Це вже третя книга Сергія Жадана прочитана мною, раніше було прочитано "Інтернат" і "Ворошиловград". Для мене Жадан один з найкращих українських письменників. Щодо самого роману "Депеш Мод", то серед всіх трьох романів, він можливо найслабший, можливо тому, що це перший роман автора. Книжка може видатися доволі специфічною для більшості жителів України, адже мова йде про Харків, про буремні девяності. Вона є таким собі гімном молоді, яка народилася в імперії, яка звалася СРСР, а дорослішала вже в незалежній Україні. В мене було відчуття, що цю молодь викинули на глибоку воду і сказали пливти, але навіть не показали в яку сторону, не сказали же земля. І ось вони блукають лабіринтами, відкривають постійно ті самі двері і намагатися бути щасливими, намагалися знайти себе, знайти місце в цьому світі, в світі комунізму, бандитизму, алкоголю, наркотиків, в світі свобод, свобод, яких герої сприймали і використовували по своєму. Кожному з поколінь потрібні духовні наставники, але на жать їм довелося жити в час, коли Молотов і Троцький були неактуальними, а музику Депеш Мод не всі розуміли.

Хороша штука, особливо коли її спершу читаєш в 20 років, а потім перечитуєш в під 30, якраз у віці коли Жадан цю книгу писав. Це наче подорож в своє минуле і назад: ця така правдива атмосфера, в якій живуть персонажі, це прямо ніби про тебе. А дійсно воно так і є, це про мільйони таких як ти, народжених і зростаючих у пост совку і дикому капіталізмі, які, до речі, нікуди не ділись сьогодні. На відміну від іншого коментаря, не вважаю що книга адресується виключно молодим дорослим читачам, це скоріше для всіх кому «18 і більше». Особливо класно сприймається в аудіо форматі, коли читає сам автор. Депеш Мод, та і весь Жадан загалом, це якщо хочете, проза і поезія, де гори лайки, але люб'язної незлобливої (не-гопніковської) лайки стають фоном для філософії впертої і мужньої людської доброти, де зображуються образи людей, яких злидні і дебільна держава не здатні перетворити на ублюдків. Кожен персонаж книги має недоліки, але всі вони викликають симпатію, чому? Та тому, що твір – це відображення світогляду самого автора і сам Жадан, як не складно здогадатись, викликає симпатію до себе, от і персонажі в нього так і ж: Сумний дядя Роберт з кейсом – такий собі символ ніби пройшовшої але все ж присутньої епохи, Собака Павлов – з першого погляду дурний антисеміт, а насправді антисеміт скоріше на словах і здатний вступитись за незнайомого, Маруся – паразитична дочка корумпованого генерала, не позбавлена людяності і давша на пару годин притулок в себе вдома цим майже не знайомим їй чудакам. Всі ці постаті при особистій зустрічі в очах багатьох нас справляли б негативне враження або були просто нудними персонажами. Але справа в тому, що в Депеш Моді - це очі Жадана, які дивляться на героїв і на життя, ось тому і маємо в результаті історію, яку справді приємно читати, навіть по при те, що говорить вона часто про звичайне повсякденне гівно. Нам пощастило бути сучасниками автора.

Моє перше знайомство із Жаданом і сучасними українськими письменниками. Знайомство виявилось вдалим. Після цього твору я почав скуповувати його книги. Щодо цієї книги - то вона весела! Доволі весела, з перчинкою. Об'ємом не дуже велика, але того предостатньо, щоб пройнятись історією і вона не стала затягнуто-нудною... Написано доступною українською мовою, хоча сам письменник з Луганщини. Твір, відчасти, автобіографічний. Один з героїв - сам Жадан. Чим і підкупає. Роман переносить нас у 90-ті. Те, що там творилось - можете собі уявити. А герої книги - молоді хлопці-студенти. Дивна суміш. Сподобалась подача тексту. Вся історія змальовує пригоди трьох друзів відрізком в три дні. Майже погодинно. Спочатку йде історія про кожного окремо. Автор знайомить з героями. А потім вони сходяться і починаються пригоди вже трійцею. Але далеко не святою) Чому ностальгія - тому що переносить в ті часи, 90-ті. Ностальгія по молодим рокам, безшабашність, безтурботність, коло друзів. Роман більше для дорослого покоління. Вони більше проймуться тими часами. Та й ненормативної лексики тут вдосталь. Тому молодшому поколінню зась до неї. Саму книгу буду радити друзям, щоб і вони могли поринути у спогади... Спогади по минулому. Книзі - 5/5.