Де немає Бога
Паперова книга | Код товару 883973
Yakaboo 4.4/5
Автор
Макс Кідрук
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Де немає Бога

Довгоочікувана новинка від мегапопулярного українського письменника.

• Наймасштабніший тур Україною на підтримку нової книжки.

Рейс 341. Пасажири займають свої місця. Жінки, чоловіки, діти заповнюють салон. Кожен думає про своє, трошки хвилюється, трошки боїться. Українка Анна згадує чоловіка-атовця, а росіянин Єгор - коханку, одну із жертв збитого над Донбасом Boeing 777. Німецький депутат Олівер Моргенштерн міркує про політичну кар'єру, гравець Національної футбольної ліги Лоуренс Грейс згадує свої матчі. А мала Лейла просто радіє подорожі. Усі ці люди - незнайомці з різними долями. Єдине спільне для них - рейс 341. Літак набирає висоту. За бортом уже починають розширюватися мікротріщини на обшивці. Пасажири ще кілька хвилин перебуватимуть в приємному незнанні, бо потім - літак розіб'ється. Він як мертвий птах лежатиме серед гірських хребтів. З нього вибиратимуться ті, хто вижив… Їм буде здаватися, що найгірше - позаду. Але насправді - все ще попереду. Тут, де вони опинилися, немає нічого, тільки холодні верхівки гір. Так, вони вижили під час катастрофи. Але чи зможуть зашитися людьми там, де немає навіть бога? Де кожен сам собі бог…

Про автора

Макс Кідрук - популярний український письменник, досвідчений мандрівник, автор першого українського технотрилера «Бот» та іншіх популярних романів, що знайшов шанувальників у багатьох країнах світу.

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Макс Кідрук
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Що таке "ДНБ"? Майбутня "Книга року BBC-2018" 85% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чи можна вижити поза цивілізацією, не втративши при цьому моральних цінностей? Напевно, цим питанням задавався кожен з нас. І Макс Кідрук - не виняток.
    Анна, українка, перевозить 30 000 доларів, щоб викупити (можливо) сина з бангкокської в'язниці. Олівер, баварський політик на пікові кар'єри, однак ненавидить її. Дюк, таємний папський кардинал, що виїжджає у Бангкок, щоб розповісти людям про Бога. Єгор, пілот з 14 роками досвіду, який враз став боятись свою роботу після того, як його коханка розбилась у тому злощасному малайзійському Boeing'у.Лоуренс, американець, що був за півкроку від Super Bowl'у, та не втримав його. Що їх єднає? Рейс 341. І та пригода в горах, що змінить (а у декого - забере) життя назавжди.
    Скажу так - "ДНБ" - майбутня "Книга року-2018". І я реально не жартую.
    Книга дуже суперова. От що є, того не відбереш. Цікава. Крута. Така, від якої перехоплює подих. (До кінця писати не буду, бо якби б виписала усі регалії, вони б тут не вмістились) Максе, книга крута, хай що там кажуть!
    Єдине, у чому я "плавала" - це американський футбол. І НФЛ. Але після того, як прочитала додаток, навіть такому "хвутболісту", як мені стало щось зрозуміло.
    Дякую Максові Кідруку за офігенну книжку!
  •  
    Звичайні люди в особливих умовах 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Думаю, у кожного читача є «свої», особливі книжкові теми, які завжди будуть пріорітетнішими за інші. Хтось відкладає любовний роман, якщо у ньому згадується про війну; хтось ладен купити будь-яку книжку, аби вона була про підлітків; комусь хочеться читати про історію України, іншому – про життя на інших планетах. Однією з таких тем для мене є виживання в жахливих умовах. Читаючи про щось подібне, я завжди примірюю ролі персонажів на себе – як би поводилася я? Саме тому я просто не могла пройти повз «Де немає Бога». Тим паче, коли автор такої історії – Макс Кідрук.

    Макс Кідрук — український письменник, популяризатор науки та мандрівник. Родом з Володимирця, за освітою інженер-енергетик, автор художніх романів, декількох тревелогів та, як підказує Вікіпедія, навіть технічних книг. А ще — лауреат Коронації Слова, фанат американського футболу та гурту Iron Maiden.

    Кідрук згадує, що найдавніші чорнові начерки окремих епізодів «Де немає Бога» датовані 2012-м, хоча насправді все почалося значно раніше – з оповідання Джека Лондона, прочитаного ще у дитинстві. Письменник почав вибудовувати сюжет, коли натрапив на інформацію про катастрофу рейсу 901 новозеландської компанії…

    Вмикайте фантазію та уявляйте: нервова українка з величезною сумою грошей, росіянин-пілот з аерофобією, найвідоміший політик Баварії, гравець американської НФЛ, таємний папський кардинал, загадкова жінка та дівчинка, яка розмовляє на незрозумілій усім фарсі. Що спільного у цих занадто різних людей? Яке випробування чекає на них? Чи зможуть вони залишитися людьми у жахливій ситуації? І де це місце – де немає Бога? Кідрук залишає своїх персонажів у диких умовах і начебто спостерігає – а що ж з цього вийде?

    Традиційно для автора: динамічно, захопливо, цікаво. А ще проникливо, моторошно, страшно. Такі реальні історії героїв: одним співчуваєш, деяким – дивуєшся, інші взагалі лякають. Макс збирає таку різноманітну “компанію” і розказує долю кожного так, що важко залишитись байдужим. Моторошний сюжет, який увесь час ставить не тільки героям, а й читачеві питання – що б зробив ти? Повороти, які лякають і захоплюють водночас, події, від яких шкіра вкривається сиротами, і повне занурення в історію цих людей. Теми, які порушуэ Кідрук, – часом жахливі, складні, але дуже актуальні. Дотримання справедливості, розуміння, співпраця, мораль. Відносини з дітьми, ненависть до своєї роботи, втрати і зради, складний вибір, АТО…

    Суб’єктивно і, знову ж таки, традиційно – крутезна книга від крутезного автора. Мені імпонує професійний підхід Кідрука до створення літератури: читаючи, я ані хвилини не сумнівалась у тому, що автор дійсно знає, про що пише. Детально, з усіма можливими подробицями, по-хорошому прискіпливо — письменник поділиться історією написання у післямові. Часом книга здавалася важкою, саме через жахливі деталі. Але це і є її особливістю – бути реалістичною, наскільки це взагалі можливо.

    «Де немає Бога» — ідеально підійде для знайомства з творчістю автора, не розчаруються і фанати. Для прихильників гострих відчуттів, довгого книжкового післясмаку, шукачів відповідей та охочих до історій про виживання. Тих, кому цікаво – чи є на світі місце, «Де немає Бога»?
Купити - Де немає Бога
Де немає Бога
165 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Макс Кідрук
Макс Кідрук

Макс Кідрук - молодий український мандрівник і письменник. Народився 1 квітня в Рівному. Закінчив Рівненський університет за фахом інженер-енергетик. Працював у Києві інженером, менеджером, паралельно вивчаючи програмування, 3D-графіку та CAD-системи. Отримавши міжнародний грант, відправився в Стокгольм, де вступив до найбільшого технологічного університету Європи - Королівський технологічний інст...

Детальніше

Рецензії Де немає Бога

4.4/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Що таке "ДНБ"? Майбутня "Книга року BBC-2018" 85% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чи можна вижити поза цивілізацією, не втративши при цьому моральних цінностей? Напевно, цим питанням задавався кожен з нас. І Макс Кідрук - не виняток.
    Анна, українка, перевозить 30 000 доларів, щоб викупити (можливо) сина з бангкокської в'язниці. Олівер, баварський політик на пікові кар'єри, однак ненавидить її. Дюк, таємний папський кардинал, що виїжджає у Бангкок, щоб розповісти людям про Бога. Єгор, пілот з 14 роками досвіду, який враз став боятись свою роботу після того, як його коханка розбилась у тому злощасному малайзійському Boeing'у.Лоуренс, американець, що був за півкроку від Super Bowl'у, та не втримав його. Що їх єднає? Рейс 341. І та пригода в горах, що змінить (а у декого - забере) життя назавжди.
    Скажу так - "ДНБ" - майбутня "Книга року-2018". І я реально не жартую.
    Книга дуже суперова. От що є, того не відбереш. Цікава. Крута. Така, від якої перехоплює подих. (До кінця писати не буду, бо якби б виписала усі регалії, вони б тут не вмістились) Максе, книга крута, хай що там кажуть!
    Єдине, у чому я "плавала" - це американський футбол. І НФЛ. Але після того, як прочитала додаток, навіть такому "хвутболісту", як мені стало щось зрозуміло.
    Дякую Максові Кідруку за офігенну книжку!
  •  
    Звичайні люди в особливих умовах 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Думаю, у кожного читача є «свої», особливі книжкові теми, які завжди будуть пріорітетнішими за інші. Хтось відкладає любовний роман, якщо у ньому згадується про війну; хтось ладен купити будь-яку книжку, аби вона була про підлітків; комусь хочеться читати про історію України, іншому – про життя на інших планетах. Однією з таких тем для мене є виживання в жахливих умовах. Читаючи про щось подібне, я завжди примірюю ролі персонажів на себе – як би поводилася я? Саме тому я просто не могла пройти повз «Де немає Бога». Тим паче, коли автор такої історії – Макс Кідрук.

    Макс Кідрук — український письменник, популяризатор науки та мандрівник. Родом з Володимирця, за освітою інженер-енергетик, автор художніх романів, декількох тревелогів та, як підказує Вікіпедія, навіть технічних книг. А ще — лауреат Коронації Слова, фанат американського футболу та гурту Iron Maiden.

    Кідрук згадує, що найдавніші чорнові начерки окремих епізодів «Де немає Бога» датовані 2012-м, хоча насправді все почалося значно раніше – з оповідання Джека Лондона, прочитаного ще у дитинстві. Письменник почав вибудовувати сюжет, коли натрапив на інформацію про катастрофу рейсу 901 новозеландської компанії…

    Вмикайте фантазію та уявляйте: нервова українка з величезною сумою грошей, росіянин-пілот з аерофобією, найвідоміший політик Баварії, гравець американської НФЛ, таємний папський кардинал, загадкова жінка та дівчинка, яка розмовляє на незрозумілій усім фарсі. Що спільного у цих занадто різних людей? Яке випробування чекає на них? Чи зможуть вони залишитися людьми у жахливій ситуації? І де це місце – де немає Бога? Кідрук залишає своїх персонажів у диких умовах і начебто спостерігає – а що ж з цього вийде?

    Традиційно для автора: динамічно, захопливо, цікаво. А ще проникливо, моторошно, страшно. Такі реальні історії героїв: одним співчуваєш, деяким – дивуєшся, інші взагалі лякають. Макс збирає таку різноманітну “компанію” і розказує долю кожного так, що важко залишитись байдужим. Моторошний сюжет, який увесь час ставить не тільки героям, а й читачеві питання – що б зробив ти? Повороти, які лякають і захоплюють водночас, події, від яких шкіра вкривається сиротами, і повне занурення в історію цих людей. Теми, які порушуэ Кідрук, – часом жахливі, складні, але дуже актуальні. Дотримання справедливості, розуміння, співпраця, мораль. Відносини з дітьми, ненависть до своєї роботи, втрати і зради, складний вибір, АТО…

    Суб’єктивно і, знову ж таки, традиційно – крутезна книга від крутезного автора. Мені імпонує професійний підхід Кідрука до створення літератури: читаючи, я ані хвилини не сумнівалась у тому, що автор дійсно знає, про що пише. Детально, з усіма можливими подробицями, по-хорошому прискіпливо — письменник поділиться історією написання у післямові. Часом книга здавалася важкою, саме через жахливі деталі. Але це і є її особливістю – бути реалістичною, наскільки це взагалі можливо.

    «Де немає Бога» — ідеально підійде для знайомства з творчістю автора, не розчаруються і фанати. Для прихильників гострих відчуттів, довгого книжкового післясмаку, шукачів відповідей та охочих до історій про виживання. Тих, кому цікаво – чи є на світі місце, «Де немає Бога»?
  •  
    Межі людського "Я" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це роман, який спроможній змінити ставлення людини до оточуючих, до всього, що відбувається навколо, і, загалом, до життя, коли все, що мав до цього (матеріальні речі, моральні переконання), перетворюється на ніщо, коли перед людиною постають інші цінності і завдання.
    Цей роман став літературною подією цього літа, і тому вже є багато відгуків на нього. Сам автор зазначав, що це не історія про авіакатастрофу, адже події твору розгортаються навколо літака, що розбився у горах десь на межі Китаю та Пакистану, та людей, які дивом залишилися живими, аби зіткнутися із новими випробуваннями – опинитися у пастці на великій висоті серед сніжних гір, звідки немає виходу. Автор розповідає про кожного героя та шлях, що привів його до цього літака. Почитавши інші відгуки на цю книгу (а вони дуже різняться), я зрозуміла, що тут кожен читач побачить щось своє, відповідно до власних цінностей і пріоритетів. І це дійсно так. Цей твір для мене став не стільки про авіакатастрофу, скільки про межі людського «Я», які відрізняють людину від тварини, стримують прояв тваринних інстинктів і дозволяють панувати людській свідомості. Головні герої твору внаслідок катастрофічних обставин втрачають ці межі, людинотворюючі орієнтири і, перебуваючи у надзвичайній ситуації, поступово втрачають усе людське, стаючи подібними до тварин, що рухомі природними інстинктами, зокрема інстинктом самозбереження.
    Вражаюча історія. Не дивлячись на те, що з перших сторінок відчувається неминучість трагічних подій, автор додає ще людські страждання і негаразди. І внаслідок цього, гостро співпереживаєш героям і десь у глибині душі все-таки сподіваєшся на диво.
    Багато хто каже, що треба залишатися людиною за будь-яких обставин. Це роман про те, чи можливо залишитися людиною за цих самих обставин.
  •  
    "У житті кожного існує лінія, перетнувши яку, ми вже не можемо змінитися." 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Будь хто: чоловік, жінка , підліток , я чи ви... Кожен сприйме цю книгу по-іншому, кожен побачить події під своїм кутом бачення та кожен прийме щось інше близько до душі! Єдине , що відзначать усі , що книга - не про релігію та не про Бога...це книга - про пересічних людей та їхні життя, про їхні дії у непередбаченій та жахливій події... "це не про Бога - це про повагу до того, ким ми є".
    Шестеро абсолютно чужих та незнайомих людей, незнайомці з різними долями, яких, на перший погляд, об’єднує тільки рейс 341. Але чи справді так воно є ?! Після жахливої авіакатастрофи вони опиняються на висоті де обмаль кисню, немає води, немає речей для виживання та закінчується віра у порятунок.
    З кожною наступною сторінкою, з кожним новим описом життя героїв, ти усвідомлюєш чому саме так вони чинять, чому приймають саме такі рішення в цьому Богом забутому місці. Поневолі замислюєшся, якби я вчинила в тій чи іншій ситуації, якби я вирішила саме цю проблему у своєму житті.
    Цей роман викликає у кожного різні почуття та різні думки, але кожен знайде в ньому щось своє !
  •  
    Де ж насправді немає Бога. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    На кідрукоманію не страждаю, але цей роман сподобався. Більше того, вважаю його поки що найкращим у творчому здобутку автора. Як письменник Макс Кідрук еволюціонує і це приємно. Не так багато серед сучасних вітчизняних авторів таких, кого не просто можна читати, а ще й задоволення отримувати.

    До того, як узяти книгу до рук, у мене склалося хибне враження, що головні події там розгортатимуться у забутому Богом місці на висоті більш ніж 6 тис. метрів над рівнем моря. Після авіакатастрофи. Якоюсь мірою так воно і є. І картина ситуації, коли на поверхню з найпотаємніших куточків людського єства виринає геть усе, що там зачаїлося, постає в усій красі.

    Але загалом роман не про це. Бо коли ми поступово знайомимося з життєвими історіями людей, чиї шляхи за примхою долі (втім, а чи за примхою?) перетнулися там, у горах, виникає цілком слушне питання – а де ж Бог є? Тем для роздумів на тему автором охоплено більш ніж достатньо – чорна трансплантологія, не дуже привабливі внутрішні справи римо-католицької церкви, брудна політична кухня, українські реалії сьогодення, врешті-решт.

    Висновок напрошується прозорий, практично прямим текстом: увесь наш світ – це і є місце, де немає Бога. Тож і відповідати за все зроблене (і незроблене) кожному доведеться насамперед перед самим собою. Ще за життя. І виявиться таке персональне пекло набагато жахливішим, ніж якесь абстрактне.

    Чимось особливим, винятковим ця книга для мене не стала, та два моменти за живе зачепили. Історія зі зйомками ролика для молодого німецького політика, та сама – із щенятами. І передсмертний лист батька, котрий покінчив з життям, щоб стати для сина стимулом, бо взірцем не зміг. Це сильно.

    P. S. Особисто для мене найцікавішою у романі стала сюжетна лінія, пов’язана з американським футболом. Тут явно зіграло свою роль захоплення автора цим видом спорту, тож і виписана вона якнайкраще. Ну і окрема подяка Максу Кідруку за черговий лікбез)
  •  
    те, на що з нетерпінням чекаєш, не завжди те, що ти хотів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Макс Кідрук – один із моїх улюблених авторів; це людина, обізнаність якої вражає. Проте книга «Де немає Бога» не виправдала моїх сподівань.
    Сюжет: Внаслідок авіакатастрофи декілька не знайомих між собою пасажирів рейсу 341 опиняються високо в горах, де бракує кисню, запаси води мізерні, а засоби для виживання відсутні. Їх чекає складне випробування, яке пройдуть далеко не всі – для декого гори стануть могилою. Кожен із них відчуває свою провину за щось скоєне в минулому: хтось – за те, що вчасно не обрав інший життєвий шлях, хтось – за те, що маючи змогу змінювати світ на краще, концентрувався лише на собі. Однак високо в горах у всіх ті ж самі шанси на виживання. Основне питання, на яке наштовхує книга – хто у місці, де не діє мораль, залишиться людиною?
    Книги Кідрука «Твердиня», «Зазирни у мої сни», «Не озирайся і мовчи», «Жорстоке небо» і, звісно ж, дилогію «Бот» я прочитала на одному диханні. На жаль, про книгу «Де немає Бога» я не можу сказати того ж. Мене захопила ця книга десь аж із 200-ї сторінки. У момент падіння літака я нарешті «поринула» в книгу, до того ніяк не могла зануритись у сюжет.
    Загалом, ця книга – приклад того, що не завжди те, на що з нетерпінням чекаєш, виявляється саме тим, що ти хотів.
    Моя порада книгоманам, які ще не знайомі з творчістю Макса Кідрука: нехай першою його книгою, яку ви прочитаєте, НЕ буде «Де немає Бога».
    Я переконана, що Макс Кідрук всіх приємно здивує черговою новинкою. Адже автор – інтелектуал, який уміло демонструє свою ерудованість і ретельно досліджує те, про що пише.
  •  
    КАНТ БИ ПЛАКАВ, або РОБІНЗОНИ В СНІГАХ 66% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ви помічали, що в класичних робінзонадах завжди йдеться не стільки про виживання, скільки про випробування віри? Письменники ізолюють своїх героїв від цивілізації, щоб з’ясувати, що насправді керує людиною, коли її ніхто не бачить: Бог, диявол чи моральний закон, яким так тішився Кант.
    Нову книжку Макса Кідрука важко назвати класичною робінзонадою. Хоча б тому, що протагоністи опиняються не на тропічному острові з реклами «Баунті», а на засніженій вершині висотою 7925 метрів над рівнем моря. Проте займаються вони тим, що й усі порядні Робінзони, – пошуками сенсу в тому, що сталося, і в тому, що має відбутися далі.
    «Вони» – це семеро пасажирів рейсу Дубай – Пекін, які дивом пережили авіакатастрофу. Компанія досить строката: російський пілот, українська волонтерка (уже передчуваєте конфлікт, так?), ізраїльська трансплантологиня, кардинал Римо-Католицької Церкви, гравець американської футбольної ліги, депутат баварського ландтагу й маленька дівчинка Лейла, котра говорить виключно фарсі.
    У кожного, окрім Лейли, є свій скелет у шафі. Пілот покинув немічного батька. Волонтерка привласнила кошти, зібрані для військових, щоб викупити сина з тайської в’язниці. Лікарка пересаджувала органи, отримані незаконним шляхом. Кардинал заплющував очі на педофілію. Футболіст гнобив суперників. Депутат наступав на горло сумлінню заради вищої мети.
    Даніель Дефо змусив би всіх покаятися й прийняти свою біду як заслужене покарання, а тих, хто опиратиметься, доручив би священикові, – щоб той навернув непутящих на шлях істини. Макс Кідрук з самого початку дуже-дуже-дуже детально описує технічні причини аварії, аби навіть у панотця не виникало думки про Божу кару. Власне, до певного моменту його герої взагалі не замислюються про метафізику, бо заледве встигають відіграти все, що запланував для них автор: трилер, горор, роман виховання, спортивну драму, та що там – навіть художній репортаж.
    Візьмемо для прикладу пілота. Автор «нагородив» його набутою аерофобією, скаліченим батьком-садистом, заміжньою коханкою, що загинула в рейсі MH17, другом-геєм, замордованим у Чечні, та унікальними навичками виживання. Тому бідоласі доводиться не лише працювати ватажком зграї, а й рухати сюжет, мимохідь пояснюючи чи то собі, чи то нам, хто збив малайзійський «Боїнг» і чому не всі росіяни хочуть війни. Таке «громадське навантаження» є ледь не в усіх персонажів, навіть другорядних. Хтось відповідає за АТО, хтось – за Сирію, хтось – за європейські праворадикальні рухи, хтось – за проблеми соціальної нерівності в США.
    Це мало б дратувати, та авторові вистачило майстерності, щоб врівноважити актуальність психологізмом. Так, у романі не обходиться без політінформації, проте історія тримається на іншому. Макс Кідрук занурює читача у внутрішній світ героїв за допомогою прийому, добре знайомого прихильникам Генрі Джеймса, Лева Толстого та Джорджа Мартіна, – ведучи оповідь від особи різних персонажів. І якщо в діалогах одне з одним вони подекуди виступають рупорами, то наодинці з собою стають більш-менш звичайними людьми в надзвичайних обставинах. Гостросоціальний бекграунд не перетворює їх на функції, а додає історії драйву, динаміки, що відрізняє масліт від неквапної, незворушної, нестерпно високої літератури. Зрештою, це данина жанру: Робінзон Крузо був плантатором, а герої “Таємничого острова” – сіверянами часів Громадянської війни в США.
    Проте, на відміну від них, Кідрукова сімка обмежена в часі. Сетинг у дусі Джека Лондона не дає героям спуску. Від “холодної” смерті їх відділяють лічені дні, тому замість того, щоб розбудовувати новий світ, Робінзони роздягають трупи, палять гроші та сваряться за ковток питної води. А сумлінний автор знайомить читача з теорією авіабудування, секретами виживання в екстремальних ситуаціях, контрабандними схемами, правилами гри в американський футбол – усім тим, чим герої жили до зустрічі одне з одним і з чим змушені мати справу тепер.
    Коли ж після низки ефектних смертей та інформативних флешбеків персонажі таки заводять мову про вічне, Макс Кідрук перетворює свій «Таємничий острів» на «Володаря мух». Виявляється, що його Робінзони – це теж покинуті діти, у яких немає ані П’ятниці, ані капітана Немо, немає навіть свинячої голови. Є лише те, що вони привезли з собою, – (зне)віра їхніх батьків.
    Політик прагне будь-що виправдати сподівання свого покійного батька, футболіст карає себе й усіх навколо за те, що розчарував свого.
    Пілот заперечує Бога, що дозволив його батькові пережити власний “перевал Дятлова”, але потайки молиться про спасіння, обіцяючи спокутувати свої гріхи.
    Волонтерка витрачає останні сили, щоб віддати шану померлому, бо, на думку її батька-атеїста, любов до ближнього – це не про Бога, а про те, що робить нас людьми.
    Побожний кардинал зважується на жертву, щоб виконати волю Отця Небесного.
    Лікарка робить те, чому її навчено, – рятує одних і прирікає на смерть інших, обираючи менше зло.
    А осиротіла Лейла шукає захисту в дорослих, бо кому ж можна вірити, як не їм?
    Що керує цими персонажами? Спадок і вибір. Зоряне небо над головою й внутрішній голос – у кожного свій. А значить, бути конфлікту. Усе як завжди: Ральф проти Джека, Давид проти Голіафа, Кант проти Ніцше. Але Кідрук, як і Ґолдінґ, не налаштований на щасливий фінал. Його Робінзони приречені на поразку, бо правильного шляху більше не існує. Тепер там, де немає Бога, кожен сам собі Бог.
    Читати:
    ● на нудній лекції з філософії або соціальної психології;
    ● в разі передозування постмодерном, деконструкцією й безсюжетністю;
    ● під “Перелік музичних творів, рекомендованих до прослуховування під час прочитання”.

    Не читати:
    ● під час авіаперельоту;
    ● високо в горах;
    ● у пошуках істини;
    ● в разі алергії на слово “белетристика”.
  •  
    Про те ДЕ НЕ МАЄ БОГА 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Здається, своїми враженнями про цю книгу я поділилася з усіма подругами і колегами по роботі, і дуже прикро, що, окрім обурення, - жодних емоцій. Зазвичай, ділюся лише позитивними враженнями: або рекомендую прочитати твір, або ж звертаю увагу на щось інше.
    Це моє перше знайомство з творами молодого сучасного українського автора Макса Кідрука і дуже прикро, що не склалося.
    Спочатку мала намір написати відгук об’єктивний, а потім вирішила: буду писати чесний. Пан автор зібрав під одним сюжетним дахом найбільш топові теми, актуальність яких не минає з плином часу. Це і події на сході України, а також вічні теми: переживання матері за долю сина та її бажання йому допомагати, відносини у площині «батько – син» (батько захищає кордони рідної землі, а син хизується заробітками, які він отримує у країні –агресорові), політик, якому ненависна його діяльність через її безглуздість, американський футболіст, якому всі завинили, адже він народився у заможній родині і, головне, що він «білий» і тому на порядок вище, аніж його «темношкірий» противник по грі, пілот, якому набридло сидіти на пенсії, і він вирішив повернутися у професію. Практично увесь текст твору «Де не має Бога» можна звести до збірки новел, де кожному героєві дісталася б одна з них по праву. Купа «героїв», а прикипіти душею немає до кого. Є багато подій, але вони не динамічні. Є вагомі ідеї, але викладені сухими фактами. Інколи складалося враження, що автор взагалі не розуміє про що пише, адже жоден аеропорт не відправить у рейс пошкоджений лайнер, а пілот без перепідготовки не сяде за штурвал.
    Вперше не розуміла сенсу свого читання. Напевно, підкорилася впливу оточуючих, а також відгукам у соцмережах. Там, до речі, дехто називає Кідрука українським Деном Брауном. Як на мене, - м’яко кажучи, моветон. Не вдаватимусь у деталі, скажу лишень, що з героями Дена Брауна хочеться подорожувати, за ними хочеться спостерігати та разом з ними розкривати таємниці буття та символів. Американський автор - майстер сюжету і деталі. Макс Кідрук, вдало спостерігаючи за реальністю, трансформує побачене у творчі химери, які не гріють, а розчаровують і, найстрашніше, наповнюють, а точніше, переповнюють довколишній світ жорстокістю, цинізмом, порожнечею почуттів та фальшу. Твір слабує на відсутність будь-якої моралі, а ще –значущості. Це був перший твір цього автора, що потрапив мені до рук. Швидше за все інші не читатиму.
    Книги – це своєрідний вид відпочинку, і вони ПОВИННІ бути різними та викликати розмаїття емоцій та вражень, приносити задоволення чи хоча б викликати повагу до автора за його титанічну творчу працю. Після прочитання «Де не має Бога» у мене не сталося ні того, ні іншого.
    Проте книзі та її автору (це, все ж таки, література, на мою думку, з маленької літери) можна пробачити все.

    P.S. Я могла б ще довго обурюватися абсурдністю деяких моментів, викарбуваних на сторінках «Де не має Бога», які мали б мене розчулити, але, натомість, мала лише обурення. Зрозуміло, що це моя суб’єктивна точка зору на твір. Кожен складе свою думку про автора та його творіння. Дійшла, врешті решт, висновку, що це не мій автор. Можливо, Вам «Де не має Бога» сподобається більше. Гарного читання!
  •  
    Неочікувано захоплююча та інтригуюча книга 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це моя перша прочитана книга даного автора і я приємно здивована. Спочатку історія може здатись нудною, йдуть розповіді про життя майбутніх головних героїв і нічого непримітного, а потім починається найцікавіше. І от я прочитала книгу за один вечір, бо не могла відірватись від неї на жодну секунду. Мені подобається стиль написання автора(так як люблю Кінга і вони дещо схожі), але от момент, де були описи футболу, то було складно читати, мені важко було уявити гру і монотонні описи на декілька сторінок починають знуджувати, але це ніяк не псувало книги. Книга весь час тримає в інтризі. Ти все хочеш і хочеш дізнатись, що було з героями потім і особливо хочеш дізнатись їхнє минуле. Особливо мені запам'ятались історії хлопця, де він розповідав про те, як його батько виживав в горах. Це було дуже неприємно, але так реалістично, що, можна сказати, нам дали безкоштовні уроки виживання в екстремальних умовах і таких порад було багатенно. Ще можна відмітити, що всі історії людей з їхнього минулого було дуже правдивими(не щось дуже несподіване, але і не банальне), що змушувало знаходити співчуття та розуміння їх. Звісно книга закінчилась не так радісно, як хотілося б, але книга крутезна. Рекомендую всім її прочитати.
  •  
    Навіть не знаю 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Де немає Бога» - книга з якої почалося моє знайомство з автором. Це історія, яка однозначно залишила за собою певні враження… неоднозначні враження.
    Розпочавши читати книгу, ледь зупинилася. За кілька годин проковтнула майже половину історії.
    Декому не подобається детальний опис героїв, але мені зайшло. Цікаво і зовсім не нудно було читати про кожну дійову особу, хто вони, як складалися їх долі, чому опинились на літаку. Таким чином вже до аварії ми бачимо окремих особистостей, а не просто сухих персонажів. Саме це дозволяє об‘єктивно розуміти що керує тими чи іншими вчинками героїв і не засуджувати їх дії, принаймні, понад міру.
    Проте були і моменти, які, на мою думку, є абсолютно зайвими. Наприклад, футбольний матч. Десь вичитала, що автор захоплюється американським футболом. Ну ок. Але тут це навіщо? Близько 20 сторінок (як не більше)!!, тупо, матчу. При тому, що особистість героя на той момент вже була максимально розкрита.
    Щодо самої катастрофи. Як на мене, то розкрито трохи нашвидкоруч, але не можу однозначно сказати чи це плюс, чи мінус. Хто дуже любить «історії - катастрофи» - напевно не зайде.
    Кінцівка досить «скомкана». Не зрозуміло навіщо велику частину тексту розповідалось про такого собі Брендона. Тоді знову екскурс в футбол. Мені б цікавіше було дізнатися про долю, наприклад, Артема. При цьому ні слова про Анну. Знайшли її чи ні.
    Підсумовуючи, не можу сказати, що не сподобалось взагалі, але перше знайомство пройшло так собі.
  •  
    Не вразило... (Можуть бути спойлери) 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мій відгук буде коротенький...
    Наступають такі часи у будь-якого відомого письменника, коли вже ім'я працює на нього, і для мене - це саме той випадок, коли чекаєш щось неймовірне від найкрутішого сучасного українського автора, а отримуєш доволі посередній роман.
    За ім'я М. Кідрук - п'ять балів. За зміст - трійка...
    Надто нудно, без драйву, і да, неправдоподібно, бо людина "на грані", як правило, по-перше, згадує усі надприродні сили, і Бога, і Диявола, і все що завгодно... І це не залежить від віросповідання: християнин ти, іудей, мусульманин або атеїст. Цього я тут не побачила, не побачила людської віри у те, що все буде гаразд, що застрягши на вершині гори, і знаючи, що не буде допомоги, все одно - з поміччю зверху - все буде добре...
    Ну, власне, побачила життєві історії людей, реальні історії (це класно), які опинилися поряд, поряд прожили декілька днів, і поряд померли...то до чого ця назва "Там де немає Бога"? якщо ці люди Бога навіть і не згадали, коли опинилися невідомо де?

  •  
    Шедевр чи чергове розчарування? 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Осінь, а отже пора читати і розповідати про чергову книжку Макса Кідрука.

    В горах Пакистану розбивається літак, на вершині гори, до якої практично немає доступу. Дивом вижило семеро людей: різного віку, національності і професії. Вони опиняються в місці, де не діють закони, норми моралі і релігії. Де гроші - це лише папірці, а первісні інстинкти беруть гору над розумом.

    Майже, кожен з цих людей в житті зробив помилку і, можливо, ця катастрофа для когось це шанс на спокутування гріхів і можливість випробувати свою віру.

    Кідрук зазначає, що ідеї до цієї книжки він черпав романі в "Володар мух" Голдинга і в оповіданні Джека Лондона "Бог його предків". Книжка "Де немає Бога" теж мала би стати гарною психологічною драмою, але саме психологізму тут було малувато. Тут були великі відступи про життя кожного з героїв. Часом вони були зайвими і все написане можна було скоротити до декількох абзаців і більше часу приділити ситуації на горі.

    Дуже шкода, що Макс з автора технотрилера перетворився чи то на автора психологічного трилера, чи то на автора соціальної прози. Прикро, коли улюблений автор вже вкотре не виправдовує надії.
  •  
    Ця книга могла б бути шедевром
    Книга не про релігію і аж ніяк не про Бога, а про людей, які здатні на нелюдські вчинки. Мене зацікавило абсолютно все: назва, жанр, сюжет, головні герої. У кінцевому підсумку все це мене і розчарувало. Надто детальний опис американського футболу особливо. Останнім часом стало популярним писати книги на американський лад, проте дуже рідко українським авторам вдається зробити так, щоб подібні книги були спрямовані на українського читача. Після прочитання обох частин "Бота", "Зазирни у мої сни" у мене склалось враження, що Максиму це під силу, тому від "Де немає Бога" я надто багато очікувала. Сюжет дійсно непоганий, навіть можна сказати продуманий, та все ж головні герої не надто прагнули виживати, а їхні історії не вражали (момент з історії політика Баварії про щенят і вчинок Томаса Бартона заради свого сина дійсно гідно написано, не сперечатимусь). Кінцівка видалась передбачуваною, герої раптом один за одним почали помирати і різнились тільки причини смертей. Та все ж, дехто лишився в живих, навіть врятувався.
    Ця книга могла б бути шедевром, якби її писав не Макс. А в його випадку ставлю відмітку "недопрацьовано".
  •  
    Підтримую - ДНБ-майбутня книга року 2018
    Гарна книга. Навіть дуже гарна. З тих книжок, які надихають відразу написать відгук, висловити свої почуття після закінчення читання. Книга Макса Кідрука "Де немає Бога" вражає, кожен з героїв і ії історії настільки яскраво описані, що читаючи, навіть іноді втрачаєш зв'язок з реальністю. Дуже шкода мені, насамперед, родину Янголь з Рівного. Анна мене вразила більше за всіх. До самого кінця я сподівалася, що вона таки виживе, але ні. Подумати тільки, як вона поспішала на літак. Назустріч долі, напевно. Хочеться навіть кричати - чому так? Чому не вона, а кардинал виживе, іще і без важкого обмороження. Але тут немає сенсу сперечатися. І Єгора теж шкода. Вони стільки трималися і в день прибуття рятувальників загинули. Сказати чесно, читаючи, я перегородила сторінки з описання літаків та про американський футбол. Можливо просто тому, що ці теми просто мене не цікавлять. А вцілому, післясмак після книги буде довгий. Іще не один раз я буду повертатися думками до улюблених героїв книги і думати про те, як би склалася їх доля. Раджу книгу. Читайте і робіть свої висновки. Автору книги Максу Кідруку велике дякую. Я пишаюся тим, що в Україні є такі сучасні письменники.
  •  
    «ДЕ НЕМАЄ БОГА»
    Детективний драматичний трилер українського письменника Макса Кідрука. Автор у своїй новій книзі розповідає про виживання людей в екстремальних природних умовах. Роман про складні взаємовідносини між людьми, яким загрожує смерть, про гуманність, відповідальність, гідність, моральність та саможертовність. Про величезний вплив батьків на майбутню долю дітей, зокрема постаті батька, у їх вихованні й підтримці через його життєві погляди та вчинки.
    Декілька незнайомців з різних країн світі, різної віри, статі й віку залишилися живими після жахливої катастрофи пасажирського літака. Вони без води, їжі та вогню, на одній із найвищих вершин гір Пакистану. У холоді та розпачі українка-підприємець, росіянин-пілот, німецький політик, іранська дівчинка, американський кардинал, лікарка з Ізраїлю, американський футболіст відчайдушно борються за своє виживання. Головна сюжетна лінія переплітається з життєвими історіями всіх цих людей. І тепер у горах, їх чекає неймовірне випробування на людяність, протистояння розуму й природних інстинктів, боротьба з їхніми страхами та «внутрішніми демонами». Усвідомлюючи, що можливість порятунку з кожною годиною і хвилиною зменшується, настає час випробування межі їх моральних норм та релігійності, глибоке переосмислення свого життя.
    Автор написав правдоподібну, реалістичну життєву історію, використовуючи наукові дані про людський організм, про авіаційні катастрофи і виживання в горах, а також додав багато технічної інформації, фактів про політику, релігію та історію. Письменник також підняв актуальні теми сучасного суспільства, такі як: війна в Сирії та на Сході України, порушення прав представників ЛГБТ у Росії, всесвітній скандал стосовно педофілів серед священиків у США та «чорну трансплантологію».
    Роман цікавий, багатогранний, напружений і змушує задуматися про прочитане. На жаль, кінцівка дуже швидка і, якось, просто все закінчується, не розкрито історію дівчинки Лейли та забагато про американський футбол. Рекомендую книгу до читання.
  •  
    «… це не про Бога — це про повагу до того, ким ми є.»
    Цілком випадково потрапив в цьому (2018му) році на @Маріупольска книжкова толока, і не відразу зрозумів, що на цьому заході, крім того, що багато видавництв представляють свої книги, а продавцями книг, інколи виступають їх автори, одночасно відбуваються ще більш цікаві заходи, а саме зустрічі, на окремих локаціях, з письменниками які презентують свої твори. На першій локації, куди я потрапив, виступав молодий хлопець, він з імпровізованої сцені розповідав про книгу, звідки взялася ідея роману, про якісь подорожі Україною... Короче, з тої презентації я запам`ятав не багато: книга ще в типографії і купити її на цей час немає можливості, роман про авіакатастрофу і про спробу тих хто не загинув, врятуватися в тяжких умовах. Скажу відверто, бажання прочитати з`явилося, але... Рік був насиченим, книг придбано було багато, тому, часу шукати та читати той роман не було. І ось, коли книжковотолоковий запас книг було майже вичерпано, потрапив у @Слов`янську Книгарню Є. Продавцю достатньо було накидати декілька тегів: #сучасний автор, #новий роман, #авіакатастрофа, він миттєво показав на полицю де стояла книга @Кідрук Макса “Де немає Бога”.
    Читав - відірватися неможливо. Декілька паралельних історій людей і літака, неочікувано переплітаються в один жахливо натягнутий канат. Пілот - росіянин, якого гризуть нічні кошмари про рейс МН17; німецький політик, з собачім скелетом у шафі; хірургиня, яка вимушена ховатись від поліції; таємний кардинал, впевнений в унікальності свого життя; українка з купою грошей, які не зігріли а ні душу, а ні тіло; зірковий американський футболіст, сенс життя якого фактично “обірвався” на останніх секундах відповідальної гри; маленька дівчина — майже мовчазний янгол; та суворі погодні умови не підкореного піку Гашербрум VI. Філософія, жахлива правда життя, темний бік політики, хоррор (до речі, якій дасть фори багатьом майстрам цього жанру), спорт, зрада, батьківська любов — все є в цьому відвертому романі... Волокна тросу поступово надриваються і до останньої сторінки тримали мене у напруженні.
    В післямові, автор, цілком доступно (навіть зі схемами), розповів та розтлумачив основні правила гри у американський футбол. А ще додав “перелік музичних творів, рекомендованих для прослуховування під час прочитання”. На жаль, у мене є правило, поки не дочитаю, не зазирати у кінець книги, тому на цей перелік я потрапив коли перегорнув останню, 477 сторінку #ДеНемаєБога, і відповідно цією функцією роману, я не скористався.
    Кого зацікавило, працюємо по старій схемі. Даю читати усім хто бажає.
  •  
    Жорстоко...
    Це моя друга книга Макса Кідрука. Прочитавши "Зазирни у мої сни", зарікалася не читати цього автора, не мій жанр. Але так багато було схвальних відгуків, що не втрималася і купила "Де немає Бога".
    Від цієї книги я в захваті. Мені цікава тема виживання людей, особливо їх поведінка та взаємостосунки, в надзвичайних умовах, коли немає їжі, води, вогню, залишається тільки маленька надія на спасіння. Ця книга саме про це. Дуже цікаве знайомство з кожним героєм: у кожного незвична історія життя.
    Не оминув автор і війну на Донбасі: звів у одному просторі російського пілота та українку, у якої чоловік служить в АТО. Виходячи з назви книги, логічно, що присутній священик, у якого своя також цікава історія. Викликала шок історія німецького політика, як він рятував щеня.
    Єдине, що мені не сподобалося - це довге і детальне описання американського футболу. Мені ця гра зовсім не зрозуміла, тому мені приходилося пропускати ці моменти, і тому моя оцінка трішки знижена. Те, що найбільше подобається у Кідрука, це мова, стиль написання.
  •  
    Борьба за жизнь!
    Рейс 341 становится самым главным испытанием в жизни его пассажиров. Их ждет преисподняя, из которой выбраться сможет лишь сильнейший. Но можно ли сохранить человеческое обличье, взглянув в глаза дьявола?

    Обожаю, когда много разных персонажей и у каждого своя история. В этом романе все именно так.

    До этого у Артура Хейли читала “Аэропорт” и вся как-то поднапряглась, теперь вот Кидрук пощекотал мои нервишки.

    Перед лицом смерти на высоте больше 6000 метров не важно, кто ты: украинец, русский, немец, еврей или американец. Там, где нет бога, все равны.

    Читая такие книги, в которых герои находятся на грани жизни и смерти, начинаешь задумываться о значимости таких простых вещей, как спички.

    Сильно вышел образ священнослужителя, прошедший путь от рая к аду и обратно.

    Почувствовала внутреннюю борьбу Анны в тот миг, когда нужно было отказаться от последней надежды на спасение сына.

    Возмущалась на эпизоде, когда прорабатывалась схема по поднятию политического рейтинга немца.

    Эта книга Кидрука понравилась даже больше, чем НОИМ.

    Единственное, чего не хватило, это завершения истории, касающейся семьи Анны.

    А вообще книгу проглотила на одном дыхании. Очень понравилась!
  •  
    Де немає Бога
    Я тепер знаю, що після презентації книги автором, вона сприймається точно по-іншому. Дякую @max.kidruk за деякі підказки. Адже я реально подивилася на книгу трохи під іншим кутом.

    Якби читала її без презентація, то я б побачила просто людей, які вижили в катастрофі літака і продовжували боротися за своє життя в умовах не придатних для цього, всіма можливими і не можливими способами.Хтось із них виживе, хтось ні. Хтось для мене залишиться людиною з великої літери, але посмертно. Хтось стане підлим мерзотником, який готовий навіть вбити, щоб спасти своє нікчемне життя і все ж виживе. Хоч і не достойний цього.

    Але я знала про лист і що на нього потрібно звернути увагу. Звернула. І прозріла. Реально. Скільки разів я чула від людей, у яких є діти слова : "Я готовий віддати життя за свою дитину". Але якщо прийде такий момент чи реально свідомо багато хто з нас на це піде? А чи дійсно можна спасти свою дитину просто відкупивши її від тюрми? Думаю ні, думаю вона цього не оцінить і не задумається. А просто буде продовжувати жити і робити ті ж самі помилки, бо гроші ніколи не є і не будуть тією платою, яку можна оцінити. Інше діло життя. Пожертвувавши ним заради того, щоб твоя дитина вибрала достойну дорогу треба зуміти. .
    Напевно трохи незрозуміло завернула і ви подумаєте до чого ці роздуми, але прочитаючи книгу зрозумієте. Я дуже рада, що прочитала її і відкрила для себе такого талановитого автора.
  •  
    вижити не втративши людину у собі
    Макс Кідрук взявся за нелегкий твір, що розкриває, чи можливо взагалі залишитися людиною намагаючись зберегти життя на піку тибетських вершин після авіакатастрофи.
    Українка Ольга Янголь, що летить до Бангкока рятувати близьку людину, росіянин Єгор, за сумісництвом пілот Боїнгу 777, гравець американського футболу Лоуренс, католицький священик Апшоу, ізраїльська лікарка Гелен, німецький політик Олівер, та дівчинка, що говорить виключно фарсі, а англійською знає лише "water", дивом виживають після того, як їх літак розбивається високо в горах. В надії, що за ними доберуться рятувальники, всі вони намагаються вижити.
    Паралельно автор привідкриває двері до минулого і теперішнього всіх героїв. книга захоплює. Автор глибоко дослідив і чудово розкрив тему облаштування літака і причини поламки, механізм і перебіг гірської хвороби, а також виніс на поверхню, як люди втрачають чи набувають моральних якостей в умовах непевного майбутнього і виживання в дуже складних умовах.
    Знімаю зірку за надлишок лайливих слів та постільну сцену: книга нічого би не втратила без них, а вони лише псують післясмак прочитання.
  •  
    Актуальний український психологічний трилер
    Скажу чесно, трилери - це не зовсім мій жанр. Але книга "Де немає Бога" отримала стільки позитивних відгуків, що я просто не змогла встояти.

    Що можу сказати - мені сподобалось. Не з усім я згодна, не всі сюжетні повороти я змогла прийняти - але загалом, книга сильна, має право бути і мати своїх прихильників.

    Книга має велику кількість деталей - в принципі, це можна назвати особливістю стилю Макса Кідрука. Спочатку незрозуміло навіщо така увага до дрібниць - але потім все стає на свої місця.

    Як зрозуміло вже з обкладинки твору - це книга про авіакатастрофу. Однак я б сказала, що це не стільки книга-катастрофа чи книга-виживання, скільки психологічний трилер.

    Основний розвиток подій відбувається в думках головних героїв. По суті, книга мотивує кожного читача задуматися, перед лицем смерті про що ми будемо думати, про що будемо жалкувати, що не зможемо собі пробачити.

    Жоден герой не є ідеальним. Кожен скоїв в минулому щось, що важко прийняти і зрозуміти. У кожного були свої причини і виправдання - але чи їх достатньо?

    Не всі герої викликають співчуття. Щодо деяких я взагалі лишилась байдужою, їхня доля мене не хвилювала. Але, наприклад, Єгор чи Анна стали моїми улюбленцями. Так, вони мають свої недоліки - але хто їх не має?

    Взагалі, книга є актуальною для українського суспільства. Тут зачіпаються і теми АТО, і робота в Москві за сучасної політичної ситуації, і навіть катастрофа Малоазійськоно боїнга.

    Навряд чи я буду перечитувати цю книгу вдруге, проте любителям психологічних трилерів - раджу звернути увагу.


  •  
    Не читайте в літаку
    Я й так боюсь літаків. А тут ще й така книга. Про авіакатастрофу...

    Спортсмен, жінка-мати з України, німецький політик, жінка-лікар, російський пілот, кардинал та маленька дівчинка.
    Що б, здавалося, могло об'єднати незнайомців, коли в кожного присутня своя непроста життєва ситуація?.. Як виявилося - звичайний рейс.

    Вражає наскільки детально автор описав кожного героя, кожну деталь.

    Це книга, читаючи яку, прискорюється серцебиття і ти все швидше перегортаєш сторінку за сторінкою, не зважаючи на те, що дійсно страшно і моторошно.

    Були моменти, коли хотілося деякі сторінки пропустити: у випадку з цуценятами (для мене то було просто занадто жорстоко) та розповідь батька Парамонова.
    Крім того, довелося пропустити епізоди гри в американський футбол. Бо там я геть нічого не тямлю.

    В книзі висвітлена не сама по собі тема авіакатастрофи, але й виживання в складних природних умовах; зачіпається тема війни, заробітків на чужині та відносини між людьми. Що дуже актуально в наш час.

    В цілому, книга варта вашої уваги. Але в жодному разі не читайте її в літаку.
  •  
    Де немає Бога
    Нова книга від відомого українського письменника, мандрівника Макса Кідрука. Коли ця книга тільки вийшла мені потрапили на очі декілька не дуже гарних та позитивних рецензій на неї і я її вирішила поки не читати. Проте коли вона мені знову потрапила в руки з полички публічної бібліотеки я все ж таки за неї взялася. І не пожалкувала. Навіть більше. Вона мені дуже сподобалася. Спочатку важко зрозуміти чи це детективний роман,чи просто збірка історій про людей, долі яких випадково, а може й не зовсім, зустрілися в одному місці і переплелися вже в одну розповідь. А можливо це історія про людину, яка живе за моральними та християнськими законами у цивілізованому світі таких як і вона людей. Але на що здатна та сама людина у екстремальних умовах, в умовах, де загострюються почуття та верх беруть первісні інстинкти, де перед людиною постає лише одне завдання – вижити, в умовах, де немає ні людей, ні моралі, ні Бога.
    Книга варта того, щоб її прочитати. Вона варта тих роздумів над фіналом, які неодмінно з’являться у читача після останньої перегорнутої сторінки роману.
  •  
    Де та межа, за якою жодного Бога немає?
    Незважаючи на обкладинку роман не про авіакатастрофу, хоча звісно вона там присутня. Натомість він про людей і ще про дещо але про це згодом.

    Дуже цікава і захоплива історія, враховано багато різних технічних і практичних деталей як-от керування пошкодженим літаком, пояснення природи походження цих пошкоджень, впливу навколишнього середовища на життєдіяльність людини та ін. Тобто роман, окрім іншого, ще й пізнавальний. Як напів інженер, дуже ціную врахування цих деталей, що свідчить про повагу автора до читачів. Закони фізики, фізіології (здорового глузду?) повинні діяти навіть в книгах (фільмах і т.п.).

    Роман нагадує колективний сеанс психотерапії де кожен герой розповідає читачу свою історію, яка зрештою зробила його пасажиром рейсу 341 компанії AltairAir. Передусім це взаємодія між батьками й дітьми, чергове нагадування про величезний вплив (звідси відповідальність) батьківських слів, вчинків та поведінки на дітей. І як легко можна все запороти.
    Безумовно, наведений у фіналі лист батька до, про який вже багато написано відгуків, є ну дуже екстраординарною формою мотивації. Та як на мене центральним явищем книги є дещо інше. Батько депутата (врешті і сам депутат) ландтагу Баварії часто повторював фразу: "У житті кожного існує лінія, перетнувши яку, ми вже не можемо змінитися". І от випадково в думках вона поєдналася з назвою книги. Межа, за якою не здатні змінитися, в романі однозначно означала своєрідний перехід на темну сторону. Відмова чинити згідно норм, моралі, людяності, допомагати ближньому. І моє улюблене - "зробити маленьке зло, заради великого добра".

    І отже, відповідь на питання-назву "Де немає Бога" - "За межею, перетнувши яку, ми вже не можемо змінитися".
  •  
    Коли деталі творять якісний сюжет
    Книгу почала читати не відразу, а в декілька підходів. Це не тому, що вона мені не подобалась, ні. Кідрук не може не подобатись. Причина зовсім в іншому.
    Одним із найбільших моїх страхів є аерофобія. А вже з обкладинки видно, що за сюжетом має трапитися авіакатастрофа.
    Так і є насправді. Але книга загалом не тільки про це.
    Вона про місце людини в суспільстві, про її ставлення до інших людей, про сприйняття світу, про ставлення до Бога і релігії.

    Коли абсолютно різні люди, з кардинально різними життєвими цінностями і ставленням до життя опиняються раптом в одному місці і їм загрожує небезпека, вони здатні на непередбачувані вчинки.
    Чи здатні люди мислити тверезо в стресових ситуаціях, чи вміють опановувати свої емоції?
    Чи можна залишатися людьми в такій ситуації, чи все-таки візьме гору інстинкт самозбереження?

    Автор торкається багато надважливих тем сьогодення: війна з Росією, тема взаємовідносин в сім'ї, питання людини і релігії.

    В будь-якій книзі я не люблю аж занадто багато нюансів і деталей.
    Але в даному випадку мене деталі тільки захоплюють.
    Це ж скільки матеріалу потрібно було опрацювати автору з різних галузей, щоб настільки досконало розкрити теми спорту, релігії, техніки.

    Цікавий сюжет, якісне викладення тексту заслуговують найвищу оцінку!

    Книгу раджу до прочитання!
  •  
    Не моє
    Макс Кідрук, мабуть, єдиний сучасний український письменник, книги якого зацікавлюють мене з перших же сторінок і до останнього слова. Та, на жаль, «Де немає бога» я ледь дочитала.

    Ні! Роман непоганий, багато продуманих деталей, описів, теорій, які вражають: літак, як відбувається процес польоту, що відбувається з людським організмом на висоті, психологія поведінки людей в екстремальних ситуаціях, релігія і багато іншого не менш цікавого. Письменник виклався в цьому плані на всі сто процентів, як завжди.

    Та мені було мало емоцій, настільки, що герої здавались якимись «картонними», ні до одного із них я не відчула жалю чи приязні, наприклад. Просто було байдуже, ну вмер, то й що?

    Дуже великим мінусом для мене виявились деякі описані деталі та сюжетні лінії. То й же американський футбол. Ну для чого в книзі він? Я вперто прогризалась між сторінки та прочитавши всю книгу до кінця - так і не збагнула його ролі в романі. Ті ж щенята - від тих описів я настільки розчарувалась в книзі, що просто захотілось викинути через вікно! Мені було огидно і я не розумію кому може таке сподобатись чи хто в цьому бачить якісь глибокий сенс.

    А в кінці лише: і це все? А що далі було з ними? Краще б замість тих зайвих деталей - автор більше розкрив героїв, розповів про їхнє життя і що сталось після. А то запитань залишилось безліч.

    Не моя книга, мабуть, хоча сама ідея дуже крута.
  •  
    Літаки, гори, наркотики...
    Книга з цікавою обкладинкою і не менш цікавим змістом. Історія про те що з нами роблять гроші (що заради збагачення ми можемо піти на злочини. Щоб зберегти свої гроші ми можемо пожертвувати як своїм життям, так і життям людей які нас оточують). Що інколи людина втрачає здоровий глузд заради легкого збагачення, і в більшості випадках це їм обходиться дуже дорого, інколи навіть своїм життям (і коли ти на межі життя і смерті, треба зробити правильний вибір). Що не варто бути довірливим і перевозити незнайомі вантажі в інші країни (особливо якщо не знайомий із їхніми законами), якщо невпевнений в законності цього вантажу. Передісторія в книзі цілком реальна, і багато наших співвітчизників зараз відбувають тюремне покарання в різних куточках світу за незаконне перевезення наркотичних засобів. В загальному книга не дотягує до рівні "Твердиня" але все одно цікава, і як завжди є багато технічних характеристик про літаки і те як вони літають. Дану книгу рекомендую тим хто любить сучасну українську літературу, крутого автора Макса Кідрука, цікавиться польотами, горами, і способів виживання в них)
  •  
    Типично, но интересно.
    До Кидрука, я не читал украинских авторов, так что для меня это открытие современной украинской литературы. Красивая обложка притянула моё внимание)
    Книга начинает знакомить нас с одним из главных персонажей книги - самолётом. Его историю и события которые привели до катастрофы. Эта часть книги мне очень понравилась. Дальше пошло типичное знакомство с персонажами книги. Что меня очень напрягало, это большое обилие американского футбола в книге. Я не фанат, поэтому читать было скучно. Вообще сюжет книги очень типичен и предсказуем. Авиакатастрофа, выживание людей после и тд.. Таких сюжетов хватает и в жизни, и в кино, и в книгах. Но все же читать было интересно. При том что сюжет тесно переплетен с нынешними украинскими событиями и поднимает важные темы. Персонажам сопереживаешь, а значит автор смог раскрыть и приблизить их истории к читателю. Финал грустный, это ожидаемо, но правдивый.
    Также интересный факт. В конце книги приведён список песен, под которые рекомендуем читать эту книгу. Я читаю в тишине, но подборочка там стоящая. Ранее не встречал такого в других книгах.
  •  
    книга запам'ятовується незалежно від того сподобалась вона чи ні
    Це перша прочитана мною книга авторства Кідрука, тому порівняти з іншими не маю змоги, - читала з чистої сторінки, не знаючи нічого ні про автора, ні про його книги. Враження різні - місцями від захвату до досади і здивування або й роздратування. Ситуація проста і банальна - катастрофа літака високо в горах, де вижити навіть підготовленій людині проблематично, а тут намагається вижити різнородна група людей з різними долями і своїми скелетами у шафах. Комусь повезе, але більшості - ні. Опис характерів, історій людей - цікавий. Опис умов, в яких вони опинилися в горах, відчуттів, емоцій, переживань - закарбовується в пам'ять і залишається там, бо про таке неможливо забути. Деякі описи відверто непотрібні і нудні - опис американського футболу я не змогла осилити, хоча чесно намагалася - нецікаво це мені. Такі детальні описи правил гри не варто розміщувати в книгах для широкого кола читачів та й у даній книзі він теж недоречний. Кінець книги проковтуєш в намаганні дізнатися, що ж було далі - але далі не було нічого. Ти ніби й розумієш, що в житті так воно й буває і не всі ситуації отримують рішення взагалі і позитивне вирішення зокрема, але в книзі очікуєш на це. Висновок по прочитанню особисто для мене такий: цікаво, але не захопливо. Якщо любите катастрофи і описи виживань і тих метаморфоз, які відбуваються в таких критичних ситуаціях з людьми - читати варто. Якщо не любите читати про те, в кого може перетворитися людина в критичній для свого життя ситуації - краще теж не читати. Ну і не читати, якщо боїтесь літати літаком, хоча я саме в літаку її і читала - так співпало (правда, літати я не боюсь). Але книга має таку особливість - вона запам'ятовується незалежно від того сподобалась чи ні. Автор певної своєї мети досягнув - книга має відклик.
  •  
    ДНБ
    Макс Кідрук - це письменник на любителя. У нього є сатиричні твори, технотрилери, пригодницькі історії. Кожен може знайти щось своє. Роман "Де немає Бога" це книга з повільним сюжетом, дія якого розкривається перед читачем поступово, поволі без зайвого поспіху. Авіакатастрофа об'єднала дуже різноманітних людей, яким пощастило вижити після падіння літака. Там високо в горах, де немає надії на порятунок автор змушує своїх героїв показати їх істину сутність. Яке воно місце без перспективи врятуватися?
    Макс Кідрук як завжди дуже ретельно прописує своїх персонажів, багато уваги приділяє деталям. В цій книзі автор сповна насолодився своїм улюбленим видом спорту - американським футболом, для мене ж його було в книзі забагато. Знаючи інші твори автора, хочу сказати, що є книги цікавіші. ДНБ трохи занудна та важка для читання, проте як завжди добре продумана, структурована та детально прописана. Не рекомендую починати знайомство з творчістю автора з цієї книги. Адже вона може відбити бажання читати його інші твори.
  •  
    Де є Бог?
    Книга "Де немає Бога", для мене вже четверта прочитана від Кідрука і маю думку, що вона одна з найкращих, бо тут є все: людські стосунки, невірні рішення, туга за колишнім життям, конфлікт батьки-діти, війна і її наслідки-не дружні стосунки з Росією, а також священник, який волів закрити очі на щось страшне. Я задумуюсь чому саме ці люди розбились в горах? чому вижили саме ці люди? чому Бог таке допускає,чому ми думаємо,що Бог існує? Чи чує Бог наші молитви,чи все залежить тільки від нас...Автор ставить стільки питань, що в кінці роману все ж додумувати і вирішувати як і чому - треба читачу. Звісно як і більшість читачів мене вразила історія про гравця американського футболу, який ради свого батька став чемпіоном, мене вразила його доля і те, що батько поклав своє життя на вівтар майбутнього, пожертвував всім,щоб його син виріс і став кимось, мав мету і вигризав собі місце, бо в нього вірять..десь там...дуже зворушливо. Я просто насолоджувалась кожною історією, проживала кожну трагедію, співпереживала і жила з тими загубленими людьми, прощала і прощалась з ними і "так"- є та межа, яка робить з людини -тварину, але коли є щось досить сильне в характері, в вірі то при будь-яких обставинах людина залишається Людиною і Бог з нею.
  •  
    Між небом і землею
    Цікава книга про катастрофу та особливості виживання в умовах непередбачених навіть для легких прогулянок. Літак «Boeing 777» рейсу ALR 114, який летів до Бангкока зазнає аварії через халатність одного працівника технічного персоналу декілька років тому. Частина пасажирів, які вижили після падіння намагаються не втратити свої життя в умовах суворих гір та багаторічної мерзлоти. Місце, в якому немає людей, немає тварин, немає соціальних умовностей та інших надбудов цивілізації. Саме в таких умовах без жодних рамок людина перестає бути соціальною істотою та проявляє всі свої найгірші тваринні інстинкти. Герої книги не викликають до себе симпатії, швидше відразу, причому кожен по своєму. При чому задовго до того, коли вони потрапляють в екстремальні умови.
    До плюсів книги варто віднести детальне опрацювання автором теми: від технічних деталей до людської психології.
    До мінусів книги я відношу занадто розлогі розповіді про американський футбол та його правила, це найменш цікаві епізоди книги, і на мою думку автор дарма включив їх в свою книгу.
  •  
    Катастрофічно-цікава книга
    Цей автор для мене неймовірний.Ще один шедевр від нього. Цього разу це не вигадка, а неймовірний Трилер.
    Автор готував матеріал до цієї книги неймовірно ретельно.
    Аеропорт DUBAI-ОАЕ. Міжнародний транспортний вузол світового значення, де зійдуться зовсім різні люди в одній площині, а катастрофа залишить їх у неймовірно страшному місці - жити на висоті 6000 метрів у горах Пакистану.
    Жінка з України, дівчина з Ірану, німецький політик, гравець з американського футболу, католицький єпископ, російський льотчик, ізраїльський лікар.... Вони вижили в аварії, але потім у цьому жахливому місці - їм доведеться робити все можливе, щоб вижити.
    Все в житті забруднене. Усі погані історії в минулому.
    Можливо всі ці страждання - це відповідь на помилки у житті героїв або їх рідних.
    У пошуках ізраїльської незаконної трансплантації політик зробив величезну підлість. Українка прилетіла до Таїланду, щоб підкупити і врятувати свого сина з тюрми, потрапила в пастку героїну.
    Гравець виглядає так, що його кар'єра зруйнована після програшу гри.
    Сестра єпископа закінчила свою кар'єру в тюремній службі серйозним скандалом, а пілот в іншій катастрофі вбив її і тепер боїться польоту, також його життя опинилося в серйозних клопотах.
    Але всі вони дивом залишилися тут живими.
    Хто пожертвує собою і добровільно вирішить померти, хтось просто покінчить життя самогубством, а комусь доведеться вбити через небезпеку для всіх, а хто просто не виживе, а врятується.
    Життя кожного персонажа показано повністю: всі найбільш значущі дії та події у житті. І ретельно.
    Кідрук проробив великий шлях від дослідника до письменника. Ця книга - це шедевр!

  •  
    Це вже третя книга автора за останні три місяці. І на даний момент найкраща, що я прочитала в нього та і взагалі одна з найкращих книг, що потрапляли мені до рук.
    Я люблю коли мене з головою заглиблюють в сюжет, порушують мою зону комфорту та підіймають в середини хвилю протесту. І Макс Кідрук вміє це робити дуже майстерно. Його історія до болю правдива та жорстка.
    Я вірю, що кожний з героїв чимось завинив і саме тому мусив або вижити, або померти в горах. Звісно кожен вирішує особисто для себе: існує Бог, чи ні. І автор неодноразово змушує над цим питанням задуматись свого читача. Але коли священик ладен вбити заради (навіть найменшого) шансу вижити – це шокує!! І тоді повстає інше питання, а чи ми всі люди насправді? Та який саме відсоток в нас цієї людяності?! Мені було страшно від того, що я не змогла нікого з героїв засудити, бо сама б мабуть прагнула будь-що вжити. Я жаліла кожного з них, переживала їхню смерть...
    Та якщо чесно думала, що ніхто не врятується. І тут автор мене знову здивував, подарувавши декому з цих «людей» шанс на нове життя. Та чи справді воно стане новим?
  •  
    Де немає Бога
    Те книги Макса Кидрука, которые я читал до этого были поглощены примерно за два дня каждая. С книгой "Де немає Бога" немного иначе, мне кажется, в силу того, что книга была написана раньше, она сильно отличается от того, что издается сейчас и так захватывает читателя. Здесь есть много нюансов, которые отталкивают, но в это же время есть много интересных моментов и в целом сюжет не плохой. Все фигурирующие персонажи продуманы и каждый из них имеет свою историю, свой характер и переживания, которые автор доносит до читателя прерывая основную сюжетную линию раскрывая по очереди истории героев до того, как их всех собрал вместе один рейс. То, что меня больше всего оттолкнуло это погружение в детали любой сферы, упоминающихся в книге, а особенно это касается американского футбола. Настолько сильное погружение во все детали игры, с полнейшим описанием матча во всех его подробностях, что совсем не обязательно было для сюжета. Эти все подробности я просто читал между строк, отмечал для себя лишь те моменты, которые важны для сюжета книги. После прочтения стало понятно, что Макс Кидрук не равнодушен к американскому футболу, ведь даже в послесловии есть полные правила игры со схемами. В общем, книга не плохая, но точно отличается от привычного для меня стиля Кидрука из ранее прочитанных книг.
  •  
    Моторошна
    Я дуже боюся літаків, і літала я лиш один раз в житті, бо хай то буде довго але мені краще поїздом та автобусами з пересадками, після цієї книги я ще більше того боюсь, але знаю тепер про літаки трішки більше.

    читати про авіакатастрофи я люблю.
    Мені сподобалося, що автор спочатку познайомив нас з літаком та його технічною частиною, про весь робочий час до моменту катастрофи, через що та як все сталося, все так доступно пояснено, що я себе відчула супер крутим техніком, та зможу навіть друзям розказати технічну складову книги.
    6 людей в яких різні долі, але яких об'єднав один рейс... Кожна доля була неймовірно цікава, але я найбільше переживала саме за жінку з Рівного, та її сина.

    Моментами було настільки страшно, що в мене бігли мурахи, і не через падіння літака, а саме через людську жорстокість, описані сцени з тваринами були найболючіші.
    А один з виживших рейсу був гравець футбольної ліги, от він був нецікавий персонаж, можливо через те що мені було нуднувато його історію, я читала занадто довго книгу, бо кожного разу як я до нього доходила, хотілось відкласти книгу. Всі ці моменти американського футболу скоріш за все підійдуть або чоловікам, або людям пов'язаних зі спортом.

    Зрештою мені було цікаво читати історії цих людей, але я сподівалася на зовсім інше закінчення. Як на мене то вийшов він трохи змазаний.
  •  
    На межі реальності і відчаю
    Почну з того, що в мене були дуже високі очікування на цю книгу. Серед купи схвальних відгуків інколи важко розпізнати свою власну думку, але я казатиму, як є.
    З анотації було зрозуміло, що літак розіб'ється і основні події відбуватимуться в нестандартних для людей умовах. Але як же важко було читати першу частину книги, знаючи це все! Описи подій здавались занадто затягнутими, а після чергової історії з чийогось життя можна було мимовільно впасти у відчай. Так багато уваги було приділено описам біографій персонажів, що самої поведінки там, "де немає Бога" я майже і не побачила.
    За що можна дійсно похвалити Макса Кідрука, так за те, з якою старанністю він підбирає відомості для своїх книг. Описи побудови літака, методів виживання в складних умовах, дій людей і пілотів під час аварійної ситуації тощо - просто величезна купа проробленої роботи в доборі інформації! Це однозначно є плюсом.
    Персонажі теж видаються живими, подеколи відразливими, викликаючими емоції. Автор змушує час від часу відчувати приязнь до негативних героїв і навпаки, тобто вони різнобічні і цікаві і в книзі є за чим поспостерігати.
    Власне, найцікавіше починається десь ближче до середини біля опису самої авіакатастрофи, тоді дійсно важко відірватися.
    Книгу можу порекомендувати, прочитати варто.
  •  
    Читати Кідрука маємо багато причин.
    Зустрілись якось українець, росіянин, американець і німець. Звучить так, ніби зараз розпочнеться анекдот, при чому перший і другий виявлять найбільш нестандартне мислення та вирішення завдання, яке водночас буде дуже кумедним. Ми посміємось і розбіжимося. Та, на жаль, трапилось зовсім по-іншому.

    Як стає відомо з обкладинки, не за веселих обставин буде проходити зустріч. Літак, сніг, вогонь. Всім зрозумілі асоціації. Та що мене трішки засмутило, оцієї лінії з обкладинки процентів 30. Хто помилково, як і я, думав, що це твір про виживання, - ні. Це історія незнайомих між собою людей, яких об'єднує один лишень фактор, не рахуючи те, що летіли всі одним рейсом. Проста жінка з Рівного, яку вимусили жахливі обставини терміново вилетіти в чужий край; російський авіатор з постійним страхом польотів; німецький політик азійського походження, який вірив у правду; лікарка, яка робила добро людям... Їм всім Бог дав останній шанс. Чи випробування. Якщо він є.

    "Де немає Бога" - це твір з основним трагічно набувальним сюжетом, який складається з декількох менших ліній, переважно наповнених соціально-побутовими проблемами, підсоленими емоційною складовою під релігійним соусом. А так, з бонусів, хто хотів дізнатися більше про американський футбол, про дію розрідженого повітря на організм людини, про літаки й авіацію (тут весь Макс, який не втомлюється розширювати наш з вами світогляд), тоді вам сюди. Так що читати Кідрука маємо багато причин.

    Оцінка: 7/10
  •  
    Дуже неоднозначно
    Довго думала чи писати відгук саме на цю книгу. Творчість автора я дуже люблю, прочитала всі його твори.
    Але книга йшла мені дуже важко.

    Ідея хороша, але от виконання трохи підвело.

    Сюжет розірваний на декілька історій про пасажирів, котрі летіли злощасним рейсом. Чому злощасним? Бо літак розбився в горах, на такій висоті, що рятувальники не можуть до нього дістатися.

    І все було б непогано, якби ті історії не переривалися детальним описом правил гри в американський футбол, або постановки депутатом нещасного випадку.
    А якщо забрати ті розділи, то вийде невеличке оповідання, менш ніж на 100 сторінок.

    Ну і звісно фішка Кідрука це історії без хеппі енду.

    Видно, що над книгою проводилась величезна робота, бо такий детальний, а головне правильний опис, наприклад, процесів які відбуваються в організмі на висоті та в холоді, або той таки американський футбол, від балди не розпишеш.

    Незважаючи на це роман вийшов вкрай нудним. Це моя суб'єктивна думка. А от читати чи ні то вже вирішувати вам.
  •  
    Книга до мурашок
    Беручись я цю книгу я не чекала нічого, а отримала ВСЕ, та навіть більше. Читала майже рік назад, але сюжет і героїв памятаю так ніби прочитала її вчора. Навіть по обкладинці зрозуміло що книга про авіакатастрофу, проте це зовсім не так. Ця книга про людяність,про мораль ,про цінності.

    Нещодавно послухала інтерв'ю автора про книгу "Де немає Бога" де він сказав що його засмучують відгуки, коли пишуть що це про авіакатастрофу і все, по його підрахунках тільки 10% читачів розуміють в чому суть цієї книги, я дуже рада що я теж це зрозуміла. Дехто пише що книга ні про що, а дехто просто в захваті, як і я теж, що свідчить про те що всі люди зовсім різні.

    Основна ціль героїв це вижити, проте усі боряться зі своїми внутрішніми демонами, часто думками герої повертаються в минуле, переосмислюють їхня життя, різні вчинки та ситуації. Я неодноразово ставила себе на місце героїв і думала як би я вчинила в тій чи іншій ситуація. Книга справді змушує задуматись про життя, як ми деколи його не цінуємо.

    Однозначні буду продовжувати знайомство з автором і чекати на майбутні книги.
  •  
    Де немає Бога
    Це вже третя книга Кідрука, прочитана мною за цей рік. Мені дуже подобається стиль автора. Читається легко і швидко, буквально не можеш відірватися. Попри назву, книга не про релігію, і не про Бога. Навіть в чомусь навпаки - адже герої внаслідок авіакатастрофи опиняться в такому місці, де до них практично неможливо буде добратися. Автор зовсім не шкодує своїх героїв і *обережно, спойлер* виживуть не всі. Причому, на мою думку, зовсім несправедливо. Як і буває в житті, коли складається враження, що немає Бога - бо немає справедливості. Шестеро абсолютно різних людей змушені продумувати, як вижити в лютий холод на вершині гори після авіакатастрофи. Пілот, який боїться літати після авіакатастрофи, в якій загинула його коханка. Американський футболіст, який приходить до себе після прикрої гри на Супербоулі. Успішний політик, який терпіти не може свої роботи. Новопризначений кардинал, якого мучать докори сумління. Лікарка, яка змушена була втекти після скандальної історії. Жінка, яка везла велику суму грошей, щоб викупити сина з в'язниці... Страшно... Так описано безвихідь, страх, голод і спрагу, а ще - холод, від якого не втекти.
  •  
    Це сильно
    Ох, навіть не знаю, з чого б почати...

    Власне, як тільки я почала читати роман, текст одразу ж нагадав мені, що Кідрук захоплюється літаками.
    Читаючи далі, згадала, що він фанат американського футболу...

    А от потім настав момент, коли я не зрозуміла, чому я раптом ЦЕ читаю і чому Кідрук взагалі таке пише???

    Якщо по суті, "Де немає Бога" не схожий на інші романи Макса. Він набагато стриманіший, чи що.

    Він як другий сезон American Horror Story.
    Як золотий снитч — розкривається наприкінці.

    Події тут відбуваються у різних часових проміжках, з різними героями, у різних країнах та на різних континентах. Спершу ти не до кінця розумієш, нащо так багато тих флешбеків, відступів від "тут і зараз", але вже ближче до кінця думаєш: "Так от воно що! Ого...".

    Якщо майже весь роман я читала з абсолютно спокійним лицем, то в кінці я несподівано аж розплакалась.

    Що ще мене завжди підкупає у книгах — коли вони повністю або частково засновані на реальних подіях.

    Думаю, для тих, хто читав книги Макса, не секрет те, як він готується до їх написання. Так от у випадку з "Де немає Бога" сама лиш ця робота вже реально дуже вражає!
  •  
    Неочікувано найгірша книга автора.
    Макс Кідрук - дуже талановитий український автора що написав дуже круті книги, такі як "Не озирайся в мовчи", " Твердиня", "Зазирни у мої сни". Перші дві книги стали для мене чимось неймовірним, я дійсно була від них в захваті, хоча починала знайомство с "Доки світло не згасне назавжди".

    А тоді я прочитала "Де немає Бога".
    І тоді ж я не відчула нічогісінько.
    Книга розповідає про катастрофу, падіння літака та виживання. Вона жорстока, дивна, трохи груба... І в ній тупо немає кульмінації. Так, літак упав, але про це ми знали з анотації. Так, люди виживали, але це було нудно, дико і позбавлено логіки взагалі.

    Я гадала, що у книзі буде мотивація і бажання дійти. Так, хеппі енду чекати не слід ніколи, особливо від пана Кідрука, але тут не було навіть змоги дійти кудись. Вони не хотіли цього, лише сварилися та панікували. Це, звісно, характерно для людей в екстрених випадках, але не настільки ж.

    Я плекала надію, що Парамонов виведе їх.
    Що Анна дістане свої кляті гроші та вони виживуть.
    Що не буде такої паніки і не буде напхнуто хвороб в кожного другого.

    А отримала я купу води, передісторію, якихось персонажів, що не грали ролі, а також постійні галюни кожного з них.

    Навіщо це все було - без поняття.
    Краща це книга автора - ні.
    Вона мені дала хоч краплину емоцій окрім обурення? ні.
    Вона взагалі коштує чогось для мене ? Хіба що відданих грошей.

    Мені не зайшла книга аніскільки. Вона має воду і нерви, не має сюжету та повної картини героїв. Книга для мене найгірша у автора, і , сподіваюся, її у цьому пункті жодна з інших не переплюне..
  •  
    Де щось пішло не так
    Як би сильно я не намагався не мати жодних сподівань на книгу, завжди наступить той день, коли твої очікування не справдяться. Це саме той випадок. Частково злий жарт зіграла кількість робіт від Макса та позитивних відгуків на них. Також те, що він сам порадив її для прочитання у розмові з Валерієм Маркусом. Спробую пояснити, що ж пішло не так.

    По обкладинці книги ми знаємо, що літак має впасти. Початок розповідає нам причину цієї катастрофи, що нагадало мені численні моменти з фільмів, коли в цей час показують вступні титри, й це загалом непогано продумано. Проте сама катастрофа відбувається занадто пізно й вже не створює бажаного ефекту. Нас так довго знайомлять з героями роману, що стає очевидним: вони були придумані для нього.

    Тут можна справедливо заперечити, що у вигаданій історії персонажі теж вигадані. Але якби літак розбився раніше, коли ми про них ще нічого не знали, то склалося б враження, що на їх місці міг опинитися будь-хто інший. А так виходить, що ми довго про них дізнаємось, потім відбувається очевидне, і ми ще стільки ж читаємо флешбеки. Не у них проблема, бо герої складні та неоднозначні, але їх аж надто багато. Здається, що після кожної дії чи діалогу ми повертались у минуле, щоб зрозуміти причини зробленого чи сказаного.

    Саме тому сильно виділяється американський футбол, може навіть занадто. Мене не покидало відчуття, що вся ця історія про двох гравців й доленосний для них матч — це колишній драфт на окремий роман. Але українському читачеві такий сюжет було б важкувато продати, тому автор взяв одного з них для цього. Так, тепер я трохи розумію, що там відбувається та чому його можна дивитись, й це було навіть не нудно. Круто, але все ж дуже контрастує з темою виживання й всього супутнього — перетворення на звірів, — яка наче відходить на другий чи аж третій план.

    Це основні суперечливі складові книги, які я хотів зазначити. Не те що б мені прям не сподобалось, проте хотілося більшого. Відчуття десь на рівні “можливо”, а тому й три зірочки.
  •  
    #ДеНемаєБога
    Ще до прочитання, взявши книгу до рук, за обкладинкою та назвою "Де немає Бога" розумієш, що буде щось на грані. На грані життя і смерті.
    А вийшло на грані людяності і аморальності. При чому у повсякденному звичному житті, а не в Бога забутій місцині, де вижити людина може лише завдяки чуду.

    Тема авіатрощі та виживання, насправді, не нова, втім у цьому романі втілена по особливому. Та й не є сама катастрофа центральною темою, скоріше це з'єднуючий місточок для розкриття історій своїх героїв, яких об'єднала авіакатастрофа. А через ці історії автор вивернув назовні людські моральні вади та пороки.

    Мені було відчутно присутність автора у романі, ніби всі історії пропущенні через призму його сприйняття, відчутно його ставлення до описаних життєвих виборів та вчинків своїх героїв. Якісь всі вони вийшли з ґанджами.

    Хочеться відзначити проведену колосальну роботу автора ще до написання роману, про що він, до речі, пише у післямові. Детально описано з розумінням справи: як реагує організм людини на висоті майже сім тисяч метрів над рівнем моря у горах, чому "Боїнг" зазнав трощі, політичний устій Баварської федеративної землі, а особливо улюблена гра письменника - американський футбол. І ось тут мені було забагато футболу, при тому, як на мене, дещо штучно саме завдяки грі був ведений один з героїв Брендон Бартон, який, до речі не був пасажиром "Боїнгу". Здалося, що це єдиний позитивний персонаж. Хоча забагато американського футболу можна пробачити Максу Кідруку, адже таке його захоплення викликає лише симпатію.

    Роман захопив, вразив, тримав до останньої сторінки. Органічно були зроблені переходи від подій після падіння літака і до життя, що передувало. А після прочитання залишилося купа роздумів. Це та книга, що буде з тобою в пам'яті надовго.
  •  
    Де немає бога
    ⠀Одна авіа катастрофа об'єднала долі абсолютно різних людей, які у звичайному житті ніколи б не мали перетнутися, вони б навіть не помітили один одного в літаку, але трагічний збіг обставин все змінює. Українка яка перевозить незареєстровані 30 тис.доларів і терміново має потрапити до Бангкоку, пілот-росіянин який страждає агорафобією, гравець американського футболу кар'єра якого розлетілася на друзки,  політик з Німеччини, релігійний діяч прямує розповідати про релігію якої не існує в цій країни та лікарка яка біжить від переслідування. Цих людей очікує не тільки виживання пліч опліч, але не і боротьба з самим собою.
    Історія сповнена жорстокості пов'язаною з виживанням. На що здатна людина аби вижити? Чи перетне вона межу людяності заради ковтка води?
    Всі герої такі справжні кожний зі своєю історією, вони звичайні люди зі зрозумілими проблемами для кожного. Для мене цей роман навіть не про катастрофу, а про втечу від своїх демонів, про жертовність батьківства, про людяність.
    Всі персонажі дуже різні, я по справжньому переживала за Єгора,  вболівала за нього, мені було шалено шкода Анну, невже вона не вижила? Що сталося з її сім'єю? 
    Цей роман без прикрас порушує цікаві теми, змушує багато обмірковувати прочитане.
    Книга то сильно захоплює, то стає відверто нудно - як, наприклад на детальних описах американського футболу. В деякий момент я була готова  перегорнути на останню сторінку і дізнатись що там, бо нема сили вже чекати. Але  ж це коник автора, деталізація про те що він пише.⠀
    Кідрук гарно вміє шокувати, ближче до закінчення роману моя щелепа відпадала просто, але на останніх сторінках книга залишає купу питань. ⠀
    Спочатку я думала що книга ця не зовсім моє, але потім думки змінились, улюбленою не стане звісно, але книга непогана, я б радила її до читання.
  •  
    Истинное в человеке
    Увлекательное произведение, трагическое (как и остальные романы писателя), реалистичное и заставляющее задуматься о том, как мы живем и какие ценности являются для нас основными.
    В книге нет одного главного персонажа, тут их много: женщина, летящая вызволить своего сына из тюрьмы и везущая с собой огромные деньги; священник, впутанный в ужасно неприятную для его репутации историю; пилот авиалиний, не имеющий в жизни никаких привязанностей; чиновник, готовый пойти даже на убийство маленького невинного существа ради эффектного видео и лишних голосов избирателей, и др. Все они волею судьбы оказываются на борту самолета, который из-за ошибки многолетней давности терпит крушение высоко в горах. Большинство людей погибают. Но те, кто чудом остался жив, оказываются в ситуации, из которой нет решения, - они должны продержаться до прибытия спасателей без воды, в холоде и с кислородным голоданием. И тут каждый показывает свою истинную сущность, и, увы, практически никто не принимает смерть достойно.
    Тяжелый роман. Хоть он показывает реальность нашей жизни и человеческих отношений, но читается он сложно.
  •  
    Що може зробити з людьми місце, де немає Бога...
    Книга, яку не хочеться брати до рук, оскільки події лякають, але як тільки візьмешся за читання, відірватися важко.
    Цікавий, захопливий сюжет. Автор підіймає такі важливі теми, як : війна в Україні та ставлення до цієї війни суспільства; політика, що вона робить з людьми, на що готова людина заради лідерства; насильство у сім'ї; релігія; стосунки батьків і дітей; наркоманія; незаконні дії...
    Сам сюжет побудований так, що протягом всієї історії ми дізнаємося про кожного героя. Кожна життєва лінія, описана в книзі, чіпляє за душу. Героям співчуваєш, переживаєш їх історію разом з ними.
    Багато чого в книзі я зустріла, з чим раніше не стикалася. Наприклад, автор знайомить нас із аеропортом, літаком. Звідси дізнаємося про деякі деталі в літаках (будову, особливості). Для мене як людини, яка жодного разу не літала, було цікаво. Також в книзі присутній американський футбол. Спочатку було незрозуміло та нудно. Однак в кінці книги автор детально вводить читачів у курс справи.
    В моментах, де описується саме перебування героїв на горі посеред холоду і брил льоду та їх виживання там, було страшно. Страшно від того, як глухе забуте Богом місце може вплинути на свідомість людей. Деякі дії героїв були передбачуваними та все ж історія інтригує.
    Як на мене, книга варта екранізації. Я б особисто переглядала із задоволенням.
  •  
    Где нет Бога
    Семь человек выжили в авиакатастрофе. Самолет разбился высоко в горах. Спасателям трудно найти место крушения и оказать помощь. Выжившим приходится рассчитывать только на себя и на резервы своего организма. В такой экстремальной, угрожающей жизни ситуации раскрывается истинный характер каждого человека. Кто-то старается помочь другим, достать из самолета все, что поможет выжить. Другие проявляют жадность, жестокость, эгоизм. Кто-то борется за жизнь до конца, а кто-то сдается. Смерть кажется более простым выбором, чем постоянная борьба с холодом, голодом и жаждой.
    Автор подробно описывает важные моменты каждого из выживших. Их жизненный путь и обстоятельства, которые привели на этот злополучный рейс. Все они разные. У каждого из них свои цели, характеры, увлечения. Но им повезло выжить в страшной катастрофе. А дальше выживание всей группы зависит от усилий каждого из них. Бог им не поможет. Как это не печально, но выживут не все. И не все, кто выживут будут самыми достойными.
    Книга интересная. Конечно, это не "Твердыня" этого же автора, которая мне очень понравилась. Но тоже достойный роман. Моя оценка 4 из 5.






  •  
    --- Критика на роман "Де не має Бога" ---
    По темі твору: в романі розповідається історія Боїнга 777 з 1997 по 2017 роки. З початку експлуатації лайнер проходить через руки різних авіакомпаній, його продають та перепродають. В 1997 році, отримавши пошкодження, проходить ремонт, де горе-інженер проводить некваліфіковані ремонтні роботи, що згодом призводить до трагедії. В повітрі лайнер розпадається, гинуть люди, а тім що вижили приходиться боротися зі смертю, голодом, панікою, страхом, а згодом, намучившись, все ж таки відійти в інший світ.
    Критика: Повністю згодна з відгуками Lizzy Lafe та Юлії Мосиец, твір більш як на трійку не тягне. На перших 200 сторінках велися якісь нудні пояснення, аж потім почалася вже розповідь по темі. Постійно вживаються англійські словосполучення без переводу, і для людини, що не розуміє мови це зовсім не зручно і не зрозуміло. Дивує і шокує те, що видавництво дозволило друк нецензурної лексики ( для того, щоб відгук пройшов модерацію, я не буду переписувати всі ці слова, але наведу номери сторінок, що можуть це підтвердити: 173, 175, 290, 170,154, 398 ........, а на 278 ст. так вже зовсім безконтрольні вислови.) Це так неприємно, до нудоти !!! Автор неправдоподібно описує різні ситуації: не залишилося ні стелі, ні підлоги, все перемішане зі склом та пластмасою, а ось люди, що вижили, навіть руки-ноги не зламали. Дивно. Шукають чим підпалити багаття і не знаходять - та невже ні в живих, ні в мертвих, ні в жіночих сумочках, ні в чоловічих кишенях ні у кого не було спичок чи запальнички? Знову дивно. Все згоріло, і підлога, і стеля - тоді як залишилися неушкодженими люди? одяг? пледи? сумки?
    Це була перша прочитана книжка цього автора і остання. Можливо я ще б наважилася прочитати інший його твір, якби не мат, який він вживав занадто часто. Особисто для мене це крах, кінець, тупик. Вибачаюсь за відкриту критику.
  •  
    Испытание человечности
    Неоднозначная и довольно тяжелая в психологическом плане книга. Читала ее год назад, но некоторые фрагменты (трагические и переломные моменты) до сих пор в деталях всплывают в памяти, когда вспоминаю об этой книге. Некоторые читатели говорят, что в книжке слишком много "воды", в которой "тонет" основной сюжет. Но мне эти детали помогли сформировать отношение к персонажам, прочувствовать человеческую трагедию, цинизм некоторых поступков и то, что лежит в основе человеческих действий и определенного поведения. Сюжет строится вокруг ужасной авиакатастрофы в горах, в результате которой осталось в живых только несколько человек, у каждого - своя судьба и свои мотивы, приведшие на этот рейс. В нечеловеческих условиях (отсутствие воды, еды и подходящего для нормального дыхания воздуха) каждый и персонажей оказывается на грани, и каждый ее перейдет, оставив за чертой человечность и проявив всю свою животную сущность, опустившись до уровня существования лишь инстинктов. Мне кажется, автору удалось передать этот переход - от человека разумного к существу, живущему на инстинктах. И это самая большая трагедия этой истории.
  •  
    Залиш надію кожен, хто відкриє цю книгу
    Ця книга — перше знайомство з творчістю автора. Не сказати, що розчарована, але чекала трішечки іншого.
    Це роман-катастрофа. Не тому, що книга жахлива, а тому, що історія про виживання в засніжених гірських хребтах після падіння літака. З цього й починаються страждання та боротьба героїв. Хоча знову ні — труднощі в них почалися раніше.
    Українка Анна Янголь, росіянин Єгор Парамонов, німець Олівер Моргенштерн, американець Лоуренс Грейс, ізраїльтянка Гелен Горовіц, іранська дівчинка Лейла та кардинал Дюк Апшоу — всіх цих людей об’єднав рейс 341 та гори Гашербрум VI. Вони єдині вижили. Здавалося, що найстрашніше вже позаду, але це тільки початок. Навкруги тільки сніг, холод, розріджене повітря та скелі. Нема води, їжі, теплого одягу та прихистку від морозу — починається боротьба не тільки з навколишніми обставинами, а й з внутрішніми демонами.
    На що підеш заради порятунку свого життя? Чи зможеш зберегти людяність? А може це покарання від Бога? Та чи є Бог взагалі? Всі ці питання постануть перед героями. Але їх моральна дилема не в тому. Як мені здається, вони забули головне — Бог є любов, карає не він, а ми самі себе, бо кожна дія має наслідки.
    В книзі багато інтерлюдій. Деякі інтерлюдії доречні — розкривають персонажів, змальовують картину в цілому, але це постійно відволікало від головного сюжету. Мені не дуже сподобалось. Наприклад, я так і не зрозуміла, навіщо було розповідати історію Брендона Бартона, який опосередковано пов’язаний з Лоуренсом Грейсом.
    Який можу зробити висновок: книга або сподобається читачу, або ні — в жодному разі ніхто не залишиться байдужим. Мені більше сподобалось чим ні, але повертатись до цієї історії не буду. Після читання залишився гіркий післясмак безнадії.
  •  
    Ніколи більше 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    За книги пана Кідрука я б не взялася ніколи в житті, якби саме його книга не випала мені в одній книжковій грі. Ну ок, подумала я, дам шанс, можливо моє ставлення надто упереджене і Макс Кідрук насправді пише круто. Та любові не трапилося. Навіть дружби. Навіть поганенької приязності.
    По сюжету - через малесеньку халатність при ремонті літака, зроблену багато років тому літак потрапляє в аварію і абсолютно різні люди опиняються на сніговій вершині, де і шанси на порятунок мінімальні і вижити неможливо. І от в цих диких умовах люди показують типу своє справжнє "я". Звучить цікаво, погодьтеся? Але по суті самі пригоди і душевні метання потерпілих займають з представлених 480 сторінок сторінок 150 від сили. Решта - типу розкривання образів ключових персонажів (і не ключових теж). Я зрозуміла, чому Кідрука так часто називають копірувальником Кінга - саме Кінг вміє створити багато персонажів і якимось дивом розкрити їх особливості характеру в 3х сторінках, при чому наводячи абсолютно не важливі для основного сюжету деталі. У Кіндука так не вийшло. Він л*є чимало води (ті самі ігри НХЛ чи побачення Артема) І при чому в цій воді абсолютно не проглядаються самі герої. Такі собі витяги з життя і не більше. Ну і актуальні соціальні теми - як без них. Тут тобі і ображені режимом геї, і АТО, і країни третього світу з їх недалекими нелюдськими законами, і священики, одні з яких, звичайно ж, гвалтують дітей, а інші готові відректися від бога задля власного життя. До речі про бога - він тут просто до красивої назви. В книзі немає глибоких філософських роздумів про смисл життя та самого бога. Якщо щось і проскакує, то максимально розжовано - нате істину вам на блюдечці.
    Я так і не зрозуміла смисл написання цієї книги. Подібні теми вже було не раз розкрито в літературі, при чому набагато краще.
    Як висновок - перше і останнє знайомство з творчістю автора і ще одне пересвідчення в тому, що те, що модно і розкручено не обов*язково гарно, достойно і читабельно.
  •  
    Як художній фільм з 90х років. Не актуально. 41% користувачів вважають цей відгук корисним
    Прочитавши цю книгу, я замислилась, де автор бере ідеї? Я читала й інші його книги, і з кожною наступною мені все більше здається, що він переглядає голлівудські фільми 90х років та банально списує з них сюжет, щоправда вносячи туди деякі свої доповнення.
    Це розчаровує!
    Скільки вже є фільмів та книг з ось такими подіями, точнісінько такими!? Літак здіймається, але раптом у салоні розгерметизація, він падає... проте знаходяться люди, які виживають, але їм ще потрібно залишитися людьми, щоб дістатися точки "В" або дочекатися рятівників.
    Що до персонажів: вони тут наче маріонетки - роблять те, що накаже автор, послідовно, одна за іншою, і це виглядає дещо штучно. Якби це був фільм - то глядач міг би сказати, що це погана гра акторів.

    У мене склалося враження, що ці люди були мертві ще тоді, коли сідали у літак.
    Хотілося би бачити довершені образи персонажів, які своєю поведінкою хоч трішки нагадують реальних людей.

    Папір у книзі хороший. Обкладинка зацікавлює. Тому я й придбала цю книгу.

    І ще одне. Як Християнка, я хочу сказати, що Бог є всюди. Тільки не завжди люди пускають його у своє серце.
    Автору порада - більш детально продумувати сюжет та, врешті-решт, писати щось нове, а не переписувати чуже на новий лад.
 
Характеристики Де немає Бога
Автор
Макс Кідрук
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
480
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135x205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-12-4950-9
Вага
387 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Де немає Бога