Написати, що книга цікава і ну дуже легко читається - це ще дуже скромно її відрекомендувати. Прочитав її більше як рік тому, але дуже багато що з неї запам'яталося. Перед написанням рецензії вирішив трохи погортати, щоб трохи ще освіжити в пам'яті її і не помітив, як просидів за нею майже півтора години просто перечитуючи окремі історії. А пам'ятаєте фільм "Банди Нью-Йорка"? Там події відбуваються з вчорашніми емігрантами в 1840-1860х роках вже в Нью-Йорку, а події цієї книги показують читачеві як саме ті емігранти туди потрапляли і потраплятимуть у 1880-1900х роках. Вся книга- це історії, історії і ще раз історії....засновані на реальних подіях. А ще, звичайно, багато цифрів про бідність, голод, смерть, обманювання простих громадян і т.д, багато фотографій, зроблених в той час. Якщо коротко, то торгові судна приходили з Америки в Європу з товаром, а назад мали йти порожні. Згодом почали з'являтися цілі агенства, які займалися вербуванням майбутніх емігрантів, які заповнювали ці судна і перепливали через океан. Часто таке бувало, що людина просто їхала потягом на ринок в якесь австрійське місто, наприклад, і її силою змушували придбати квиток на корабель і відправляли "з рук в руки" до самого корабля, по дорозі видурюючи гроші то на посуд, без якого не можна на корабель, то на зачіску, без якої не пропустять в США. Причому, майбутніх емігрантів гнали як худобу, підгонячи палицями та кийками. В США були випадки, коли люди працювали роками тільки за харчі, так як там не знали своїх прав і їх там обдурювали. Дуже детально описано, хто займався вербуванням людей, які історії розповідали людям, щоб переконати відправитися в омріяну Америку, на що йшли люди, щоб відправитися туди, що саме їх підштовхувало на те, щоб покинути сім'ю і відправитися на інший край світу. Без перебільшення можу написати, що це найцікавіша книга і набільш детальніша на цю тему, яку дводилося читати про еміграцію наших співвітчизників до Америки (хоча книга далеко не тільки про українців, а про різні національності, які жили на Галичині).

,,Цісар Америки. Велика втеча з Галичини" -- документальна книга австрійського літератора, журналіста та дослідника східноєвропейської історії Мартіна Поллака. У 2011-му році автор отримав за неї нагороду Ляйпцизького книжкового ярмарку. Головна тема -- це дослідження міграційних рухів в Галичині наприкінці 19-го - на початку 20 століття, а саме до 1918-го року, коли перестала існувати Дунайська монархія, у складі якої числилася коронна земля Галичина. Документальну базу Поллак черпав у Державному архіві у Кракові та в архіві при Яґеллонському університеті. Власне, чому я зацікавилася цією працею? По-перше, це дуже ґрунтовне, скурпульозне, а головне -- об'єктивне, без узагальнень та нав'язливих висновків, висвітлення ,,білої плями" нашої історії (територіально -- ще й частини теперішньої Польщі, Словаччини), зокрема і моєї родинної. На зламі століть обидва моїх прадіди десять років побували в (Г)америці, таки досягнувши там якого-не-якого, а успіху. Не знаю, щоправда, чим вони там займалися, але ще й досі у мене є згадка про їхні мандри -- (г)американська скатертина та декілька хусток. Прадід Петро, приїхавши, накупив морґів поля та полюбляв казати до дружини Марії ,,то шо видиш, аж до лісу, то всьо наше!", аж поки його не розкуркулили... Героями оповідок книги постають цілком реальні люди -- ,,русини"-українці, поляки, євреї, -- які, шукаючи кращої долі, головним чином, рятуючись від безпросвітніх злиднів, відважуються на еміграцію до обидвох Америк. Селян, які в ті часи були здебільшого неграмотні, легко обводили довкола пальця численні посередники, як-от одні, які примудрилися ставити цілу виставу за немалі гроші: за допомогою будильника-,,телеграфа" можна було зв'язатися із самим ясновельможним цісарем Америки, запитати, чи є вільні землі та попрохати прихистку... Часто-густо люди потрапляли у рабство, помирали ще під час поїздки на пароплаві, а таки добравшись до обіцяного ,,раю", стикалися і з суворою природою, і з хворобами, і з тими ж таки злиднями. Звичайно, ті, що зуміли важкою працею прижитись там, заснували діаспори; деякі там залишилися назавжди; ще інші поверталися додому, заохочуючи односельчан виїхати за океан...

Это историческое исследование, в котором раскрываются особенности жизни галичан в конце 19 ст. – в начале 20 ст. Положение большинства галичан, которые проживали в сельской местности, было весьма плачевным, и надежд на лучшее не было, поэтому многие стремились уехать в другие города или страны в поисках новой жизни. Этим умело пользовались дельцы-предприниматели, которые зарабатывали состояния на обмане простых и неграмотных сельских жителей, отбирая у них последние деньги, отправляя их в рабство или продавая в публичные дома. Некоторые все-таки добирались до такой желанной Америки, но и там жизнь оказалась не раем. Что действительно удивляет – так это то, что множество социальных проблем за более, чем 130 лет не поменялось. Автор раскрывает такие проблемы в обществе, как огромная коррумпированность чиновников всех уровней и полицейских, продажа женщин в рабство, бездеятельность власти, безответственность родителей по отношению к воспитанию и заботе о своих детях, обман на деньги с помощью подставных людей и др. Ничего не поменялось с тех пор, увы. Книга придется по душе любителям истории.