Зрештою, твір можна розглядати як оду музиці, яку якнайкраще здатен написати лише той, хто своє присвятив своє життя їй.

    Головним героєм ,,До музики" (до речі, першої частини трилогії) є підліток-піаніст Аксель. Він -- старанний, цілеспрямований, мріє здобути першість у щорічному конкурсі юних обдарувань. Музика -- його життя, його віддушина, адже сімейне життя хлопця після трагічної смерті матері йде шкереберть. Він закохується у конкурентку Аню, ученицю тієї самої музичної школи, в котрої теж свої негаразди у сім'ї. Загалом, роман складається з трьох частин -- сольних виступів Акселя, Ані та ще однієї суперниці Ребекки. Їх об'єднує однаковий результат участі в конкурсі, але те, як складуться долі музикантів опісля -- різні...
  •  
    Музика як сенс життя
    "Найважливіше - ніколи не бути байдужим. Навіть якщо просто вправляєшся, треба грати так, ніби кожний пасаж, кожний акорд - останній у твоєму житті."

    "До музики" - неймовірно глибока і чуттєва історія, сповнена смутку, печалі та музики.
    Про що вона? Про все..Про дорослішання, перше кохання, пристрасть, дружбу з нотками суперництва, пошуки себе та тягар вибору життєвого шляху, про шалені тріумфи та поразки.
    Вона про зруйновані надії, невдалі шлюби, самотність, небажання батьків розуміти власних дітей , про завищені очікування оточуючих, про втрати та біль, відчай і, звичайно, про музику.
    Музику, яка звучить в кожному рядку книги, на кожній її сторінці. Музику, яка є сенсом життя головних героїв, їхньою найбільшою радістю та найбільшою трагедією. Музику, яка лунає завдяки титанічним зусиллям та щоденній виснажливій праці. Музику, яка зачаровує.

    "До музики" - однозначно "моя" книга, вона захопила мене з перших сторінок і стала однією з улюблених. Тепер залишається слухати Дебюссі і Шопена та з нетерпінням чекати на переклад наступних частин цієї трилогії.
  •  
    Пианисты
    Первая часть трилогии норвежского автора Кетиля Бьернстада, а также пианиста и композитора, открывает дверь в такой известный и такой незнакомый мир музыки. Главный герой трилогии талантливый пианист Аксель Виндинг. Читатель знакомится с ним, когда он еще подросток, школьник, влюбленный благодаря маме в классическую музыку. Трагедия, страшная потеря, которая происходит в их семье в первой главе книги, накладывает неизгладимый след на характер и образ жизни Акселя. Эта трагедия будет повторяться в его жизни в разных вариациях, и только к концу третьей части трилогии, выпустит его из этой безумной пляски. После перенесенного горя, мальчик, (а он еще по сути мальчик), который и так всегда был интровертом, находил радость от общения только с родителями, теперь полностью замыкается в себе и в музыке. Он бросает школу, и полностью готовится к конкурсу молодых пианистов, где у него есть все шансы выиграть. Встреча с единомышленниками, с талантливыми молодыми пианистами открывает для Акселя новый мир, впечатлений, разговоров, секса, но главным в этом мире становится Аня Скууг, первая любовь - соседская девочка, которая является его главным конкурентом в конкурсе. Книга о формировании характера, о достижении цели любым способом, о влиянии родителей на выбор ребенка, об отношениях в семье, о родителях и детях, о том, что в своем желании слепить из ребенка нереализованную свою мечту, человек выходит за рамки, за нормы, и только столкнувшись с неизбежным понимает весь ушерб, который сотворил его эгоизм. Но главным персонажем здесь является музыка. Ей пронизана каждая строчка, ты ее слышишь постоянно. После прочтения очень многое, что раньше не знала нашла и прослушала. Благодаря книге, открыла для себя Брамса, которого раньше так не ценила и Жаклин Дюпре, о которой вообще не слышала. Книга будет интересна не только тем, кто любит классическую музыку, она многогранна и талантливо написана.
  •  
    Музика крізь літературу
    Роман норвезького письменника Кетіля Бйорнстада «До музики» – чуттєва і тривожна історія юного піаніста Акселя Віттлінґа про світ музики, переплетений із його власним світом. Тип оповіді від я-особи – мій улюблений, оскільки він найглибше пробивається до розуму і душі своєю суб’єктивністю і відвертістю. Завжди цікаво почути, які в героя мотиви і наміри його дій, що він думає про наслідки цих дій, як переживає свої поразки і перемоги, як справляється зі своєю невпевненістю та тривожністю. Особливо цікаво почути це від вразливого юнака, залюбленого у світ музики…
    Те, що автор роману є представником обидвох видів мистецтва – музики і літератури – дає йому чудову можливість відкрити завісу одного мистецтва за допомогою іншого. На позір може видаватись, що усі види мистецтва, чи навіть усі професії схожі між собою. Проте облудою є вважати, що у всіх сферах спрацьовуватимуть ті самі правила, ті самі закони, ті самі темпераменти і способи роботи. Відтак Кетілю Бйорнстаду вдалось зобразити точний і щирий опис життів саме юних музикантів, їхніх сподівань, надій, труднощів та й загалом жорсткого й конкурентного світу класичної музики.
  •  
    Музика в тамдемі з коханням.
    В цій книзі дуже багато кохання, яке переплітається з музикою.
    Оповідь ведеться від молодого хлопця на ім'я Аксель в якого на очах тоне в річці мати, яку він не в силах спасти. І з якою в нього були дуже теплі відносини, і яка привила йому любов до музики.
    Ходячи до школи він по дорозі часто зустрічає дівчину Анну в яку закохується.
    Перед смертю матері він пообіцяв, що буде брати участь в конкурсі молодих талантів.
    Готуючись до конкурсу він вирішує кинути школу, і ставить Музику на період всього.
    На самому конкурсі він знайомиться з своєю музою, своїм коханням Анною.
    Як виявляється вона також буде виступати і на цьому конкурсі вона перемагає займає перше місце, а він потерпає фіаско, не без участі його сестри, яка своїм нерозумінням все портить.
    Після конкурсу він знайомиться ближче з Анною, але не так близько як йому хотілося. Він дізнається, що любов до музики її привив тато. Він їй купував платівки і вони разом з ним слухали.
    Аксель знайомиться з батьками Анни.
    Але він бачить що її батько його недолюблює. А от мама дівчинка навпаки дуже прихильно до нього ставиться.
    І на одному виступу, однієї із конкурсанток. Він дізнається про Анну таке, що йому не вкладається в голові, він не може в це повірити.
    Але кохання до цієї дівчини сильніше, набагато сильніше.
    Закінчується ця книга з трилогії дуже трагічно.
    Але це тільки перша частина і я однозначно читатиму наступну. Дуже цікаво що буде далі.
    В цій книзі дуже багато музики, але це не заважає бути їй дуже, ну дуже цікавою книгою.
    Моя оцінка 5/5.
  •  
    Депресивна історія про красу і потворне
    Попри багато схвальних відгуків, книжка спочатку мені не дуже сподобалась. Переважно через образ головного героя - Акселя. Він пихатий, розгублений і гидливий. А ще талановитий. Оповідь ведеться від його імені, тож інших героїв, події, світ ми сприймаємо його очима, чуємо його думки, страхи і хвилювання.
    Та чимдалі я занурювалась у сюжет, тим більше розуміла, що книжка мене тримає. Є у ній якась незбагненна тонка краса, є психологія підлітка - максималіста, який вважає себе дорослим, центром всесвіту, який змагається з усіма і за все: із сестрою за увагу, із коханою дівчиною за першість у музиці та прихильність, із дорослими за свободу, із друзями з "Товариства молодих піаністів" за місце під сонцем (спочатку це було "Сонце" Мунка).
    Книжка побудована на контрасті: прекрасне та огидне, високе і приземлено-фізіологічне, щасливе і трагічне - достатньо всього. Видно, як Аксель живе музикою, які має амбіції, але його трагедія в тому, що самої музики йому недостатньо, сам процес він не описує як насолоду - це завжди тренування, хвилювання, боротьба. Ну і банальна проблема відчуття дорослості в ще не дорослого.
    Текст має свій дивний внутрішній ритм. Довгі блоки-абзаци, в яких часто зустрічаються короткі рвані речення. Це не ритм попсової пісеньки, це схема складного класичного опусу. І навіть на цьому рівні текст перегукується з основною тематикою - музикою.
    Атмосфера депресивна, не пастельна, а якась злегка розмита, туманна - таким є болісне світовідчуття митця в непростий період його емоційного життя, і цим цікавий роман "До музики".
  •  
    Тернистий шлях
    Роман "До музики авторства" Кетіля Бйорнстада зацікавив всепоглинаючою любов’ю до музики, дружбою захоплених нею дітей, не зважаючи на конкуренцію під час підготовки і проведення конкурсів. Автор змальовує труднощі обраного героями шляху. Щоденні багатогодинні виснажливі вправляння. Захопливо спостерігати дорослішання, блукання в пошуках істини юних героїв. Автор послуговується універсальною мовою, зрозумілою в будь-якому культурному контексті. Він є черговий доказом того, що можна бути успішним в кількох сферах одночасно - музики і письменства.
  •  
    До музики 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга "До музики" - очень музыкальная и в то же время напряжённая история о жизни юных пианистов.
    Пятнадцатилетний Аксель Виндинг - юноша, который обучается игре на фортепиано. У него большие планы и амбиции. Он активно готовится к Конкурсу молодых пианистов, занимается с преподавателем, всё свободное время проводит с такими же юными дарованиями, прослушивая классические концерты и мечтая о будущем. Но в его жизнь стремительно врывается темная лошадка - некая Анна Скууг. И с этого момента жизнь главного героя кардинально изменится.
    Эта книга оставила после себя очень неоднозначные впечатления. С одной стороны история увлекла, было интересно читать о жизни и становлении молодых музыкантов. А с другой - книга оказалась довольно депрессивной, все герои немного ненормальны – каждый по своему.
    Автор поднимает в книге очень сложные и важные темы. Здесь говорится о взрослении, о любви и дружбе, о насилии и бессилии, о страсти. На мысли и действия героев влияют мнение окружающих, родительская воля, преподавательское самолюбие и собственные амбиции.
    В книге "До музики" открытое окончание. И хотя я такого не люблю, но стоит помнить, что эта книга – первая в трилогии. Так что ничего удивительного в этом нет.
    В целом, могу сказать, что такие книги стоит читать хотя бы для того, чтобы составить собственное мнение. Ну и думаю, что продолжение истории Акселя Виндинга я тоже буду читать.
 
Характеристики До музики
Автор
Кетіль Бьернстад
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2019
Рік першого видання
2004
Перекладач
Наталія Іваничук
Кількість сторінок
384
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Diaria Pro
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-505-6
Вага
410 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції
Література за періодами
Сучасна література