Незважаючи на те, що з катастрофа на Чорнобильській атомній станції відбулась вже понад тридцять років тому, людству не слід забувати її уроки, для того, щоб подібні техногенні аварії не відбувалися в майбутньому. Книга "Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи" розповідає про долю чорнобильської атомної станції з моменту аварії 26 квітня 1986 року і до її остаточного закриття у 2000 році. Автор детально розповідає про версії, що спричинили одну з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Окрім того значну кількість інформації присвячено процесу евакуації населення з районів які були забруднені ядерними відходами, а також детальному аналіз процесу ліквідації наслідків аварії. Фактично процес ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції триває і в наш час, адже процес очищення території від радіації відбувається досить повільно. Треба зазначити, що завдяки міжнародній допомозі вдалося врешті збудувати новий об'єкт укриття над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної станції. Проте можна сміливо вважати, що зусиль держави недостатньо для остаточної ліквідації наслідків аварії, особливо коли мова йде про соціальну сферу. Книга висвітлює деякі маловідомі факти, що дають змогу краще оцінити масштаб катастрофи та розрахована на широке коло читачів.

Одне з найбільших моїх книжкових розчарувань цього року. Причому, навряд чи в цьому винен сам автор, якого я дуже люблю і який є для мене одним із найцікавіших істориків сучасності. Проблема цього видання в недбалому перекладі та редактурі, у вкрай поганому макеті (це стосується й іншої книги Сергія Плохія в цій серії "Загублене царство", однак там хоча б з перекладом було не так погано). Прикро, що така книга видана в Україні, фактично, на туалетному папері - дуже неякісному і дешевому. Не розумію, як можна видавати такі книги в стилістиці "туалетних видань", pulp-fiction, для одноразового читання і викидання в смітник або на макулатуру. Книга не варта своїх грошей. Було б краще видати її якісніше і зробити її трохи дорожчою, ніж видавати настільки погано, аби тільки видурити в довірливих читачів побільше грошей. Проблеми з редактурою книг Сергія Плохія були і в інших видавництв. Передусім - КСД і видання "По червоному сліду", яке настільки жахливе, що важко підібрати цензурні слова для того, щоб це описати. Проте в подальших виданнях - "Ялта" та особливо "Остання імперія" КСД вдалося "виправитись".

На превеликий жаль, мої очікування щодо цієї праці видатного історика не виправдались. В мене не було можливості читати цю книгу в оригіналі, в українському ж перекладі вона дуже погана якщо не сказати жахлива. По-перше: хочу поскаржитись на величезну кількість помилок, зроблених людиною, яка формувала текст (також в цьому провина редактора, який дуже погано виконав свій безпосередній обов‘язок). Це перша книга, в якої я бачив таку вражаючу кількість помилок. Враховуючи вартість, виникає відчуття, що це обман читачів, але мова не про це. По-друге: якщо видавництво створює цілу серію «Великий науковий проект», то воно, принаймні, повинно усвідомлювати всю складність цього. Необхідно консультуватись с фахівцями тієї галузі, до якої відноситься книга. В цьому виданні безліч технічних помилок, які нівелюють цінність цієї праці. Як висновок можу сказати, що це дуже неякісний продукт, який не вартий витрачених на нього коштів. Сором. На останок - папір, за таку вартість звичайний газетній папір. Не рекомендую!!!