Книга Чарунки долі

Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання

«Чарунки долі» - це збірка есеїв, у якій немає наскрізного сюжету, втім, окремі оповідки пов’язані між собою. В них вигулькують ті ж самі імена й історії, але в різних контекстах - так, зрештою, і плететься тканина людської долі та історії. На сторінках книжки зустрічаються філософи й митці з різних країн і часів. Автор змушує їх говорити одні з одними. Із цієї розмови народжуються нові історії, з яких і складено цю книжку.

Продавець товару
Код товару
628842
Характеристики
Тип обкладинки
Тверда
Тираж
2000
Опис книги

«Чарунки долі» - це збірка есеїв, у якій немає наскрізного сюжету, втім, окремі оповідки пов’язані між собою. В них вигулькують ті ж самі імена й історії, але в різних контекстах - так, зрештою, і плететься тканина людської долі та історії. На сторінках книжки зустрічаються філософи й митці з різних країн і часів. Автор змушує їх говорити одні з одними. Із цієї розмови народжуються нові історії, з яких і складено цю книжку.

Відгуки
1 Відгук
Тарас
24 січня 2019 р
5 балів
Контрабандное письмо
«Чарунки долі» - довольно странный текст, который с первых предложений кажется таким, что не вписывается в традиционный украинский дискурс, и даже эссе. Не вписывается по способу восприятия, ощущения, воспроизведения реальности и слова. В первом фрагменте - «Замість вступу. Досвід нерадикального мислення»- автор говорит об опасности того, что в этот момент держит читатель в руках. Нарратив, который стремится реконструировать сам образ мыслей, чтобы действительно выполнить такую установку, должен сам стать доминантным. А сделавшись доминантным, он превращается в источник власти, на дискурс, которому присущи структуры власти, следовательно, и несвободы. «Процес писання є спробою уникнути влади панівних наративів, здобувши при цьому визнання, але в самій цій спробі криється пастка: той, хто отримав визнання, сам стає одним із творців нового панівного наративу». Согласитесь: достаточно необычное начало, подобное парадоксу: есть то, чего еще нет, а если то, чего нет, все-таки есть, то оно превращается на власть, которая делает свободу невозможной. Мотив свободы в размышлениях Вахтанга Кебуладзе приобретает особую значимость. Сами размышления происходят во времени, которое трудно назвать классическим, в котором трудно доискаться чего-то стабильного и большого, как идею Абсолютного духа у Гегеля. Зато, в котором легко писать о различных перверсиях, травмах и патологиях человека, истории, сознании и силе духа. Автор предлагает свое видение реальности, в которой часто кажется, что красота и этика не имеют ничего общего. Красота не требует оправдания, это полностью самодостаточный феномен. В отличие от искусства, человек конечен, слаб, потому любые попытки создать искусственный эстетический мир вокруг себя всегда завершаются поражением. Искусство требует смерти или бессмертия. Очень интересными возникают рассуждения автора о «сексуальности» современной Европы, в частности из реальности, которые создали Милан Кундера и Мишель Уэльбек. По Кебуладзе, «Уельбек дивиться на всю європейську культуру крізь призму сексуальності, розчиняє європейську сексуальність у порнографії й ухвалює вирок усій Європі». Как и его творчество, Вахтанг Кебуладзе - «капризный ребенок» современного мира, существующего на пересечении подглядывания и разглядывания, прищуривания и выпучивания. Таков человек «конца Европы», переживший разные проявления власти и насилия, но которому все-таки нужно жить в новой Европе. Оставив демоны прошлого на кладбище памяти - памяти, равноценной забвению. Будущее все равно вызовет своих новых «демонов», создаст новые мифы и приведет к новой политике. Рекомендую книгу ценителям неформального, необычно-глубокого, правдивого литературного слога. Для меня это самый яркий нон-фикш, прочитанный за последние годы.
3
Виникли запитання? 0-800-335-425
50 грн
Немає в наявності
Паперова книга