Книга Чума

Я люблю читати подібні книги аби повернутися із фантастичних реалій на землю. Проте такі книги зазвичай важкі морально і потребують потім багато часу аби їх переосмислити. Взагалі, різноманітні книги, в яких описані події, котрі мали місце в далекому чи недалекому минулому для мене цікаві аби знати свою історію не з історичних книжок, де все також відредаговано й написано таким чином, як це вигідно політикам зазвичай, а цікаво читати подібні історії з вуст пересічних людей.
"Чума" важка книга вже навіть своєю назвою. Коли її береш до рук, то з острахом відкриваєш кожну наступну сторінку, адже всі ми розуміємо про що йтиме мова в подібному примірнику. Так чи інакше кожен з нас чув певну інформацію про цю страшну хворобу й має уявлення, що це таке. Читати книгу зажди цікавіше, бо в голові одразу вимальовуються певні картинки. Читаючи "Чуму" картинки зовсім неприємні, котрі хочеться забути, проте твір настільки сильний, що ти не можеш викинути таке з голови. воно само там засідає на все життя. Я читала цю книгу ще в школі, проте й досі пам'ятаю її зміст. Ця книга варта уваги, якщо ви так, як і я, хочете інколи повертатися до реальності. Я роблю собі такі перерви між іншими книгами аби не стало все занадто однаковим та нудним.

Все только и говорят про изоляцию. Собственный дом - эта крепость и этот очаг вдруг стал людям изоляцией. А по сути ничего ведь не изменилось. Люди по-прежнему зависают в соцсетях, болтают по телефону, работают на дому, и раньше так работали, просто теперь число работающих дома увеличилось. Лично я не изолирована, а дом для меня, как для пчелы улей - надёжное и безопасное место. Во время карантина, заметила как люди обращают внимание на тему пандемии, выбирая соответствующие книжки. Меня такая тема угнетает, если честно, однако и мне пришлось прочесть одну пандемическую книжку французского писателя Альбера Камю - "Чума". Какое страшное это слово, что гонишь всякие мысли про него, нечто похожее наш мир переживает сейчас. Но ЧУМА в романе выступает лишь в роли ужасной маски, а подразумевается нечто другое и тут тоже никакого оптимизма быть не должно, так было задумано автором, поэтому читается книга с напряжением, которое нарастает всё сильней. Кажется, просвет никогда не наступит, а маска эпидемии просто втаптывает людей в землю.

Цей твір, якого я читав ще в школі, став дуже актуальним у 2020-му році із початком пандемії COVID-19 і б'є рекорди з продажів у цілому світі. Чому він став такий популярний? Спробую роз'яснити.

Дія роману "Чума" відбувається у алжирському місті Орані у 1940-х роках. Автор змальовує епідемію чуми у цьому невеличкому портовому місті через хроніку записів двох головних дієвих осіб - лікаря Ріє та його помічника Тарру. Книга складається із 5-ти частин: доепідемний період, перші ознаки поширення чуми, загострення та пік хвороби, спадання захворюваності та повне одужання міста.

Починається роман з того, що у місті масово мруть щурі, потім від них чумою заражаються люди, місто ізолюють і закривають на карантин. Оранці опиняються у чумній пастці, відрізані від зовнішнього світу та своїх коханих, близьких та друзів.

На прикладі міста Орана, автор показує, як змінюється психологічний стан жителів міста - описує як занепокоєння, зневіра та депресія під час хвороби змінює людей. Так, багато хто безрезультатно намагається вирватися з міста, інші заробляють гроші на становищі, деякі ж радіють, коли іншим погано, наприклад, службовець Коттар. Але будь-яка епідемія має як початок, так і кінець. Автор чудово зображає настрій та поведінку жителів Орана до спалаху захворювання, під час епідемії і після зняття карантину, що доводить той факт, що людина прагне в першу чергу свободи. Але коли на кону стоїть життя, треба дотримуватися ізоляції і зберігати спокій.

Камю у своєму романі досить вдало зображає щирість дружніх почуттів, підтримку та співчуття, а з іншого боку - описує, як деякі люди стають заручниками своєї черствості та підлості й егоїзму, як вони зневажають інших і бажають добробуту лише для себе.

Цим романом, автор підняв безліч питань гуманізму, і хоча під чумою 40-х років він мав на увазі гітлерівський фашизм, даний твір перекликається із сучасною пандемією коронавірусу і дає змогу переосмислити життя під час самоізоляції. Важка, проте цікава книга, яка не залишить нікого байдужими. 10 із 10!

Автор будує роман на історії епідемії холери, яка вирувала в 19 столітті в Орані.
Головним оповідачем є лікар Ріє. Його розповідь чітка, позбавлена прикрашення, описує лише дійсні факти – те, що він бачив на власні очі. Зрозуміло, що на той час медицина знаходилася на проміжному етапі свого розвитку і в людей не було можливості швидкого реагування на невідому хворобу. Лікар попри події навколо, що набувають широких масштабів, продовжує робити свою роботу – лікує хворих, ризикуючи заразитися. Інший головний герой Тарру, чиї роздуми перебивають хронологічний монолог лікаря. Персонажі разом розмірковують над філософськими питаннями, зокрема і над сенсом існування зла.
Крім того, автор дуже вдало зобразив зовнішній стан тих людей, яким не пощастило і вони захворіли. Тож кожному з них доводиться боротися за власне життя без щирої надії на майбутнє.
Незважаючи на те, що на перший вигляд книга є просто розповіддю про епідемію хвороби, вона приховує значно більше. А саме – вона є ніби алегорією на боротьбу європейського руху опору проти нацистської окупації, який ще називають «коричневою чумою». Таким чином чуму можна сприймати не тільки як хворобу, а й як метафору.

Здивувалася, коли почула, що роман побив рекорди з початком пандемії у світі, бо люди шукали відповіді на питання сучасності в книжці Альберта Камю "Чума".
Цей роман не про COVID-19, і навіть не про чуму! Це неймовірно сильний і глибокий роман-метафора про фашизм. Так, можливо, можна знайти та провести якісь паралелі із сьогоденням, вишукати між рядків керівництво до поведінки під час пандемії... але це роман не про COVID-19.
Ця книга — абсолютна сильна, неймовірно важка, глибоко філософська праця геніального автора. Вона пряма та безальтернативна. Я б навіть сказала, що ця праця не має цензури, як і не має аналогів. Картини, описані Камю, не вигадка і не фантастика: це справжні пейзажі повоєнного часу. Персонажі (гарні та погані, альтруїсти та зрадники) — типажні персонажі того періоду, хоча, мабуть і цього, адже ідеального суспільства не існує, як не існує й ідеального часу для того, аби жити.
Книжка варта уваги! Але, перш ніж взяти її в руки, подумайте, чи готові ви прочитати дещо важке для сприйняття, чи вистачить у вас історичного багажу знань, аби зрозуміти її до кінця?!

Сюжет книги очень актуален, особенно в последнее время. Многие взялись этот роман читать во время карантина, поскольку в нем показан город, который пребывает в карантинном режиме из-за нашествия чумы. Но это не просто книга об эпидемии, которая несет смерть, она гораздо глубже и содержательнее. Ее можно перечитать несколько раз и каждый раз уловить разный смысл. Да и под самой чумой можно подразумевать не только болезнь. Мне книга в первую очередь понравилась тем, как прописаны человеческие характеры и поведение в чрезвычайной ситуации. Ведь каждый из героев стоит перед выбором: как быть? как поступить в сложившейся ситуации? За каждым из героев было интересно наблюдать. Кто-то переродился, изменил взгляды на жизнь, а кто-то сам себя погубил. Больше всего импонировал доктор Риэ, его старания и самоотверженность выше всяких похвал. Удивил журналист Рамбер, который по стечению обстоятельств оказался в изоляции в Оране, а в Париже его ждала любимая. Я была уверена, что он любым способом сбежит из города, но нет, то как он решил поступить и как объяснил свой поступок стало неожиданностью, после чего на героя смотришь уже совсем другими глазами. Не оставил безразличным образ Тарру, его жизненний путь и выбор. Удивляло безрассудство и алчность Коттара. В общем, для меня это произведение - прежде всего калейдоскоп человеческих характеров, судеб и поступков. А в целом роман глубокий и, на мой взгляд, каждому человеку нужно хотя бы раз с ним познакомиться.

Вперше я ознайомився із цією книгою понад двадцять років тому - тоді вона була у нас в шкільній програмі. Книжок таким у шкільній бібліотеці майже не було і доводилось йти у загальні міські бібліотеки і читати там її у читальному залі...а пізніше, вже на закриття бібліотеки, мені дали її із собою "на ніч, до завтра". Ось так в два такі випозичання я і прочитав напевно найвідоміший художній твір французького мислителя та письменника Альберта Камю "Чума". І навіть тоді він чомусь запав мені - у книзі немає якогось динамічного повороту сюжетів, загадок, таємниць, боротьби, інтриг, якихось пригод... Але все ж дуже цікаво занурюватися "у душі" людей яких несподівано закривають у місті де розпочинається епідемія чуми. І це не covid від якого у нас тут одні впадають у паніку, а більшість просто байдужа... Це хвороба, яка косить на смерть більшість людей, що заразилися і своєю заразністю дуже небезпечна (дуже легка можливість її підхопити і тут не відбудешся миттям рук). Усі ці герої відчувають спочатку страх, потім свою приреченість, далі збайдужіння...далі нове осмислення свого життя. І взагалі дуже детально показано сам перебіг цієї "історичної епідемії" - як спочатку перші об'яви це дохлі щурі на вулицях... і т.д. Як поводяться усі люди, які вони бувають егоїстичні і лише зрідка співчутливі... А ще цікаво описаний світ який фактично зник - міста в Алжирі заселені французами із їх особливою ментальністю.
Так що я дуже хотів прочитати цю книгу в момент коли у нас вводили карантин. Було дуже актуально!
Так що всім раджу придбати!

Один із найвідоміших творів французького мислителя та письменника Альберта Камю "Чума" це доволі незвичайне чтиво. Ще недавно для кожного з нас твори про якісь епідемії і т.п. здавалися оповідями про якісь давно забуті часи, про середньовіччя із її мором "чорної смерті", або хоча б вигадками фантастів про віруси, що перетворюють всіх на зомбі... Але от ми і дочекалися такої миті, що можемо самі (і слава Богу в "лайт варіанті" відчути щось таке трішечки на собі).
Цей твір - це далеко не легка розповідь про пригоди чи щось веселе для розважального читання. Це твір про людські переживання, про їх страхи, про слабкі і деколи (хоча і рідше) сильні сторони людського духу, про їх егоїзм чи самопожертву, про нашу психологію. Чудовий екскурс в людський внутрішній світ. Ось і тут оповідається про місто на півночі Африки (але 100% європеїзоване, повнісіньке французів - були такі колись у Алжирі та Тунісі) закрите через вибух у ньому епідемії чуми. І тут читач опиняється серед жителів цього міста, яким загрожує ця страшна смертельна хвороба (справжній жах в порівнянні із коронавірусом) і побачите усі їх переживанні та боротьбу з цими обставинами.
Можливо для когось на час коронавірусу та карантину читання такої книги здасться лише поглибленням і так не легкої психологічної ситуації, але все ж це дуже вчасно. І добре дає зрозуміти усю вагомість ситуації і що ще могло б статися у гіршому варіанті.
Так що всім раджу придбати та прочитати!

Так, книга складна. І в плані читання і розуміння. І в контексті подій, які вона описує, читати її складно психологічно. Альбер Камю розповідає про епідемію чуми, яка несподівано накрила одне місто. І це вже саме собою страшно і жахливо. Зараз, в часи сучасної епідемії ковіду, багато хто згадав про цю книгу, адже, в якомусь сенсі, ми теж переживаємо щось подібне. Дякувати Богові, не настільки жахливе, але все ж. Але не варто забувати, що під чумою Альбер Камю розумів і дещо інше. В середині минулого століття в Європі чумою називали фашизм. Тому епідемія чуми у Камю - це ще й метафора до Другої Світової Війни. Мені здається, якою б не була страшною хвороба, а війна - це страшніше. Бо хвороба, в певному сенсі, це як стихійне лихо. Ніхто не винен у її поширенні, ніхто особисто не винен у смертях. А коли на війні одна людина цілеспрямовано вбиває іншу людину - це набагато гірше. Також хочу відмітити, наскільки тонко Камю передав психологічний стан людей, які живуть в закритому на карантин місті, коли навколо гуляє хвороба. Ця депресія, відчай, паніка. Ще це добра перевірка людей. Хто стане заробляти на чужому горі, а хто здатен співчувати, щиро допомагати, навіть жертвувати собою. Дуже раджу цю книгу. Хоч і написана вже досить давно, вона є досі дуже актуальною.

У «Чумі» Альбера Камю напружений сюжет, місцями лякаючий, але в той же час здається далеким, оскільки люди Орана відмовляються приймати реальність чуми і продовжують існувати в своїх власних світах. Дійсно, Камю використовує чуму для вирішення безлічі ідей і тим, про які я лише побіжно розглянув. Читаючи цей роман з точки зору етики глобальної охорони здоров'я, я розумію, що Камю майстерно передає дух солідарності і свободи або її відсутність.
Його сюжет набуває сенсу тільки при більш глибокому читанні, чого і слід було очікувати від Камю. На мій погляд, «Чуму» - необхідно прочитати людині, яка любить літературу, і, можливо, це навіть одна з його найкращих робіт.

Я не буду произносить слово на К. А хочу поговорить про состояние человека, который постоянно психологически подвергается напряжению из за эпидемии
⠀
В книге это чума. У нас - сами знаете что. Разницы по сути никакой. Дело в том, что во все времена эпидемии инфекционных заболеваний атаковали человечество. И медицина справлялась с ними одинаково. Изоляция, закрытые города, карантин.
⠀
Не знаем как лечить, дружно сидим и ждём вакцину, наблюдаем кому повезёт, кому нет.
⠀
Нет ничего нового в таком трагизме. Сотнями лет все ходит по кругу, повторяется. И каждый раз человек удивлён) «просто они забыли о скромности и полагали, что стихийные бедствия невозможны»
⠀
Другое дело, что именно мы сейчас живем в этих бесконечных карантинах, испытывая все сложности такой жизни. Одно дело знать, другое - прочувствовать.
⠀
Книга основана на событиях в чумном годе в Оране (Алжир) Рассказчик - доктор Риэ — человек очень прагматичный ( в этом герой мне близок), признаёт только факты. Помогает больным, исправно исполняет свой врачебный долг. Собственно этот процесс и есть сюжет.
⠀
Вокруг доктора много людей с другим мировоззрением, некоторые полагают, что чума это истинное зло, которое сопровождает человека неизменно от рождения. Некоторые считают это наказанием за что-то конкретное. Доктор же, в разговорах, не раз даёт понять, что его интересуют только факты и логика. Ну 100% мой герой.
⠀
Ну это же не спойлер, что инфекции приходят и уходят. Поэтому понятно, что чума в итоге отступает, в финале романа под радостные возгласы горожан, которые празднуют освобождение от страшной болезни, доктор Риэ думает о том, что эта радость временная, он сознаёт, что возможно, наступит день, когда на горе людям, чума разбудит крыс и пошлёт их умирать на улице счастливого города
Читать книгу нужно не из за финала, а именно прочувствовать саму конву текста.
⠀
Ну это же не может продлиться долго, слишком это глупо.

Именно потому что это так знакомо, книга мне очень понравилась)

Издание книги Альбер Камю "Чума" выполнено в хорошем переплёте, качественная печать и очень приятно брать в руки для чтения. Данная книга хорошо подойдет для подарка.
Это произведение, я первый раз прочел в школе и решил прочесть еще раз уже в зрелом возрасте. Книга Альбера Камю будет всегда актуальна. Понял что классику нужно читать и перечитывать.
Произведение "Чума" - это философская история о вере, любви и жажде жизни. В данной книги показано как люди жили во время эпидемии и как не встали на колени перед болезнью и начали бороться с помощью санитарных отрядов.
Я заметил что поведение людей во время эпидемии осталось неизменным. В критические моменты нужно сохранять спокойствие и не поддаваться панике, а главное объединяться вокруг беды.
Однозначно рекомендую к прочтению данное произведение.