Чапаев и пустота

С Виктором Пелевиным у меня странные отношения - долгое время его произведения и хайп вокруг него меня злили и отвращали от его дальнейшего творчества, однако, летом 2020 мне попалась в руки книга данного писателя "Тайные виды на гору Фудзи" и как-то понравилось, поэтому решил познакомиться немного получше.
Дальше были рассказы и роман "Числа". Рассказы мне более-менее зашли, а вот роман - не сильно.
А теперь я прочитал "Чапаев и пустота" и этот роман, пока что, наилучшее что я читал у Пелевина.
Роман оказался загадочным, увлекательным и интересным, из минусов только слегка затянутые и скучноватые сцены в больнице (без сполеров говорю, но вы поймете что я говорю о рассказах пациентов). А в целом это забавный роман поднимающий разные метафизические вопросы, плюс рисует картину прошлого под странным и неожиданным углом.
Почти все герои привлекают и рисуются в голове отлично, за них переживаешь и читаешь дальше , чтобы узнать - чего там с ними дальше? И заканчивается роман прикольно, хоть в какой-то момент становится скучноват.

Що ми, пересічні читачі, насправді знаємо про Чапаєва? Може, Пелевін правий, і найпоширеніша асоціація – це саме герой фільму, який воює проти білих у супроводі Петьки й Анки, розкладає на столі стратегічні картоплини й тоне в річці Урал? А може, він правий і у тому, що персонажі ці набагато глибші й інтелектуальніші (зважаючи на кільканадцять разів переписану історію)? А може, їх взагалі ніколи не було? А може, й взагалі нічого не було й немає? Суцільна метафізика, філософія, головоломки й загадки… У книзі багато пластів, і написана вона майстерно, читати легко, цікаво, що ж далі відбуватиметься з персонажами. Але кожен читач, мабуть, побачить в ній щось своє, якісь свої відображення, відблиски своєї реальності. Хтось у якийсь момент побачить у книзі зображення бруду, від якого всі втомилася й у реальності, для когось вона стане цікавою розминкою для розуму, тренуванням в угадуванні відсилок до інших творів автора, для когось - глибоко філософською річчю, для когось просто приводом поміркувати тощо. Але для того, щоб визначитися зі змістовним наповненням книги (або степенем пустоти), слід неодмінно її прочитати.