Дівчина, яку ми вбили
Паперова книга | Код товару 932426
Yakaboo 4.5/5
Автор
Поліна Кулакова
Видавництво
Дім Химер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Ілюстратор
Ярина Каторож
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
135х205 мм

Усе про книжку Дівчина, яку ми вбили

Пропонуємо вашій увазі книгу Поліни Кулаковой «Дівчина, яку ми вбили» від видавництва «Дім Химер».

Про книгу:

Приголомшливий психологічний трилер, дія якого розгортається в Івано-Франківську кінця двотисячних. Компанія підлітків з п'яти чоловік затіяли здавалося б невинну гру, яка закінчилася не так, як вони розраховували. У тій грі дівчина Ліда програла, і тепер вона та, яку жоден з них не забуде.

Через сімнадцять років після тих подій, п'ятеро підлітків, що вже давно стали дорослими знову зустрінуться, щоб налагодити відносини та пробачити старі образи. Але тінь минулого накриє кожного з них.

Новий психологічний трилер Поліни Кулаковой — це читання, яке не залишає байдужим і тримає читача в напрузі до самої розв'язки написаної автором історії.

Чому варто купити книгу «Дівчина, яку ми вбили» Поліни Кулаковой?

«Дівчина, яку ми вбили» - це книжка, в якій розповідається історія декількох підлітків і події, яка змінила їх життя. Через майже два десятиліття після тої події, вони знову зустрічаються, і починається нова гра. Психологічний трилер Поліни Кулаковой — це історія, яка читається за пару годин, але залишається в читацькій пам'яті надовго.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Поліна Кулакова
Видавництво
Дім Химер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Ілюстратор
Ярина Каторож
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
135х205 мм
Рецензії
  •  
    У мене з’явилась нова улюблена україська письменниця в жанрі психологічного триллеру!) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Одразу зізнаюся, коли купувала книжку, не очікувала нічого особливого, просто хотілося познайомитись із новою для себе українською письменницею. Чесно кажучи, ця книжка не те, щоб перевершила мої очікування, а й на цілих 3 вечори прикувала мою увагу до неї, поглинула в себе і не відпускала до останньої сторінки.

    "Дівчина, яку ми вбили" - це вже третя "дитина" молодої української письменниці Поліни Кулакової, твір, який вийшов друком у молодому, але вже такому крутому видавництві "Дім химер". Маленька книжечка на 151 якісній білій сторінці тексту (до речі, чудово поміститься у невеличкій сумочці, її дуже зручно взяти з собою) з аж надто промовистою назвою. І, коли береш це видання до рук, ніби вже точно знаєш, про що мова і думаєш, що ніякої інтриги немає, але ні... Та про це трохи згодом...)

    Події описуються у декількох часових проміжках: 1998, 1999, 2016 рр., наші дні - такий прийом допомагає читачеві яскравіше уявляти події, складати власний "пазл" образів та характерів героїв і ще більше прив’язуватись до трилеру.

    Поступово, шар за шаром, ніби коржі у торті, Вам буде відкриватись ця особлива історія. Мабуть, найгірше те, що читаючи "Дівчину..." Ви будете знов і знов розчаровуватись у людях... Через нахабство, брехню, підлість, слабкодухість... Проте впевнена, що цей роман точно не залишить Вас байдужим/ою)

    Рекомендую цю захопюючу книжку усім шанувальникам трилерів, хоррору та поцінувувач "свіжої крові" в українській літературі!

    P.S. А ви точно впевнені, що знаєте людину, яка їде поруч з Вами на відпочинок? Навіть якщо ви знайомі більше 17-ти років? Яким буде її наступний крок? Можливо, вона їде тільки для того, аби вбити Вас?
  •  
    Не виправдала сподівань 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Заманлива анотація на обкладинці і чудові відгуки на "Дівчину, яку ми вбили" обіцяли мені пару вечорів захопливого читання. Та вийшло не зовсім так, як гадалося. З одного боку, книга має все, аби заінтригувати читача: кілька часових площин, у яких розвиваються події, легкість викладу, цікава задумка із інтерв'ю, моторошні злочини і загадковий вбивця. Але із поєднанням усього перерахованого в кінцевий якісний літературний продукт чомусь не склалося.

    Вже сам обсяг так званого роману Поліни Кулакової (менше 150 сторінок) обумовлює певні обмеження. По-перше, образи героїв ніби накреслені схематично. Авторка наче й намагалася розповісти про їх вчинки в минулому, та все одно вийшло схоже на чорно-білий ескіз, якому потрібно додати кольору. По-друге, Ліда - дівчина, через яку за задумом відбуваються жахливі події... Складається враження, що за її допомогою вбивця просто виправдовує свої злочини. По-третє, особа вбивці. Вже, прочитавши першу третину твору, розумієш, хто злочинець. Ти продовжуєш читати, наївно сподіваючись, що тебе здивують. Та ні! Наприкінці все виявиться саме таким, яким здавалося.

    На обкладинці позначено обмеження за віком "16+". Парадокс в тому, що підлітки цілком могли б стати цільовою аудиторією книги, та сцени насильства стоять цьому на заваді. Це не трилер і навіть не психологічна проза, а лише заявка на них. Проте читається твір легко і швидко, то ж "Дівчина, яку ми вбили" цілком здатна допомогти "вбити час", наприклад, у потязі.
Купити - Дівчина, яку ми вбили
Дівчина, яку ми вбили
125 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Дівчина, яку ми вбили

  •  
    У мене з’явилась нова улюблена україська письменниця в жанрі психологічного триллеру!) 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Одразу зізнаюся, коли купувала книжку, не очікувала нічого особливого, просто хотілося познайомитись із новою для себе українською письменницею. Чесно кажучи, ця книжка не те, щоб перевершила мої очікування, а й на цілих 3 вечори прикувала мою увагу до неї, поглинула в себе і не відпускала до останньої сторінки.

    "Дівчина, яку ми вбили" - це вже третя "дитина" молодої української письменниці Поліни Кулакової, твір, який вийшов друком у молодому, але вже такому крутому видавництві "Дім химер". Маленька книжечка на 151 якісній білій сторінці тексту (до речі, чудово поміститься у невеличкій сумочці, її дуже зручно взяти з собою) з аж надто промовистою назвою. І, коли береш це видання до рук, ніби вже точно знаєш, про що мова і думаєш, що ніякої інтриги немає, але ні... Та про це трохи згодом...)

    Події описуються у декількох часових проміжках: 1998, 1999, 2016 рр., наші дні - такий прийом допомагає читачеві яскравіше уявляти події, складати власний "пазл" образів та характерів героїв і ще більше прив’язуватись до трилеру.

    Поступово, шар за шаром, ніби коржі у торті, Вам буде відкриватись ця особлива історія. Мабуть, найгірше те, що читаючи "Дівчину..." Ви будете знов і знов розчаровуватись у людях... Через нахабство, брехню, підлість, слабкодухість... Проте впевнена, що цей роман точно не залишить Вас байдужим/ою)

    Рекомендую цю захопюючу книжку усім шанувальникам трилерів, хоррору та поцінувувач "свіжої крові" в українській літературі!

    P.S. А ви точно впевнені, що знаєте людину, яка їде поруч з Вами на відпочинок? Навіть якщо ви знайомі більше 17-ти років? Яким буде її наступний крок? Можливо, вона їде тільки для того, аби вбити Вас?
  •  
    Не виправдала сподівань 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Заманлива анотація на обкладинці і чудові відгуки на "Дівчину, яку ми вбили" обіцяли мені пару вечорів захопливого читання. Та вийшло не зовсім так, як гадалося. З одного боку, книга має все, аби заінтригувати читача: кілька часових площин, у яких розвиваються події, легкість викладу, цікава задумка із інтерв'ю, моторошні злочини і загадковий вбивця. Але із поєднанням усього перерахованого в кінцевий якісний літературний продукт чомусь не склалося.

    Вже сам обсяг так званого роману Поліни Кулакової (менше 150 сторінок) обумовлює певні обмеження. По-перше, образи героїв ніби накреслені схематично. Авторка наче й намагалася розповісти про їх вчинки в минулому, та все одно вийшло схоже на чорно-білий ескіз, якому потрібно додати кольору. По-друге, Ліда - дівчина, через яку за задумом відбуваються жахливі події... Складається враження, що за її допомогою вбивця просто виправдовує свої злочини. По-третє, особа вбивці. Вже, прочитавши першу третину твору, розумієш, хто злочинець. Ти продовжуєш читати, наївно сподіваючись, що тебе здивують. Та ні! Наприкінці все виявиться саме таким, яким здавалося.

    На обкладинці позначено обмеження за віком "16+". Парадокс в тому, що підлітки цілком могли б стати цільовою аудиторією книги, та сцени насильства стоять цьому на заваді. Це не трилер і навіть не психологічна проза, а лише заявка на них. Проте читається твір легко і швидко, то ж "Дівчина, яку ми вбили" цілком здатна допомогти "вбити час", наприклад, у потязі.
  •  
    Рецензія 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Невелика книжка - всього 151 сторінка тексту. Це - третя книга авторки. І попри те, що на обкладинці книги Поліни Кулакової "Дівчина, яку ми вбили" - вікове обмеження 16+, історія може бути цікавою і повчальною саме для підлітків. Цікава побудова сюжету. Не нудно. Важко заплутатись. Яскраві персонажі. Всі флеш беки - органічні та доречні. Цікава побудова подачі сюжету - саме в формі інтерв'ю журналістці. Поки читаєш - виникає чимало гіпотез. Хто ж вбивця? Трагедія зі шкільних років - коли через дитячу забавку - стрибання через вогнище - загинула дівчина. Всезагальна улюблениця, красуня і розумниця. Як ця трагедія розрослась, вплинула і на компанію хлопчаків, які задумали цю, здавалося б, невинну розвагу, і родини дівчини - і буде поступово крок за кроком розписано в цій книзі. Всі герої - різні і здавалося б у кожного міг бути мотив помститися товаришам за такий от тягар, який ненавмисно, але ліг на плечі всіх. І скільки б версій про того, хто вбиває хлопців (вже дорослих, які разом виїхали на природу і - о співпадіння - у місцевість поблизу села, де жили родичі дівчини і де вона і похована), і які б ці припущення божевільні та неймовірні б не були - фінал буде ну дуже трешовим, динамічним і сказати, що Вас здивує - це не сказати нічого. Трохи менше - але постать журналістки, яка бере інтерв'ю в одного з хлопців - Вас здивує, думаю, теж. Загалом - може вийти дуже крута екранізація. Після прочитання хочеться читати інші твори авторки і чекати від неї нових цікавих книг. Окремо хочеться згадати про оформлення - книгу видало молоде видавництво "Дім химер" (здається, це їх дебютна книга) - то ж оформлення видання неабияк радує. Тут - і симпатична обкладинка "в тему", і якісний папір, гарний шрифт, і навіть карта місцевості, де відбуваються найбільш заплутані події цієї історії. Мені дісталась ще й закладинка від видавництва. Словом - цікаво, естетично та ще й неабияк гостросюжетно. Читати всім прихильникам трилерів, гостросюжетних і заплутаних історій, всім, хто хоче читати більше молодих українських авторів і всім, хто любить читати книги, які швидко читаються, але в яких є цікава цілісна історія. Яка не відпускає, поки не буде перегорнута остання сторінка.
  •  
    Ще один захоплюючий трилер Поліни Кулакової 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Дівчина, яку ти покинув" - уже третя робота молодої української письменниці Поліни Кулакової, яка працює у жанрі трилер. Це уже друга книга Поліни, яку я прочитала і залишилася задоволеною.

    Роман невеличкий за обсягом і доволі динамічний, читається дуже швидко, - буквально за кілька годин.

    Події відбуваються в реалістичному сеттингу в одному із селищ Івано-Франківщини. Колись давно група друзів, відпочиваючи, перестрибують через вогнище. І така невинна на перший погляд розвага завершується несподівано трагічно - гине дівчинка. Решті друзів не залишається нічого, як продовжувати жити, однак вони, намагаючись усе забути, починають віддалятися один від одного.

    Але коли проходить доволі великий відрізок часу, вони знову зустрічаються... і починається спека.

    Події розвиваються у трьох різних часових лініях, однак плутанини під час читання не виникає - усе чітко і зрозуміло.

    Кінцівка виявилася цікавою і несподіваною, такої розв'язки я не те, щоб зовсім не очікувала, однак вона мене приємно здивувала.

    Дещо забракло мені особисто занурення у внутрішній світ лиходія, аби краще зрозуміти психологічні мотиви його вчинків.

    В цілому враження дуже позитивні, тішить той факт, що в Україні трилери пишуться і видаються.
  •  
    Український психотрилер 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Вперше взявши до рук тоненьку книжку молодої авторки Поліни Кулакової не міг подумати, що вже за день ця книга стане однією з моїх улюблених і я поставлю її в один ряд з творами Гранже чи Діккера. Вже з самого початку мене заінтригувала назва. Проте я подумав, що тут і так все ясно. Щось таке з репертуару «Я знаю що ви зробили минулого літа», проте твір виявився зовсім іншим.
    Перше що можна відмітити, твір дуже легко читається. Сторінка за сторінкою, швидкий розвиток сюжету і відмінне закінчення. Протягом всієї книги декілька разів неправильно вгадував хто ж тут антагоніст.
    Здається тут ніби все просто. Стався нещасний випадок в дитинстві, велика трагедія для однієї сім’ї. Компанія хлопців була свідком і навіть учасником цього випадку. І це затаврувало у їхній пам’яті спогади на все життя. Після цього випадку всі вони стали іншими. Та через багато років компанія збирається знову разом у лісі (це нагадало мені стандартну історію американського фільму жахів) і от тоді починається розкручуватись сюжет.
    Твір навіть можна назвати трішки містичним. До якогось моменту ти навіть думаєш, що то дівчинка яка загинула мститься. Та крок за кроком ти починаєш бачити вбивцю, чути вбивцю, відчувати що у нього в думках.
    Чудовий твір)))

  •  
    Відгук 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Поліна Кулакова - наша українська письменниця і я пишаюсь її роботою.
    Книга написана досить таки непогано.
    Зовсім не шкодую, що прочитала її.
    Звичайно є певні мінуси і хочу розпочати саме з них.

    Не сподобався обсяг книги, всього лише сто шістдесят сторінок, а хотілось би більше, бо написано цікаво.
    Також певні вчинки героїв мені залишились незрозумілі і особливо, наш злочинець.
    Я в певній мірі зрозуміла, чому ця людина так вчинила, але ж хотілось більше опису саме роздумів нашого вбивці.
    Якщо ж говорити загалом, то книга хороша.
    Написано досить цікаво і інтригуючи.
    Це перший детектив, який мені сподобався.
    Місцями дійсно було моторошно читати, але я не могла зупинитись.
    Окреме дякую за оформлення книги , воно дуже класне.
    Якість бумаги також сподобалась.
    Рада, що наші автори можуть писати якісну літературу.
    Раджу читати книгу усім, хто любить жахи і не шкодує своїх нервів і гарному значенні.
    Від мене книга отримує четвірку, тому що все таки не вистачило більше детального розгляду деяких героїв.
    Але буду і далі читати письменницю.
  •  
    ДІВЧИНА, ЯКУ МИ ВБИЛИ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Неодноразово мені попадав на очі цей детектив з елементами трилера, молодої авторки Поліни Кулакової. І от я до нього добралася. Видавництво Дім Химер посприяли білим сторінкам і гарному відповідному дизайну обкладинки.

    А авторка подбала про пару вечорів захопливого читання.
    Жанр 100% мій. Приємно було натрапляти на такі слова як Тернопільська область (моя рідна), Франик, Дністер... Також багато різного популярного я собі пригадала з 90-х. Гурти, і вся атмосфера.

    Сам твір побудований в 3-х часах - 2019, 2016, 1999 рр.
    Читати було легко і цікаво.

    Багато діалогів, що оживляли книгу. Авторці вдалось передати характери героїв і вже по поведінці, звичках можна було визначити хто є хто. Десь після третини я вже здогадалася хто вбивця, але тим не менш читати було все одно цікаво. Фінал все одно мав чим здивувати.

    Десь на середині здалося, що бракує психологічних моментів як для психологічного трилера. Тобто хотілося би більше внутрішніх переживань героїв, чи навіть роздумів на більш глобальні теми, щоб через них можна було пізнати позицію чи характер самої авторки.
    Але думаю, що в такому екшн-детективі-трилері затягувати з розділами недоречно.

    Я отримала те, на що сподівалася, тому ставлю найвищу оцінку.
    І бажаю авторці новик крутих книг!
  •  
    Минуле, що не відпускає 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якби ви могли зазирнути у власні спогади як у шафу, що б ви там побачили?

    Можливо життєві події упорядковані по теках на полицях?

    Або все лежить різнокольоровою купою?

    Головний герой книги бачив у своїй "шафі" лише одну річ.
    Блакитну нейлонову сукню, понівечену вогнем. І пам'ять без зупину повертала його до давнішніх подій, від яких він прагнув втекти.

    І до її власниці.

    Юна дівчина з довгими віями, зеленими очима, волоссям кольору стиглої пшениці.

    Ліда...

    Її краса назавжди залишилася в його пам'яті
    Її життя безжально забрало полум'я

    Трагедія, що сталася 17 років тому поділила життя 5-х хлопців на до та після. Та чи могли колишні друзі знати, що зібравшись разом на пікніку, після багаторічної паузи у спілкуванні, вони стикнуться з тим, хто прагне нагадати їм про минулі помилки?

    Книга проста.
    Проста мова, прості герої, сюжет без особливої інтриги.
    Хід подій нагадав роман Агати Крісті "10 негренят" / "І не лишилось жодного": вбивства героїв і непомітний злочинець.

    Як для трилера - це слабенький твір. Я не відчула потужності подій, не сталося ефекту занурення в історію, коли переживаєш разом з персонажами, відчуваєш їхні думки, страхи...

    Епізод з могилами - єдине, що надало дійству певної химерності.

    Зазвичай в книзі щось чіпляє: герой, події, атмосфера.
    Навіть якщо читати лячно або присутні відразливі ситуації, читач не може відірватися, кортить дізнатися з історії як найбільше, бо книга жива і не відпускає!

    Але зі мною такого не трапилося.
    Якось ніяк. Відклав і забув.
  •  
    Трохи спойлерів, але без них ніяк... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ну, насправді, книжка мене не вразила і не здивувала. Не захопила і не настрахала.
    Класичний сюжет, який зустрічається ще у королеви детективів Агати Крісті. Коли кілька людей опиняються разом у певному місці і їх починають по одному вбивати. Потім виявляється, що злочинець серед них. Хоча історія, як світ стара, але можна її обіграти по-сучасному, надати нових барв, звучання. Заявка непогана. Але виконання...
    Проте, все по порядку.
    В далекому 1999 гине 15-річна дівчинка. Компанія хлопців розкладає вогнище у дворі між будинками (?), підлітки скачуть через вогонь, підмовляючи і Ліду. Вона наважується, після чого її з хлопцем миттєво закривають у комірчині (?). За кілька хвилин, коли відчинили, виявилось, що синтетична сукенка плавилась. Ніхто не помітив? Ніхто не допоміг? Той випадок круто змінив життя 5 підлітків, зруйнувавши їхню дружбу. Через 17 років вони вирішили зібратись знову та поїхати на риболовлю. На місці відпочинку їх починають одного за одним вбивати.
    І все би нічого, але таке враження, що авторці бракує слів чи думок, бо прийшлось "доліплювати" події. Якщо вставки про те, що відбувалось у 1999 цілком доречні, то наші дні, журналістка з банальними питаннями та банальними діями видаються зайвими. Історія подається як сповідь Артема, єдиного з тих, хто вижив, молодій журналістці. Розповідь ведеться від першої особи, але два розділи чомусь від третьої.
    Тепер щодо трилера. Ну так, розкопані могили, і сукня, і село, де похована Ліда. Але вона тут ніяким боком. Просто ніби іде паралельно.
    Зрозуміло, що авторка родом з 90-х і таке враження, що дуже ностальгує за ними. Жуйки, одяг, газети, журнали. Наскільки це цікаво читати молодому поколінню?
    У розв'язці, коли пояснюються деталі злочинів та розслідування, якось в'яло і неправдоподібно - убивця просто підлаштував усе, правоохоронці просто повірили... І я так і не зрозуміла - до чого тут історія з дівчиною? Окрім того, що схожа відбулась в реальності та вразила у свій час авторку.
    При читанні мене постійно щось бентежило - чи то стиль, чи то мова... Чи то простота.
    Словом, вибачте, але ні. Більше я цю авторку читати не маю бажання.

  •  
    Мене обсипало холодом, вже коли я прочитав перші 20 сторінок. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Є п’ятеро хлопців - місцевих недохуліганів - і Ліда, яку вони під тиском пустих глузувань змусили стрибнути через багаття. За мить сукня дівчини почала плавитись, припаюючись до шкіри...

    Звичайно, винна та п‘ятірка. Їм соромно дивитись в очі людям

    Врешті-решт, вони знов зібралися, після тривалої перерви, у 17 років, щоб згадати шкільні часи. Та відпочинок раптом перетворився на голлівудський фільм жахів.

    Хтось влаштував полювання. На їхні душі. Кривава розправа чекає кожного...

    З одного боку, це те чого я очікував, а з іншого - взагалі інше. Книжка з групи «нормально», бо як би я не намагався знайти мінус, у ньому міститься якийсь плюс, і навпаки. Тому просто напишу про основне, що мене зачепило.

    1️⃣ Атмосфера
    Вона бомбічна взагалі: моторошна, підходить до історії, трохи повіює ретро. Але не моя.
    Не комфортна. Аж душа кривилась, намагалась відштовхнути цей жах, що накривав неодноразово. Можливо, так і було задумано, але я одразу опинився, немов, не у своїй тарілці. Погане відчуття

    2️⃣Схожість з Агатою Крісті
    Щодо цього маємо ідентичного вбивцю з одного популярного детективу. Трохи насторожило.

    3️⃣Мене підбішували персонажі
    Особливо ті п’ятеро. Пихаті чм****ки. Деякі були ніби невинні та пухнасті, але насправді мене воротило від усіх.
    Оповідач з таким пафосом думав «ех, я не можу більше тримати таємницю тих днів у собі. Мені необхідно виговоритись... Але це так складно» або «Я не хочу, але треба. Не можу більше так жити» І отаке разів 5. Це ТАК бісило. Просто...

    4️⃣Передбачуваність
    Фінал я не вгадав, але щодо(міні-спойлер) підвоху журналістки-стажерки мене було не провести. Авторка усіляко натякала)
  •  
    Дiвчина, яку ми вбили
    "Дiвчина, яку ми вбили" - уже третий роман молодой украинской писательницы Полины Кулаковой. Предыдущие две книги получили высокую оценку у читателей. И об этой книге я также слышала только положительные отзывы. Именно поэтому захотела познакомиться с творчеством автора.

    История "Дiвчини..." разворачивается на фоне трагического события, произошедшего во время летних каникул со школьницей Лидой. Поддавшись на уговоры парней и прыгнув через костёр, девочка не заметит, как искорки зажгут её голубое синтетическое платье...

    Пятеро друзей, много лет назад ставших причиной её смерти, вновь соберутся вместе около костра. Но чем же закончится эта встреча? Смогут ли они вернуться домой?

    Книга читается очень быстро, на одном дыхании. Этому способствует не только небольшой объём, но и напряжение сюжетной линии, которое не исчезает до последней страницы.

    Основные интриги сюжета я разгадала сразу (кто же был убийцей и момент с журналисткой). Это было довольно предсказуемо. Но тем не менее, читать книгу было интересно.
  •  
    Український трилер
    Не можу сказати, що мала якісь надвисокі очікування до цієї книги, і, в принципі, можу сказати, що вони справдилися. "Дівчина, яку ми вбили" української письменниці Поліни Кулакової - детектив з елементами трилера. Оповідь у ньому ведеться у вигляді діалогу - інтерв'ю, яке дає один із учасників справи журналістці, яка вирішила випитати у нього про деталі.

    Усе починається з того, що колись давно, підлітки розважаються на Івана-Купала, стрибають через вогонь і , як наслідок, гине зовсім юна дівчинка. Її друзі, звісно, винуватять себе у тому, що сталося, але все-таки продовжують жити. І от через певний час ця історія знову виринає на поверхню і завдає нових ударів по друзях.

    Мені сподобалося те, що книга написана дійсно легко, читається доволі швидко - невеликий обсяг і закручена авторкою інтрига цьому сприяють. Однак, як для психологічного трилера, як заявлено в анотації, мені виявилося мало саме психологічної, емоційної складової. В процесі читання я, на жаль, так і не прониклася долями учасників історії, а це суттєвий недолік для цього жанру. Одним словом непогано, але рекомендувати до прочитання усім-усім я б не наважилась.
  •  
    Отзыв
    Я очень люблю открывать для себя новые имена в украинской литературе. И вдвойне радуюсь, когда книга мне нравится, если она "наша". Всё происходящее кажется таким родным, таким реальным. Я ведь тоже помню эти турецкие жвачки с наклейками и анкеты для друзей, которые вспоминают герои.
    Роман построен в интересной форме интервью с участником трагических событий. Настоящее переплетается с прошлым, а трагедия юности - с жестоким убийством на дружеском пикнике.
    Роман держит в напряжении, и подогревает интерес с каждой страницей. Открываются все новые и новые ужасные подробности. Я по очереди подозревала всё и всех, строила догадки, частично оказалась права, но финал все же нашёл чем удивить!
    В послесловии сказано, что трагедия, с которой все началось, основана на реальной истории, услышанной авторкой в детстве. От этого становится еще более жутко, ведь это не таинственные монстры, а то что может произойти в любой момент.
    Хоть роман и небольшой, в нем всего хватает: и ужасов, и драмы, и любви, и таких разных хорошо прописанных героев. Очень понравилось, рекомендую любителям жанра и не только.
  •  
    Помста з минулого
    Їх було п'ятеро - компанія друзів-розбишак. І була вона - Ліда у блакитній сукенці. Наче невинна забавка - стрибки через багаття. Хто ж знав, що іскра на нейлоновій сукні призведе до трагедії? Хто ж знав, що для Ліди той стрибок стане фатальним?

    За сімнадцять років вони зберуться, щоб відновити стару дружбу. Але хтось захоче помститися. От тільки хто? Хто змусить "стрибати" їх? Один за одним таємничий месник убиватиме друзів. І здається, моторошну пастку готували зарання.

    У мене були варіанти такого розвитку подій, як підготувала авторка. Тепер мені стало цікаво, чи читала письменниця один із детективів Агати Крісті, бо фінали цих двох історій вийшли однаковими.

    Це моє перше знайомство з авторкою і взагалі українським трилером. Люблю цей жанр. Знайомство вдалося. Книжка читалася дуже легко, буквально за один день. Та вона і маленька, історію можна було значно розширити. Для мене це скоріше недолік. Але події і сюжет дуже динамічні, хочеться якнайшвидше прочитати що ж там далі. Авторка користується флешбеками у минуле, від цього читати ще цікавіше. Любителям детективів і трилерів раджу познайомитися з цим твором
  •  
    Хорошо
    Артем дает интервью молодой журналистке, рассказывает про трагические события, участником которых он стал. Ему единственному удалось выжить, но у него в телефоне до сих пор хранится фотография своей же могилы.

    Журналистке Наташе он собирается рассказать всю правду о той ночи. Правда, к этой истории имеет отношение давняя трагедия. 17 лет назад после прыжков через костер погибла девушка. Это был несчастный случай, но пятеро друзей были к нему причастны. Как связаны два происшествия и что пришлось пережить парням?

    Книга построена в трех временах: 1998-1999гг, 2016г. и наши дни. Все события авторка подает дозировано, постепенно открывая всю историю.

    Мне были логически не понятно некоторые моменты. Например, почему сразу не свалить из места где вас пытаются убить, дорогу размыло, а дорогу до кладбища не размыло? Зачем хоронить тело, если сами же сказали что это место преступления и его трогать нельзя? Понятно что эти моменты были удобны для убийцы, но слишком уж притянутые обстоятельства.

    Читалось легко и интересно. Правда я уже где-то на середине догадалась кто убийца. Маленький объем, я проглотила за пару часов.

    Красивое издание с картой на форзаце.

    Не понятно то ли детектив, то ли ужасы. Есть мерзкие моменты описание смертей и блевотины, так что 16+ не зря.
  •  
    Цікавий трилер вітчизняного виробництва.
    Поліна Кулакова

    Дівчина, яку ми вбили

    Цікавий трилер вітчизняного виробництва.

    Головний герой вирішує поділитись спогадами про трагічні події свого минулого. Для цього він вибирає молоденьку журналістку.

    Багато років тому назад стається жахлива трагедія, до якої причетна група підлітків. Через роки вони разом збираються на відпочинок в лісі. І звідси починається розвиватись сюжет в стилі американського фільму жахів. Хтось хоче відплатити хлопцям за події минулого.

    Сюжет розвивається динамічно, спостерігаємо багато флешбеків у минуле, які чергуються з сьогоденням. Але мені не вистачало мотивації у вчинках головних героїв, та особливо лиходія. Деякі сцени виглядали не зовсім логічно. Тим не менш це не завадило прочитати книгу в один присяд.

    Це невеликий за обсягом твір, який долається за вечір. Гарне видання від новачків на книжному ринку - Видавництва Дім Химер. Тішусь, що жанр психологічного трилеру помалу з'являється в україномовній літературі.

    Рекомендую для прочитання любителям гостросюжетності.
  •  
    Трилер, що тримає в напрузі від початку до кінця!
    Направду, я ще й досі не можу визначитися, яке моє остаточне враження від цієї книги.

    З одного боку, вона мені сподобалась. Це чудовий цікавий трилер, який тримає читача в напрузі від першої до останньої сторінки.
    Авторка гарно попрацювала з основною лінією сюжету. Тут все зрозуміло, і питань , ніби то, не виникає. Основні події відбуваються у двох часових періодах : влітку 1999 року і в липні 2016 р. І обидва ці періоди означені трагічними подіями. Тільки якщо щодо першої все зрозуміло: діти гралися у дворі, стрибали через вогнище, і одна дівчинка через необережність загинула. То друга трагічна подія одразу читачеві не відома. Вона розповідається поступово, повністю розкриваючи всі карти лише наприкінці. І, за доброю традицією жанру, персонажі тут зникають або помирають почергово один за одним. Від чого напруга лише зростає.

    Окрім того, це ще і непоганий жахастик. Авторці вдалося створити таку атмосферу в книзі, яка часом змушувала мою шкіру покриватися сиротами. Ще кілька днів після прочитання книги, у мене виникало підсвідоме бажання озирнутися через плече і переконатися, що там ніхто не стоїть. Тож, так, ця книга справді мене нажахала :)

    Але, з іншого боку, було достатньо моментів, які для мене були незрозумілими, здавалися нелогічними або нереальними. І це викликало загальне враження якоїсь нереальності, штучності всієї історії.

    Окрім того, на мою думку, досить поверхово описані головні персонажі. Принаймні, мені не вистачило інформації, щоб їх "побачити", зрозуміти їхню сутність. Хто вони? Чим живуть? Чим захоплюються, займаються? Отож, майже всі персонажі видалися мені якимись "картонними". Єдиний, кого я більш-менш змогла собі уявити, це Павло. Всі інші, включно з головним оповідачем, залишились для мене дещо пласкими і незрозумілими.

    Отож, у загальному підсумку я би поставила цій книзі десь 7/10. Оскільки у неї досить хороший основний сюжет, і значних хиб, як я вже сказала, я у ньому не побачила. Але трилер - це той жанр, у якому дуже важливі деталі. Тому авторці треба приділяти їм більше уваги.
  •  
    Смерть и месть.
    Триллер "Дівчина, яку ми вбили" написан писательницей Полиной Кулаковой и он с самого начала предупреждает о немного неоднозначном настроении и напряжение после прочтения. Сюжет очень стрессовый и интенсивный из-за богатого спектра насилия и кровавой расправы, но поскольку это триллер таких жестоких сюжетных поворотов и стоило ожидать учитывая загадочную аннотацию о книге, которая моментально создает нужное настроение и осведомляет о достаточно мрачном сюжете. Убийства которые начинаются со смерти юной девушки продолжались, а чувство мести выдержанной годами вдруг нашло во что можно воплотиться и героям наконец-то удастся не просто найти виноватого, но и наказать его несмотря на тот факт, что месть может быть не верным решением, которое ничего не сможет исправить. Несмотря на то что заранее узнать кто является преступником и убийцей невозможно буквально до последнего абзаца, нам все же представлена возможность осознать и узреть настоящее зло после прочтения, но опять же остается громадное ощущение словно над этой историей висит сочащийся кровью огромный знак вопроса, заставляющий думать о том, что произошло даже после полного прочтения романа Полины Кулаковой.
  •  
    Триллер
    Цікава, майже детективна історія, хоча правильніша було б назвати цю історію трилером. Взагалі жанр психологічного трилера в нас мало поширений в першу чергу через відсутність традицій написання творів такого типу. Адже довгі роки в нас не було багатьох речей, які були на заході.
    Сюжет книги поділений на часові виміри в яких відбуваються події. Така собі тріада: вчинок-наслідок-розплата. Сам сюжет досить традиційний, адже мотив непокараного зла є досить популярним у світовій літературі.
    Книга про наслідки своїх вчинків та повчальна історія про те, що за все потрібно платити та відповідати за наслідки своїх дій. Історія має два часові виміри: відносно недалеке минуле, в якому розважалися головні герої та сучасність, в якій доводиться пригадати свої розваги та сплатити за це свою ціну. Книга читається на одному диханні, сюжет динамічний з цілком логічним та прогнозованим фіналом, однак це не робить книгу менш цікавою.
    Окремо варто відзначити саму якість видання: білий папір, зручний формат та гарна обкладинка.
  •  
    Добре, але мало
    Молода письменниця Поліна Кулакова взялася ознайомлювати українського читача із детективним трилером та горором. У своїй третій книзі вона вправно описує про п'ятьох друзів, яких розділив один фатальний випадок - загибель їхньої юної подруги. От через кільканадцять років вони знову збираються разом і тут їх чекає відплата за те далеке літо. І не лише за це.
    Книга динамічна, цікава, захоплює. Вона триматиме читача в напрузі, але, як на мене, трохи замало тексту. І так, для мене кінець вийшов трохи передбачливим. Хотілося б більше деталей, більше розкриття характерів, більше всього. Адже ідея дуже хороша, і зміст цікавий. Однак тільки починаєш занурюватися в цю всю химерну атмосферу, ознайомлюватися з героями, їхніми скелетами в шафі, як уже кінець.
    Ще твір написаний у трьох часових рамках, це теж хороший задум, але, знову ж таки, мало. Тож це швидше виглядає на чернетку твору, хотілося б доопрацьованих персонажів і змісту. Думаю авторка дослухається до свої читачів і наступні проби пера будуть кращими, більш розлогими та деталізованими.
  •  
    Так круто, але так коротко
    Хто з п’яти?
    Сімнадцять років тому школярі стрибали через полум’я. Одна дівчина загинула - і це не лише вплине на всіх учасників дійства, але й призведе до того, що через майже два десятиріччя один із школярів вирішить помститись за смерть дівчини. І стане карати.
    Так п’ятеро друзів зберуться знову. Поїздка на природу, аби порибалити, призведе до одного: почнеться полювання.
    Спочатку зникне один із них. В пошуках хлопця інші знайдуть кладовище. А на ньому… могили з їхніми іменами та датою смерті ось вже. Пусті. Поки що.
    Один за одним друзі почнуть гинути, а втікати нікуди - погана погода «замкнула» їх на ніч на березі річки. Звісно, зв’язку немає, телефони сіли, дороги розмито, а на машину впаде дерево - все один до одного!
    Хто ж із них? Хто з п’яти? Пам’ятаючи «Десять негритят», я не скидала підозр із жодного. Окрім безумовно мертвих, звісно. А так… нема тіла - нема діла.
    Втім, думала все одно не на того :) За це плюс автору - дві третини книги підозрювала одного героя, потім додалась думка «А якщо не він, а…?» - ну от цей другий таки й виявився винуватцем.
    «Дівчина, яку ми вбили» цілком могла отримати від мене вищу оцінку. Напружений сюжет, саспенс, атмосфера - все чудово. Але.
    Але я думаю, якби сторінок було більше, це лише б стало плюсом для книги. Всього 150 сторінок видалось мені замало, це радше повість - так, в цих сторінках описано все, але хотілось більшого розкриття теми журналістки, не такого швидкого, розмитого наче завершення, пояснення вчинків деяких персонажів з юності - як було із ситуацію на даху, наприклад. Там ніби просилось продовження, пояснення… Але ні. Якби «Дівчина, яку ми вбили» була вдвічі довшою - читала б ще з більшим задоволенням.
    Але однозначно раджу - нудно не буде :)
  •  
    Цікаво та динамічно
    Великих сподівань від маленької книжки не було, але вона виявилася дуже цікавою та динамічною!
    Події прописані незвично: в теперішньому часі і минулому. Спогади переплітаються з дійсністю, щоб поступово показати читачу, чому все сталося саме так. Є описи місцин Західної України. Дуже динамічний трилер, немає провисань, коли стає нудно. Часто ставало моторошно, бо кладовище, невидимий невідомий вбивця і все таке. Ще й загадкова записка. Гарно прописана поведінка героїв та їхні характери.
    Поліна залишила вдосталь підказок по тексту про те, хто є вбивцею. Якщо будете уважно читати, то здогадаєтесь про це ще до фіналу. В мене спочатку було три варіанти ймовірних "вбивць".
    Сподобалося, що більше дії, ніж опису природи та зовнішності, бо деякі уже цим грішать і забувають про сюжет. В книжці подано описів по мінімуму, але достатньо, щоб зрозуміти хто, де і як.
    У фіналі очікуйте ще одну несподіванку-таємницю, бо буде розкрито не тільки особу злочинця, а й ще декого.
    Українці теж можуть писати круті трилери!
  •  
    Непереконливий триллер
    Книжки Поліни Кулакової більшість читачів хвалить, і це ще раз доводить, що смак у всіх різний. Для початку я вирішила придбати котрийсь з її романів і вибір пав на «Дівчину, яку ми вбили». Не скажу, що повість погана, але я очікувала від неї, спираючись на відгуки, незрівнянно більшого. Сюжет розвивається двома лініями – середина 90-х і наші дні.

    Літо, канікули, двір багатоквартирного будинку. Хтось розпалив багаття, і підлітки по черзі стрибали через нього. Місцева красуня й скромниця Ліда все ніяк не наважувалась, але гурт хлопців активно переконував її зробити це – і дівчинка стрибнула. Ніхто не помітив іскри, яка потрапила на її синтетичне плаття, яке просто сплавилось на тілі Ліди…

    Друга лінія розповідає про сучасність, коли хтось таємничий починає вбивати хлопців (а тепер вже чоловіків),які агресивно спонукали дівчину стрибати. Творові передовсім не вистачило обсягу – повість можна було б розширити за рахунок розкриття персонажів та спроби зробити історія глибшою, випуклішою. Але читається швидко, час в компанії «Дівчини, яку ми вбили» летить непомітно.
  •  
    Я в захваті
    Це моя перша книга, цього автора. Я вражена!

    Дуже захопливий сюжет, все настільки цікаво що прочитала за вечір.
    Спочатку сумнівалась брати чи ні, але все ж вирішила ризикнути. Не пожаліла)

    Розповідь у творі йде в декількох часах, що спочатку мене збивало і плутало, але потім було дуже зручно і зрозуміло. Речення побудовані дуже вдало, маю на увазі те, що читається з легкістю і все зрозуміло. Не потрібно сидіти і пару хвилин розбирати сенс якогось абзацу.

    Для мене фінал був не очікуваним, багато разів я міняла свою думку що до злочинця, але все повернулось так, що я не очікувала.

    Але дуже б хотілось якесь цікаве продовження, адже як на мене книга супер, але мало, хочеться нові захопливі події.

    Дуже радує те, що книга від самого початку до кінця, не дає розслабитись
  •  
    Дівчина це щось
    "Дівчинка" сподобалась мені набагато більше за "Корсо".

    Історія чіпляє просто від початку.
    Одразу описують нещасний випадок. Дівчина загинула, стрибаючи через багаття.
    Ой, не так. Дівчина стрибнула через багаття, і її сукня почала плавитися, бо була синтетична. Через отримані опіки дівчина померла.

    Це було багато років тому.
    В наш час молода журналістка бере інтерв'ю в чоловіка, який був свідком цих (і не тільки) подій.

    За деякий час до інтерв'ю шкільна компанія друзів знову в зборі. Вони вирішили поїхати відпочити на природу. Там один чоловік зникає, всі йдуть шукати, і випадково знаходять свіжі могили, на яких написані їхні імена. І сьогоднішня дата смерті.

    Він вирішує розповісти справжню, правдиву історію смерті багатьох його друзів.

    Історія дуже схожа на Агату Крісті і її "І не залишилось жодного". Там теж є купу жертв і хтось один з них убивця.

    Читати було дуже цікаво. З мінусів - розмір книги. Ну дуже вже маленька.

    Фінал для мене був неочікуваний. Думаю для вас теж. Хоч вбивцю вирахувати було не складно, але його мотив вас здивує.

    Читати всім!
  •  
    крутезний трилер
    В далекому 1999, теплого літнього дня п'ять хлопців та декілько дівчат бавляться перестрибуючи через вогнище. Внаслідок ігор з необережності помирає дівчинка. Що це, нещасний випадок чи може є винні? Життя п'ятьох хлопців докорінно змінюється після цієї події, змінюється життя їх батьків.

    Хлопці зберуться разом лише 2016 р., згадати дитинство та й відпочити на березі річки біля лісу. Аж тут починаються моторошні події, хтось хлопців по одному вбиває, хто хоче відплатити їм за події минулих років?

    Книга маленька за об'ємом її легко можна прочитати за вечір і я гарантую, ви так і зробите, бо зупинитись неможливо. Книга крутезна, це справжнісінький трилер, від якого подекуди відпадає щелепа, а шкіра вкривається сиротами. Мене вона захопила с першої сторінки і я мала сил відірватись, доки не перегорнула останню сторінку. Ніби і герої небагато, але я все одно не могла розгадати, хто убивця, так майстерно автора закрутила сюжет.
    Упевнено раджу книгу. Вона вартує вашої уваги, дуже приємно що наші українські автори пишуть такі круті в захопливі книги.
  •  
    Злочин відбувся давно, а наслідки у сьогоденні
    Психологічний трилер української письменниці Поліни Кулакової - це коротка історія, яку можна прочитати лише за один вечір. Знаєте, ніби така собі розповідь подруги, яка лякає, змушує багато думати і не залишить в спокої, доки не дізнаєшся її фінал. А фінал, повірте мені, зовсім неочікуваний.

    "Дівчина, яку ми вбили" - так називається книга. І більшість із вас може сказати: "так а в чому загадка? Відповідь на поверхні, в самій назві". Якщо ви так подумали, то помилились. Насправді, тут набагато більше загадок, які самому не розгадати.

    Події розповіді відбуваються у трьох часових проміжках: 1999 рік, 2016 та сьогодення. Але це не заважає розуміти кожну історію як окрему і одночасно пов'язувати їх. До того ж кожна частина ховає в собі загадку.

    Коротко кажучи, книга мені сподобалась. Написана простою мовою, зрозумілою для кожного, ніби всі діалоги відбувалися у вас із друзями. Єдине, я так для себе і не зрозуміла, невеликий об'єм- це плюс чи мінус. Адже, цю книгу можна прочитати за вечір і це плюс, бо від неї не можливо відірватись. Але хочеться іще розвитку подій, бо було занадто цікаво.

    До прочитання рекомендую.
  •  
    Коли хвалебна рецензія заважає чистому сприйняттю
    Рецензія на книгу мені попалася двічі. Один раз в соцмережі, а другий читала вже у передмові самій книзі. Зачепило головним чином те, що книгу можна "проковтнути" дуже швидко. Уікенд, вечір або ніч – і ви вже знаєте нову історію, пережили новий досвід разом з головними героями.

    Також нахвалювалися в рецензіях перші книжки Поліни Кулакової "Корсо" і "Я пам'ятатиму твоє обличчя". Нахвалювалися так добре, що я навіть не маючи знайомства зі стилем авторки, вирішила купити і інші її книжки. Бо коли історія охоплює тебе цілком і відволікає від реальності на деякий час, це як приємна терапія і відпочинок для мозку, самого себе і домочадців))...

    Що справдилося: книга дійсно поглинається швидко. Палітурка, розмір шрифта, сторінки – окрема подяка "Дому хімер" за видавництво та дизайн. Історія також цікава, але не можу сказати, що мене поглинула цілком. Чогось трохи не вистачало...

    І хоча авторка пов'язує між собою три часових проміжка – сьогодення, 2016 рік та 1999 роки, і наче завдяки цьому у історії повинна бути глибина... Її трішечки не достає. Не хватає до кінця відповіді на запитання "чому?".

    Але як для українського хорору, та ще початківця: Поліна - молодець.
  •  
    Якісний український детектив
    Неодноразово чула про цю книги хороші відгуки і ось, нарешті, вирішила її почитати. Назва книги, як і коротенька анотація інтригує. Вбивство відбулося, при чому на самому початку книги і у даному злочині звинувачені відомі усім. В чому ж тоді детектив? Історія із трагічно загиблою дівчинкою отруює життя злочинців... та все ж не заважає їм жити далі. Та помста все одно наздоганяє їх. Збігають роки і друзі збираються знову, щоб разом порибалити та мирно обговорити минуле і теперішнє. Однак...звичайна зустріч перетворюється на суцільне жахіття.

    Що можна подумати, коли один із друзів безслідно зникає, а його човен знаходять викинутим на берег? Спочатку товариші вирішують, що трапилось щось страшне. Трохи пізніше - сприймають цей випадок як жарт. Ось тільки ще пізніше, коли вони знайдуть посеред лісу старе кладовище зі свіжими могилами, призначеними саме для них, чи вважатимуть вони це жартом тоді? Хто полює на колишніх малолітніх злочинців, привид загиблої Ліди чи цілком реальний месник із плоті та крові? Кому з них пощастить врятуватися, а хто, відповідно до плану вбивці, навіки знайде спокій у дбайливо приготованій могилі?

    Відповідь на ці запитання - у незвичайному трилері від Поліни Кулакової "Дівчина яку ми вбили".
  •  
    Цікавий детектив
    Дівчина, яку ми вбили - Поліна Кулакова. Жанр психологічного детективу (триллеру?) для мене в принципі новий і не притаманний, тому до книги ставилась з легким настороженням. Ще й товщина розповіді дещо збивала з пантелику - всього 150 сторінок. Ну, невже можна вмістити щось тривожне і загадкове в такий обсяг? (Досвід читання По у мене в цей момент чомусь вивітрився з пам'яті). Загалом книга сподобалась. Читається буквально за один/два вечори. Не лише із-за товщини але й із-за динамічності та гарної сучасної мови. Хоч головного злодія я вгадала десь на першій четверті книги але постійно були сумніви - точно? от точно? чи може ні? Це було цікаво. Можу сказати, що в першу ніч мені ця книга навіть наснилась)
    Історія побудова в стилі інтерв'ю та постійних флешбеків. Які для зручності читача позначали датами. Маніпуляція із спогадами вийшла досить вдала. Сподобалось.
    Сюжет починається із смерті старшокласниці Ліди. По необачності хлопців підлітків, забава з стрибками через вогонь закінчилась летальним випадком для дівчини(ще плюс одна фобія мені в копілочку). Вже дорослими вони збираються, щоб поновити дружбу, яка розпалась після тієї літньої забави. Проте замість гарної риболовлі вони отримали сюжет з класичного детективу "вбивця в кімнаті"... То хто ж таки вбивця?
  •  
    Трагічна історія
    Невинний, на перший погляд, жарт, обернувся трагедією, що забрала життя дівчини й зруйнувала безліч інших. Рано чи пізно, та помста наздожене кожного. Адже за все, в цьому житті, треба платити.

    Книга не велика за об'ємом і це чудово. Авторка написала все по факту, не розтягуючи й не додаючи зайвої інформації, по типу описів краєвидів. Тут ми бачимо детективну історію, розказану від першого лиця. Опис подій, стрибки в часі, повернення в минуле, робить цю історію динамічною й загадковою. Книга читається на одному подиху.

    А ще це той випадок, коли нема жалю до основних персонажів, якщо не брати до уваги Ліду та її родину. Читаєш і лише одна думка в голові: "Так їм і треба". Можливо це й жорстоко, але такі моменти, як, наприклад розіграш з батьків померлої, змушує забути, що трагедія вийшла випадково, через жарт. Перед очима постають не діти, а жорстокі й соціально-небезпечні підлітки.

    Фінал для мене не виявився несподіванкою, але від цього книга гіршою не стала, адже с перших сторінок від неї вже не можливо відірватися.
  •  
    Книга для захопливого вечора 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я не люблю трилери, але в цій книзі є все, щоб я їх полюбила: напружений, не затягнутий сюжет, логічність (!) викладу і можливість погратися в кішки-мишки з автором - чи здогадаєшся ти, хто вбивця, до того, як книжка закінчується (а вона закінчується швидко).

    Я не здогадалась, хоча натяки були. І це теж класно! Бо буває читаєш детектив, намагаєшся здогадатись, хто злочинець, а це виявляється якась троюрідна тітка головного героя, про яку згадувалось одним реченням десь в середині тексту. Тут не так, уважний читач здогадається хто вбивця, хоча повірити в це буде важко.

    Переповідати сюжет трилеру справа невдячна. Скажу так, одного літнього ранку 5 хлопчаків, хоч і не напряму, але стають винуватцями смерті дівчини. Це накладає відбиток на все їх життя. Згодом це ж життя розкидає їх по різних закутках, а знову старі друзі зберуться аж через 17 років і ось тут починається жах.

    Не знаю, може ті, хто прочитав вже не один десяток трилерів назвуть книгу простою, але мені як новачку в цьому жанрі дуже і дуже сподобалось. Рекомендую.
 
Характеристики Дівчина, яку ми вбили
Автор
Поліна Кулакова
Видавництво
Дім Химер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Ілюстратор
Ярина Каторож
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Чорно-білі
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
1000
ISBN
978-966-97870-2-6
Вага
150 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література