У маленької дівчинки на ім’я Орися є маленьке цуценятко на ім’я Ойра. Цей песик кожного вечора на годину кудись зникав. Спочатку Орися цього не помічала. Але потім це почало її непокоїти. Якось одного вечора була непогода і дівчинка хвилювалася за свого цуценятка. Вона починає розмірковувати, чому цуценятко так робить, і згадує, що мама теж іноді віддаляється від інших членів сім’ї, забуває про всі свої справи і читає книжку. Мама пояснює це тим, що їй потрібно самонаповнитися. Мама береться за хатні справи тільки тоді, коли відчула, що її внутрішній садочок розквіт. Тато і інші члени родини з повагою ставляться до цієї особливості мами. Маленька дівчинка, провівши паралель з мамою, вирішує, що цуценятко Ойра дбає про свій внутрішній садочок. Але так як в цей вечір була негода, то вона виходить на двір. Коли ж дівчинка чує шурхіт кущів, дівчинка придумує собі щось смішне, щоб не боятися. І ось вона бачить Ойру. Дівчинка думає, що внутрішній садочок її домашнього улюбленця завеликий, через те Ойра й вирішала подбати про родинний садочок – покопати під кущами і раз песик з’явився, то він самонаповнив свій внутрішній світ. Історія дуже тепла. Читаючи цю книжку занурюєшся в світ справжніх родинних відносин, де всі поважають один одного і люблять всіх членів родини і навіть домашні улюбленці стають для них повноправними членами. В книжці маленька дівчинка перетворилася на справжнього філософа, який розмірковує на істотністю буття. Також вона стає справжнім психологом. Дівчинка розуміє свої емоції і вміє з ними справлятися, контролювати їх. Книжка нам з донькою сподобалася. Раджу всім батькам маленьких діток придбати книгу «Де Ойра?» Тані Стус.

Абсолютно чарівна і напрочуд оригінальна книжка-картинка, особливо для українського книжкового ринку. Ойра — це ім'я песика, який регулярно десь зникає. Це страшенно турбує його маленьку хазяйку Орисю, яка хвилюється за свого улюбленця. Та виявляється, що з песиком усе гаразд, просто він, як усі ми, іноді потребує часу, щоб побути наодинці з собою. Це дуже цікава і досить складна тема для книги такої вікової категорії, адже непросто пояснити найменшим діткам, чому, наприклад, мамі потрібен свій власний час: той час, який вона може присвятити своїм приватним думкам, щоб з новою наснагою і натхненням повернутися до своїх найближчих. Мені згадалася мама кротенят із "кротячої епопеї" Мар'яни та Тараса Прохаськів: вона також наголошувала на тому, що їй просто необхідно часом пострибати на батуті чи пограти на контрабасі. ) Книжечку "Де Ойра?" проілюструвала Надія Кушнір під псевдом Надьожна, авторка всім відомого Гуся, малюнки вийшли яскраві і небанальні, у синьо-помаранчевих барвах. Текст надрукований великими літерами, щоб малечі було зручно читати самостійно.

Підбираючи книги дитині, навмисне шукаю спокійних, споглядальних, де відсутня напруженість і гонеча за результатом. І книга "Де Ойра", на моє превелике задоволення, саме така. Думаю, що з огляду книги на Якабу читач зрозуміє, що книга своєрідна, нестандартна. Вона про внутрішній світ. Більш підхожа для інтровертів чи також людей, які бажають мати у власній бібліотечці різнонаправлені книги. Ця книга — книга-родзинка, зі смаком, у витриманих тонах, спокійна і розважлива. Замовляла дитячі книги чотирирічному сину, а цю замовила собі. Та дитина цікава і попрохала почитати. Отже, ми шукали Ойру на кожній сторінці, де вона ховається, пояснювала сину багато нових для нього слів. І не можу не згадати того, що книга змусила заглянути до вірша Василя Стуса «Мені зоря сіяла нині вранці» і ще раз поміркувати, що життя — це не долання меж, а наповнення. Думаю, кожен винесе із книги щось своє. Добре, що нині доступний широкий вибір книг, книг різнонаправлених, не тільки українських видавництв. Добре, що у тренді ретрокниги, що вони повертаються, а також, що є самобутні сучасні автори і самобутні видавництва, які не бояться піти на сміливі кроки і видавати ось такі незвичайні книги: незвичайні за характером, змістом і художнім оформленням.