Ерік Ларсон "Диявол у Білому місті" Виставка і серійний вбивця. Вибухова суміш, яка зуміла стати неспішною, спокійною і навіть флегматичною. Цю книгу я читала довго, дуже довго, майже пів року. Я то ковтала її десятками сторінок, то мучила по абзацику. То мене захоплювала виставка, то я нудилася від надмірної деталізації процесу, то я тамувала подих від злочинів Голмса, то гидувала його зверхністю і самовпевненістю. Ще ніколи гойдалка моїх вражень від книги не робила таку велику амплітуду. Я вже думала, що так і закину "Диявола у Білому місті" недочитаним, але таки за якихось 40 хвилин дороги на роботу на одному подиху приговорила майже 100 останніх сторінок і з легким серцем видихнула. Я це зробила! Зараз, оглядаючись назад, я визнаю, що інакшою її навряд чи можна було уявити. Бо як без деталізації описати складнощі процесу побудови виставки з нуля. Просто у мене був не надто вдалий час для її читання. От в кінці мене вже нічого не дратувала і сама виставка вражала, а люди, які доклали рук до її появи, викликали неймовірний захват. Тож таки рекомендую) Окрім того, тут так багато піднято соціальних тем, що є над чим подумати.

Роман Еріка Ларсона один з найкращих у своєму жанрі. Художній вимисел в парі з документальними елементами, створив дуже гармонійну картину написаного. У романі присутні зразу дві лінії сюжету: будування великої архітектурної ярмарки у Чикаго і історію першого, задокументованого в Америці, серійного вбивці - Генрі Лі Холмса. Він був геніальним, в своєму роді, стратегом. Не мавши за плечима ніякої архітектурно-інженерної освіти, він спромігся спланувати і спроектувати детальні креслення будинку своєї мрії - готель смерті. Настільки таємничими і добре продуманими були всі коридори і закутки готелю, що жертва не мала шансів вибратися звідси живою... Довгий час ніхто не зауважував масове зникнення туристів, адже вся увага була прикута до виставки, яка була великою гордістю Чикаго. Більшість людей відчували це. Чикаго запрошувало у гості весь світ, і їм було приємно думати, що вони являються його частиною. На виставці працювало чотири тисячі людей. Серед них був і тесля-мебляр Еліас Дісней, який потім багато про те, як будувалося чарівне королівство над озером, його син Волт це слухав і мотав на вус. Були й менш щасливі історії з відомими особистостями. Теодор Драйзер одружився там із Сарою Осборн Вайт. Він часто писав до Сари: "Я пішов до Джексон-парку у Чикаго, й подивився що залишилося від тієї славної Всесвітньої виставки, де я навчився любити тебе" Він постійно їй зраджував. Роман показує нам, як велике і неосяжне місто одночасно стало для людей і святом і могилою. Як одночасно могли переплітатись щастя і горе, початок нового життя і закінчення іншого, любов і фальшиві почуття, заради наживи. А що приготувало Чикаго для вас??...

Я був дійсно враженний, коли прочитав книги американського журналіста Еріка Ларсона "Диявол у Білому місті" та "Постріл із глибин. Останній рейс "Лузитанії"". Ці книги написані у новому, дуже вишуканому та цікавому стилі. Також мені дуже подобається чудовий переклад книги "Диявол у Білому місті" українською мовою, який представлено у цьому видані. Насправді, я спочатку прочитав твір Ларсона про "Лузитанію", але назва цієї книги мене дуже смутила, бо мне задалось, що у ній буде щось містичне та спіритичне, що я не люблю зовсім, але опинилося, що це книга про талановитого архітектора та простих жителів нового району Чикого (США) "Біле місто", у якому оселився маніяк, якого і названо "Дияволом", що добре характеризує поведінку цієї людини. Більше за все у книгах Еріка Ларсона мені подобається те, що він розповідає про дуже прості подробиці з життя людей, які представлені дуже-дуже-дуже цікаво. Не кожний може так цікаво пояснити будову кварталів чи правильне проектування клумб, і щоб це не заважало основному сюжету книги, а доповнювало. Я впевнений, що, якщо Ви прочитаєте цю книгу, Ви дізнаєтесь багато чого нового.