Скільки насправді безглуздих звинувачень чуєш на адресу феміністичного руху, які не мають аж нічого спільного з реальністю, але люди продовжують торочити одне й те саме... Звичайно, важливо розуміти чому так стається, які механізми впливу при цьому використовують, що нам намагаються закласти в голову. Так, наприклад, далеко не кожен наважиться придбати(!), а до того ще й прочитати(!) цілу книжку(!) про фемінізм, коли є п'ятихвилинне відео якогось блогера, де він розбирає найбільш "трешові" прояви фемінізму, проте це потрібно зробити. Книжка у формі спокійної бесіди з читачем намагається розкласти основні поняття по поличках, з'ясувати основні проблеми та причини неправильного трактування тих чи інших дій з боку представниць чи представників жіночого руху. Такий темп насправді мені дуже імпонує, тобто автор не намагається будь-що вразити читача або ж викликати бурю емоцій, навпаки ти можеш полишити книжку на будь-якому моменті й повернутись до неї коли тобі завгодно, але все одно є відчуття наче автор терпляче чекав на тебе весь цей час. І саме це так чіпляє... Я розумію, що якщо в вашому оточенні є люди, які категорично не сприймають ваших поглядів, але яких ви хотіли б з ними хоча б трошки ближче познайомити, і при цьому ви знаєте, що книжку він/вона точно не прочитають, то це книжка для вас також! Ви просто побачите в ній як можна вести розмову й можливо наступна ваша стичка вже принесе трішки більше розуміння.

Мій фемінізм почався із Соломії Павличко. А після ознайомлення із працею Тамари Марценюк я зрозуміла, що це не так уже й мало. "Чому не варто боятися фемінізму" - коротко про головне. Ця книга - своєрідна хронологічна таблиця, які змушували нас писати у шкільні роки, бо окреслює основні віхи формування феміністичної думки. І це, безумовно, добре, адже базові відомості зібрані під однією палітуркою, але, на мою думку, ця книга більше прийдеться до смаку "новачкам". Гортаючи сторінки, я зрозуміла, що мені усього цього не вистачає. Просто перед тим я погортала Симону де Бовуар, а з новішого - Наомі Вулф. А ще Агеєву, Гундорову, Забужко та Зборовську (ці літературознавиці про фемінізм знають немало). Книгу Т. Марценюк можна похвалити за чудово структурований матеріал, неймовірні ілюстрації та оформлення, цікаві рекомендації до розділів, але це всього лише короткий екскурс в тему, за глибиною доведеться копати далі. Але все ж неможливо не радіти, що існують подібні видання: вони вносять ясність у хід речей. Це особливо важливо, коли бути феміністкою для багатьох означає бути чимось "зламаним", не таким. "Чому не варто боятися фемінізму" - це спокійна та виважена, сказати б, стильна відповідь на питання, які турбують багатьох, якщо не усіх.

Тамара Марценюк "Чому не варто боятися фемінізму" Цю книгу мені дала подруга і так дивно читати її, всю в закладках і помітках, і звертати увагу на те, що зачепило подругу і дивуватися, якщо я геть не розумію у тій цитаті її виключності чи ж радіти, коли повністю поділяю виділену думку. Та зараз про книгу. Вона крута! При повністю науковому викладі, написана легко й зрозуміло. Чудово структурована. Список літератури, запропоновані відео матеріали дають змогу перевірити чи ж доповнити інформацію. Виклад матеріалу, як на мене, максимально відсторонений. Зрозуміло, що авторка підтримує фемінізм як такий, але вона його точно не нав"язує. Хоча... Після цієї роботи у мене закралася думка, що усі жінки у тій чи іншій мірі феміністки. І надання цьому визначенню негативного забарвлення-це ніщо інше, як спроба применшити внесок чи значення жінок в історії, культурі, науці тощо. І як би кожна з представниць так званої "слабкої" половини людства не ставилася до цієї суспільно-політичної течії, але їхнє сьогоднішнє життя-це власне заслуга феміністок різних напрямків. Без них ми навіть і слова: "Мовчи, жінко, твій день 8 березня", не почули б. Раджу! І дякую!!!