Не буду оригінальною, якщо скажу, що це далеко не "Мандрівний замок Хаула". Якщо "Мандрівний замок" чомусь міг навчити, адже Софі - гідна героїня, з неї було в чому брати приклад, то головна героїня "Будинку безлічі шляхів" Чарліна - досить сумнівна особа, що лише вважала себе респектабельною, в якої з переваг лише любов до читання. Але саме це спочатку мене і заінтригувало. А ще перспектива поспостерігати за тим, як Чарліна допомагає наводити лад в королівській бібліотеці! Для людини, яка понад усе любить читання й книжки, це та ще заманівка ;) Але, на жаль, почитати Чарліні доведеться небагато, адже на неї зваляться всілякі проблеми й пригоди: учень-невдаха Пітер, блакитні чоловічки-кобольди, страховисько лабок, зникнення королівської казни, пошуки Ельфодара та таке інше. Загалом, не можу сказати, що було геть не цікаво. Іноді відбувалися досить неочікувані події. Але, як на мене, якось усе дуже багатослівно й затягнуто, як для дитячої чи підліткової казки :( Найцікавішим був, звичайно, власне Будинок безлічі шляхів - будинок дідуся Вільяма. Але йому, на мою думку, приділили не так багато уваги, як він на те заслуговує, не розкрили всі його можливості... Одночасно порадувала і спантеличила зустріч із старими добрими друзями з "Мандрівного замку" - Софі, Хаулом і Кальцифером. Порадувала, бо хоч вони і з'явилися ближче до середини книги, але вже не зникали до самого її кінця. А спантеличила, тому що Хаулу чомусь заманулося з'явитися в подобі Блима - дитини з ангельською зовнішністю і дратівливою говіркою. Я так і не зрозуміла таємний задум цього перетворення... Ну і розчарував фінал історії - якийсь сумбурний, з гонитвою, метушнею та вбивством кроликів... Тож, я б сказала, це книжка на один раз, і то для тих, кому припав до душі "Мандрівний замок Хаула" і стиль Діани Вінн Джонс.

Очень понравились истории про ходячий замок, поэтому решила приобрести и третью часть. В первую очередь понравилось оформление книги. Очень красочная и в твердой обложке. Так же мне очень понравилось качество бумаги. Очень плотная и шрифт в книге достаточно крупный, удобно читать даже при тусклом освещении. Что касается самой истории, то она произвела на меня самое приятное впечатление. Очень понравилось что история умело держала в напряжении , в ней были и тайны и заговор, поэтому было очень интересно следить за героями. Как всегда каждый персонаж раскрыт настолько развернуто, насколько вообще возможно это сделать, поэтому можно легко было ощутить и представить образ каждого персонала. Диалоги очень яркие и продуманные. Как всегда благодаря проделках Хаула, эта история местами была очень смешная, что позволило немного отвлечься и отдохнуть от загадок. Очень увлекательная и интересная история, финал которой меня так же весьма порадовал.

Да, первая часть про "Ходячий замок Хаула" была значительно лучше. Вторую не читала, а третья показалась мне не очень. Хотя читать можно. И героев из первой части лишь во второй половине книги да еще и так странно. Итак. Главная героиня Чарлина выросла вдали от магии (хотя ее отец, оказывается потом, использует магию при своем кулинарном искусстве). Да еще и ничего не умеет делать по дому. Абсолютно. Вот ей привалило счастье присматривать за домом волшебника Вильяма. И она согласилась, ведь это возможность пожить одной да еще и попытать счастья устроиться на работу в королевскую библиотеку. Но уже буквально к вечеру в доме появляется еще один мальчишка - Питер. Он пришел в учение к волшебнику. А вообще он- ходячее недоразумение, но зато умеет стирать и готовить. И кое-как разбирается в магии. Потом уже где-то в середине появляется уже известная всем Софи, Кальцифер, Хаул в роли малыша Светика для своего сына. А потом оказывается, что в королевстве заговор и кража золота. И все пытаются в этом разобраться. И дети играют не последнюю роль, да и потом им отведена будет тоже не последняя роль. Как-то не очень вдохновила меня эта часть. Да и финал не очень понравился. Но почитать разок сойдет.