Книга Дівчина, жінка, інакша

Перше, на що звертаєш увагу - це яскрава обкладинка.
Друге - автор отримала Букерівську премію.
Третє - книга про жінок.
⠀
І хоча перші сторінки читалися мені «зі скрипом», далі все пішло простіше.
⠀
Історії 12 жінок, часом переплетені між собою, сприймаються читачем, як розмова з подругою.
⠀
І хоча абсолютна більшість проблем, які випали на долю цих жінок, далека від мене особисто, але вони ближче, ніж нам здається.
⠀
В сучасному світі, на жаль, і досі бракує рівності, неупередженості, безпеки і толерантності. Зазначу також, що перебір так званої «толерантності», які ми зараз бачимо в шоу-бізнесі, теж не є добре. Все таки має бути адекватність.
⠀
Ми всі хочемо жити в безпечному світі, де бути собою - не страшно, а природно і правильно. Де поважають тебе за твої знання і досягнення, а не ставляться упереджено тільки тому, що ти інакший.
⠀
Не хочеться думати, що це - утопія. Хочеться вірити, що це - наше вже зовсім близьке майбутнє

Книга написана в досить дивному форматі - кожен рядок починається з маленької літери, немає закінчення, і тому спочатку влитися досить складно.
Але усі історії жінок, розглянуті в книзі, не можуть не ятрити душу, тому книга мені дуже сподобалася і я дуже раджу її читати кожному.
Книга не має єдиного сюжету, адже це розповіді про життя різних жінок, долі яких складалися по різному.
Але усі історії між собою переплетені.
Починається усе з жінки на ім`я Амма, яка написала п`єсу про амазонок. І саме навколо цієї п`єси і крутяться усі сюжетні лінії.
Тут буде історія доньки Амми, її подруги по постановкам, її шкільної подруги. Через цю шкільну подругу ми бачимо історію дівчини, якій вона допомагала в її юності. І ось так клубок історій розплутується і показує складну роль жінки у цьому суспільстві.
В основному тут показані життя чорношкірих жінок-лесбійок, але є і історія жінки, яка раніше була чоловіком, тому вона на своєму власному життєвому досвіді може порівняти як до неї ставилися, коли вона була чоловіком, і як почали ставитися, коли вона стала жінкою.
Також тут є історія Морган, яка не ідентифікує себе за статтю, вона себе відчуває як "вони" і просить так до неї і звертатися.

У своїй більшості історії дуже трагічні, важкі та викликають сльози на очах.

"Дівчина, жінка, інакша" - збірка оповідань Бернардін Еварісто, яка принесла їй (разом із Маргарет Етвуд) Букерівську премію у 2019 році. До книги увійшли історії дванадцяти жінок, які у певний спосіб між собою пов'язані (це добре, тому що я ж очікувала, що це буде просто збірка оповідань, а я не є великою прихильницею короткої прози). Об'єднані ці історії також і тим, що у них ідеться про темношкірих (за єдиним, здається, винятком) жінок, які мешкають у Великій Британії. Основний фокус - теми расизму, сексизму, дорослішання, усвідомлення власної орієнтації, колоризм, стосунки між матерями і доньками.

Цікава, добре написана книга. Проза у Еварісто якась така ритмічна (так можна говорити про прозу?), що, коли уже почала читати - зупинитися важко. Тут також доволі специфічна пунктуація - майже кожне нове речення починається з абзацу, а не з великої літери. Крапки відсутні. Усі інші розділові знаки збережені. Діалоги окремо не виділені. Спочатку мене це трохи напрягало, а потім - пішло як по маслу.

Загалом мені сподобалося, лише склалося враження, що авторка надто багато голосів втиснула в цю книгу заради різноманіття. І це, в принципі, не мало б бути недоліком, але, як на мене, через таке різноманіття постраждала глибина героїнь та їхній розвиток. Про одних хотілося дізнатися більше, інших же спокійно могло б тут і не бути, книга від цього не постраждала б.

Уяви ти сидиш за круглим столом на великій відкритій веранді. Легкий вітерець перебирає пасма твого волосся. Ти чуєш, як океан облизує піщаний берег, торкаючись його поверхні і повертаючись назад…додому. Ти відчуваєш його солоний смак на губах і повсякчас намагаєшся доторкнутись до них руками. Тепле вечірнє сонце, таке нещадне вдень і таке лагідне зараз, обдаровує твоє тіло теплом, огортаючи тебе ласкою і турботою. Ти вдихаєте запах квітів, змішаний зі спілими фруктами, які ще не встигли зірвати з дерев, та смаколиками, якими заставлений стіл. Тут нутове рагу, курча по-джамайські, грецький салат, сочевичне карі, запечені овочі, ягня по-марокканські, рис із шафраном, салат з буряком та кейлом…

Поруч з тобою сидять: Амма, Яз, Домінік, Керол, Буммі, Латіша, Ширлі, Вінсом, Пенелопа, Меган/Морган, Хетті, Грейс. Це 12 жінок і дівчат дуже різних між собою і водночас таких схожих. Хтось із них народився в 18, хтось в 19 а хтось 20-21 столітті. Вони заміжні і самодостатні, одинокі і нещасливі. Вони вчительки, студентки, фермерки, домогосподарки, бізнес леді, власниці блогу, лесбійкі, гетеросексуалки та невизначені. Вони дуже схожі на тебе, але є дещо що їх об’єднує між собою і відрізняє від інших – колір шкіри. Він – шоколадний. Це може бути молочний шоколад або чорний, але він темний. Він не такий. Він інакший.

Кожна з них розповість тобі свою історію. Історію боротьби і приниження, прийняття і любові, ненависті і жаху. Історію, якій більше 400 років. Історію, яка змусить тебе плакати. Історію, яка буде не схожа на твою…бо ти біла.

Дуже несподіване, але таке щемливе, душевне і сімейне закінчення книги! (Отут, я була в шоці!)

У книзі немає розділових знаків. Весь текст – це одне речення. (Перші три сторінки просто таки змусили мій мозок вибухати)

Рекомендую до прочитання!

Ця книга в мене стала однією з най найкращих з понад 200 книг прочитаних в 2021 році.

Вона ніби вивела один з моїх улюблених прийомів у літературі на новий рівень. Я просто обожнюю, коли книга по черзі показує одну і ту ж ситуацію очима різних людей, даючи відчути, наскільки у кожного може бути своя правда, своя позиція, свої відчуття.
В цьому романі таких унікальних голосів більше десятка. Окремі розділи можна читати як індивідуальні оповідання, і в той же час створюється відчуття повної тривимірності, коли починаєш упізнавати головних персонажів з якогось розділу, як тих, що ти вже зустрічав/зустрічала у попередніх на другорядних, а подекуди і взагалі епізодичних ролях. І коли можеш порівняти і співставити точки зору різних поколінь, різних суспільних прошарків.

Тут є історії дочок і матерів, бабусі і прабабусі, подруги і колеги.
Феміністки, чорношкірі феміністки, мусульманки, митчині, різна орієнтація і гендерна невизначеність, комунна, кар'єра, токсичні одностатеві стосунки, минуле і теперішнє, прийняття і відторгнення, непорозуміння і несприйняття.
Ця книга просто переповнена найрізноманітнішими точками зору, і вона написана настільки "потоково", що дозволяє повністю зануритись, поставити себе на місце героїні, отримати унікальний досвід і інсайт "Як це буди такою" -- як це бути інакшою, інакшою серед звичайних, і інакшою серед уже інакших.

Це книга, яку повинен прочитати кожен. Щоб трішки більше зрозуміти тих, хто поряд, тих хто не зовсім такий, як ти.