Чоловік з моїм іменем
Паперова книга | Код товару 923862
Yakaboo 4.2/5
Автор
Іван Байдак
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
144
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку Чоловік з моїм іменем

Родвелл Вільямс, інтроверт і книголюб, у букіністичній крамниці натрапляє на таємничі рукописи. І його життя переплітається із цією знахідкою. Він ітиме шляхами таємничого автора й водночас розплутуватиме плетиво свого минулого. Достоту він знає одне: ми всі змінюємося та з часом стаємо настільки іншими, що, якби зустрілися із собою колишніми, то навряд порозумілися б чи заговорили… «Чоловік з моїм іменем» захоплює можливістю ввійти у світ самопізнання, світ, де перетинаються минуле і майбутнє, а найкраща подорож починається, щойно дістаєш шанс повернутися на початок шляху.

Характеристики
Автор
Іван Байдак
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
144
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Рецензії
  •  
    Книга з запахом лаванди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Рецензія на книгу з'явилася задовго після прочитання, емоції втихли, відсіялось зайве і лишився тільки спогад. "Чоловік з моїм іменем" - це книга про життя, про кожного, хто пам'ятає себе іншим, про світ, в якому живе молодість під пильним поглядом майбутнього. Романтичні спогади змішані з прагматизмом та іронією, старече бурчання з пригодами молодості. Тут ви не знайдете еротики фізичної, проте зустрінете почуття. Книга перенесе вас в Америку, де мешкає ліричний герой, по атмосфері у Францію або ваш улюблений, добре знайомий райончик. Ви гарантовано вирвете зі слів щось своє: місце, спогад, думки - і ви будете втішені.
    Стиль автора перегукується з стилем Маркеса, книга схожа на "Записник з моїми сумними курвами", хоч герої відрізняються одне від одного, проте їх єднають спогади. Книга меланхолійна, спокійна і підійде романтикам, для читання в затишних кав'ярнях з гарним видом, людям, котрі загорнуті в теплі пледи і надію. Особиста порада, не читайте книгу поспіхом, зупиніться на розділі, віддихайтесь і повертайтеся з новими думками, з новими "Я".
  •  
    Чоловік з моїм іменем 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Родвелл Вільямс – доволі інтровертний чоловік поважного віку, який щойно продав будинок своїх батьків і вирішив ніколи туди більше не повертатися – ним керує бажання позбутися цих спогадів і власне розділу свого життя. Він полюбляє водити машину, слухати сучасний блюз та зрідка читати; а також проводить багато часу на самоті.
    Родвелл розкриває таємниці, пояснює власні думки та вчинки. Читає він свої нотатники, в яких замолоду частково описував випадкові події з його життя. Він живе звичайним життям інтроверта, якому доводиться підтримувати свою соціалізацію заводячи нові знайомства, спілкується з людьми радше заради поваги та власної вигоди, навчається, і розважається тим, що у своєму портовому містечку дає туристам координати більш красивих місць для відвідування, аніж тих, які були обрані людьми спочатку. Працює у букіністичній крамниці, де на складі знаходить рукописи невідомого письменника з Бразилії, що мігрував до Америки. В подальшому Родвелл вирішить розгадати таємницю невідомого автора та зрозуміти його, проживши удаваним життям й почуттями іншої людини. Як результат, сам невідомий автор і рукописи матимуть великий вплив на життя головного героя
    Мої враження під час прочитання цієї повісті були доволі неоднозначними. Вони варіювалися як від захоплення, так і до набридання. Можу виділити два основні моменти, на які слід звернути увагу. По-перше, мені дуже сподобалися деякі окремі думки автора, вони наче хочуть пояснити психологію людини, якими ми є насправді, як сильно ми змінюємося і що відбувається з нашою свідомістю протягом життя. В деякому сенсі, ці думки частково є філософськими: над ними можна довго роздумувати, їх можна без кінця обговорювати, але так і не дати конкретної відповіді.
    По-друге, мені не сподобалась техніка написання повісті. Автор наче сам губиться у тексті і намагається скласти все до купи, але у нього не завжди це виходить, цим самим він заплутує й читача.
Купити - Чоловік з моїм іменем
Чоловік з моїм іменем
105 грн
Є в наявності
 

Рецензії Чоловік з моїм іменем

4.2/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Книга з запахом лаванди 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Рецензія на книгу з'явилася задовго після прочитання, емоції втихли, відсіялось зайве і лишився тільки спогад. "Чоловік з моїм іменем" - це книга про життя, про кожного, хто пам'ятає себе іншим, про світ, в якому живе молодість під пильним поглядом майбутнього. Романтичні спогади змішані з прагматизмом та іронією, старече бурчання з пригодами молодості. Тут ви не знайдете еротики фізичної, проте зустрінете почуття. Книга перенесе вас в Америку, де мешкає ліричний герой, по атмосфері у Францію або ваш улюблений, добре знайомий райончик. Ви гарантовано вирвете зі слів щось своє: місце, спогад, думки - і ви будете втішені.
    Стиль автора перегукується з стилем Маркеса, книга схожа на "Записник з моїми сумними курвами", хоч герої відрізняються одне від одного, проте їх єднають спогади. Книга меланхолійна, спокійна і підійде романтикам, для читання в затишних кав'ярнях з гарним видом, людям, котрі загорнуті в теплі пледи і надію. Особиста порада, не читайте книгу поспіхом, зупиніться на розділі, віддихайтесь і повертайтеся з новими думками, з новими "Я".
  •  
    Чоловік з моїм іменем 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Родвелл Вільямс – доволі інтровертний чоловік поважного віку, який щойно продав будинок своїх батьків і вирішив ніколи туди більше не повертатися – ним керує бажання позбутися цих спогадів і власне розділу свого життя. Він полюбляє водити машину, слухати сучасний блюз та зрідка читати; а також проводить багато часу на самоті.
    Родвелл розкриває таємниці, пояснює власні думки та вчинки. Читає він свої нотатники, в яких замолоду частково описував випадкові події з його життя. Він живе звичайним життям інтроверта, якому доводиться підтримувати свою соціалізацію заводячи нові знайомства, спілкується з людьми радше заради поваги та власної вигоди, навчається, і розважається тим, що у своєму портовому містечку дає туристам координати більш красивих місць для відвідування, аніж тих, які були обрані людьми спочатку. Працює у букіністичній крамниці, де на складі знаходить рукописи невідомого письменника з Бразилії, що мігрував до Америки. В подальшому Родвелл вирішить розгадати таємницю невідомого автора та зрозуміти його, проживши удаваним життям й почуттями іншої людини. Як результат, сам невідомий автор і рукописи матимуть великий вплив на життя головного героя
    Мої враження під час прочитання цієї повісті були доволі неоднозначними. Вони варіювалися як від захоплення, так і до набридання. Можу виділити два основні моменти, на які слід звернути увагу. По-перше, мені дуже сподобалися деякі окремі думки автора, вони наче хочуть пояснити психологію людини, якими ми є насправді, як сильно ми змінюємося і що відбувається з нашою свідомістю протягом життя. В деякому сенсі, ці думки частково є філософськими: над ними можна довго роздумувати, їх можна без кінця обговорювати, але так і не дати конкретної відповіді.
    По-друге, мені не сподобалась техніка написання повісті. Автор наче сам губиться у тексті і намагається скласти все до купи, але у нього не завжди це виходить, цим самим він заплутує й читача.
  •  
    А яка вона на дотик! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книгу Івана Байдака «Чоловік з моїм іменем» я прочитала на одному диханні за кілька годин. Якби не знала уже деяких деталей, які почула під час презентації книги, з анотації та відгуків у інтернеті, то розуміння тексту та усвідомлення підтексту давалися б значно важче. Тут цікава композиція. Вона, як на мене, трохи ускладнює сприйняття написаного, але водночас інтригує та затягує у процес читання. Згадую слова автора, який зазначив під час зустрічі, що пише з надією колись сюжет екранізувати, тому намагається писати в наближеному до сценарію стилі, і це пояснює багато моментів.

    Книга написана про одного персонажа – головного героя Родвелла Вільямса. Він змальований у різні періоди свого життя, у стосунках з багатьма людьми і майже щоразу в новому місці, тому часом може здатися, що ця історія все ж не про одного чоловіка, а як мінімум про трьох.

    Родвелл протягом усієї книги читає, аналізує, відтворює події, зазначені у знайденому ним рукописі. Коли він шукає автора написаного, то ця історія стає схожою на детектив. Його роздуми над прочитаним настільки майстерно описані Іваном Байдаком, що, здається, це він аналізує свою повість «Чоловік з моїм іменем», а не Родвелл Вільямс свій рукопис. У ті миті, де йдуть ліричні відступи про читання, книги, про те, як краще писати, то у мене виникало відчуття, що перечитую якусь критичну працю. Відразу згадувались тоді такі університетські курси, як «Критика» й «Теорія літератури та основи естетики».

    Загалом під час читання повісті мені здавалося, що переглядаю якийсь давній фільм. В уяві час від часу виринали картинки з екранізацій за романом англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» та повісті Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів». Якщо асоціації з другим у мене виникали тому, що я уявляла собі Родвелла, який живе в ті часи (хоча чимало деталей вказують на те, що це не так), то, до чого тут перший фільм, сказати не можу. Я була здивована і навіть трохи розчарована, коли прочитала опис будинку головного героя. Його я уявляла зовсім інакшим. Але ж хто казав, що він має бути саме таким?

    У книзі Івана Байдака ми знаходимо згадки про різні прийоми з психології, про контроль і дисципліну, про значення руху в житті, про літературні вечори і написання дисертації, про сімейний статус, байдужість тощо. Частина книги під номером 5.7, на мій погляд, є тут зайвою.

    Коли останню сторінку перегорнуто, то складається враження, що книга все ж не закінчена, що зараз розгорнеш, а там є ще сторінки, які чомусь не були поміченими спочатку, однак розумієш, що в цій історії стоїть крапка. Це саме та книга, після прочитання якої залишається приємний післясмак та навіть осад у душі. Вона тебе не відпускає і змушує повертатися знову і знову, але відкрити її ти не маєш сили, бо розумієш, що для повторного прочитання та осмислення має пройти час. Багато питань для мене тут залишились відкритими, що дає ще один поштовх повернутися до неї за кілька років уже з новим багажем знань та набутим досвідом.

    Наостанок ще хочу зауважити, що повість Івана Байдака є дуже реалістичною, та, як мені здалося, сумною й дещо песимістичною, бо в ній йдеться про минулість життя, про те, як ми змінюємося і втрачаємо себе до невпізнанності, а є люди, які пам’ятають нас двадцятирічної давності, і вважають, що ми такі ж. Насправді нас тих уже нема. Ми стаємо абсолютно іншими. І все колись має свій кінець.

    З нетерпінням чекатиму на нові творчі перлини молодого, амбіційного та перспективного письменника.
  •  
    Погляд на себе збоку 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Дивна річ - спогади. Події, які пригадую, здається наче не з мого життя, хоча я точно пам'ятаю, що вони відбувалися саме зі мною".

    Його звати Родвелл Вільямс. Йому 65 років. Він продав батьківський будинок та не може жити без підтримки й нагляду лікарів. Все, що у нього залишилось - нотатники з минулого життя.
    Тож книга складена з окремих епізодів, у яких Родвелл ніби бачить себе зі сторони і веде мову від третьої особи.
    "Згодом ти усвідомив, що проживаєш декілька життів і попередні можна було б приховати, якби не спогади чи матеріальні докази."
    Робота у книгарні, навчання, одруження, викладання та, зрештою, самотність.
    У молодості ми керуємося інтересом незвіданого, у зрілості - відштовхуємося від досвіду прожитого.

    Невелика за об'ємом книга, яка містить філософські думки та спонукає до роздумів.
  •  
    Мінливий світ
    Книга сучасного українського письменника Івана Байдака надрукована з оригінальною палітуркою, з вибірковим ламінуванням, яка відсвічує на сонці яскравими скельцями-краплинками. У цій книзі автор заглиблюється у думки та спогади свого головного героя, у його внутрішнє я, його спогади. Зокрема Родверд постійно аналізує своє минуле та себе і свою поведінку у цьому минулому. Таким чином автор намагається показати читачеві прописну істину, що люди змінюються протягом свого життя, і багато з цих змін не залежить від волі людини, як то зміни у зовнішності чи вподобаннях. Єдине, що залишається з людиною постійно це її власне ім’я.
    Життя закинуло Родверда у психлікарню, і він ділиться з нами своїм минулим життям, проте робить він це таким чином ніби розповідає не про себе, а зовсім про іншу людину. Внутрішній стан та думки головного героя досить цікаво прописані, і ці міркування набагато цікавіші ніж сам сюжет книги.
    Цікавою є ідея автора щодо спроб поспілкуватися з собою колишнім, хоча це й неможливо в реальності.
  •  
    Цього разу любові не сталось
    Є письменники, виходу творів яких ти чекаєш через захопливий сюжет чи персонажів, які полюбилися. У випадку з Байдаком у мене все трохи по-іншому. Бо перш за все для мене його твори це не сюжет, а - колодязь неймовірно глибоких думок. Його книги можна розібрати на цитати. Я обожнюю це. Для мене навіть якщо книга дуже крута, але я в ній не змогла виділити жодної цитати - це вже не є суперкнига. А от у Байдака - навпаки. Цитат багато, а сюжету як такого ні. Ну або я ще не доросла до нього.

    Попередні його книги мені сподобались. А ця... ця якась інша. Бо не викликала у мене ніяких відчуттів. Взагалі.... Історія Роджера мене не зацікавила, все було прісно... Єдине, що запам'яталось - це цитата. "Ми всі змінюємося та стаємо настільки іншими людьми, що, якби сіли напроти нас колишніх, то навряд порозумілися б". Адже так і є. Може, не так гіперболізовано, але ж життєво.
    І ще одна лінія, яка зацікавила - це рукописи. Їх опис. Хотіла б я їх прочитати в реальному житті... Добре, що Роджер знайшов свого автора.
  •  
    Книга-заспокійливе
    Саме така асоціація виникла у мене під час прочитання. Бо ця історія стала моєю тихою гаванню між чудовими але емоційно-виснажливими книжковими подорожами.

    Це не зовсім схоже на ту художню літературу, до якої ми звикли. Це ніби потік свідомості, неперервний плин думок, коли одна непомітно переходить в іншу. А сам стиль письма заколисує і слугує міцним кораблем в цьому неспішному океані тексту.

    Ми зустрічаємо Родвела (головного героя) уже в солідному віці. Він багато чого пережив та побачив, але зараз, дивлячись на колишнього себе, не може впізнати того ексцентричного юнака. В поміч приходять 17 нотатників, але навіть почерк за роки змінився до невпізнаваності.

    Найприємнішими епізодами за все його життя виявляються моменти, пов'язані не з людьми, а з книгами. Спершу він працював у книгарні, де знайшов рукописи, які ніхто так і не видав. А потім були його бездумні пошуки автора цих рукописів, до яких він повертався не один рік.

    Уся ця книжкова атмосфера, аналізи тексту, історії, думки про книги та їх авторів, пошуки письменників -то справжній рай для книголюбів.

    Якщо вам треба емоційно відпочити, або просто трохи покопирсатися в собі, розкласти думки по полицям - ця книга може стати вашим помічником у цій нелегкій справі.
  •  
    Чоловік
    Родвелл - звичайний собі чоловік. Уже в літах, але самотній, на щастя чи на біду. Починає він свою розповідь з продажу батьківського будинку, і спогади приводять до дитинства, а потім юності. Все, як в усіх, але дещо вирізняло чоловіка з маси - любов до книг та самотності. Так, повільно історія нас приводить до знахідки, яка упродовж життя поставила вагому печатку таємничості, що не давала спокою.

    Так хочеться багато сказати про книгу, що просто бракує слів. Тому, розкладу все по поличках.

    Мова книги. Вона була схожа на пісню. Читалося легко, м'яко. Дуже красиві речення, відчувається, що автор філолог, або багато навчався письму.

    Правдивість. Хоча герой - літній чоловік, але коли читаєш його відчуття, то ловиш себе на думці "це ж про мене!"

    Перехід від теми до теми є таким плавним, що просто не бачиш границі. Враховуючи те, що абзаців багато, а розділи маленькі.

    Спочатку мені здавалося, що тема написання книг, розбору текстів, побудову речень і т.д мені буде не цікаво читати. Проте потім все вилилося в основну думку твору і друга частина захопила з головою. Можливо ще і тому, що вона була міні-детективною історією.

    Якщо підсумувати все, то я скажу, що це книга про людину, заховану в середину себе. Для якої зовнішній світ не такий вагомий, як думки та події, що лежать на папері. Про самотність людської натури, плинність часу та втрачених надій. Суміш кардинально різних речей, поєднанням непоєднуваного. В той де час після неї залишається спокій, відчуття вдоволення і завершеності.


  •  
    Пошуки себе
    Для мене ця книга виявилася дуже "смачною". В тому сенсі, що хотілося її смакувати. Ця неспішна розповідь, мелодійна мова та рядки, що хотілося розібрати на цитати.
    Родвелл - немолодий чоловік, інтроверт та книголюб. Він згадує своє минуле і ділиться своїми спогадами з нами.
    Його життя не було якимось дуже цікавим і особливим. Все, як у всіх. Він ріс, сперечався з батьками, помилявся, працював, щось втрачав, щось знаходив, закохувався й розчаровувався.
    Є тут і майже детективна лінія.
    А ще - книги, багато книг. О, як же мені подобається читати про книголюбів!
    Але, найголовніше, ця книга - про пошук себе. Про те, що всі ми різні і відрізняємося не тільки один від одного, але й у кожний етап свого життя ми різні.
    Копання в минулому, спогади, роздуми та рукописи невідомого автора дають змогу Родвеллу зрозуміти, хто він такий та куди рухатися далі.
    Раджу!
  •  
    Ну, таке...
    Записувати спогади, для того щоб ніколи їх не забути?
    Ні, навряд, це якось химерно...
    Найголовніше все одно нікуди не подінеться.

    Проте, Родвелл Вільямс має іншу думку. Літній чоловік читає власні записи, намагаючись зрозуміти чоловіків з його іменем...

    Я не зовсім зрозуміла цю історію. Можливо, я просто ще замолода чи надто дурна для неї.

    Спочатку мені сподобався насичений цитатами стиль , але я швидко від нього втомилася.

    На мою думку, це просто книга спогадів, розділених на декілька етапів. Можливо, чоловікові було соромно за минулі вчинки, тому він не вважає молодих версій себе - собою. Просто Родвелли, але не він.

    Чомусь молодші версії здавались мені кращими, бо не настільки байдужими. Я навіть впізнавала в них саму себе. А далі - було нудно і теж байдуже, але вже мені.

    Трохи зацікавила історія з пошуками автора рукописа. Проте кінцівку цього пошуку я не зрозуміла.

    Книга закінчується на оптимістичній ноті. Проте, мої враження від неї найлегше охарактеризувати як "ніякі"(
 
Характеристики Чоловік з моїм іменем
Автор
Іван Байдак
Видавництво
Vivat
Серія книг
Художня література
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
144
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-942-044-2
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література