Дети мои
Паперова книга | Код товару 867971
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
АСТ
Серія книг
Проза Гузель Яхиной
Мова
Російська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
493
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х215 мм

Усе про книжку  Дети мои

«Діти мої» - новий роман Гузель Яхіної, найяскравішої дебютантки в історії російської літератури новітнього часу, лауреата премій «Велика книга» і «Ясна Поляна» за бестселер «Зулейха відкриває очі».

Поволжжя, 1920-1930-ті роки. Якоб Бах - російський німець, вчитель в колонії Гнаденталь. Він давно відвернувся від світу, ростить єдину дочку Анче на відокремленому хуторі і пише чарівні казки, які чудесним і трагічним чином втілюються в реальність.

Характеристики
Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
АСТ
Серія книг
Проза Гузель Яхиной
Мова
Російська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
493
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х215 мм
Рецензії
  • Тарас
    22 листопада 2018 р.
    Книга про кругообіг часу, в якому треба якось вижити
    Проза Гузель Яхин - це нескінченний естетичний захват! І дебютна книга автора була чудова, і ця їй нічим не поступається. А ще цей, історичний фундамент роману…. Мене таке підкупає, завжди цікаво читати про те, що колись було, та заповняти власні прогалини в знаннях минувшини.
    Перші кілька сторінок я не міг зрозуміти роман взагалі - якась дивна людина, Яків Бах - самотній, мовчазний, похмурий, неприкаяний. Саме його незвичайна поведінка, спочатку відштовхнула мене, ще й ця пихата мова книги, з безліччю епітетів та зворотів, не дозволяла сповна насолодитися атмосферою. Та чим довше я читав, тим сильніше дивувався й захоплювався, а в кінці другої частини, від прочитаного, по моїх руках пішли мурашки. Ну яка автор це робить? Звідки вона бере такі сюжети? Як Гузель вдається писати ось такі книги?!
    Головний герой живе власним розміреним життям. Вранці вчить дітей німецької та російської мови, письму, читанню та математики, після уроків квапливо обідає, ретельно причісується й швидким кроком вирушає на свої обов'язкові щоденні прогулянки. Опісля настає година вечірнього читання й міцний сон. Ось так, нічого цікавого. Поки одного разу він не помічає дивну тінь в своєму вікні, а трохи пізніше знаходить на своєму столі загадковий лист із запрошенням на вечерю до якогось там Удо Гримма. З цього конверту життя тихого шульмейстера Баха встане дибки та почне виписувати якісь зовсім неймовірні повороти…
    Роман «Діти мої», як старовинна скриня одного з його персонажів - няньки-економки Тільди - сповнений різних штучок, необхідних в побуті й в свята, які можна розглядати, відкладати в сторону, а потім знову повертатися та знаходити нові деталі. Кожен пригляне собі тут щось до душі. Хтось історію поволзьких німецьких поселень, хтось страшну казку (а справжні казки повинні бути тільки такими - страшними) про революцію й колективізацію, а хтось - роман про маленьку людину, очима якої, ми, як в дверне вічко, підглядаємо за всіма подіями, що роздирали землі й людей в той час. Причому, кожен з цих поглядів буде справедливий, вірний та точний.
    Для мене ця книга, перш за все - монумент відносин батьків та дітей. На її сторінках проступає все те важке, гірке, але щастя великого шляху - виростити нову людину. Цей шлях проходить глибокою траншеєю через все тіло батька, крутить у страху всі кишки, вимотує нерви, нівечить серце занепокоєнням, стискає горло сльозами гордості й тривоги, зводить судомою пальці, коли ті захочуть притиснути маленьке тіло до себе й не відпускати ніколи в цей божевільний світ, повний небезпек. Після цього шляху неможливо не змінитися, ти вже інша людина. Ця звичайна метаморфоза, на яку ніхто особливо не звертає уваги в силу її буденності, яка забере з людини всі сили, але дасть крила, а якщо буде потрібно - навіть зробить героєм. Бути батьком - це щоденний подвиг: ти більше не належиш собі, ти тепер живеш і дихаєш відповідальністю за іншу людину. Спочатку ти повинен знайти в собі сили дати їй життя і все, щоб вона змогла стояти в цьому світі на своїх ногах, а потім, не дивлячись на біль в грудях і кров, що б'ється в скронях, відпустити на свободу.
    Книгу я б охарактеризував як добротну, написану на болючу тему, гарною літературною мовою, яка влучно вгадує бажання й почуття читача та тисне на потрібні точки. Однозначно, роман не залишить байдужим більшість читачів, які взялися за його прочитання.
  • Оксана
    16 серпня 2018 р.
    Сучасна класика
    Моє знайомство з цією авторкою почалося з її книги "Зулейха открывает глаза". Тому я з нетерпінням очікувала появу її другої книги в моїй особистій бібліотеці. І була не розчарована.
    У авторки є свій характерний стиль. Короткі змістовні речення. Барвисті і глибокі описи. Але другий її роман не є копією першого. Однак він є настільки ж сильним.
    Ця книга захоплює поступовим розвитком подій. Історія розвивається без поспіху. Але при цьому не втрачає своєї цікавості, бо неочікувані повороти сюжету тримають читача зацікавленим.
    Присутня цікава і зовсім нестандартна любовна лінія. Гузель Яхіна розкриває глибину стосунків між чоловіком і жінкою, батьком і дитиною; вона показує тонку грань між здоровим глуздом і божевіллям, бажанням померти та волею до життя.
    Роман вражає своєю масштабністю. Показати повну картину життя німців в районі ріки Волги в період царизму, революції, більшовизму, війни, комунізму - такий собі своєрідний культурний та історичний зріз.
    Це явна і вдала критика деспотичного Сталінського (і не тільки) режиму. Варто читати, щоб знати і не забувати про все те зло, яке творилось по всій території Радянського Союзу.
Купити - Дети мои
Дети мои
319 грн
Є в наявності
 

Рецензії  Дети мои

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  • Тарас
    22 листопада 2018 р.
    Книга про кругообіг часу, в якому треба якось вижити
    Проза Гузель Яхин - це нескінченний естетичний захват! І дебютна книга автора була чудова, і ця їй нічим не поступається. А ще цей, історичний фундамент роману…. Мене таке підкупає, завжди цікаво читати про те, що колись було, та заповняти власні прогалини в знаннях минувшини.
    Перші кілька сторінок я не міг зрозуміти роман взагалі - якась дивна людина, Яків Бах - самотній, мовчазний, похмурий, неприкаяний. Саме його незвичайна поведінка, спочатку відштовхнула мене, ще й ця пихата мова книги, з безліччю епітетів та зворотів, не дозволяла сповна насолодитися атмосферою. Та чим довше я читав, тим сильніше дивувався й захоплювався, а в кінці другої частини, від прочитаного, по моїх руках пішли мурашки. Ну яка автор це робить? Звідки вона бере такі сюжети? Як Гузель вдається писати ось такі книги?!
    Головний герой живе власним розміреним життям. Вранці вчить дітей німецької та російської мови, письму, читанню та математики, після уроків квапливо обідає, ретельно причісується й швидким кроком вирушає на свої обов'язкові щоденні прогулянки. Опісля настає година вечірнього читання й міцний сон. Ось так, нічого цікавого. Поки одного разу він не помічає дивну тінь в своєму вікні, а трохи пізніше знаходить на своєму столі загадковий лист із запрошенням на вечерю до якогось там Удо Гримма. З цього конверту життя тихого шульмейстера Баха встане дибки та почне виписувати якісь зовсім неймовірні повороти…
    Роман «Діти мої», як старовинна скриня одного з його персонажів - няньки-економки Тільди - сповнений різних штучок, необхідних в побуті й в свята, які можна розглядати, відкладати в сторону, а потім знову повертатися та знаходити нові деталі. Кожен пригляне собі тут щось до душі. Хтось історію поволзьких німецьких поселень, хтось страшну казку (а справжні казки повинні бути тільки такими - страшними) про революцію й колективізацію, а хтось - роман про маленьку людину, очима якої, ми, як в дверне вічко, підглядаємо за всіма подіями, що роздирали землі й людей в той час. Причому, кожен з цих поглядів буде справедливий, вірний та точний.
    Для мене ця книга, перш за все - монумент відносин батьків та дітей. На її сторінках проступає все те важке, гірке, але щастя великого шляху - виростити нову людину. Цей шлях проходить глибокою траншеєю через все тіло батька, крутить у страху всі кишки, вимотує нерви, нівечить серце занепокоєнням, стискає горло сльозами гордості й тривоги, зводить судомою пальці, коли ті захочуть притиснути маленьке тіло до себе й не відпускати ніколи в цей божевільний світ, повний небезпек. Після цього шляху неможливо не змінитися, ти вже інша людина. Ця звичайна метаморфоза, на яку ніхто особливо не звертає уваги в силу її буденності, яка забере з людини всі сили, але дасть крила, а якщо буде потрібно - навіть зробить героєм. Бути батьком - це щоденний подвиг: ти більше не належиш собі, ти тепер живеш і дихаєш відповідальністю за іншу людину. Спочатку ти повинен знайти в собі сили дати їй життя і все, щоб вона змогла стояти в цьому світі на своїх ногах, а потім, не дивлячись на біль в грудях і кров, що б'ється в скронях, відпустити на свободу.
    Книгу я б охарактеризував як добротну, написану на болючу тему, гарною літературною мовою, яка влучно вгадує бажання й почуття читача та тисне на потрібні точки. Однозначно, роман не залишить байдужим більшість читачів, які взялися за його прочитання.
  • Оксана
    16 серпня 2018 р.
    Сучасна класика
    Моє знайомство з цією авторкою почалося з її книги "Зулейха открывает глаза". Тому я з нетерпінням очікувала появу її другої книги в моїй особистій бібліотеці. І була не розчарована.
    У авторки є свій характерний стиль. Короткі змістовні речення. Барвисті і глибокі описи. Але другий її роман не є копією першого. Однак він є настільки ж сильним.
    Ця книга захоплює поступовим розвитком подій. Історія розвивається без поспіху. Але при цьому не втрачає своєї цікавості, бо неочікувані повороти сюжету тримають читача зацікавленим.
    Присутня цікава і зовсім нестандартна любовна лінія. Гузель Яхіна розкриває глибину стосунків між чоловіком і жінкою, батьком і дитиною; вона показує тонку грань між здоровим глуздом і божевіллям, бажанням померти та волею до життя.
    Роман вражає своєю масштабністю. Показати повну картину життя німців в районі ріки Волги в період царизму, революції, більшовизму, війни, комунізму - такий собі своєрідний культурний та історичний зріз.
    Це явна і вдала критика деспотичного Сталінського (і не тільки) режиму. Варто читати, щоб знати і не забувати про все те зло, яке творилось по всій території Радянського Союзу.
 

Характеристики  Дети мои

Автор
Гузель Яхіна
Видавництво
АСТ
Серія книг
Проза Гузель Яхиной
Мова
Російська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
493
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
140х215 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
60 000
ISBN
978-5-17-107766-2
Вага
540 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Російська література
Література за періодами
Сучасна література
 
Статті про книгу  Дети мои
Мастрід жовтня: що читати під ковдрою
Книга — такий же невід’ємний атрибут осені, як і ковдра, парасолька, гарячий чай та пухнастий шарф. Блог Yakaboo зібрав 10 книг, які найкраще читаються восени - вони зігрівають, коли на вулиці холодно, й ідеально підходять під ностальгійний жовтне...