Книга має достатньо великий формат - я спершу навіть не очікувала :) Гарні і "душевні" ілюстрації. Звичайні побутові справи Петри одразу роблять її ближчою дитині. Ну і звісно співчуття до Петри, яка захворіла. Мені здається, авторка мала дуже гарний задум - показати, що дружба насильною не буває. Того, кому ти справді потрібен, приклеювати насильно скотчем не доведеться. Петра відпустила бунтарку-цяточку, зайнялася власними справами і цяточка повернулася, побачивши світ. І мала про що розповісти Петрі. І цього разу їхня дружба вже була справді щирою - адже цяточка була там, де хотіла бути. Це однозначно дуже гарний посил. Але мене трохи знітив той факт, що все ж цяточка - це якоюсь мірою частина тіла Петри. А раптом моїй руці, нозі чи голові захочеться побачити світ і вони підуть мандрувати? :)) Звісно, це казка і метафора, але таке питання у сина все ж виникло, тому можна заздалегідь придумати гарну версію :) Отже, підсумок - рекомендую - добра казка із гарним посилом і гарними ілюстраціями. Але придумайте для дитини історію чому і як могла відділитися цяточка і чому за нею не пішли інші :)