Книга Чесно про (не)чесність

Дуже з пересторогою ставлюсь до науково-популярних книг з психології, адже є велика можливість натикнутись на суб’єктивну думку автора, що висловлено наче святу істину. До того ж у західних нон-фікшн книгах буває забагато «води» з абстрактними роздумами, прикладами з життя або й повторенням тих самих думок іншими словами. На превелику мою радість, перелічених недоліків ця книга не має!

Типова будова розділу:
1. Автор висунув гіпотезу.
2. Автор розробив експеримент, що підтвердить або спростує гіпотезу.
3. Автор провів експеримент.
4. Автор розказав про результати експерименту.
Інформацію викладено за темами, чітко, лаконічно! Історії з життя і приклади випадків, які сталися з друзями, теж є, але вони слугують підводками до теми або виразними ілюстраціями – у жодному разі не замінником більш об’єктивної інформації.

Єдиний «побічний ефект» від книги: тепер, коли я знаю, що за певних обставин люди схильні до нечесності, а потім сама ж опиняюсь в схожих обставинах і хочу вчинити нечесно, у мене наче є виправдання для таких вчинків. Важко стриматись, щоб подумки собі не сказати: «Експериментально доведено, що в цій ситуації більшість обманює, тож у моєму власному обмані нема нічого неприродного».

Про оформлення видання. Приємний великий шрифт із засічками, жовтуватий папір – читати класно. Зауваження до зв’язку тексту і зображень: часом автор згадує якісь кольорові позначки на ілюстраціях, але у нашому виданні друк чорно-білий – виходять незістиковки.
Також зважайте, що обкладинка тверда, але її верхній шар наче паперовий. Тож навіть якщо читати книгу дуже акуратно, кутики обкладинки затруться до білого.

"Усі брешуть", - сказав доктор Хаус, а ізраїльсько-американський професор поведінкової економіки Ден Аріелі вирішив перевірити це твердження на практиці. Результатом багатьох цікавих експериментів стала книга "Чесно про (не)чесність".
Раніше вважалося, що під час ухвалення рішень люди аналізують вигоди та ризики. Проте дослідник переконливо доводить, ща загалом людям невластиво замислюватися про довгострокові наслідки власних вчинків, тобто ми всі передбачувано ірраціональні. Натомість у більшості випадків людьми керують два протилежні мотиви - бажання наживи, тобто передусім фінансового прибутку, та водночас бажання залишатися у власних очах хорошою, а головне чесною людиною. Щоб якось узгодити їх між собою, люди навчилися виправдовувати власні вчинки.
Цікаво, що за підсумками експериментів автора творчі люди виявилися більш схильними до обману. Також відсутність безпосереднього контакту з грішми змушували учасників дослідження частіше обманювати. Здається, цей аспект може слугувати одним із пояснень, чому зі зростанням безготівкового суспільства почастішали випадки фінансового шахрайства.
Загалом "Чесно про (не)чесність" - надзвичайно корисна книга, яка допомагає трохи краще пізнати самого себе.

Очень забавная и интереснейшая книга о человеческом вранье, написанная ученым-психологом, поэтому все идеи здесь проходят экспериментальную проверку и имеют научное подтверждение. И хотя мне некоторые моменты показали слишком затянутыми (например, крайне подробное описание всех деталей проведенных экспериментов), выводы, к которым приходит автор и его умозаключения впечатляют. Выделю несколько интереснейших моментов. Автор на основе практических исследований приходит к выводу, что человек, носящий вещи-подделки или скачивающий пиратскую версию музыки или фильмов, больше склонен ко лжи. Также автор доказывает, что даже пожилые и уважаемые пенсионеры-волонтеры при отсутствии отчетности будут регулярно брать из общей кассы небольшие суммы денег, не считая это зазорным. И еще меня очень впечатлили результаты исследования о том, что перед сессией или сдачей важного задания у студентов массово умирают бабушки (от 10 до 19 раз чаще, чем в другие дни, в зависимости от значимости контроля), а в группах с низким уровнем знаний этот феномен происходит в 50 раз чаще.
Книга увлекательна, с необычной темой и интересными выводами.

Дуже захоплива і кумедна книга про людські взаємини і брехню. Вона написана вченим-психологом, університетським викладачем, а отже – всі ідеї і припущення, які висував автор, пройшли ретельну експериментальну перевірку й отримали наукове підтвердження. Певні речі у книзі (зокрема, дуже докладний опис усіх найменших і не завжди суттєвих подробиць проведених експериментів) здалися мені надто затягнутими, однак висновки, до яких приходить автор, і його умовиводи неймовірно вражають.
Розкрию кілька цікавих моментів.
1. Базуючись на результатах практичних досліджень, автор приходить до висновку про те, що людина, яка вдягає речі-підробки або користується піратською версією фільмів або музики, більш схильна до нечесності.
2. На конкретних прикладах і реальних ситуаціях автор доводить, що навіть шановні люди похилого віку, пенсіонери-волонтери за відсутності нагляду і фінансової звітності будуть регулярно брати із загальної каси невеликі суми грошей, не вважаючи це непристойним.
3. Перед здачею важливого завдання або сесією у студентів масово починають помирати бабусі: «Бабусі в 10 разів частіше вмирають перед проміжними іспитами та в 19 разів частіше – перед підсумковими іспитами. …студенти з низькими оцінками в 50 разів частіше втрачають бабусь порівняно зі студентами з кращою успішністю».
4. Із часом брехуни самі починають вірити у власну брехню, тому брехати стає легше.
5. Люди із високим рівнем творчості більш схильні до нечесності.
Дуже сподобався випадок про те, як декан одного з американських університетів, як з’ясувалося роки потому, брехала щодо її освіти та дипломів. Виходить, людина роками пропрацювала на керівній посаді, не маючи для цього ані освіти, ані необхідної кваліфікації.
Книга цікава, незвичайна тема і вражаючі висновки.