Діти їхні
Паперова книга | Код товару 1226616
Yakaboo 4.8/5
Автор
Ніколя Матьє
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2018
Перекладач
Ірина Славінська
Кількість сторінок
624
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Діти їхні

Невеличке провінційне містечко на сході Франції, в краю шахтарів і металургів, переживає свої «лихі дев’яності», ознаменовані відходом індустріальної епохи. Це місто спрацьованих батьків та їхніх дітей, які намагаються урвати собі місце в новому житті. Занедбані фабричні стіни, спальні райони, прокурені кафешки, вечірки, багато алкоголю, наркотиків та сексу — ось атмосфера, в якій дорослішають герої цього роману. Кожна сторінка — гімн вічним літнім канікулам. Спека, мотоцикли, гаряче шосе, і ти такий молодий і безсмертний. Чотирнадцятилітній Антоні, як ніхто інший, гостро проживає свою причетність до цього місця — як і потребу вирвати коріння та поїхати з рідного міста.

За цей роман — другий у своєму доробку — Ніколя Матьє отримав Гонкурівську премію 2018 року.

Характеристики
Автор
Ніколя Матьє
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2018
Перекладач
Ірина Славінська
Кількість сторінок
624
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Втрачене покоління? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читаючи роман "Діти їхні" Ніколя Матьє, мені постійно доводилося нагадувати собі, що події відбуваються у Франції, а не в Україні, настільки співзвучними українській реальності виявилися питання, що їх підіймає автор.
    Початок 1990-х рр., впав Берлінський мур, завершилась "холодна війна", темпи європейської інтеграції прискорюються, однак у місцевостях, віддалених від столиць, зміни відбулися не на краще. Депресивний район десь на північному сході Франції катастрофічно постраждав від глобалістької деіндустріалізації. Тлом роману є глухий відчай людей, яким не поталанило осісти в "краю погаслих домн". Тут немає роботи, а найпоширеніші види дозвілля - алкоголь і наркотики. Причому таке враження, що п'ють і курять абсолютно всі починаючи з підліткового віку.
    У центрі сюжету - історія дорослішання Антоні, який понад усе мріє поїхати звідчи, але водночас відчуває свою прив'язаність до цього місця.
    "Діти їхні" - доволі сумна й можна навіть сказати депресивна книга, проте вона читається на одному подиху. Можливо, завдяки тому, що проблеми, до яких звертається автор, мають загальнолюдський, універсальний характер.
  •  
    Запах юности 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Николя Матье прекрасно смог запечатлеть тот еле уловимый аромат летних дней, в существование которого можно было поверить. При прочтении порой складывалось впечатление, будто ты скорее разглядываешь атмосферную подборку, чем читаешь книгу и это, безусловно, радовало. Тем более уж хотелось окунуться в описанные пейзажи и тот маленький городок Аянж, с жителями которого знакомит нас автор.

    Речь идет о 90-х годах во Франции, недавно пала Берлинская стена, работа в провинциальном городе кипит, а подростки все еще подростки. Мы наблюдаем за их прогулками, влюбленностью, вечеринками, ссорами и, в принципе, неспешно текущей жизнью. Страницы пропитаны атмосферой тех годов, той музыкой, той модой. При этом слог и язык автора действительно приятен, без какой-либо воды, с нужными подробностями и описаниями. Редкость этого повествования в том, что во все верилось. Были детали, правдивость, неожиданные повороты из-за которых столь – с одной стороны – простую историю хотелось читать.

    Все шестьсот страниц пролетели очень быстро и невзирая на это, лично я привыкла к героям, которых не было желания отпускать. Это была рутинность, за которой хотелось наблюдать и следить. Обычные и острые проблемы, события встречающиеся на нашем пути, забывшаяся юность и горькое взросление – про все это нам неспешно рассказывает Николя Матье. Если честно, пару раз проводила параллели с нашей реалью, ведь взаправду прошедшее время Франции похоже на украинское настоящее. Не знаю, радоваться этому или грустить, однако это только лучше помогло окунуться во все созданные ситуации.

    Искренне рекомендую к прочтению «Діти їхні», особенно приятное чтиво для лета. Хочу признаться, что пару минут назад дочитала книгу, а после на душе осталась какая-то пустота. Приятная пустота. Книга заставила чувствовать и вспоминать, думаю, это самое важное.
Купити - Діти їхні
Діти їхні
220 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Діти їхні

  •  
    Втрачене покоління? 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Читаючи роман "Діти їхні" Ніколя Матьє, мені постійно доводилося нагадувати собі, що події відбуваються у Франції, а не в Україні, настільки співзвучними українській реальності виявилися питання, що їх підіймає автор.
    Початок 1990-х рр., впав Берлінський мур, завершилась "холодна війна", темпи європейської інтеграції прискорюються, однак у місцевостях, віддалених від столиць, зміни відбулися не на краще. Депресивний район десь на північному сході Франції катастрофічно постраждав від глобалістької деіндустріалізації. Тлом роману є глухий відчай людей, яким не поталанило осісти в "краю погаслих домн". Тут немає роботи, а найпоширеніші види дозвілля - алкоголь і наркотики. Причому таке враження, що п'ють і курять абсолютно всі починаючи з підліткового віку.
    У центрі сюжету - історія дорослішання Антоні, який понад усе мріє поїхати звідчи, але водночас відчуває свою прив'язаність до цього місця.
    "Діти їхні" - доволі сумна й можна навіть сказати депресивна книга, проте вона читається на одному подиху. Можливо, завдяки тому, що проблеми, до яких звертається автор, мають загальнолюдський, універсальний характер.
  •  
    Запах юности 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Николя Матье прекрасно смог запечатлеть тот еле уловимый аромат летних дней, в существование которого можно было поверить. При прочтении порой складывалось впечатление, будто ты скорее разглядываешь атмосферную подборку, чем читаешь книгу и это, безусловно, радовало. Тем более уж хотелось окунуться в описанные пейзажи и тот маленький городок Аянж, с жителями которого знакомит нас автор.

    Речь идет о 90-х годах во Франции, недавно пала Берлинская стена, работа в провинциальном городе кипит, а подростки все еще подростки. Мы наблюдаем за их прогулками, влюбленностью, вечеринками, ссорами и, в принципе, неспешно текущей жизнью. Страницы пропитаны атмосферой тех годов, той музыкой, той модой. При этом слог и язык автора действительно приятен, без какой-либо воды, с нужными подробностями и описаниями. Редкость этого повествования в том, что во все верилось. Были детали, правдивость, неожиданные повороты из-за которых столь – с одной стороны – простую историю хотелось читать.

    Все шестьсот страниц пролетели очень быстро и невзирая на это, лично я привыкла к героям, которых не было желания отпускать. Это была рутинность, за которой хотелось наблюдать и следить. Обычные и острые проблемы, события встречающиеся на нашем пути, забывшаяся юность и горькое взросление – про все это нам неспешно рассказывает Николя Матье. Если честно, пару раз проводила параллели с нашей реалью, ведь взаправду прошедшее время Франции похоже на украинское настоящее. Не знаю, радоваться этому или грустить, однако это только лучше помогло окунуться во все созданные ситуации.

    Искренне рекомендую к прочтению «Діти їхні», особенно приятное чтиво для лета. Хочу признаться, что пару минут назад дочитала книгу, а после на душе осталась какая-то пустота. Приятная пустота. Книга заставила чувствовать и вспоминать, думаю, это самое важное.
  •  
    Книга про юність
    Це книга яка точно поверне вас в безтурботну юність, ну як безтурботну, кожному віку притаманні свої проблеми і турбуючи питання, але ж яка чудова ця книга з присмаком юності.
    Роман про підлітків які застигли в рутинному житті, кожний день одне те саме.Книга про таких різних батьків які обрали майбутнє для своїх дітей та про батьків які поняття не мають що робити з цими дітьми. Про розлучення, скорочення робочих місць, за ними фінансові труднощі та втрату себе на дні чарки, як спосіб забутися.
    Про перші почуття , перші поцілунки і перші розбиті надії, коли ти юний та повний надії і впевненості, розумієш - життя жорстоке, воно нікого не жаліє, ти стикаєшся з реальністю і з кожним разом дорослішаєш.
    Текст де мало діалогів, але він настільки зрозумілий, що тільки й залишається що насолоджуватись та міркувати на прочитаним, книга того вартує. Автор геніально балансує над вульгарністю та сексуальністю.
    Зараз коли я мати, то я на тих сторінках плакала і сміялась, які турбуючи теми підіймає Ніколя.
  •  
    Про юність різну і хвилюючу.
    Східна Франція, Лотарингія, провінційне містечко Аянжи і ті самі бурхливі 90-ті. Персонажі, які не є ні хорошими, ні поганими, вони залишаються просто людьми, зі своїми страхами і сподіваннями. Тут конфлікт батьків-дітей, тут описано всю важкість часу, безробіття, наркотики, крадіжки і аморальність певних вчинків, тут намагання втекти з провінції у кращий світ. Перед очима постає зовсім інша Франція, без шарму Парижа, чи краси затишних вулиць великих міст, тут лише заводи, безробіття і переферійне містечко, яке живе за своїми правилами. І це було неймовірно цікаво читати, попри певний сум чи співчуття, це дуже якісний і хвилюючий роман.
  •  
    якісна література
    Подвійні відчуття від книги: з однієї сторони усвідомлюю, що написано дуже гарно, мистецьки, настільки проникливо, що ніби сам відчуваєш сухий літній вітер, вібрацію двигуна мотоциклу, запах сухої літньої трави і пилу, переживаєш усе те, про описується в романі, а з іншої сторони – це прогулянка назад у 90ті, тільки дещо ненатуральна. Автор описує периферійне французьке містечко середини 90х років з усіма його проблемами – економічним спадом, мігрантами, закриттям заводів, і, як результат, безробіттям, підлітковими і дорослими розборками, розлученнями, крадіжками, коханнями і намаганням випливти з проблем і утриматись на поверхні. Описано прекрасно, якщо ніколи не проживав подібного, то після прочитано ніби дійсно там побував. Але для мене особисто, яка жила у наших 90, все описане видається дещо перебільшеним і не настільки критичним. Так і хочеться сказати: «нам би ваші проблеми». Закриття заводів, мігранти, невідоме майбутнє – але при цьому у всіх соціальна допомога, супермаркети, транспорт, житло, зарплати і все те, про що ми тоді навіть уявлення не мали. Тому, можливо, уся ця безвихідь буде більш проникливою, але не для читачів колишнього союзу, які переживали 90ті значно критичніше. Тобто, ти ніби занурюєшся знову в свою юність, але в її більш причесаний варіант, переживаєш знову ті проблеми, але не так критично, бо для нашої людини це не такі вже й проблеми були б. Після прочитання якась порожнеча, якийсь жаль, що закинули знову у спогади про ті часи, в яких крім молодості нічого хорошого не було.Розповідь починається ні з чого і закінчується нічим. Є ніби головні герої, але вони більше для фону, бо головний герой – саме містечко, епоха. Книга написана цікаво, але не захопливо, вірніше, вона буде захопливою для тих, чия юність і зрілість припали на 90ті і вони хочуть поностальгувати, або ж для тих, хто не пам’ятає ті часи, але йому цікаво, як там в них було. Також книга сама по собі цікава як якісна література – сам стиль викладення досить високий. Але для мене, не більше…
 
Характеристики Діти їхні
Автор
Ніколя Матьє
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2020
Рік першого видання
2018
Перекладач
Ірина Славінська
Кількість сторінок
624
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
1000
ISBN
978-617-679-795-1
Вага
585 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література Франції
Література за періодами
Сучасна література