Цинкові хлопчики
Паперова книга | Код товару 628846
Yakaboo 5/5
Автор
Світлана Алексієвич
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Тетяна Комлик, Дзвінка Торохтушко
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60x84/16 (145х200 мм)

Усе про книжку Цинкові хлопчики

Ще одна книжка про війну з художньо-документального циклу «Голоси Утопії» російськомовної білоруської письменниці Світлани Алексієвич. Без цього роману вже неможливо уявити історію афганської війни й останніх років радянської влади.

На його сторінках розкрито правдиві реальні життєві сюжети про ту війну в спогадах тих, чиї життя розділилися на до і після, передано горе матерів «цинкових хлопчиків», які прагнули дізнатися правду про те, як і за що воювали та гинули в Афгані їхні сини.

Характеристики
Автор
Світлана Алексієвич
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Тетяна Комлик, Дзвінка Торохтушко
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60x84/16 (145х200 мм)
Рецензії
  •  
    "Цинкові хлопчики" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Світлани Алексієвич може заінтригувати вже принаймні тим, що цікаво буде дізнатися, за що саме вшанували Нобелівською премією цю опальну білоруську письменницю.

    Особливу цінність видання підтверджує вже той факт, що ця книга базувалася на свідченнях очевидців подій та родичів полеглих з боку радянського військового контингенту.

    Письменниця не намагається нав'язати читачеві власне ставлення до перебігу зображуваних подій та персоналій. Долучившись до прочитання, читач лишається сам-на-сам з особами, що свого часу наважилися дати письменниці розлогі інтерв'ю та в деяких епізодах лаконічні емоційні коментарі з приводу війни в Афганістані.

    Наприкінці книги подано стенограми судових засідань зі скандального процесу в Білорусі проти авторки "Цинкових хлопчиків", в деталях розповідається на ґрунті чого розгорнулося цькування майбутньої лауреатки Нобелівської премії на Батьківщині.

    Прочитавши цю книгу, розпочинаєш відчувати огиду до воєн та всіх тих, хто їх розпалює. Такі книжки знімають полуду з очей. "Цинкові хлопчики" допоможе скласти чіткіше уявлення щодо того, що саме коїлося в Афганістані за участі "воїнів-інтернаціоналістів" в той буремний період та якими були настрої в тогочасному радянському суспільстві. Жалю, осуду та обурення не уникнути.

    Я однозначно раджу цю книгу для прочитання.
  •  
    ...ми вас туди не посилали... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Світлана Алексієвич "Цинкові хлопчики"
    Вже не вперше авторка привертає увагу суспільства до болючих тем. До тих, про які краще не згадувати, а якщо вже треба, то лише раз в рік, у річницю чогось там. До тих, на які не знаєш як реагувати і на чию сторону стати. До тем, які хочеться забути.
    Афганістан. Тоді, у 80-ті роки ХХ ст усе це подавалося, як виконання інтернаціонального обов"язку. Це було почесно, але нехай хтось інший ту честь виконає.
    Сьогодні участь радянських війсь у війні в Афганістані викликає багато суперечностей. Це вже не обов"язок і не почесний. Про афганців воліють забути. Їх і тоді не надто жалували увагою, бо ж "ми вас туди не посилали". Тепер і поготів.
    Та тим людям, хто пройшов крізь пекло Афганістану, легше не стає від зміни політичної ситуації. Сини не оживуть і не прийдуть на батьківські пороги. Руки-ноги на місця не приростуть. Це була їхня війна, не наша. Ми можемо зверхньо говорити про тогочасні події і бути тепер такими розумними й далекоглядними, але авторка змушую читати і відчувати. Одягати личини тих, від чийого імені йдеться розповідь. Плакати, боятися, переживати. Вона усе це робить безоціночно. Лише чужі спогади, за якими трагедія людини, родини, країни. А от що і як думати після прочитано - уже нам вирішувати самим.

    Знаєте, що мене по-справжньому налякало? Фрази, які й сьогодні звучать в сторону людей, які захищають цілісність України на Сході. Вони одна в одну і найгучніша з них: "Ми вас туди не посилали..."
Купити - Цинкові хлопчики
Цинкові хлопчики
 
Товар більше не виробляється
 
Інформація про автора
Світлана Алексієвич
Світлана Алексієвич

Відома білоруська письменниця, творчість якої нерозривно пов'язане з найбільш гострими соціальними і політичними питаннями сучасності. При цьому всі книги Світлани Алексієвич так чи інакше присвячуються суспільним проблемам Східної Європи. Завдяки високій історичної достовірності і детально підготовчим дослідженням, проведеним автором перед написанням кожного нового твору, її роботи послужили осно...

Детальніше

Рецензії Цинкові хлопчики

5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    "Цинкові хлопчики" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Світлани Алексієвич може заінтригувати вже принаймні тим, що цікаво буде дізнатися, за що саме вшанували Нобелівською премією цю опальну білоруську письменницю.

    Особливу цінність видання підтверджує вже той факт, що ця книга базувалася на свідченнях очевидців подій та родичів полеглих з боку радянського військового контингенту.

    Письменниця не намагається нав'язати читачеві власне ставлення до перебігу зображуваних подій та персоналій. Долучившись до прочитання, читач лишається сам-на-сам з особами, що свого часу наважилися дати письменниці розлогі інтерв'ю та в деяких епізодах лаконічні емоційні коментарі з приводу війни в Афганістані.

    Наприкінці книги подано стенограми судових засідань зі скандального процесу в Білорусі проти авторки "Цинкових хлопчиків", в деталях розповідається на ґрунті чого розгорнулося цькування майбутньої лауреатки Нобелівської премії на Батьківщині.

    Прочитавши цю книгу, розпочинаєш відчувати огиду до воєн та всіх тих, хто їх розпалює. Такі книжки знімають полуду з очей. "Цинкові хлопчики" допоможе скласти чіткіше уявлення щодо того, що саме коїлося в Афганістані за участі "воїнів-інтернаціоналістів" в той буремний період та якими були настрої в тогочасному радянському суспільстві. Жалю, осуду та обурення не уникнути.

    Я однозначно раджу цю книгу для прочитання.
  •  
    ...ми вас туди не посилали... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Світлана Алексієвич "Цинкові хлопчики"
    Вже не вперше авторка привертає увагу суспільства до болючих тем. До тих, про які краще не згадувати, а якщо вже треба, то лише раз в рік, у річницю чогось там. До тих, на які не знаєш як реагувати і на чию сторону стати. До тем, які хочеться забути.
    Афганістан. Тоді, у 80-ті роки ХХ ст усе це подавалося, як виконання інтернаціонального обов"язку. Це було почесно, але нехай хтось інший ту честь виконає.
    Сьогодні участь радянських війсь у війні в Афганістані викликає багато суперечностей. Це вже не обов"язок і не почесний. Про афганців воліють забути. Їх і тоді не надто жалували увагою, бо ж "ми вас туди не посилали". Тепер і поготів.
    Та тим людям, хто пройшов крізь пекло Афганістану, легше не стає від зміни політичної ситуації. Сини не оживуть і не прийдуть на батьківські пороги. Руки-ноги на місця не приростуть. Це була їхня війна, не наша. Ми можемо зверхньо говорити про тогочасні події і бути тепер такими розумними й далекоглядними, але авторка змушую читати і відчувати. Одягати личини тих, від чийого імені йдеться розповідь. Плакати, боятися, переживати. Вона усе це робить безоціночно. Лише чужі спогади, за якими трагедія людини, родини, країни. А от що і як думати після прочитано - уже нам вирішувати самим.

    Знаєте, що мене по-справжньому налякало? Фрази, які й сьогодні звучать в сторону людей, які захищають цілісність України на Сході. Вони одна в одну і найгучніша з них: "Ми вас туди не посилали..."
  •  
    Люди з таборовим мисленням
    Є речі і події, які нам важко зрозуміти… Можливо тому, що ми не були їхніми очевидцями, а можливо тому, що це не треба розуміти, адже воно вже є частиною нас. Воно вросло, так би мовити, у нашу підсвідомість і пустило міцне коріння. Чекай плодів..
    Книга «Цинкові хлопчики» - неймовірна! Вона змісить вас думати, адже тут практично немає чітко окресленої думки автора, яку б Вам нав'язували. Але тут є чудовий документальний матеріал, тут є ідея і настрій. Як читач Ви отримаєте чудові відчуття, не зважаючи на потрясіння, яке викликає ця книга.
    Я абсолютно нічого не знала про війну в Афганістані, тому й вирішила купити книгу. І не пожаліла. Адже, читаючи книгу, я зрозуміла, що я нічого не знала не тільки про цю війну, але й про Союз, про совкове мислення. А що знала, те забулось, бо вона здавалось іншим, чужим, далеким, не на часі…. Але воно ой як на часі! Прочитайте! Будьте готовими стати не просто пасивними спостерігачами, котрі співчувають героям твору, будьте готовими стати причетними і відповідальними. Будьте готовими після прочитання книги звертати увагу на все, що навколо Вас відбувається, і пам'ятати це. Бо, як пише автор: «забуття – форма неправди».
    Рекомендую для прочитання не тільки цю книгу С.Алексієвич, але й цілий цикл її книг про один з наймогутніших тоталітарних режимів в історії людства, який здійснив безліч злочинів і мільйони людей стали не тільки жертвами цих злочинів, але й їх співучасниками.
  •  
    Книги Алексієвич унікальні, і ця не виключення
    Книги Алексієвич унікальні, і ця не виключення. Її можна почати читати з будь-якого місця і навіть прочитавши декілька сторінок чи розповідей мати уявлення про увесь охоплений автором гігантський масштаб історії і трагедії окремої людини в цій історії. Це - збірка розповідей "афганців" - колишніх солдатів, які приймали участь в "виконанні інтернаціонального обов'язку у допомозі братньому народу Афганістану", які туди поїхали по роду служби чи примусово, розповіді їх дружин і матерів, розповіді жінок, яких теж за власним бажанням чи добровільно-примусово направили туди служити. Ці розповіді жахають незалежно від того, була там людина чи просто очікувала повернення дорогої їй людини і мучилась невіданням. Невідомо ще, що гірше...
    У Алексієвич є рідкісний дар - вона однією якоюсь навіть неакцентованою фразою в чиїйсь оповіді передає таку картину, що, здається, іншій людині для опису потрібно було б написати роман. А тут - мимовільним спогадом, реченням відкривається такий пласт переживань і почуттів що бачиш цілу картину світу. Книга - це, по суті, свідчення проти страшного злочину. Злочину і проти свого народу, і проти народу Афганістану. Партійна верхівка, тримаючи в руках долі людей багатомільйонної країни, розпоряджалася цими долями як хотіла, але цього було мало і їй потрібні були нові й нові території нові й нові раби. Страшно від того, що розумієш, яка ница і яка гидка була та війна, як на угоду купці людей було покладено стільки життів і доль. Але найбільше в книзі мене вразили навіть не ці розповіді, а суд над Алексієвич після виходу книги і публікації її уривків в газеті. Коли до автора книги звертаються з позовом про захист честі і гідності ті, які іще вчора їй розказували, плачучи, про несправедливість. Вони звертаються за захистом честі і гідності не до тих, хто послав їх чи їх синів на війну, а до людини, яка мала мужність пропустити через себе усі їх переживання і написала про це, яка записала і опублікувала їх спогади. Читаючи хроніку судового процесу ти відчуваєш себе у якомусь трешевому місці, бо розум просто не спроможний прийняти абсурдність такої ситуації. Але ж воно все було насправді... І страшно від того що пропаганда і тоталітарний режим робить з людиною. Тому книгу варто читати хоча б тому щоб розуміти процеси і при гримасах історії не попастись на той же самий її гачок.
 
Характеристики Цинкові хлопчики
Автор
Світлана Алексієвич
Видавництво
Vivat
Мова
Українська
Рік видання
2016
Перекладач
Тетяна Комлик, Дзвінка Торохтушко
Кількість сторінок
368
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
60x84/16 (145х200 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
3000
ISBN
978-617-690-573-8
Вага
500 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Література інших країн Європи
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Цинкові хлопчики