Діти мої
Паперова книга | Код товару 923387
Yakaboo 4.7/5
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
М'яка

Усе про книжку Діти мої

"Діти мої" - новий роман найяскравішої дебютантки в історії російської літератури новітнього часу, лауреата премій "Велика книга" та "Ясна Поляна" за бестселер "Зулейха відкриває очі". Поволжя, 1920-1930-і роки. Якоб Бах - російський німець, вчитель у колонії Гнаденталь. Він давно відвернувся від світу, виховує єдину доньку на усамітненому хуторі та пише чарівні казки, які неймовірним чином втілюються в реальності.

Характеристики
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
М'яка
Рецензії
  •  
    Оправдывает ожидания 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Второй роман Гузель Яхиной «Дети мои» мне показался эмоционально слабее, чем «Зулейха открывает глаза», но они совершенно разные, что очень радует. Ведь часто бывает, что произведения одного автора немного похожи.
    Конечно, очень трогает сложная судьба орусевшего немца Якоба Баха, работающего учителем в небольшом поволжском городке Гнадентале. И, кажется, жизнь его тихая, бедная и ничем не примечательная, но сколько чувств, сколько переживаний, потрясений, бед и маленьких радостей переживает главный герой. И как прекрасно и естественно Гузель Яхина отполировала и выложила перед нами читателями все грани человеческой души – любовь и жертвенность, преданность и нежность, страх и решительность, божественную радость и скорбь потери, трудолюбие и терпение.
    Конец истории очень печален. Не потому, что дети ушли и зажили своей жизнью, и не потому, что с Якобом Бахом несправедливо поступили новые власти, а потому, что образовалась пустота, и жалко прошлого, когда жил, любил, трудился и был кому-то нужен. И послевкусие этой печали держит еще несколько дней, и не позволяет начать читать новый роман.
    Еще мне понравилась мысль автора, что человека держит страх. Человек из-за него беспокоен, тяжел, вечно чем-то недоволен, плохо ест и спит, завистлив и труслив. Но стоит уйти страху, и человек свободен, легок, бодр, здоров, и сам он – весь мир. Да, это так. В романе еще много философских мыслей и метафор. И спасибо за это автору, что вытащила это на поверхность и одела в слова, как будто произнесла вслух то, что сама знаешь априори, но никогда этого не говоришь.
    Рекомендую роман к прочтению и с нетерпением жду следующего.
  •  
    ,,Діти мої"
    Серед сучасних російських письменників особливо хочеться виділити талановиту Гузель Яхіну. І хоч я прочитала лише два її романи -- ,,Зулейха відкриває очі" та ,,Діти мої" -- щось мені підказує, що й наступний переклад від видавництва ,,Book Chef" стане моєю ще однією великою книголюбов'ю. Власне ,,Зулейха..." стала моїм першим знайомством з доробком Яхіної, справивши потужне, незабутнє враження, настільки сильне, що я десь підсвідомо очікувала якщо не більших, то хоча б рівноцінних переживань і від ,,Дітей...". І, знаєте, інтуїція не підвела, адже цей роман теж виявився надзвичайно глибоким та вражаючим, а переплетення реальних подій, магічного реалізму та навіть сюрреалізму знайшли ще більший відгук у моєму читацькому серці. І якщо продовжувати порівняння даної книги із ,,Зулейхою...", то оповідь тут ведеться куди неспішніше, описів та пейзажів куди більше, а також певних філософських рефлексій. Словом, любителям динаміки ,,Діти мої" можуть видатися трохи нуднуватими, а для поціновувачів історично-медатитивної прози, вважаю, припадуть до смаку обов'язково.

    Отож, Гузель Яхіна пропонує нам перенестися у 20-30-ті роки минулого століття на Поволжя, де ще з часів Катерини ІІ проживали колонії німецьких переселенців, котрі прибули сюди у пошуках кращої долі. Їм вдалося не асимілюватися з корінними жителями, зберігши не лише власну мову, звичаї, традиції та особливості побуту, а й споруджуючи будинки таким же способом, як на батьківщині. Мова йде про відлюдькуватого шульмейстра Якова Баха, вчителя у поселенні Гнаденталь. Він самотужки виховує доньку Анче, а у вільний час пише казки, котрим притаманно перетворюватись в дійсність...
Купити - Діти мої
Діти мої

Звичайна ціна: 130 грн

Спеціальна ціна: 123 грн

Є в наявності
 

Рецензії Діти мої

4.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Оправдывает ожидания 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Второй роман Гузель Яхиной «Дети мои» мне показался эмоционально слабее, чем «Зулейха открывает глаза», но они совершенно разные, что очень радует. Ведь часто бывает, что произведения одного автора немного похожи.
    Конечно, очень трогает сложная судьба орусевшего немца Якоба Баха, работающего учителем в небольшом поволжском городке Гнадентале. И, кажется, жизнь его тихая, бедная и ничем не примечательная, но сколько чувств, сколько переживаний, потрясений, бед и маленьких радостей переживает главный герой. И как прекрасно и естественно Гузель Яхина отполировала и выложила перед нами читателями все грани человеческой души – любовь и жертвенность, преданность и нежность, страх и решительность, божественную радость и скорбь потери, трудолюбие и терпение.
    Конец истории очень печален. Не потому, что дети ушли и зажили своей жизнью, и не потому, что с Якобом Бахом несправедливо поступили новые власти, а потому, что образовалась пустота, и жалко прошлого, когда жил, любил, трудился и был кому-то нужен. И послевкусие этой печали держит еще несколько дней, и не позволяет начать читать новый роман.
    Еще мне понравилась мысль автора, что человека держит страх. Человек из-за него беспокоен, тяжел, вечно чем-то недоволен, плохо ест и спит, завистлив и труслив. Но стоит уйти страху, и человек свободен, легок, бодр, здоров, и сам он – весь мир. Да, это так. В романе еще много философских мыслей и метафор. И спасибо за это автору, что вытащила это на поверхность и одела в слова, как будто произнесла вслух то, что сама знаешь априори, но никогда этого не говоришь.
    Рекомендую роман к прочтению и с нетерпением жду следующего.
  •  
    ,,Діти мої"
    Серед сучасних російських письменників особливо хочеться виділити талановиту Гузель Яхіну. І хоч я прочитала лише два її романи -- ,,Зулейха відкриває очі" та ,,Діти мої" -- щось мені підказує, що й наступний переклад від видавництва ,,Book Chef" стане моєю ще однією великою книголюбов'ю. Власне ,,Зулейха..." стала моїм першим знайомством з доробком Яхіної, справивши потужне, незабутнє враження, настільки сильне, що я десь підсвідомо очікувала якщо не більших, то хоча б рівноцінних переживань і від ,,Дітей...". І, знаєте, інтуїція не підвела, адже цей роман теж виявився надзвичайно глибоким та вражаючим, а переплетення реальних подій, магічного реалізму та навіть сюрреалізму знайшли ще більший відгук у моєму читацькому серці. І якщо продовжувати порівняння даної книги із ,,Зулейхою...", то оповідь тут ведеться куди неспішніше, описів та пейзажів куди більше, а також певних філософських рефлексій. Словом, любителям динаміки ,,Діти мої" можуть видатися трохи нуднуватими, а для поціновувачів історично-медатитивної прози, вважаю, припадуть до смаку обов'язково.

    Отож, Гузель Яхіна пропонує нам перенестися у 20-30-ті роки минулого століття на Поволжя, де ще з часів Катерини ІІ проживали колонії німецьких переселенців, котрі прибули сюди у пошуках кращої долі. Їм вдалося не асимілюватися з корінними жителями, зберігши не лише власну мову, звичаї, традиції та особливості побуту, а й споруджуючи будинки таким же способом, як на батьківщині. Мова йде про відлюдькуватого шульмейстра Якова Баха, вчителя у поселенні Гнаденталь. Він самотужки виховує доньку Анче, а у вільний час пише казки, котрим притаманно перетворюватись в дійсність...
  •  
    Дети мои
    Удивительное сочетание романтики магического реализма и трагической советской истории. Колония немцев в Поволжье в непростые 20-30 годы прошлого века: революция и начало построения коммунизма, раскулачивание, голод, борьба с пережитками прошлого, культурой и религией. Но главный герой отстраняется от всего этого, прячется на хуторе. Отшельник, он годами не встречает людей, и не всегда в курсе произошедших вокруг изменений. Его личная драма - это одиночество, на которое он сам себя обрек (и которое усилилось с утратой близких). Главы про Баха иногда прерываются пространными описаниями всего вокруг (реки, яблонь, неба и снова реки), описанием быта поволжских немцев и историческим справками. Последние тоже поданы в свободной художественной манере, наверное это самый романтичный образ Сталина в литературе, как поэта с тонкой душевной организацией.
    Первое, что приходит в голову, начиная читать Яхину, это Маркес. Такое же балансирования на грани реальности и абсурда, переплетение личного с историей, изысканный слог и глубокая тоска. Но конечно это далеко не Маркес. Для меня лично первые пол книги давались как никогда с трудом. Я засыпала над описаниями, мне было нудно от отсутствия динамики и большого количества воды (в прямом и переносном смысле). Несколько раз я собиралась бросить не дочитывая, но как раз в те моменты начинало происходить что-то интересное. Мне понравилось что написано, но не понравилось как. Интересный сюжет, да и язык у авторки красивый, но читать его для меня оказалось очень сложно и скучно, общее впечатление сильно испортилось. И хотя в целом я высоко оценила эту книгу, больше точно не хочу читать ничего у Яхиной.
  •  
    ГУЗЕЛЬ ЯХИНА «ДЕТИ МОИ»
    История жизни одного учителя. Якоб Бах наблюдает за изменением государства проживая в изоляции от нелегких событий происходящих в России. Сам главный герой не вызвал у меня каких-то приятных эмоций, он странный, другого слова подобрать не могу. Вроде бы он предан себе, умеет любить, помогать, в тоже время некоторые его поступки сложно принять.
    Мне безумно понравилось, как автор передала все жестокие факты истории через образы персонажей. Здесь много отсылок к историческим событиям, которые очень легко угадываются. Названия годов главным героем меня покорили, они могут служить своеобразной шпаргалкой в событиях.
    Наряду с историческими событиями в книге и об отношениях мужчины и женщины, о любви, о боли, верности, об отношениях родителя к ребенку.
    Здесь нет грани между вымыслом и реальностью. Эмоции, что возникали при чтении книги в сочетании с сюжетно-исторической линией, глубиной изложения, стилем автора, богатым русским языком доставляет невероятное наслаждение.
    Этот роман мне понравился больше романа "Зулейха открывает глаза".
  •  
    Раджу!
    Ґузель Яхіна "Діти мої"
    "Зулейха відкриває очі" мені дуже сподобалася. Тож одразу, як дізналася про ще один твір авторки, взялася до читання. Чесно, трохи здивована, що він вийшов у 2019 році, а я про нього дізналися лише нині. Мені не зрозуміла причина такої тиші навколо цієї книги, адже назвати її слабшою від першої я не можу.
    Якщо спробувати описати свої враження, то зробити мені це доволі складно, неочікувано складно. Я не можу позбавитися тієї неспішності та ізоляції, які в книзі стали для мене дуже відчутними. Мені хочеться, як Якабу, замовкнути і просто писати казку-неспішну, яскраву, лише добру, де б ніхто не страждав і не помирав. Але я не можу. Мені, як щурі з потопаючого корабля, лізуть лише образи, помста, заздрість, гнів, біль. І все це роздирає приреченістю і хочеться задерти голову до неба і волати щосили, криком випихаючи усе те наболіле із себе.
    А тут болить усе. Ниє. Викручує. Лякає.
    Чи не вперше, я не могла знайти позитив. Він, звісно, тут є, але отой загальний морок і сум ховали радість. І навіть тоді, коли лунав дитячий сміх, я бачила перед очима інші картинки і відчувала скорботу Якоба, його страхи.
    Напевно не так просто викорінити в собі те, що закладене дитинством і юністю. Ця пора у мене припала ще на часи СРСР, тож розумієте, які цінності та знання були тоді основними. Але кожна книга, схожа на цю, потрохи випалює залишки тієї радянської комуністично-соціалістичної ідейності, яка ще позаховувалася у шпаринки моєї сутності.
    Раджу!
  •  
    Чарівний світ Гузель Яхіни.
    "Світ розпався надвоє: світ переляканих дорослих і світ безстрашних дітей існували поруч і не перетиналися."
    Це історія контрастів, де гармонійно поєдналась реальність і вигадка. Життя однієї людини на фоні історії німців радянського Поволжя. Місцями було дещо монотонно, але це точно та розповідь, яка запам'ятається яскравими спалахами сюжету. Сподобалась мова роману милозвучна і красива. Вразив сюжет та емоційність,
    Мова піде про вчителя у маленькому поселенні, який самостійно виховує доньку і пише фантастичні казки про природу і людську сутність, і ці казки мають чарівну здатність ставати реальними. Яків Бах постає перед нами настільки реальним і близьким, зі своїм звичайним, простим життям, жертовністю, любов'ю до природи, відданістю тим, кого любиш і своїми страхами.
    Цей персонаж вражає своїм сприйняттям світу і своїм відчуттям природи, місцями його дуже шкода, а іноді до нього відчувається така любов і повага, що емоції переповнюють. Вразила й історія його доньки, маленької Анче...
    Щоправда кінцівка книги дуже засмутила, але сама книга наповнює неймовірно теплими відчуттями і залишає чарівний післясмак...

    "Будинки вкрилися зморшками тріщин, люди - тріщинами зморшок."
 
Характеристики Діти мої
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
М'яка
Папір
Офсетний
Тираж
700
ISBN
978-617-7559-97-8
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Сучасна література