Майстер гумору і тонкої іронії був і трохи для дітей написав. Написав знову ж таки – у своєму стилі. Але для дітей.))) Видно, автор сидів у своєму письменницькому кріслі і спостерігав за цуценятком. Від того моменту як воно народилося (тобто вона) і як вона зростає. При цьому він помічав купу дрібних деталей які милі і цікаві дітям. На них мало хто звертає увагу. А як виявилося – з цього можна зробити цілу книжку. І про те як Дарочка ще маленька і сліпа і тільки шукає – де в мами молочко?, і як вона вчиться несвідомо ходити на ниточках-ніжках. Все це цікаво і подиву гідне, як і все в природі. А вже коли Дарочка трохи виросла – начувайтеся всі! Дівуля ще та! – Нікому спокою не дасть – і грядки розгребе, і всюди калюжок наставить, і погризе всім носи і вуха (смачнюща річ!), і чужого звичайно в хату не впустить. І росте як на дріжджах – тому з’їдає все. Ще й в мами Ірис забере. Тому – приходиться неслухняну дівчинку-песика таки віддати на службу іншим людям. Сумно. Але мабуть всім треба свого домашнього улюбленця. Нетривіальний звичайно опис просто песика. Як і все у дотепного Карела Чапека. Дитина регочеться голосно!