Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими
Паперова книга | Код товару 978860
Yakaboo 4.5/5
Автор
Томас Ніколс
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Євгенія Кузнєцова
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х210 мм

Усе про книжку Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

Технології та підвищення рівня освіти дали людям більше інформації, ніж будь-коли раніше. Ці соціальні вигоди, однак, також сприяли зростанню нарцисичного та хибного інтелектуального егалітаризму, що призвело до погіршення обговорення будь-якої теми.

Сьогодні всі знають все: лише прочитавши сторінку у Вікіпедії, пересічні громадяни вважають, що стоять на одному щаблі з кваліфікованими спеціалістами. А якщо починати дорікати цим, то можна легко натрапити на звинувачення в недемократичний елітарності.

Том Ніколс у «Диванних експертах» показує, як відбулася ця трансформація експертного рівня - починаючи від відкритості Інтернету і до перетворення індустрії новин у цілодобову розважальну машину.

Характеристики
Автор
Томас Ніколс
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Євгенія Кузнєцова
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х210 мм
Рецензії
  •  
    Какого качества знания вы получаете ежедневно? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга мне стала интересна когда я поняла, что несмотря на то, что ежедневно получаю много различной информации, я все равно знаю мало. Но книга оказалась куда более интересной, и ответила не только на этот мой вопрос, но и на многие другие. Автор в книге говорит о том, что имея практически мгновенный доступ к любой информации, например, хранящейся на сайте Wikipedia, люди начинают считать себя настоящими экспертами в любом вопросе. Каждый так называемый "диванный" эксперт считает, что прочитав о чем-то, он сведущ в данной теме чуть ли не на уровне эксперта.
    Автор прослеживает зарождения "диванных" экспертов, появлению которых способствовало развитие технологий и в особенности интернета. Теперь же, мы живем в мире, когда новости превратились в развлекательную индустрию, работающую ежедневно двадцать четыре часа. По словам автора, парадокс заключается в том, что все более демократичное распространение информации, создало не высокообразованную общественность, а армию плохо информированных граждан, считающих себя экспертами. Подобное явление весьма опасно, и дает много пищи для размышлений, ведь оно несет в себе отказ от опыта и знаний.
    Как итог, книга не просто интересная, но и очень полезная. Она дает более глубокое представление об информации, которую мы получаем ежедневно. Я бы советовала книгу каждому, кто хочет лучше понимать устройство современного мира, культуру новостей и будущее знаний. Книга заставляет о многом задумать, и научиться фильтровать информации, но что более важно понимать, что прочитав статью в Википедии, вы совсем не становитесь экспертами.
  •  
    Експертні експерти
    З перших сторінок книги Ніколс стверджує: соціальні зміни, що мали місце за останні півстоліття, зруйнували межі між пересічними громадянами та елітними фахівцями. Необмежений доступ до інформації призводить до величезного рівня невігластва: люди культивують культуру самозакоханості та безпідставної зверхності; вважають, що прочитані в Інтернеті статті або переглянуті шоу ставлять їх на один рівень із фахівцями в тій чи іншій галузі.
    Ми вважаємо себе обізнаними в політиці, медицині, міжнародних стосунках та історії. Ставимо собі діагнози, почитавши форуми на медичні теми в мережі. Розмірковуємо щодо політичних конфліктів, які відбуваються за сотні тисяч кілометрів від нас. Але вважати себе фахівцями?..
    Ніколс називає кілька ознак, які визначають фахівців: освіта, талант, досвід та репутація. Їх поєднання, а не наявність якоїсь одної з характеристик, є свідченням експертності.
    Але більшість людей не лише вважають себе обізнаними в різних темах, а й несуть свої «фахові» думки в маси. Ця поведінка отримала назву «ефект Даннінґа – Крюґера», який в декількох словах можна схарактеризувати так: що людина обмеженіша, то впевненіша в тому, що не тупа.
    У всіх сферах, окрім спорту, де все видно наочно, люди уникають зізнання, що їм щось не вдається. Це свідчить про брак навички, яка називається метакогніція – здатність розуміти, що тобі щось не вдається; усвідомити, що ти помиляєшся.
    Ще більше лякають в дослідженні Даннінґа та Крюґера відповіді респондентів на деякі питання. Окрім того, що частина опитуваних стверджувала, що знайомі з термінами «відцентрова сила» чи «фотон», вони заявляли, що мають знання про «тарілки параллаксу», «ультраліпіди» та «коларін». Але останні три терміни були вигаданими…
    Звідки починається безпідставна певність у своїй обізнаності та як із цим боротись – розкаже Ніколс. Гарні новини: більшість причин невігластва можна подолати, якщо люди хотітимуть учитися. Читати статті та слідкувати за новинами – навичка, яка поліпшується з повторенням. Головне – пам’ятати:
    • будьте скромнішими (припустіть, що автор статті/сюжету знають більше по темі, ніж ви);
    • намагайтесь осягнути все (змінюйте джерела інформації, дивіться медіа з інших країн);
    • будьте менш цинічними (не думайте, що всі журналісти брехуни. Можливо, вони помиляються – але ввести вас в оману свідомо? Малоймовірно);
    • прискіпливіше робіть вибір (ставте собі питання. Хто автори? Чи є в них редактори? Чи можна перевірити наведені у репортажі твердження?).
Купити - Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими
Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими
195 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими

  •  
    Какого качества знания вы получаете ежедневно? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга мне стала интересна когда я поняла, что несмотря на то, что ежедневно получаю много различной информации, я все равно знаю мало. Но книга оказалась куда более интересной, и ответила не только на этот мой вопрос, но и на многие другие. Автор в книге говорит о том, что имея практически мгновенный доступ к любой информации, например, хранящейся на сайте Wikipedia, люди начинают считать себя настоящими экспертами в любом вопросе. Каждый так называемый "диванный" эксперт считает, что прочитав о чем-то, он сведущ в данной теме чуть ли не на уровне эксперта.
    Автор прослеживает зарождения "диванных" экспертов, появлению которых способствовало развитие технологий и в особенности интернета. Теперь же, мы живем в мире, когда новости превратились в развлекательную индустрию, работающую ежедневно двадцать четыре часа. По словам автора, парадокс заключается в том, что все более демократичное распространение информации, создало не высокообразованную общественность, а армию плохо информированных граждан, считающих себя экспертами. Подобное явление весьма опасно, и дает много пищи для размышлений, ведь оно несет в себе отказ от опыта и знаний.
    Как итог, книга не просто интересная, но и очень полезная. Она дает более глубокое представление об информации, которую мы получаем ежедневно. Я бы советовала книгу каждому, кто хочет лучше понимать устройство современного мира, культуру новостей и будущее знаний. Книга заставляет о многом задумать, и научиться фильтровать информации, но что более важно понимать, что прочитав статью в Википедии, вы совсем не становитесь экспертами.
  •  
    Експертні експерти
    З перших сторінок книги Ніколс стверджує: соціальні зміни, що мали місце за останні півстоліття, зруйнували межі між пересічними громадянами та елітними фахівцями. Необмежений доступ до інформації призводить до величезного рівня невігластва: люди культивують культуру самозакоханості та безпідставної зверхності; вважають, що прочитані в Інтернеті статті або переглянуті шоу ставлять їх на один рівень із фахівцями в тій чи іншій галузі.
    Ми вважаємо себе обізнаними в політиці, медицині, міжнародних стосунках та історії. Ставимо собі діагнози, почитавши форуми на медичні теми в мережі. Розмірковуємо щодо політичних конфліктів, які відбуваються за сотні тисяч кілометрів від нас. Але вважати себе фахівцями?..
    Ніколс називає кілька ознак, які визначають фахівців: освіта, талант, досвід та репутація. Їх поєднання, а не наявність якоїсь одної з характеристик, є свідченням експертності.
    Але більшість людей не лише вважають себе обізнаними в різних темах, а й несуть свої «фахові» думки в маси. Ця поведінка отримала назву «ефект Даннінґа – Крюґера», який в декількох словах можна схарактеризувати так: що людина обмеженіша, то впевненіша в тому, що не тупа.
    У всіх сферах, окрім спорту, де все видно наочно, люди уникають зізнання, що їм щось не вдається. Це свідчить про брак навички, яка називається метакогніція – здатність розуміти, що тобі щось не вдається; усвідомити, що ти помиляєшся.
    Ще більше лякають в дослідженні Даннінґа та Крюґера відповіді респондентів на деякі питання. Окрім того, що частина опитуваних стверджувала, що знайомі з термінами «відцентрова сила» чи «фотон», вони заявляли, що мають знання про «тарілки параллаксу», «ультраліпіди» та «коларін». Але останні три терміни були вигаданими…
    Звідки починається безпідставна певність у своїй обізнаності та як із цим боротись – розкаже Ніколс. Гарні новини: більшість причин невігластва можна подолати, якщо люди хотітимуть учитися. Читати статті та слідкувати за новинами – навичка, яка поліпшується з повторенням. Головне – пам’ятати:
    • будьте скромнішими (припустіть, що автор статті/сюжету знають більше по темі, ніж ви);
    • намагайтесь осягнути все (змінюйте джерела інформації, дивіться медіа з інших країн);
    • будьте менш цинічними (не думайте, що всі журналісти брехуни. Можливо, вони помиляються – але ввести вас в оману свідомо? Малоймовірно);
    • прискіпливіше робіть вибір (ставте собі питання. Хто автори? Чи є в них редактори? Чи можна перевірити наведені у репортажі твердження?).
  •  
    Я краще знаю, я це гуглив/читав в газеті/бачив по телевізору
    Дуже актуальна книжка, в наших українських реаліях.
    Коли кожний знає, як керувати країною і вважає себе розумнішим за всіх інших.
    Що таке фаховість? Хто такі фахівці? Чому, просто погугливши, ти автоматично не стаєш фахівцем і експертом в конкретній справі.
    Чому, при такому величезному доступі до інформації, ми навпаки, стаємо тупішими.
    Том Ніколс розказує про всі ці речі, на прикладі життя середньостатистичних американців і свого викладацького досвіду.
    Тoм Нiкoлc — пpoфecop Вoєннoгo кoлeджу ВМC CШA, зaпpoшeний пpoфecop Шкoли cтpaтeгiчниx cил ВПC CШA, eкcпepт Paди Кapнeґi з eтики тa мiжнapoдниx вiднocин.
    Але сильно радіти, що це все про американців, не варто. Усі приклади, які наводить Ніколс, діють і у нас.
    Вже давно стерлася грань між дійсно експертною думкою і просто бурною фантазією окремого індивіда,який назвав себе експертом.
    Ми перестаємо аналізувати і слухати фахівців, бо вважаємо, що і самі непогано розбираємося.
    "Диванні експерти" - корисна книжка для всіх українців. Читати вголос всім сімейством, вирубивши телевізор і інтернет.
  •  
    Мнение.
    Томас Николс создатель романа "Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими" в котором автор говорит о некой группе людей. Именно в этой условной группе периодически оказываемся все мы и отрицать это бессмысленно особенно если быть предельно честным хотя-бы перед собой. Многие люди ежедневно убеждают своих собеседников, партнеров, родственников, друзей и даже незнакомцев в правильности своих абсолютно банальных суждений аргументируя свое мнение средствами массовой информации либо ссылаясь на интернет издания. Будучи полностью уверенными в своей правоте большинство людей даже не хотят слышать иную точку зрения поскольку это не вписывается в их рамки ведь в итоге никому не хочется оказаться побежденным и выяснить что их мнение было ошибочным. К сожалению чем сильнее человек пытается что-то доказать тем глупее он выглядит, а значит прежде чем что-либо утверждать стоит более глубоко изучить тему споров независимо от ее направления. Оформление обложки отлично вписывается в суть написанного и частично отображает суть той темы которую затронул автор.
  •  
    Що з нами робить Інтернет?
    «Попри те, що інтернет міг робити людей розумнішими, багатьох із нас він робить тупішими, бо це не просто магніт для допитливих. Це зливання для легковірних. Він із кожного відразу робить фахівця. У вас диплом? Ну а я гуглив!» - Френк Бруні

    Томас Ніколс – професор воєнного коледжу ВМС США та експерт Ради Карнегі з етики та міжнародних відносин. Завдяки своїй книзі «Диванні експерти» автор хоче дати відповідь на запитання «Чому необмежений доступ до інформації робить нас тупішими?»

    Не дивно, що я захотіла прочитати цю книгу саме у спалах коронавірусу. Уже не знаєш яким джерелам довіряти та на що конкретно потрібно звертати увагу.

    З самого початку автор зацікавив мене згадкою про воєнний конфлікт між Україною та Росією:

    «У 2014 році видання The Washington Post здійснило опитування серед американців про те, чи варто Сполученим Штатам утручатись у збройний конфлікт після нападу Росії на Україну. США та Росія — колишні вороги з часів «холодної війни», обидві країни мають міжконтинентальну ядерну зброю. Воєнний конфлікт серед Європи, прямо на російському кордоні, загрожує тим, що може спалахнути Третя світова війна з потенційно катастрофічними наслідками. Попри це лише один із шести американців і менш ніж кожен четвертий випускник коледжу змогли показати Україну на мапі. Ця країна найбільша у всій Європі, але респонденти в середньому помилялися майже на три тисячі кілометрів»

    Мало того, що люди не знали, де знаходиться наша держава, вони ще й настоювали на думці, що втручання обов’язкове і не підлягає запереченню. І демократичні країни в руках таких людей!? Автор стверджує, що це небезпечні часи, бо ніколи ще люди не мали стільки доступу до знань і водночас не чинили такого опору пізнанню. І це чиста правда.

    Проблема в тому, що люди пишаються своїм невіглаством і незнання чогось стало для них справжньої чеснотою. Вони не хочуть довіряти фахівцях та спеціалістам, вважаючи, що пан Гугл краще знає відповіді на всі запитання. Люди забули про саму суть освіти., яка ставить на меті зробити з громадян учнів на все життя. Але для суспільства хоч якесь навчання – це вже кінцева точка, а не початок освіти.

    Особливо раджу почитати третій розділ «Вища освіта: клієнт завжди має рацію». Під час прочитання деяких уривків мені ставало особливо соромно, бо розуміла, що належу до такого типу людей і мені потрібно щось з цим робити.

    Чи рекомендую я цю книгу? Загалом так, бо деколи ставало нудно читати якісь уривки. Щось з того вже десь чула, або дійшла до висновку сама. Але якби мені її хтось показав десь 5 років назад, то зекономила б дуже багато часу.
  •  
    Не вір соцмережам
    Чи насправді ми знаємо настільки багато, що можемо сперечатися з професіоналами? Чи сучасні експерти настільки часто лажають, що ми перестаємо їм довіряти? Чи дійсно диплом про вищу освіту означає, що людина повністю знається на своїй професії? Чому зараз стільки абсурду в політиці? Ці та багато інших питань ставить автор даної книги читачам. Та і сам задумується над сучасною проблематикою невігластва в суспільстві. Адже із розвитком соцмереж все більше у нас появляється власне домашніх експертів, які начитавшись заголовків новин, вважають себе мало не вченими. І сьогодні, в реаліях нової пандемії дуже часто переконуєшся, що автор таки має рацію - занадто багато людей думає, що вони усе знають і не хочуть довіряти експертам. Та й сама межа між простими людьми й експертами стерлася. Зараз чомусь більше вірять акторам чи публічним людям, ніж вченим. До чого все це може призвести? І як з цим усім боротися? Дуже багато питань виникає після прочитання книги. І таки задумуєшся мимоволі, а чи дійсно треба вірити усьому написаному? Чи це просто чергові маніпуляції.
  •  
    Знання чи дезінформація
    Ми живемо у небезпечні часи. Ніколи ще люди не мали стільки доступу до знань і водночас не чинили такого опору пізнанню. Проблема не в байдужості до усталених знань, а в появі активної до них ворожості. У громадському просторі стає дедалі більше неосвічених людей, серед яких багато самоучок, що взагалі відкидають формальну освіту й заперечують важливість досвіду. «Якщо для того, щоб стати президентом, потрібний досвід, — твітнув художник та автор коміксів Скотт Адамс під час виборів 2016 року, — то назвіть будь-яку політичну тему, котру я не зможу опанувати за годину під керівництвом провідних фахівців». Зараз маємо часи, коли дезінформація витісняє знання. Ніхто не є фахівцем з усіх питань. Неважливо, які в нас прагнення, але ми беззаперечно обмежені реальним часом і власними здібностями.
    Інтернет може зробити людей дурнішими. Сам акт пошуку інформації змушує людей думати, що вони чогось навчилися, хоча насправді їх поглинула ще більша кількість незрозумілих даних. На жаль, більшість вже не усвідомлює, що просто промайнуло їм перед очима, а що вони знають. Бачити слова на екрані — не те саме, що читати чи розуміти їх.
    Смерть фаховості загрожує перекреслити досягнення років набуття знань серед людей, які зараз думають, що знають більше, ніж є насправді. Це загроза матеріальному та суспільному добробуту громадян в умовах демократії.

    І хоча автор писав про Америку, на жаль, це все таке близьке нам, навіть, я б сказала, це є той стан, у якому перебуває сучасна Україна.
 
Характеристики Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими
Автор
Томас Ніколс
Видавництво
Наш Формат
Мова
Українська
Рік видання
2019
Перекладач
Євгенія Кузнєцова
Кількість сторінок
240
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х210 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-7730-35-3
Вага
200 гр.
Тип
Паперова