Книга Червоні хащі

7 Відгуків

Книга Червоні хащі

7 Відгуків
Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання
Категорія

«Червоні Хащі» — книжка про те, як віднайти загублений або забутий чи вичерпаний роками сенс життя. Це історія мешканців будинку для людей похилого віку, який стоїть посеред лісу біля Черкас. Богдан Васильович Ковтун, колишній шкільний вчитель, приїжджає туди доживати віку. І раптом починає проживати нове, не зовсім зрозуміле йому життя. Там він зустрічає Йосипа Старенького, Журбу, Рибу та найкращого в світі пса. А ще стає свідком та учасником інтриг, дружби та ворожнечі, хитромудрих витівок, пустотливих радощів, зворушливого самозречення, подвигів та щемливої людяності, якої то бракує, то раптом стає несподівано багато.

Це історія сусідства, співжиття та порозуміння попри розбіжності в біографіях. Неважливо, якою мовою ти говориш, які історії мав раніше, де народився, вчився та чи читав класику. Головне, щоб уболівав за наших.

Продавець товару
Код товару
933205
Характеристики
Автор
Тип обкладинки
Тверда
Мова
Українська
Доставка та оплата
Вказати місто доставки Щоб бачити точні умови доставки
Опис книги

«Червоні Хащі» — книжка про те, як віднайти загублений або забутий чи вичерпаний роками сенс життя. Це історія мешканців будинку для людей похилого віку, який стоїть посеред лісу біля Черкас. Богдан Васильович Ковтун, колишній шкільний вчитель, приїжджає туди доживати віку. І раптом починає проживати нове, не зовсім зрозуміле йому життя. Там він зустрічає Йосипа Старенького, Журбу, Рибу та найкращого в світі пса. А ще стає свідком та учасником інтриг, дружби та ворожнечі, хитромудрих витівок, пустотливих радощів, зворушливого самозречення, подвигів та щемливої людяності, якої то бракує, то раптом стає несподівано багато.

Це історія сусідства, співжиття та порозуміння попри розбіжності в біографіях. Неважливо, якою мовою ти говориш, які історії мав раніше, де народився, вчився та чи читав класику. Головне, щоб уболівав за наших.

Відгуки
7 Відгуків
Зоряна Троян
24 січня 2020 р
5 балів
Книга, яка вас зачарує))
ФОЗЗІ «ЧЕРВОНІ ХАЩІ» Давненько не потрапляла мені до рук така щира та добродушна книга як ця. Я дуже люблю читати в поїзді. Мені це завжди приносить безмежне задоволення. Саме тому коли перед неочікуваною поїздкою поїздом я зрозуміла, що не маю що читати, негайно вирушила це виправляти. Коли побачила в книгарні цю книгу згадала, що зовсім недавно бачила відгук про неї у цій же групі, тому без особливих вагань купила її. І не пожаліла. Напевне пожаліли виключно мої сусіди по вагону, тому що я всю дорогу сміялася як не особливо адекватна людина сама до себе. Книга мене вразила, здивувала, покорила. Заставила багато чого переосмислити та над чим задуматись. Ця розповідь просто чудова. Якщо поверхнево дивитися то бачимо такий собі простесенький сюжет, будинок престарілих, що з них взяти. Але…але які ці пожильці Червоних хащів: колоритні, харизматичні, з відмінним почуттям гумору та кожен із своєю історією. Ну а Йосип – це просто любов))) Здається простенькі історії: життя людей похилого віку, яких із тих чи інших обставин не мають де доживати віку, що може бути тут цікавого. Проте ні. Вони живуть, радіють, сваряться, мріють, симпатизують один одному, ведуть таємні розслідування, одним словом ведуть повноцінне життя, яке в додаток приправлене чудовим гумором головного забіяки цього будинку Йосипа. Одним словом, вони там живуть, а не просто доживають. Протягом усієї книги як ловила себе на думці, як часто ми не до оцінюємо потреби та бажання людей похилого віку. Помилково вважаючи, що їм особливо вже нічого не цікаво і не потрібно. Можна сказати – списуємо їх завчасно. Проте кожна із сторінок даної книги демонструє протилежні речі та дає поживу для роздумів. Книга настільки сильна та глибока, що тільки встигай її сповна осягнути. Я заворожена, вона мене розчулила до глибини душі. Дуже світла та чудова книга. Автору - сильно, це дуже сильно. Однозначно рекомендую.
Валерія Петрова
4 січня 2020 р
5 балів
"Він нам спокійно жити не давав, а ми й не хотіли"...
У той день, коли я перегорнула останню сторінку книги, побачила у стрічці таку новину: «Двое пенсионеров сбежали на рок-фестиваль из дома престарелых в Германии». Я їм позаздрила – якби наші герої були у німецькому притулку для літніх людей, вони б, мабуть, склали їм компанію. Розповідь у книзі ведеться від особи головного героя – Богдана Васильовича Ковтуна, шкільного вчителя на пенсії. Після смерті дружини він продає свій дім, та їде доживати у невеликий будинок престарілих у селищі Червоні Хащі на Черкащині, розташований у приміщенні, де раніше був піонерський табір. Там його селять до палати, де крім нього живуть троє – дуже літній чоловік з багатогранним минулим Григорій Журба, ще не старий інвалід Карасьов, та найяскравіша особистість у романі – маленький жвавий Йосип Старенький, він же Валера. Вони дуже різні, але вимушені якось порозумітися, позаяк решту життя доведеться провести у цьому колективі. Згодом виявляється, що місцеві мешканці, попри свою неміч, ще ті витівники – і життя не таке вже одноманітне, як можна подумати, і є навіть мета, висока ціль, заради якої треба пережити зиму, а потім весну, а потім ще і ще… Але трапляється трагедія. І саме тоді, коли, здавалося, вже гірше не може бути, «хлопці» (а наприкінці книги їх вже неможливо сприймати по-іншому), роблять таке, чого, мабуть, рік тому від себе і очікувати не могли! Що було з ними далі? Мабуть, нічого хорошого. Але ж тиша після фінального акорду – то нормально. Книга дуже сподобалася. Фоззі – талановитий письменник! Написано легкою мовою, та і сюжет нівроку – я б залюбки подивилася кіно за цією книгою.
Nataliia Bogdan
11 грудня 2019 р
5 балів
Червоні хащі
Вау! Це було настільки класно, що я просто заздрю всім, хто ще не читав цієї книги і у кого всі враження ще попереду. Історія починається з того, як самотній літній чоловік Богдан Ковтун наважується продати свою хату та переїхати жити до будинку престарілих. Вибір таких будинків невеликий, тож Богданів погляд упав на той, що не дуже далеко від колишньої домівки і де беруть не надто великі гроші. Отож чоловік з болем у серці та невеликою валізою у руках подався в село Червоні Хащі. Як виявилося, життя в будинку для людей похилого віку не таке райдужне, як очікувалося. Поселили Богдана в кімнату до ще трьох старих дідуганів, в кожного з яких свої проблеми та свої болячки, тож спокою не дочекаєшся, та й можливості побути на самоті уже теж немає. Завідувачка Зіна вимагає здати паспорт та ховає всі пенсії, єдина лікарка, яка мала б доглядати стареньких, сама потребує допомоги, бо кожнісінького дня випиває. Але чи потрібен Богдану спокій, якщо відчуття, що живеш, виникає лише тоді, коли навкруг постійно щось стається, а без вічних доскіпувань сусіда по кімнаті Йосипа стає нудно і час тягнеться безкінечно. Спочатку мені важко давалася мова з суржиком, але потім звикла і читати стало легше. Текст викликав то сміх, то сльози. Насправді це дуже сумно, коли люди такого віку нікому не потрібні, але ж любити життя і жити на повну можна в будь-якому віці, інакше воно того не варте...
Виникли запитання? 0-800-335-425
280 грн
350 грн
В наявності
Паперова книга
Сплачуйте частинами
Щоб сплатити частинами: потрібно мати картки Monobank або Приватбанку під час оформлення замовлення оберіть спосіб оплати «Покупка частинами від Monobank» або «Оплата частинами від ПриватБанку»
ПриватБанк
2-4 платежі
Доставка та оплата
Вказати місто доставки Щоб бачити точні умови доставки