Эту книгу я давно хотела прочитать, но понимала, что передо мной не простая история на один раз, а нечто большее. В итоге так и получилось. Да, читатель без проблем ознакомится с повествованием за 1 вечер, вот только на "переваривание" книги уйдет далеко не один вечер. История рассказывает о весьма необычной девушке, на первый взгляд необычной. На самом деле она являет собой олицетворение многих людей, которым нужна поддержка социума, а не угнетение. Вот и тема влияния общества здесь демонстрируется ярко как никогда. Конечно же, в Японии данное влияние намного гиперболизировано, в особенности если сравнивать со странами СНГ, но и оно есть. В особенности это касается девушек за 30 без мужа, детей и "нормальной работы". Любопытно, что мне до сих пор не понятен смысл книги. Точнее не так, я вижу в ней несколько посылов и несколько выводов, но вот все они несколько размыты. Видимо так было сделано специально, чтобы каждый нашел для себя то, что ему близко. Книга абсолютно достойна чтения, в особенности тем людям, которым не особо комфортно находиться в обществе.

Я незрозуміла логіку цієї книги від слова зовсім. Точніше я не зрозуміла логіки дій та ходу мислення головної героїні. Для мене вона була простакуватою дівчиною, яка не мала ніякої мотивації своїх дій. Мені сподобалася атмосфера комбіні, її відвідувачів та й атмосфера Японії взагалі. Кейко віддана своїй роботі, говорить, що любить її, та, як на мене, їй подобалася ця робота, бо їй з самого початку дали алгоритм дій. Їй не потрібно було приймати серйозних рішень, від неї вимагали тільки добре завчену роботу. Для мене це характеризувало її як безвольну, інфантильну дівчину, яка не хоче дорослішати, хоча їй вже 36. Для мене було дивно, що вона ніби здорова, але працює тільки пів дня та бреше про поганий стан здоров’я тим, хто запитує чому (та й навіть цю брехню не придумала Кейко, а її сестра для неї). Невисока зарплата, малесенька квартира, яка не доведена до ладу і я просто не розумію чому вона не намагалася щось змінити. Ще однією слабкою стороною Кейко є стосунки з чоловіками, точніше їх відсутність. Це хвилювало навіть не її, а оточення. От чому вона вирішила завести чоловіка (наче домашню тваринку) – щоб люди не питали. ЇЇ вибір для мене суцільний facepalm. Той чоловік, Сірага — це суцільне кліше всіх негативних рис, які тільки можуть бути. Можливо, це іронія автора? Навряд чи. Мене просто бісили його поведінка, характер, та взагалі весь він. Мені було вже просто смішно з того, що коли він працював в комбіні, інші бачили його нутро, але після того, як дізналися про його «стосунки» з Кейко, думки автоматично змінилася і він вже став хорошим. Загалом, оцінку книжці я ставлю тільки за атмосферу тієї крамнички. Все інше мене дуже тригерило ну або я не зрозуміла "глибокого" посилу книги.

Книжечка ну дуже не велика на 141 сторіночку її можна прочитати за вечір, а я її тягла тижнями. Перед тим, як купую книжки то звісно завжди читаю опис і мені все сподобалось. Історія про жінку, яка працює в крамничці, їй за тридцять і вона самотня і якось потім вона знаходить свою любов це ж не чудово? Але все звісно не так. Все життя нам виставляють рамки - це мати хорошу роботу, вийти заміж, народити дітей одним словом бути як всі. Кейко не така як всі, бо з цього набору має тільки роботу і то не дуже вдалу тому що вона працює в крамничці. Всі її друзі та родичі вважають що її потрібно змінити роботу бо ж не можна бути продавчинею так довго часу але це єдине що в неї так добре виходить. А далі вона знаходить не зовсім любов всього свого життя, а просто дивака, який тягне її на дно разом з собою((( В мене дуже дивні відчуття від прочитання цієї книги. Але є висновок, якщо в тебе щось виходить дуже добре в житті, то це треба робити однозначно і нікого не слухати.