Книга Божественна комедія. Пекло

Немає нічого дивного у тому, що з-поміж трьох частин "Божественної комедії" саме Пекло завжди привертало найбільшу читацьку увагу й неодноразово публікувалося окремими виданнями. Бо й справді: читати, скажімо, насичений складними філософськими конструкціями Рай досить важко - таке завдання під силу тільки найнаполегливішим поціновувачам видатного твору Данте чи знавцям середньовічної теології. Інша річ Пекло - хоча цю частину поеми також не назвеш легким чтивом, кари і страждання грішників справляють непозбувне враження, збуджують уяву й мало кого лишають байдужим. Пересічному читачеві не конче розуміти усі філософські або політичні нюанси - щоб поема зоставила в пам'яті глибокий слід, достатньо суто по-людськи співчувати нещасливому коханню Паоло і Франчески чи спробувати уявити жахливу голодну смерть Уголіно та його дітей. Гадаю, саме такі людські історії спонукають багатьох знову й знову вирушати в сумну мандрівку Пеклом у супроводі Данте і Вергілія.
Дантове Пекло має ретельно продуману структуру: місце кожного грішника наперед визначене залежно від того, за який саме гріх він карається. Із наближенням до Центру Землі муки стають чимдалі тяжчими. Не переповідатиму схему Пекла докладно - дивіться краще вміщену у цій книзі ілюстрацію. Проте варто звернути увагу, як Данте, розвиваючи погляди Арістотеля, ранжує провини грішників. Найбільш вибачливо він ставиться до тих, хто піддався "низьким" тілесним спокусам: хтивості та ненажерливості. Поет відкрито співчуває Паоло й Франчесці, а також Чакко. Та сама логіка неухильно застосовується й далі. У багатьох читачів викликає подив, що тирани караються в сьомому колі пекла, а облесники - у восьмому, але такий поділ не випадковий. У сьомому колі карають насильників над чужим або своїм тілом: убивць, самогубців тощо. Натомість у восьмому колі перебувають ті, хто вдавався до обману, тобто зловживав довірою своїх жертв. Найтяжче караються зрадники: Юда, котрий продав Христа і вбивці Цезаря Брут та Кассій. Злочини проти довіри є тяжчими, аніж суто тілесні. Це насправді дуже глибока філософія, хоча, можливо, й не завжди зрозуміла нашим матеріалістичним сучасникам.
"Божественна комедія" - перлина світової літератури, а її переклади збагатять будь-яку національну культуру. Україні під цим оглядом є чим пишатися, адже маємо вже два повних переклади поеми. Особисто мені більше до вподоби вишуканий переклад Максима Стріхи. Перекладач працював над ним багато років і недаремно - результат чудовий. Такі майстерні переклади відкривають світ для українців, а Україну для світу. Певен, прийдешні покоління належно оцінять внесок пана Стріхи в національну культурну спадщину, та вже й тепер його переклад "Божественної комедії" здобув популярність, про що свідчать неодноразові перевидання. Окрім власне перекладу хочу відзначити ще й високу якість видання як такого: воно напрочуд гарне, оздоблене численними кольоровими ілюстраціями, зокрема середньовічними мініатюрами. Можете сміливо його купувати - не пошкодуєте!

Неймовірна книга
Для мене ця книга неймовірна саме з точки зору опису пекла. Наскільки треба було продумати все аби так описати кожну деталь. Всі 9 кіл пекла, пояси. Коли читаєш книгу, настільки реалістично все створено, неначе ти сам потрапив в пекло і подорожуєш ним разом з головними героями.
Вважаю, аби книга не була така чудова її б не розбирали на цитати по всьому світу.
«Божественна комедія» варта уваги (на мій погляд) тому, що розповідає про наслідки наших найпотаємніших бажань. Інколи ми самі не усвідомлюємо, чого бажаємо і куди це може нас завести. Тож варто десять разів подумати перш, ніж приймати рішення. Варто подумати, перш ніж сліпо йти за своїм «хочу». Інколи коли бажання не справджується це на краще.
Цю книгу читала у школі, перечитувала в університеті й думаю, що через декілька років повернуся до неї ще, адже її текст змушує нас з роками сприймати книгу по-іншому.
Раджу її прочитати всім, бо вважаю, що автор торкається актуальних тем, котрі вічно будуть важливими серед людей.

Здається цілком немає сенсу рекламувати беззаперечний шедевр світової літератури - "Божественну комедію" Данте Аліг'єрі і особливо її першу частину - "Пекло". Про цю книгу чули навіть профани, її вивчають в школі, її згадують і кладуть в основу свого сюжету різноманітні письменники та кінорежисери - варто лише згадати "Інферно" Дена Брауна. Ще треба сказати, що саме картини які змалював Данте і стали основою наших уявлень про пекло, потойбічні страждання і внесли дуже багато у сам світогляд європейців про життя після смерті. Складається враження що саме Данте і створив усю цю нашу віру і ці образи. Може у цьому і є певна лиховісність, адже після таких картин посмертне життя виглядає досить страшнувато...
Раджу прочитати книгу не лише всім, хто хоче бути освіченою, культурною особою із широким кругозором та класичними знаннями ерудита. Але і людям яких цікавить щось містичне, езотеричне, котрі цікавляться духовними пошуками, пізнанням чогось вищого. Адже образи Данте це справжні одкровення. Книга також значно розширює кругозір - ви познайомитесь із багатьма історичними персонажами, міфічними героями, розкриєте собі давню історію і духовність, заглибитесь у світогляд людини середньовіччя із усіма її страхами та надіями.
Тільки знову ж - книга не для дуже "чутливих" осіб, що почнуть відразу впадати в розпач "бо ось там моє місце...і як же мені там буде важко" :)
Ще варто похвалити чудовий переклад і вишукану поетичну мову Максима Стріхи.
Всім раджу придбати та прочитати цю книгу, адже кожна хоч трішки розумна та освічена людина мусить мати її у своїй домашній бібліотеці!