Дівчина, яка читала в метро
Паперова книга | Код товару 1137188
Yakaboo 3.9/5
Автор
Крістін Фере-Флери
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Павло Мигаль
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Дівчина, яка читала в метро

Жульєт — трохи дивакувата мрійниця. Майже завжди самотня. Її стосунки з чоловіками закінчуються, так і не почавшись. Уранці, їдучи в метро на роботу, вона зацікавлено розглядає книжки в чужих руках.

Її життя змінюється, коли Жульєт потрапляє в химерний будинок. Господар, виявляється, збирає книжки, а потім шукає саме тих людей, яким та чи інша книжка здатна змінити долю…

Характеристики
Автор
Крістін Фере-Флери
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Павло Мигаль
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Перше розчарування 2020-го( 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це саме та книжка, яку придбала собі в якості подарунка на Новий 2020-ий рік, не замислюючись, а просто "повівшись" на цікаву назву та гарну обкладинку. Хочу одразу застерегти: якщо, купуючи це видання, Ви очікуєте на карколомні пригоди та яскравий вир подій у житті дівчини-книголюбки, то не варто. Не варто витрачати свої гроші та, перш за все, час.

    Книга зовсім не сподобалась. Якщо на самому початку ще було цікаво дізнатись "а що ж там далі?", то поступово все більше втрачала бажання її дочитувати. Із пошти забрала її 31 грудня 2019 року і ось, лише сьогодні, 19 лютого 2020 року, мені вдалося "домучити" 160 сторінок.
    Просто чергова книжка про книжки. Особливого сюжету і конфлікту як такого - немає. Більшість персонажів - погано прописані, не до кінця зрозумілі мотиви вчинків, їм не співчуваєш, не підтримуєш, хоча, як правило, читаючи книгу завжди починаєш переживати життя головного героя, як своє власне і стаєш на його бік, або ж на бік його ворогів. Тут все аж надто рівно, прісно і... нудно. Не зрозуміло, що хотів своєю книгою донести автор. І ніби ідея непогано і сюжет мав би бути цікавим, але...

    Проте, якщо хтось шукає просто рівної оповіді без особливих подій, або ж просто колекціонує "книжки про книжки", то таке видання саме для вас!
  •  
    Дівчина, яка читала. Просто читала. 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Окей, час писати негативні рецензії :)
    Щиро кажучи, я обожнюю книжки про книжки. Власне, це єдина перевага цієї книги - я занурилась в історію про дівчину, що любила читати.
    Чи ж любила робити вигляд, що читає, їдучи в громадському транспорті.
    І тим часом, спостерігаючи за рештою пасажирів.
    В один похмурий день, головна героїня випадково потрапляє до книжкової крамнички. Чи ж до книжкового складу, якщо брати до уваги атмосферу та захаращеність приміщення.
    Знайомиться з власником і його донькою. Дізнається про місію - роздавати правильні книжки людям, що найбільш їх потребують у той момент.
    Тай, власне, усе.
    У голові в неї - казна що. Вир подій навколо - якийсь хаос.
    Необґрунтовані вчинки, брак сюжету і бодай якоїсь резонності, смерть та будиночок в лісі за межами Парижу. Фургончик. Кінець.
    Кількість "щооо?О_о" у процесі читання зростає експоненційно.
    Зачепитись за образ головної героїні, здається, нереально. Зачепитись за сюжет - ще те випробування.
    Можливо, тобі пощастить з цією книгою?
    Спробуй. Але нічого не очікуй.
Купити - Дівчина, яка читала в метро
Дівчина, яка читала в метро
80 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Дівчина, яка читала в метро

  •  
    Перше розчарування 2020-го( 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це саме та книжка, яку придбала собі в якості подарунка на Новий 2020-ий рік, не замислюючись, а просто "повівшись" на цікаву назву та гарну обкладинку. Хочу одразу застерегти: якщо, купуючи це видання, Ви очікуєте на карколомні пригоди та яскравий вир подій у житті дівчини-книголюбки, то не варто. Не варто витрачати свої гроші та, перш за все, час.

    Книга зовсім не сподобалась. Якщо на самому початку ще було цікаво дізнатись "а що ж там далі?", то поступово все більше втрачала бажання її дочитувати. Із пошти забрала її 31 грудня 2019 року і ось, лише сьогодні, 19 лютого 2020 року, мені вдалося "домучити" 160 сторінок.
    Просто чергова книжка про книжки. Особливого сюжету і конфлікту як такого - немає. Більшість персонажів - погано прописані, не до кінця зрозумілі мотиви вчинків, їм не співчуваєш, не підтримуєш, хоча, як правило, читаючи книгу завжди починаєш переживати життя головного героя, як своє власне і стаєш на його бік, або ж на бік його ворогів. Тут все аж надто рівно, прісно і... нудно. Не зрозуміло, що хотів своєю книгою донести автор. І ніби ідея непогано і сюжет мав би бути цікавим, але...

    Проте, якщо хтось шукає просто рівної оповіді без особливих подій, або ж просто колекціонує "книжки про книжки", то таке видання саме для вас!
  •  
    Дівчина, яка читала. Просто читала. 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Окей, час писати негативні рецензії :)
    Щиро кажучи, я обожнюю книжки про книжки. Власне, це єдина перевага цієї книги - я занурилась в історію про дівчину, що любила читати.
    Чи ж любила робити вигляд, що читає, їдучи в громадському транспорті.
    І тим часом, спостерігаючи за рештою пасажирів.
    В один похмурий день, головна героїня випадково потрапляє до книжкової крамнички. Чи ж до книжкового складу, якщо брати до уваги атмосферу та захаращеність приміщення.
    Знайомиться з власником і його донькою. Дізнається про місію - роздавати правильні книжки людям, що найбільш їх потребують у той момент.
    Тай, власне, усе.
    У голові в неї - казна що. Вир подій навколо - якийсь хаос.
    Необґрунтовані вчинки, брак сюжету і бодай якоїсь резонності, смерть та будиночок в лісі за межами Парижу. Фургончик. Кінець.
    Кількість "щооо?О_о" у процесі читання зростає експоненційно.
    Зачепитись за образ головної героїні, здається, нереально. Зачепитись за сюжет - ще те випробування.
    Можливо, тобі пощастить з цією книгою?
    Спробуй. Але нічого не очікуй.
  •  
    Не варте читання.. 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якби мене запитали про найбезглуздіші книгу для одного вечора, то безумовно це була б книга Крістін Флері «Дівчина, яка читала в метро».

    Сюжету - нуль; герої не прописані і не зрозумілі, фінал - взагалі такий, зо краще б його не було.

    А пріорі, назва має під собою підґрунтя, де б пані багато читала і розповідала би про свій досвід, але ні, ця пані читає лише заголовки книг, ненавидить свою роботу і познайомившись з дівчинкою, яка знайомить цю пані зі своїм батьком, і головна героїня береться виконувати дивний обов‘язок цього чоловіка, а саме - роздавати жителям міста книги. Та головна героїня має вгадати чи підібрати відповідну книгу найвлучнішим способом.

    Далі за змістом, в сім’ї тої маленької дівчинки стається трагедія, вона повертається до своєї мами, яка окремо від них з батьком, живе в Ірані. Тут ми вплітаємося в історію цієї жіночки.

    Насправді запитать більше, ніж відповідей. І найбільше запитання те, втому я не довірилася більшості тих негативних рецензій, які були написані на цю книгу рештою читачів.

    Сюжет далеко не монолітний, чи добре це, чи погано - вирішувати кожному читачеві суб‘єктивно, але я би точно не радила цю книгу для пошуку свого суб‘єктивного погляду:)

    Краще б ця письменниця так і продовжувала писати коротенькі історії для дітей..
  •  
    Книга, що писалася для читання у транспорті 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обкладинка, оформлення, папір - усе гарно. Я вже це говорив не один раз, але в цьому плані у ВСЛ зазвичай усе добре. Переклад теж гарний, хіба було декілька дрібничок, що мені не сподобалися, але нічого страшного.
    Іноді мене буває заносить не туди і це саме той випадок. Ця книга явно не для мене.
    Коли я читав цю книгу, то хотів уже сказати "Дівчина, яка робила що завгодно в метро, тільки не читала", та маю визнати раз за книгу вона таки почитала в метро.
    Я зацікавився цією книгою, тому що її характеризували книга про книги. Стало цікаво що ж там таке. На жаль (чи ні) книга не про книги, а про дівчину, що пізнала безнадію розчарувавшись у всьому і просто живе сірим буттям в однорідній рутині. І ось одного дня її життя випадково змінюється і вона усвідомлює своє сумне становище та зрештою вирішує якось це змінити. З людини яка залізла під камінь і мандрує книгами вона стає людиною, що мандрує з книгами. Тож так ця книга не про книги. Проте книги є невід'ємною частиною історії, її тлом. Все крутиться навколо них.
    Саму історію гадаю багато людей зможе зрозуміти, бо оце сіре існування під каменем стосується багатьох так чи інакше. Але все ж мені історія була не надто цікавою.
    Друга проблема це те, що мої літературні смаки і смаки авторки не збігаються і тому цей книжковий фон був для мене якимось чужим. Звісно хтось може сказати, що це можливість відкрити щось нове. Згоден, проте мені б хотілося хоч трішки більше бачити знайомі "обличчя", тоді можливо книжка би більше сподобалася і краще б зрозумів, що хотіла сказати авторка в тому чи іншому місці.
    Загалом це не моя книжка. Може комусь і сподобається, але я б не рекомендував.
    Ну і в кінці приємний бонус. Такий собі список літератури, що радить авторка до прочитання. Таке от.
  •  
    Дівчина, яка читала в метро 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якісно зроблена книжка від ВСЛ з привабливою палітуркою і абсолютно порожнім змістом. Шкода дерев, які постраждали, та перекладача, якому довелося робити цей переклад.

    Серед видань різними мовами, це напевно, одне з найпривабливіших. Я вже подумки посміювалася, уявляючи себе в київському метро. Дівчина, яка читає в метро, "Дівчину, яка читала в метро", ахаха. Розмір глав, як раз на 3-х хвилинне читання між станціями – раділа я. Рука не втомиться тримати цю невелику книжку в метро. Тим більше, хто з нас не любить підглядати, що читають інші в транспорті - книжка ж саме про це.

    Великих очікувань у мене від не не було, але навіть вони не виправдалися. Сама ідея книжки – непогана. Дівчина кидає нудну роботу в рієлторський конторі і починає допомагати незнайомцям змінити життя, вчасно підкидаючи їм потрібні книжки. Відбувається все в Парижі, тому очікувала щось схоже на Амелі, яка занурюється в світ старих книжок та книжкових крамниць. Уява моя малювала щось схоже на книгарню Shakespeare and Company в Парижі з Одрі Тату за стійкою.

    В реальності книжка просто погано написана. Головні герої – збірка кліше, місто в книжці ніякої ролі не грає, попри 160 сторінок читати далі половини не цікаво. Чому головні герої роблять первні речі не зрозуміло. Автор в одній главі описує подорож героїні до Бельгії, а далі каже, що вона боїться їздити далі місцевої окружної. Фрррр!

    Непоганий сюжет для короткометражки або легкого романтичного кіно на годинку. Це могла б бути чудова книжка, якби її написав хтось інший.

    Почитайте краще "Элегантность ежика" Мюріель Барбері або "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" Мері Енн Шеффер.
  •  
    Волшебная история о книгах
    Главная героиня этой истории девушка Жульет. Ежедневно девушка ездит на метро, чтобы добраться до своей работы. Жульет ненавидит свою работу в офисе, и единственное, что ее спасает, так это любовь к книгам. Девушка любит читать в метро, и там же смотрит по сторонам, чтобы узнать, какие книги выбирают для чтения другие люди. Жизнь девушки меняется, когда она знакомится с окутанным тайной человека, который верит в силу книг. Он разглядел в Жульет того человека, который мог бы выполнять не совсем обычную работу. Итак, он поручает ей задачу искать людей и вручать им те книги, которые им необходимы в определенные моменты их жизни. Работа весьма сложная и не сказать чтоб совсем обычная. Именно поэтому мечтательная Жульет на нее соглашается. Она оставляет свою прошлую жизнь позади, и окунается в мир незнакомцев и нужных им книг. Выполняя поручения, она узнает истинную силу книг, их важность и то, какое влияние они оказывают на своих читателей. В общем, у автора получилась очень романтическая история, немного напоминающая фильм Амели. Вместе с героиней читатель гуляет по улочкам Парижа, наслаждается ароматом кофе и узнает много интересных размышлений о книгах. История очаровывает. Она непременно понравится всем тем, кто влюблен в книги, много читает и обожает запах переплета. Если вам хочется прочитать светлую, добрую и удивительную историю о книгах, то этот роман вам точно понравится.
  •  
    Довга дорога за мрією
    Ця книга випала мені у тесті від «Якабу», тому оминути її було не можна - інакше у нас би навряд чи склалося, хоч це і видання улюбленого ВСЛ. Бо якось не складається у мене з французькими авторами - хіба що з Гавальдою, але найчастіше вони пишуть як Мюссо, на жаль.
    То що мені напророкували книжкові віщуни? Жульєт кожного буденного ранку їздить на не дуже улюблену роботу в метро і - отут сюрприз - не стільки читає, скільки роздивляється, що читають люди навколо: дама, що завжди плаче над сторінкою 247 любовних романів, чоловік в зеленому капелюсі з каталогом комах. Аж пока одного дня Жульєт не виходить раптово посеред маршруту та не знаходить браму, заплішену книгою, за якою виявляється новий дивовижний світ. Там, за брамою, у курному кабінеті «Книжок без кордонів» сидить дивак, що вірить, ніби кожна книга приходить до кожного у свій час. Він складає книжки у нікому невідомому (можливо, навіть йому самому) порядку та роздає їх людям, що приходять до нього, щоб вони передавали книжки далі. Але не просто першому ліпшому чи як у буккроссінгу - ні, «передавці» повинні обрати саме потрібну людину для потрібної книжки. І хоча Жульєт не вважає себе на це здатною, вона бере книжки, а потім віддає декілька з них, а потім повертається, а потім втягується... а потім кардинально змінює своє (і не лише своє) життя.
    Отже якщо комусь цього року потрібна книга-знак - то можете обирати «Дівчину, яка читала в метро» та вважати її ним. Але обережно: існує ризик після цієї книги скласти довжелезний список інших книжок, про які згадується у тексті.
    І не зважайте, як я, на обкладинку - бо вона обіцяє читачу карколомні пригоди дівчини-підлітка, а це не так.
  •  
    Вплив книги
    Давно читала про цю книгу, проте ніколи не наважувалася натиснути «в кошик». Проте одного разу, в кав’ярні, мені запропонували саме її як ту, що неодмінно впаде в душу і вони не помилилися. Книга справді ідеально підійшла під настрій, захопила сюжетом так, що всі 26 глав прочитала на одному подиху.
    Жульєт, головна героїня, живе непримітним життям і коли проїздить в метро завжди оглядає людей, та те що вони читають, навколо себе. Одного ранку вона вирішує піти за незнайомим поштовхом, невідомою силою чи тягою. Вона виходить на ранній станції, яка за 10 хвилин від її роботи, і прямує в її ж напрямку, роздумуючи про все що заманеться. Її увагу привертає книга між ґратами та дівчинка, яка запрошує її за скляні дверцята. Як це змінить її життя та про силу вдало підібраної книги ви зможете прочитати лише тут.
    Розповідь насичена переживаннями головної героїні, її думками ,що дає змогу відчути себе на її місці. Також твір має детальний опис навколишнього світу: від станцій метро до поруху птаха чим доволі незвичайний.
  •  
    Тепло и уютно
    Впоследствии поглощения классической литературы, после безотрадных мучений души простого человека и безнадежности я хотела прочитать какую-нибудь обычную и легкую историю. Данную книгу имеет смысл прочитать тому, кто желает погрузится в себя. Я бы назвала эту книгу медленное и размеренное колыхание шлюпки у пристани. Именно такие эмоции она у меня вызывает. Ты сидишь дома, тебя никуда не зовут. Этот роман следует прочитать тихим, безмятежном вечерком с теплым чаем, бережно налитым в маленькую пиалу… История, которая не разрывает душу напополам.
    Не совсем понимаю негативные отзывы. Книга просто не имеет сумасшедшего сюжета, за которым все так гонятся. Она больше о душе, о чем-то таком неуловимом, о том, что не озвучишь вслух. Это надо прочувствовать.
    Главная героиня Жульет полностью меняет свою скучную на ее взгляд жизнь, ее одолевает страх, парализует, но она приняла это непростое решение и возврата уже нет. Она отправляется приносить людям счастье, преподнося необходимые именно им книги. Приятного чтения!
  •  
    Не краще з того, що читала, але і не найгірше
    "Я завжди уявляв собі рай, як бібліотеку" -, сказав якось Хорсе Луїс Борхес і ці слова потрапили у епіграф цієї книги.
    Отже, книга про любителів книжок.
    Загальне враження досить незрозуміле у мене. Можу сказати, що це не той тип книжок, який я би радила читати комусь, але якщо Вам трапиться ця книга, то, в принципі, є у ній щось, що варте читання. Для мене це стали описи кабінета одного з героїв, у якому було купа книжок. Така собі бібліотека, у якій книги лежать у хаотичному порядку. І за ними не приходять, а книги самі потрапляють та обирають людей за допомогою когось із помічників. Таким помічником і стала та "Дівчина, що читала у метро". Мені сподобалась атмосфера, описи книг, але вона статична, події не дуже динамічно розвиваються, тому іноді хотілось її закрити, але у мене була ціль прочитати її за день (оскільки вона невеличка), тому продовжувала читати. Герої не розкриті, якось для мене було мало інформації про них.
    Із плюсів ще можу сказати, що вона у якійсь мірі надихаюча, а також у кінці книжечки є великий список найрізноманітніших книжок, тому ви можете їх погуглити і знайти щось цікаве для себе (як це робила я), а ще відмітити скільки із того списку ви уже прочитали:))
  •  
    "Що там на 247 сторінці?"
    "Дівчина, яка читала в метро" - це книга з надзвичайно цікавим задумом та геть невдалою його реалізацією. Складається враження, що це чорновик якоїсь іншої, більшої історії, настільки "сирим" і непродуманим виглядає текст.
    Життя Жульєт дуже сіре й одноманітне, воно обмежується домом і роботою, а також щоденними поїздками в метро. Там дівчина, судячи з назви книги, читає, але насправді просто витріщається на інших пасажирів. Цікаво, що Жульєт ніби й пригнічує подібне існування, однак вона нічого не робить для того, щоб її життя хоча б трохи змінилося на краще. Може, чекає виграшу в лотерею чи "принца на білому коні"? Одного дня він таки з'являється, закоханий у книги по самі вуха. І Жульєт, яка дотепер не могла зважитися піти на роботою іншою дорогою, кардинально змінює власне життя.
    Попри невеликий обсяг, я читала "Дівчину..." протягом цілого тижня та буквально засинала над нею. Спочатку вона нагадала мені фільм "Неймовірне життя Амелі Пулен", але, на відміну від останнього, тут немає особливо романтичної атмосфери, а персонажі зовсім не викликають симпатії. На жаль, ця книга про книги виявилась для мене суцільним розчаруванням.
  •  
    Книга, меняющая жизнь
    Об этой книге я не могла не оставить отзыв. Начнем) Положа руку на сердце, могу сказать, что не ожидала чего-то особенного от этой книги. Так сложилось, что с бестселлерами дружбы не складывается. А несколько месяцев назад книга была в топе обсуждений, списков желаний, все равно попадалась на глаза. Я за ней не охотилась, взяла в придачу еще к пяти другим книгам. Приобрела, потому что тема книг и людей, которые с ними не расстаются, всегда очень трогает - я сама такая) Поэтому, решила сделать топовой книге исключение и, все-таки, приобрести.

    При открытии книги форзац меня приятно удивил - он оказался ярко-лимонного оттенка, что сразу показалось хорошим знаком) К сожалению, на русском языке книга не издавалась, а украинский перевод мне часто тяжело воспринимать.

    И снова приятное осознание - читается очень легко и перевод ничуть не смущает.

    Чем дальше я читала, тем больше осознавала, что книга, будто, обо мне! В аннотации нам рассказывают о девушке, которая, едучи на нелюбимую работу, ныряет в мир книг. Также у нее есть постоянные "книжные" попутчики, которые выполняют важную миссию (но об этом вы узнаете сами).

    И однажды решив прогуляться несколько станций, девушка по воле случая набредает на загадочный дом, в котором хранится множество книг, и получает возможность изменить свою жизнь

    Не хочу рассказывать больше, пусть эта история открывается в ваших руках как цветок) Добавлю лишь, что книга перевернула мое восприятие жизни. Это не просто сентиментальная история девушки, это роман о предназначении, о чутком восприятии людей, о том, как нужная, подобранная именно для вас книга может повлиять на вашу жизнь. А возможно, после прочтения и вы почувствуете себя волшебниками?)
  •  
    Дівчина, яка читала в метро
    Не беріть цю книгу, якщо чекаєте пригод, захопливого сюжету і взагалі, чогось неймовірного. Не беріть її також, якщо очікуєте розповідей про численні книжки, або глибокого психологізму. Втім, якщо ви готові зануритися у світ молодої жінки, яка усе життя пливе за течією і, невиразно відчуваючи неповність такого життя, не наважується його змінити, страждає, навіть не помічаючи, що страждає, боїться і не знає саму себе, то, що ж, вам може сподобатись. Неспішний ритм, сюжет, що розвивається дуже поволі, дивакуваті персонажі - ось що пропонує читачу Крістін Фере-Флері. Ця книга не про книги, не про фантастичного іранця, який відгородився від світу у фортеці, зведеній із книжок, присвятивши себе дивній місії роздавати незнайомцям книги, які мають змінити їхнє життя, навіть не про звичку читати в метро і роздивлятися, що читають інші. Вона про внутрішні зміни, які відбуваються інколи так непомітно, що неможливо і вловити, як і коли це сталося, але коли вже сталося, дороги назад немає. Це книга про перехідний період, коли ще незрозуміло, що буде далі, але вже точно не буде, як колись.
  •  
    Книги, що змінюють життя
    "Книги й люди потребують мандрівок".

    Жульєт була доволі замкненою дівчиною - "ховалася в найменшу нірку, яку знаходила поруч" . У неї була квартира, робота, інколи чоловіки. Але щодня вона, ніби роботизовано, повторювала одне і теж, сама не знаючи, чому так - "снідала за стійкою своєї крихітної кухні чотирма грінками з білим сиром, ані однією більше". Жила як простіше. Єдине, що їй подобалось - читати у метро та спостерігати за іншими людьми, які читають.
    Одного разу, випадково забрівши у дивний дім, зустрічає дівчинку Заїд та її не менш дивакуватого батька Солімана. Він майже не виходив з будинку, займаючись книгами. Гори книг у кабінеті, які він намагався систематизувати, проте не знаючи яким чином. Соліман пропонує Жульєт оселитися у них на деякий час його відсутності, пригледіти за донькою і книгами.
    Саме ця випадкова зустріч, а ще люди, яких вона помічала з книгами у метро, змінюють життя Жульєт, додають їй рішучості і впевненості займатись улюбленою справою.
    Книга написана дуже дивним стилем, така собі "повільна", "плавна" і спокійна, хоча є цікаві моменти, які притягують і свідчать, що так чи інакше до кожного приходить час усвідомлення себе, свого місця у світі.
    "У житті взагалі немає заохочень. Ми самі мусимо шукати собі стимули, там, де нашому окові, нашому ентузіазмові, нашому запалу, нашому… хай там чому, вдасться їх відшукати".
  •  
    Дівчина, що знайшла власний шлях
    Жульєт - молода дівчина, яка щодня їдучи на нудну роботу, спостерігає за пасажирами в метро. Одного разу вона помічає чоловіка, який так захопливо читає про комах, та із неприхованим інтересом розглядає картинки, що в книзі. Доволі дивне захоплення як для дорослого чоловіка. Потім вона помічає дівчину, що читає любовний роман та її сльози від яскравого моменту та кульмінації. А потім на роботі не все складається, і одного вечора, вона гуляючи вулицею помітила дівчинку, що показала їй книжковий склад. І все закрутилося таким чином, що Жульєт тепер допомагала власнику книжкового складу, та прив'язалася до маленької дівчинки. В одному із завдань, дівчині потрібно вручити книгу незнайомцю, яка йому більш пасуватиме. Спочатку дівчина вагалася, та наважилася "допомогти" таким чином колезі по роботі.
    Одного вечора власник книг, попросив зостатися із його маленькою донькою, а він тим часом має поїхати ненадовго щоб вирішити деякі питання. Дещо сумніваючись, але Жульєт погоджується. І ось тут розпочинається момент, коли всі пазли сходяться.

    Для мене книга здалася дещо мало насиченою пригодами, різними подіями чи різкими неочікуваними переходами. Але вона про справжнє життя, без прикрас,без супергероїв, без подорожі в часі, без привидів і монстрів. Вона про те, як втрачаючи щось ми завжди знаходимо щось нове. Вона про те, щоб не боятися змін і пробувати ризикувати. Вона про те, як проста книга може змінити чиєсь життя на краще.
 
Характеристики Дівчина, яка читала в метро
Автор
Крістін Фере-Флери
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Художня проза
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Павло Мигаль
Кількість сторінок
160
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-679-744-9
Вага
238 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Франції
Література за періодами
Сучасна література