Джо Студвелл рассказывает нам, как азиатскио чудо стало возможным: трехэтапный рецепт земельной реформы, ориентированная на экспорт промышленная политика и финансовые репрессии. Следуя этой формуле, Япония, Южная Корея, Тайвань и (совсем недавно) материковый Китай разбогатели. игнорируя это, Малайзия, Таиланд, Индонезия и Филиппины отстали. «Ни одна правящая элита в Азии», заявляет автор, «не может придумать столько способов избежать проведения настоящей земельной реформы, сколько филиппинская». В идиоме Стадвелла оффшорные финансовые центры, такие как Гонконг и Сингапур, «паразитируют»; Малайзия, которая без особого энтузиазма пыталась осуществить индустриализацию, сравнивается со студентом, «который учился в школе и колледже в течение двадцати лет, но не уделил достаточного внимания». Исходя из научных кругов, этот вид резкости освежает - ни один из этих «с другой стороны, незначительно значимые коэффициенты оцениваются в третьей и пятой спецификациях». Конечно, по многим из этих пунктов Студвелл ошибается, но все же книга достойна внимания.

У книзі автор здійснив велике аналітичне дослідження становлення країні північно-східної та південно-східної Азії після другої світової війни. Основна увага зосереджена на таких країнах як Японія, Південна Корея, Тайвань, Філіппіни, Малайзія, Індонезія та Китай. Автор переконує, що три складові успішного розвитку економіки країн, що розвиваються. До цих складових належать: вдала земельна реформа у сільському господарстві, вдала реформа виробництва, вдалий розподіл фінансового сектору державою. Оскільки після другої світової війни країни Азії після гегемонії Імперської Японії лежали у руїнах, то було дуже важливо знайти швидкі шлях до відновлення економіки регіону. Першою складовою було досягти ефективного використання землі. Слід зазначити, що великі землевласники в Азії неефективно обробляли і на жаль у деяких країнах, наприклад як Філіппіни, і зараз так роблять. Тому уряди деяких країн східної Азії перейшли до родинного господарства, що в результаті земля була повернена тим, хто їх обробляє, тобто селянам. Ефективність врожаю відразу збільшилося у тих країнах, де була проведене реформа, що полягала у переході до землевласників сімейного типу, коли землю надавали родинам і вони працювали самі на себе, тому це робили ефективніше. Це дуже важлива складова, щоб на початкових етапах країна залучила найвидніші версти населення до накопичення початкового капіталу, а не залишила їх на узбіччі. Після накопичення капіталу дуже важливу роль відігравало створення власного виробництва у наукоємних галузях і створення потужних виробництв, але важливим було те, що ці товари були конкурентними не тільки на внутрішньому ринку, але і на зовнішньому у рамках ринкової економіки. І ти країни які проваджували у своїй країні експортну дисципліну, там вдалося виробництва бути конкурентними на світовому рівні. У результаті з'явилися успішні виробництва та транснаціональні корпорації, відомі на весь світ. Жорстка вільна ринкова конкуренція породжує якісний товар, але під час проведення цієї реформи дуже важливо щоб державні менеджери правильно розподіляли фінансові ресурси та стимулювали виробників інвестувати у виробництво а не у менш затратні галузі такі, як будівництво чи гра на біржі з цінними паперами. Автор також показує Китайську економіку, яка виділяється окремо у Азійському регіоні. Економіка Китаю дуже великими темпами зросла за останні три десятирічча, але має певні обмеження через втручання держави у вільний ринок за рахунок великих державних компаній, що створюють виробництва. Автор висловлює думку, що ймовірніше економіка Китаю припинить свій руки у зростанні, оскільки у Китаї надо силий вплив комуністичної партії, які дуже часто своїм втручанням перешкоджає розвитку вільного конкуренства серед приватних виробників і не дає їм підтримки. Було б непогано в цій книжці також розглянути економіку В'єтнаму, Бірми, Камбоджі та Індії і дослідити що у них відбувалося

Завжди цікавився історією успіху "Далекосхідних тигрів". Дана книга найкраща оповідь про те, як "робити можна і треба" і як "робити не можна і не треба". Легко проводяться паралелі з нинішньою ситуацією в Україні - в першу чергу, що стосується землі. В усіх успішних країнах даної книги все почалося із села, а сама земля, точніше ринок землі, були невід'ємною частиною реформаторської політики. Кейси успішних і неуспішних чітко визначають, де зараз ми і що робимо не так. Приємно було дізнатись про Вольфа Ладежінського, вихідця з України, який був один провідників аграрної реформи в післявоєнних Японії і Тайвані. Другий момент, стосується економіки загалом і в промисловості окремо. Основний ключ до успіху - якщо ти продаєш за кордон готові технологічні товари, а не сировину, і маєш там успіх, то отримаєш допомогу і підтримку. Якщо ти орієнтуєшся лише на внутрішній ринок - ставай частиною успішнішої компанії і вже, працюючи на успішну, продавай за кордон. Особливо це дисонує з українськими реаліями, де за кордон йде або аграрна сировина або корисні копалини. Часто доводиться чути, що треба виростити нове покоління, яке знатиме як працювати і приведе усіх в світле майбутнє. Це, м'яко кажучи, утопічна ідея, але якби щось подібне було б на рівні програми, то ця книга була би одна з перших на читання з подальшим щорічним повтором. Відкриває очі на багато речей і доступно пояснює як працює справді успішна економіка. Однозначний "must read". Якщо брати сам переклад, зачепила смислова помилка в першій половині книги про Данію і її колонію Індонезію. Мабуть перекладач "Dutch" сприйняв за "данський", хоча насправді це "голландський". В другій половині книги Нідерланди на своєму місці. Як на таке видання помилок забагато. Але це дрібниці і задоволення від книги не псують.