Вацлав Граб’є — чеський поет і прозаїк, який за свої 24 роки встиг закінчити університет, відслужити в армії, одружитися й розлучитися, стати батьком сина, навчитися грати на скрипці, кларнеті й саксофоні і бути музикантом найвідоміших празьких джаз-клубів «Редута», «Олімпік» та «Пігмаліон». Вийшла друком збірка віршів Вацлава Граб'є Блюз для божевільної дівчини Він був однією з найяскравіших персон празького богемного життя початку і середини 60-х років, захоплювався Фіделем Кастро, працював бібліотекарем, учителем і журналістом, познайомився з Алленом Ґінзберґом під час візиту останнього до Праги в лютому 1965 року, а два тижні опісля, однієї березневої ночі, задихнувся газом на кухні квартири, в якій мешкав.

Поезія "графа блюзу", як називають Вацлава Граб’є (тут слід зазначити, що чеською "граб’є" означає "граф"), - це суміш шалу чорного джазу, сентиментальності епохи Відродження і центрально-східноєвропейських реалій. Це дивна любов до молодих дівчат, що живуть на вулицях Праги, до солдатів, що повертаються з війни, до дітей, що несуть прапори, до міцного алкоголю, чоловіків у барах, сигаретного диму і музики. За його поезією можна вивчати мапу Праги, біль військових, життя в системі і те, як закохуватися в божевільних дівчат.

Для чеської літератури Вацлав Граб’є став одним з найвідоміших представників чеського бітництва і продовжив лінію розвитку джазової та блюзової поезії, зумівши поєднати набутки модерної американської літератури з традиціями літератури європейської.