Білий попіл
Паперова книга | Код товару 867282
Yakaboo 4.9/5
Автор
Ілларіон Павлюк
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Білий попіл

Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство панночки. Обвинувачують такого собі семінариста Хому Брута, й справа ніби геть зрозуміла... Втім, хутір, де сталося вбивство, приховує таємницю. І ця таємниця — страшніша за всі оповідки про панночку, яка встала з гробу.

«Білий попіл» — це надзвичайно цікавий, атмосферний та водночас динамічний трилер у стилі нуар. У ньому повно загадок, що їх до останнього кортить розкрити. І, згідно з законами жанру, найменша деталь свого часу неодмінно отримує блискавичне пояснення. Але особливість роману в тому, що кожна таємниця врешті-решт матиме не одне, а відразу два трактування — логічне і містичне.

Тому, залежно від світосприйняття читача, роман стає чи то детективним трилером, чи то містичним. А втім, саме про це і хочеться поміркувати наприкінці книжки...

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Ілларіон Павлюк
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    ,,Білий попіл" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо хочете прочитати щось дуже і дуже оригінальне із сучасної української літератури, а саме дуже ,,смачний" мікс ретродетективного та містичного трилеру під добрячим соусом нуару, то роман Ілларіона Павлюка ,,Білий попіл" -- однозначно, потрапляння в ,,десятку"! Такого яскравого, захоплюючого чтива, котре нагадує справдешній голлівудський блокбастер з крутими хлопцями, бійками, таємницями, напруженою атмосферою та духом часів гоголівського ,,Вія" -- зі свічкою удень не знайдеш! Ще варто додати, що автор -- журналіст, кіносценарист та продюсер, творець низки документальних стрічок та ігрових серіалів; ідея взятися за написання роману зародилася спонтанно: за ранковою кавою Ілларіон Павлюк, дискутуючи про те, як росіяни привласнюють українську літературу, запалився бажанням написати сценарій до нового фільму, написавши на клаптику паперу ,,Кіносценарій. Вій 2.0", який згодом став основою для книги. На написання ,,Білого попелу" пішов рівно один рік; переклад з російської мови здійснив Михайло Бриних (,,Видавництво Старого Лева", 2018-й рік).

    Білий попіл -- це назва віддаленого хутора, на якому трапилося загадкове вбивство молодої панночки. У скоєнні злочину винним вважають такого собі семінариста Хому Брута. Та чи це насправді так? До розслідування справи запрошують приватного детектива Тараса Білого. Чи зможе він-таки докопатися до істини, коли місцеві жителі не те що неохоче ідуть на контакт, а швидше нагадують закриту секту, із своїми внутрішніми законами, обов'язками та... круговою порукою? Тож, якщо вас не лякають всілякі містичні знаки, які раз у раз зустрічатимуться на шляху нашого героя, пропоную скласти йому компанію у розплутуванні цієї головоломки -- гострі відчуття та мурашки по шкірі гарантовані!
  •  
    Коли це моторошніше, ніж у Гоголя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Швидко - це коли купуєш книжку на презентації і сідаєш її читати в трамваї по дорозі додому, поки враження свіжі…
    Що я тепер можу сказати про книжку? Гоголь би пишався!
    Про сюжет. В невеликому хуторі Білий попіл вбивають панночку, дочку місцевого сотника. У вбивстві звинувачують семінариста Хому Брута.
    Думаєте, ви знаєте, що буде далі? Нічого ти не знаєш Джон Сноу... але це вже з іншої історії… Ну так от, за розслідування береться детектив Тарас Білий (хоча береться це не дуже влучне визначення). Приїжджає він на хутір, а тут дивні діла творяться: то руки мертвою водою миють, то білі кола на стелі малюють… І про панночку ні пари з вуст.
    Про емоції. Якщо хочете, щоб потойбіччя подихало вам в потилицю - Wellcome! Автор дуже уміло нагнітає атмосферу. Ніби нічого страшного і не відбувається, але якісь деталі побуту, недоговорені слова, нелогічні вчинки занурюють тебе у цей світ з головою.
    Сюжет повністю сконцентрований на слідчому Тарасі Білому. Це абсолютно адекватна людина, яка звикла тверезо дивитися на світ навколо, і яка раптом потрапляє в абсолютно химерне для себе середовище. А крім того ще й вбивство треба розслідувати.
    Але при такій концентрації на одному герої, мені банально не вистачило опису його зовнішності, зі всього я зрозуміла, що йому за 40 і у нього шрам на щоці. Щодо інших персонажів, то вони, ніби штрихи доповнюють сюжет, але не більше.
    Про фінал. Знаєте він страшніший, ніж був у Гоголя. Чому не скажу, бо це буде нещадний спойлер, але він не розчарував, хоча й були такі побоювання. Здогадки у мене з'явились десь на середині книги, але автор весь час уміло відвертав мою увагу від цієї думки)) Словом всі рушниці вистрілили! Правда, у мене все таки лишились деякі питання, але то таке)) Чекаю нових книжок автора.
Купити - Білий попіл
Білий попіл

Звичайна ціна: 150 грн

Спеціальна ціна: 142 грн

Є в наявності
 

Рецензії Білий попіл

4.9/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    ,,Білий попіл" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо хочете прочитати щось дуже і дуже оригінальне із сучасної української літератури, а саме дуже ,,смачний" мікс ретродетективного та містичного трилеру під добрячим соусом нуару, то роман Ілларіона Павлюка ,,Білий попіл" -- однозначно, потрапляння в ,,десятку"! Такого яскравого, захоплюючого чтива, котре нагадує справдешній голлівудський блокбастер з крутими хлопцями, бійками, таємницями, напруженою атмосферою та духом часів гоголівського ,,Вія" -- зі свічкою удень не знайдеш! Ще варто додати, що автор -- журналіст, кіносценарист та продюсер, творець низки документальних стрічок та ігрових серіалів; ідея взятися за написання роману зародилася спонтанно: за ранковою кавою Ілларіон Павлюк, дискутуючи про те, як росіяни привласнюють українську літературу, запалився бажанням написати сценарій до нового фільму, написавши на клаптику паперу ,,Кіносценарій. Вій 2.0", який згодом став основою для книги. На написання ,,Білого попелу" пішов рівно один рік; переклад з російської мови здійснив Михайло Бриних (,,Видавництво Старого Лева", 2018-й рік).

    Білий попіл -- це назва віддаленого хутора, на якому трапилося загадкове вбивство молодої панночки. У скоєнні злочину винним вважають такого собі семінариста Хому Брута. Та чи це насправді так? До розслідування справи запрошують приватного детектива Тараса Білого. Чи зможе він-таки докопатися до істини, коли місцеві жителі не те що неохоче ідуть на контакт, а швидше нагадують закриту секту, із своїми внутрішніми законами, обов'язками та... круговою порукою? Тож, якщо вас не лякають всілякі містичні знаки, які раз у раз зустрічатимуться на шляху нашого героя, пропоную скласти йому компанію у розплутуванні цієї головоломки -- гострі відчуття та мурашки по шкірі гарантовані!
  •  
    Коли це моторошніше, ніж у Гоголя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Швидко - це коли купуєш книжку на презентації і сідаєш її читати в трамваї по дорозі додому, поки враження свіжі…
    Що я тепер можу сказати про книжку? Гоголь би пишався!
    Про сюжет. В невеликому хуторі Білий попіл вбивають панночку, дочку місцевого сотника. У вбивстві звинувачують семінариста Хому Брута.
    Думаєте, ви знаєте, що буде далі? Нічого ти не знаєш Джон Сноу... але це вже з іншої історії… Ну так от, за розслідування береться детектив Тарас Білий (хоча береться це не дуже влучне визначення). Приїжджає він на хутір, а тут дивні діла творяться: то руки мертвою водою миють, то білі кола на стелі малюють… І про панночку ні пари з вуст.
    Про емоції. Якщо хочете, щоб потойбіччя подихало вам в потилицю - Wellcome! Автор дуже уміло нагнітає атмосферу. Ніби нічого страшного і не відбувається, але якісь деталі побуту, недоговорені слова, нелогічні вчинки занурюють тебе у цей світ з головою.
    Сюжет повністю сконцентрований на слідчому Тарасі Білому. Це абсолютно адекватна людина, яка звикла тверезо дивитися на світ навколо, і яка раптом потрапляє в абсолютно химерне для себе середовище. А крім того ще й вбивство треба розслідувати.
    Але при такій концентрації на одному герої, мені банально не вистачило опису його зовнішності, зі всього я зрозуміла, що йому за 40 і у нього шрам на щоці. Щодо інших персонажів, то вони, ніби штрихи доповнюють сюжет, але не більше.
    Про фінал. Знаєте він страшніший, ніж був у Гоголя. Чому не скажу, бо це буде нещадний спойлер, але він не розчарував, хоча й були такі побоювання. Здогадки у мене з'явились десь на середині книги, але автор весь час уміло відвертав мою увагу від цієї думки)) Словом всі рушниці вистрілили! Правда, у мене все таки лишились деякі питання, але то таке)) Чекаю нових книжок автора.
  •  
    Захват! Хочу ще! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я навіть не можу з усією повнотою передати свої почуття від прочитання цієї книги, бо то є щось неймовірне! Замовила її тільки тому що в чийомусь відгуку на іншу книгу автора прочитала спомин про неї і чомусь не вагаючись закинула її до кошику. Яка ж то вдала покупка! Я в повному захваті, вже й не пам’ятаю коли в останній раз до самого кінця історії не здогадувалася про головну інтригу і не змогла вказати у вірному напрямку! У автора вийшло добряче все перекрутити і зробити різкий поворот на розв’язці сюжету.
    Я вже не раз казала, що надивуватися не можу з того якими талановитими є наші вітчизняні автори і наскільки якісною літературою вони нас почали частувати.
    Дана історія перенесе нас разом з головним героєм Тарасом Білим на український далекий хутір, де панує дивна чи то майже окультна система життя з чудернацькими ритуалами. Доведеться нам розгадувати тайну вбивства молодої дівчини, що так відлунює деякими обставинами гоголівського духу, встрявати в сутички з тутешніми головорізами і бандою, що полює на голову нашого детектива. Боротися з пересторогами та прикметами боязких хуторчан, і на власній шкурі перевірити чи віримо ми в потойбічне, бо як виявиться що ні – доведеться ламати голову над цілком науковим поясненням ходу речей.
    Загалом все мені надзвичайно прийшлося до душі, то ж з творами автора буду знайомитися й надалі.
  •  
    Крутий трилер 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я просто проковтнула цей чудовий роман, і хоча розв'язку вгадала на сторінці 124, все рівно не могла відірватися від книги.
    По-перше, хочу похвалити автора і перекладача, я насолоджувалася мовою написання.
    По-друге, це найкраще з сучукрліту, що я читала.
    Історія тримала в напрузі,хоча ідеї взята від Гоголя і ще від одного американського письменника ( не скажу якого, бо буде спойлер).
    При тому, що детективу для мене не було, був сильний трилер, а ще цікаво було розгадувати мотиви.
    Цікава тема віри в забобони, вона була як на мене основною в романі.
    Тут було все: і детектив, і трилер, і історія кохання та психологічна драма наприкінці.
    Я в захваті.
    То, в чому ж суть? Тараса Білого, насильно привозять на хутір Білий Попіл, де вбили молоду панночку, і сотник, хоче щоб йому назвали ім'я вбивці. На хуторі дивні обряди, і дуже дивні звичаї. І Тарас має сам все розплутати, хоча всі проти нього. А ще його переслідують кошмари з минулого, він має розібратися із власними тарганами, і лише так зможе допомогти сотнику.
  •  
    Таємнича історія вбивства 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я так довго йшла до прочитання цієї книги.
    І дуже шкодую, що не почала читати її раніше.
    Це моє абсолютне цьогорічне відкриття і абсолютна любов.

    Приватному детективу Тарасу Білому випадає завдання розслідувати вбивство доньки сотника - Соломії, яка не тільки загинула за таємничих обставин.

    І замість детективний історії, перед нами постає трилер з елементами містики.
    Події відбуваються на хуторі з незвичайною назвою "Білий попіл".
    Назва хутора походить від кольору дорожнього пилу, який дуже схожий на попіл.
    Але не тільки це дивує Тараса. А і досить дивні обряди населення.
    Тут всі жителі п'ють живу воду і вмиваються мертвою. А в якості захисту кругом себе креслять білі кола.
    Тут вірять в гоголівського ВІЯ і говорять про панночку, яка в ніч після своєї смерті якимось чином полишила труну і була знайдена на підлозі, з ногами в білому попелі.

    Розслідування виявиться дуже не простим. Детективу майже ніхто не хоче допомагати. А той, хто починає говорити - помирає.

    Розгадка - досить цікава і неочікувана.
    Спойлерити не буду, краще візьміть і почитайте самі.

    Дуже подобається викладення тексту і переклад.
    Книгу прочитала на одному диханні.

    Чи було мені страшно? Ні.
    Чи було цікаво? Надзвичайно.

  •  
    Роман "Білий попіл" 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман "Білий попіл" розповідає нам про Тараса Білого - блискучого детектива із нестандартним мисленням, який уже 20 років не може згадати свого минулого. Хоча йому і чиниться дівчина, яку, мабуть, він кохав, але всерівно Тарас не може нічого згадати. 20 років тому його знайшли у річці, чому саме там, він також не пам'ятає. Саме його сотник невеличкого хутора Білий Попіл просить довести вину семінариста Хоми Брута у вбивстві його дочки - панночки Соломії. По приїзді детектива на хутір розпочинається найцікавіше, стаються різні містичні події, кожна з яких має цілком логічне пояснення. Головному героєві потрібно знайти справжнього вбивцю або ж довести вину підозрюваного, але щось піде не так... У гру виступлять таємниці минулого, які надзвичайно заплутані.
    Роман є напруженим, динамічним, заставляє мислити. Інтрига тримається до самого кінця твору, тому й читається на одному диханні. Але частиною, яка найбільше вражає є кульмінація роману. Інколи хочеться відпочити та відволіктися від реальності, тоді цей роман стане у пригоді. Читаючи його, занурюєшся в цю містичну атмосферу і уже не можеш відірватися від нього. Однозначно рекомендую для прочитання.
  •  
    Не мертвих слід боятися, а живих. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Білий попіл" від Ілларіона Павлюка - це такий собі авантюрний детектив з великою долею містики. Читала і наче фільм дивилася. Моя уява дуже виразно малювала персонажів, їх костюми, пістолі, шаблі, фокуси з самокрутками та картами. Написано дуже реалістично та щиро.

    Мова у романі йдеться про знаного київського сищика - пана Тараса Білого. Він раз за разом потрапляє у небезпечні ситуації, рятується від переслідувань та встряє у кримінальні розборки. Як на мене, Тарас харизматичний, зі своєрідним почуттям гумору. Йому частенько щастить. Але так було не завжди. Є щось, що його турбує. Його минуле сповнене смутку, а спогади розбиті на уламки. Чи зможе він скласти ці уламки до купи? Чи стане нарешті щасливим? Автор притримує цю інтригу до останніх сторінок.

    Особливо хочу відзначити мову твору, всі ті описи та характери. Автор гарно описує вулички Києва з гамірними шинками, мальовничі околиці міста та, нарешті, хутір Білий попіл з його дивним фольклором і незвичними обрядами. Взагалі-то, я не чекала нічого особливого від цієї книги. А отримала просто-таки вибух емоцій. Позитивних емоцій. Тому від мене велике читацьке "дякую" автору!
  •  
    Вій. Новий погляд. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Для всіх шанувальників творчості Гоголя) Історія, на мою думку, є не просто продовженням всім відомого "Вія", а є іншим поглядом на відому історію.

    Сюжет розповідає про київського детектива Тараса Білого, який, внаслідок загадкового інциденту, втратив пам'ять, а разом з нею і перші 20 років свого життя. Послугами Тараса вирішує скористатись сотник, щоб той розслідував смерть сотникової дочки - панночки Соломії. І чоловік вирушає на хутір під дивною назвою "Білий попіл". Саме тоді починаються дивні і таємничі події роману.

    Майже всі жителі Білого попілу впевнені, що у вбивстві панночки винен Хома Брут. Але є й ті, хто сумнівається. Саме для того сотнику знадобився детектив - знайти докази вини Брута або ж справжнього вбивцю панночки...

    Сюжет мені сподобався, читати було дуже цікаво. Ніяк не могла діждатись кінця, щоб дізнатись всі відповіді, тому прочитала книгу трохи більше, ніж за день). Кінець, в принципі, зміг мене здивувати.

    Гоголь є одним із улюблених моїх письменників, тому спершу читати було страшно) Дуже боялась розчаруватись. Але вийшло навпаки. Приємно було ще хоч одним оком зазирнути у цей таємничий, містичний світ).

    Рекомендую!
  •  
    "Острів проклятих" по-українськи 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Білий попіл" - надзвичайно цікавий трилер з елементами містики та детективу, справжня книга-головоломка, яка не відпустить читача, поки не буде перегорнуто останню сторінку. Історія дуже кінематографічна, адже спочатку вона існувала в формі сценарію, і лише потім автор трансформував її в сучасну версію гоголівського "Вія".
    Оповідь, як і в першоджерелі, розпочинається з новини про загибель панночки Соломії Засухи. Розслідувати вбивство доводиться відомому приватному київському сищику Тарасу Білому. Потрапивши на хутір через сорок днів після її смерті, він відразу помічає, що тут відбуваються дивні речі. До того ж, і самого Тараса мучать химерні спогади з власного минулого, якого він ніяк не може пригадати.
    Роман "Білий попіл" досить динамічний і певною мірою нагадує голлівудський трилер "Острів проклятих" з оскароносним Леонардо Ді Капріо в головній ролі. Події змінюють одна одну з калейдоскопічною швидкістю, тому книга однозначно сподобається поціновувачам вищезазначеного жанру.
    У певний момент грань між фантазіями й реальністю стає практично невидимою. Чи вдасться Тарасу Білому докопатися до істини? Прочитайте й дізнаєтеся самі!
  •  
    Містичніше не буває 75% користувачів вважають цей відгук корисним
    Призвичаїлася потрохи читати сучасних українських авторів. Поки що (вкрай радію!) траплялися на моєму шляху достатньою мірою гарні, продумана шедеври. "Білий попіл" - один з них.
    Спершу, купувала цю книжку навмання, а згодом - за стиль нуар та містичність.
    Нуар прослідковується в тому, що наш знаний київський детектив Тарас Білий повністю не тільки веде якось дивно, девіантне, вплутується за короткий проміжок часу в такі халепи, в які декілька людей за їх цілі життя не подувають, а ще стає головним підозрюваним у справі із вбивством панночки, яке розплутує. Можливо сцен прямого сексуального характеру і не було, які взагалі також притаманні стилю нуар (а можна було б і вклинити, Ілларіоне), то вже дрібниці.
    Взагалі я не любителька якихось там бійок і навіть детективи як танкові не дуже часто читаю. Але щось таки зачепило, мабуть, оця тема з Вієм. Гоголь підняв достатньо велику планку в жанрі містичної української літератури, але Павлюк не підкачав. Містики було достатньо, а людям, які мають фантазію (і я радію, що з фантазією все гаразд), то моторошно було читати. Уявляєш, що ось-ось вийде той Вій - або з кімнати-молільні Анни, або з того склепу сім'ї Засухи.
    Вдячна автору за його зусилля, за цікаву історію, за талановиту книгу, за свій недаремно проведений час та враження!
  •  
    Книга, яка надовго запам"ятається 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про роман Ілларіона Павлюка "Білий попіл" я чув давно і відкладав його до "кращих часів". І цей момент настав,тому і вирішив поділитися своїм відгуком на нині прочитану книгу.Жалкую,що не зробив цього раніше,бо роман залишив тільки одні позитивні емоції.
    Отже"Білий попіл"- це цікавий трилер з елементами містики і детективу,справжня книга-головоломка,яка не відпустить вас,доки ви не прочитаєте останньої сторінки цього роману.Київський детектив Тарас Білий спочатку роману виглядає таким собі шибайголовою,але поступово по ходу роману він трансформується і виглядає у фіналі зовсім іншою людиною,яка завдяки пережитим подіям стає тим,ким він був насправді.Автор чудово і якісно перетворив гоголівських персонажів у детективну стрічку,яку насправді цікаво було спостерігати.Це інтерпретація вдалася на відмінно.Містичні події відстежувалися на протязі всієї книги,надаючи їй своєї непередбачуваної "родзинки".
    Роман динамічний,цікавий,читається на одному диханні.Це якраз та книга,про яку можна сказати,що від неї дійсно неможливо відірватися не прочитавши останнього речення.
    Хочу подякувати авторові за його зусилля,творчу думку і напевно якусь частку сміливості,так як я не жалкую за той час,який провів з його романом.Для тих,хто не читав роману запрошую вас здійснити знову подорож по відомим гоголівським персонажам,але начувайтесь-вас чекає зовсім нове відображення старої історії.
    З великим нетерпінням буду чекати нові твори Ілларіона Павлюка.
  •  
    Білий Попіл 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Вона лежить на землі біля моїх ніг, а я з жахом дивлюся на свої руки, а на них – кров…"

    Дебютний роман "Білий Попіл" від українського журналіста, продюсера, документаліста та вже письменника Ілларіона Павлюка – це детектив з присмаком містики, події якого відбуваються в другій половині 19-го сторіччя в Києві та селищі недалеко від нього. Історія починається з авантюри, яку організовує головний герой, саркастичний сищик на ім'я Тарас Білий, але вона йде зовсім не по плану.

    Чимало ідей твору не є оригінальними, але вони якісно поєднані та доповнені. Одна з них – "Вій" Гоголя, що стало основою для частини химерних подій історії. Назвати іншу не можу, бо це може відразу зіпсувати дуже важливу інтригу. Хоча навіть здогадуючись про неї від самого початку, автору вдалося мене обіграти і добряче зарядити ендорфінами від несподіванки.

    Попри зміну темпу оповідання з динамічної першої частини на неспішну другу, читати так само цікаво бо тут починається розслідування вбивства. Обов'язкові дивні ритуали, забобони про сусідство з пеклом, косі погляди жителів, та радість на поминках юної панночки, не лише натякають, що справа більш заплутана, та й сильно розігрівають бажання дізнатися ще про цей хутір «Білий попіл» та розкрити злочин. На додачу, неначе сама доля привела сюди Тараса, бо саме тут він має знайти себе.

    "Хоча цей нещасний хутір якимсь дивом звільнили від кріпацтва, його мешканці так і зосталися кріпаками… Це їхнє прокляття. Робити, що наказують, – це в них у крові…"

    В книзі не має маловажних для історії подій чи непродуманих діалогів, а тому читати її легко і цікаво – проковтнув майже за вечір. Шукати значення слів минулого не стало перепоною. Дуже сподобались короткі епізоди снів чи марення – наче сам в них опиняєшся. Проте вчинки одного другорядного персонажа автор розкрив не повністю, тому вони здалися мені не достатньо вмотивованими. Через це окремі події фінальної третьої частини, хоч на їх можливість натякали та намагалися пояснити, все ж виглядають як deus ex machina.

    Буду щиро рекомендувати всім поціновувачам жанру чи тим, хто шукає якісну сучасну українську літературу. Бажання нарешті взяти до рук другу роботу Павлюка тепер іще більше. Буду слідкувати за творчістю автора і чекати на наступні книжки.
  •  
    Білий попіл 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    З кожним роком я намагаюся розширювати свої горизонти в сучасній українській літературі.

    І я так радію, коли натрапляю на щось дійсно круте та незвичне.

    Ілларіон Павлюк написав містичний трилер, надихнувшись гоголівським Вієм. І така інтерпретація подій мені сподобалася ще більше, ніж в першоджерелі.

    З перших сторінок я здивувалася часу, в якому відбуваються події. Я чомусь вважала, що це буде сучасний світ, але ні це десь дев'ятнадцяте століття.

    Ми маємо вбивство панночки. І розслідувати його запрошують відомого київського детектива Тараса Білого.
    На скільки дивні мешканці хутора ми бачимо з першого з ними знайомства. Ми не помічаємо, що хтось сумує за панночкою, а деякі вмовляють Тараса втікати з хутора. Але це ще більше змушує Білого взятися до справи.

    Подальші події перевертають все з ніг на голову. І з кожною сторінкою читач дивується все більше і більше. Сюжет на останніх сторінках розвивається все динамічніше. А найголовніше, що жодна таємниця не залишиться без відповідей.

    Хотілося б побачити даний роман на екрані кінотеатрів. Я навіть знаю режисера, який би круто зняв його. Квентін Тарантіно. Бо бійки були точно в його стилі.
  •  
    «Вій» у стилі нуар 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Панночка. Церква. Бурсак. Відьма. Три ночі. Хома Брут. Вій.
    Пам'ятаєте, як там у Гоголя?..

    Взятися переказати настільки відомий твір непросто і доволі сміливо.
    Що приваблює одразу: роман в стилі нуар. От багато ви знаєте українських детективів в стилі нуар? Максимум - один, мінімум - нуль.
    Наступне - мова і стиль написання. Ну і - абсолютно кінематографічна історія, в якій закручуються інтриги, погоні, переслідування, вбивства. Та завжди супроводжуються таємничістю.
    Нізвідки виринає невидимий майже нікому загадковий чоловік...
    Химерні переплетіння слів, букв, назв, людей, подій, смертей...
    Дивний хутір з живою та мертвою водою. Білі кола, які креслять крейдою з впевненістю, що Вій не зможе увійти в коло.
    І ще - порошок... Багато білого порошку, яким встелена дорога до пекла...
    Але чи була панночка?..

    «Білий попіл» - як на мене, досить сучасна історія. Історія про фейки. Про їх створення. Про їх підживлення. Про їх тріумф і падіння.
    Тож, якщо ви не згідні пожертвувати днем і, особливо, ніччю, то не беріться до читання, бо книга не відпустить, допоки не перегорнете останню сторінку.
  •  
    Білий Попіл 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені здається, що вже майже всі книжкові блогери та просто активні читачі прочитати роман українського письменника Ілларіона Павлюка «Білий Попіл». Тому що я читала чималенько позитивних рецензій на цю книгу і все її відкладала до прочитання.
    Роман цікавий, динамічний, читається на одному подиху. Це саме та книга про яку можна сказати, що неможливо відірватися допоки не перегорнеш останню сторінку книги. Читається напрочуд легко.
    Події в романі відбуваються на невеликому хутірці під назвою Білий Попіл. Точний рік подій не вказаний, але на мою думку це середина чи друга половина 19 століття. Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідувати вбивство однієї панночки, яка була донькою заможного сотника. У вбивстві звинувачують семінариста Хому Брута. Проте розслідування Тараса заведе його до таких несподіванок та таємниць, що навіть досвідченого детектива змусить попотіти, щоб розв'язати цю справу.
    Реальність у романі переплітається із містичним і перетворює роман на цікавий детективний твір з елементами містицизму.
  •  
    Такого в сучасній українській літературі досі не було 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Білий попіл" з упевненістю може претендувати на звання найцікавішої книги, прочитаної мною цьогоріч. Наскільки мені відомо, нічого схожого досі в сучасній українській літературі не було.
    Мікс одного з найпопулярніших жанрів - містичного трилеру - й ретродетективу, гра з класичним сюжетом і його повне переосмислення, присмак нуару і легкого божевілля... Все це робить "Білий попіл" по-справжньому захопливим романом.
    Здавалося б, гратися з класикою - справа невдячна, бо, як то кажуть, "якщо хочете знати, хто й кого убив, то читайте першоджерело". Сюжет гоголівського "Вія" ми всі добре пам'ятаємо ще зі шкільної програми - семінарист Хома Брут, панночка-відьма, відспівування в церкві в оточенні всілякої нечисті... Але Ілларіону Павлюку вдається заморочити читача й з головою занурити його у химерну й моторошну атмосферу, яка панує на хуторі Білий Попіл. Разом із головним героєм, київським сищиком Тарасом Білим, якого чи не силоміць привозить на хутір сотник, аби той розслідував вбивство його дочки, ми намагаємося відшукати не лишень знайти злочинця, але й просто втямити, що ж тут взагалі відбувається, у Білому Попелі?..
    Гарантую, розв'язка вас просто вразить.
    9/10.
  •  
    Пекельна брама 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Обожнюю детективи, тому була рада, що наш український письменник Ілларіон Павлюк, написав незвичайну детективну історію, трилер по мотивам повісті Гоголя "Вій". Книгу прочла швидко, закінчення кожної глави штовхало до прочитання наступної, історія тримала до останнього, не даючи розслабитись і втратити цікавість. Як, я вже і написала, каркас історії взяті із Вія, на хуторі під назвою Білий Попіл трапляється вбивство панночки-Соломії, всі свідки говорять, що це справа рук Хоми Брута, але хлопець до нестями був закоханий у дівчину, щоб змусило його це зробити? Батько Соломії наймає слідчого - Тараса Білого, який мусить розібратися в цьому непевному ділі. Історія містична, жителі хутора вірять, що вони живуть біля брами, яка веде в пекло і що білий пил, що встеляє все навкруги це - попіл з пекла. А демон Вій приходить і забирає душі людей, тому п'ють люди Живу воду, а вмивають руки Мертвою водою, малюють білі, захисні кола - як захист від демона. Всім на хуторі заправляє пан сотник і його жінка Анна-батьки панночки і тому Тарасу буде досить важко дізнатись правду, бо ця сім'я звикла приховувати свої таємниці. Скажу, що один із "ходів" автора, я все ж одразу збагнула і тому Томаш Болгар мені не муляв очі, бо взнала звідкіля ноги ростуть, але ця історія ще той ребус та дрібниці завши допоможуть у пошуках винуватих. Категорично раджу до прочитання!
  •  
    Білий попіл 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга Іларіона Павлюка "Танець недоумка" просто підірвала всі мої уявлення про сучасну українську літературу! Тому "Білий попіл" хапала навіть не задумуючись. По стилю ця книга відрізняється: там - наукова фантастика, тут - ретродетективний містичний трилер в стилі нуар. Але спільне в обох - чудовий стиль автора, приємна мова та захопливий сюжет, який не відпускає аж до останньої сторінки. Книга однозначно заслуговує екранізації. Герої та декорації детективу ну чисто нічим не відрізняються від голлівудських. Головний герой - талановитий приватний сищик Тарас Білий, такий собі крутий хлопець із запасом пістолів у квартирі та нестандартним мисленням, що допомагає йому вислизати цілим і неушкодженим з неймовірних ситуацій. Йому - під сорок років і першу половину життя він не пам'ятає. Років в 20 його знайшли в річці цигани і він жив у них в таборі, за що отримав прізвисько Білий Циган. Йому доводиться розслідувати вбивство панночки на дивному хуторі, в якому люди вірять у всілякі містичні речі. Тарасу доведеться розібратися де правда, а де чиїсь майстерні вигадки.
  •  
    У погоні за власною тінню 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Останнім часом я почала частіше читати праці сучасних українських авторів. І мій погляд не оминула книга «Білий попіл» Ілларіона Павлюка.
    Автору вдалося мене зацікавити. Його головний герой із нахабним ставленням мені сподобався від самого початку. Та коли мені почало здаватися, що це лише іще один типовий детектив, усе сталося саме навпаки!
    Білий попіл – назва хутору, на якому й відбувається більшість подій. Тарасу Білому, відомому київському сищику, дають завдання віднайти вбивцю панночки Соломії. Та проблема у тому, що усі вже давно знають хто вбивця і лише чекають нагоди на його покарання. Та батько панночки все ж просить про розслідування, аби мати докази на своїх руках.
    Ця історія на перший погляд зрозуміла від самого початку: вбивця вже відомий, докази очевидні. Але головному герою Тарасу доведеться стикнутися із багатьма проблемами під час слідства, зокрема і вірою селян у демона Вія.
    Отже, ця книга таки варта вашого часу. Це дійсно цікава та непередбачувана історія, яка не відпустить вас до кінця. Динаміка подій вам гарантована.
  •  
    Щось новеньке 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Останнім часом намагаюся слідкувати за новинками сучасної української літератури, причому знайомлюся з різними жанрами та авторами. Книга "Білий попіл" Іларіона Павлюка наче ковток свіжого повітря. Це незвичайна, захоплива детективна історія, дещо містична та інтригуюча.
    Головне місце, де відбуваються події, село Білий попіл. Тут живуть дивні люди, які вірять у надприродне: у Вія(демона з довгими повіками), у те, що поряд знаходиться вхід у пекло і звідти сиплеться "білий попіл", вони миють руки мертвою водою, а п'ють живу. Хоча всім повір'ям є цілком логічне пояснення.
    Головний герой - Тарас Білий, якого запрошують в село, щоб розслідувати справу по вбивству панночки Соломії, доньки сотника. Жителі села не охоче допомагають у роботі Тарасу, ведуть себе дуже дивно. Події носять навіть містичний характер - кожного дня відбуваються убивства, незвичайні речі.
    Розв'язка дуже незвичайна. До самого кінця не зрозуміло, хто ж убивця. Саме через це книга затягує, хочеться пошвидше все дізнатися, сюжет досить небанальний. Однозначно рекомендую до прочитання.
  •  
    Коли не здогадуєшся за кульмінацію... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Роман «Білий попіл» дуже оригінальний. У мене він викликав неоднозначні відчуття. Сюжет розвивається дуже динамічно, скрізь роман протягується містична нитка, через неї місцями стає навіть моторошно. Автор впевнено тримає інтригу майже до кінця. Треба визнати, що мені не вдалося вгадати кульмінацію. А це дуже важливо, тобто читання захоплює. Піднято тему протистояння думці більшості. Як відчуває себе людина, яка не просто не поділяє думок односельчан, але і відкрито протистоїть їм і не підкоряється. Сліпа любов до дружини і прощення всіх гріхів. Як почуття обмежують розум. Як на мене , то трішки забагато жорстокості, життя людини нічого не варте у Білому попелі, ніхто лишній раз не переймається через смерть когось в якійсь сутичці. Людський суд – страшніше будь чого, особливо на хуторі, де всі живуть за особливими правилами. Треба визнати, що методи покарання дають уяві простір, через що, мурашки по шкірі…Правда після прочитаного роману, у мене виникло відчуття,що не змогла я сприйняти все це серйозно, хоча автор і намагався відкрити в читача пряму присутність на місці розгортання історії. У своїй бібліотеці не маю нічого схожого. Рекомендую. Це був цікавий досвід)
  •  
    Український детектив 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Білий попіл» – детективна історія з нотами містики від українського автора Ілларіона Павлюка.
    Сюжет розгортається довкола особистості відомого київського детектива Тараса Білого, якому пропонують за чималу плату та погрози віднайти вбивцю дочки поміщика хутора під назвою Білий попіл.
    Викладені на початку факти свідчать про те, що вбивця вже відомий. Очевидці вказують на місцевого юнака Хому Брута. Більшість хуторян за те, аби вчинити самосуд над вбивцею, але є і такі, що наполягають на слідстві. Саме тому Тарасу Білому доведеться провести власне розслідування, у ході якого він дізнається й чимало містичних на перший погляд деталей й про сам хутір та дивні місцеві звичаї.
    Цікавий, заплутаний та динамічний сюжет, незвичайні персонажі та зовсім неочікувана розв’язка – ось так коротко можна охарактеризувати дану книгу. Фінал дійсно дуже неочікуваний і вже заради нього варто дочитати книгу.
    На мою думку, роман «Білий попіл» є доказом того, що сучасні українські письменники таки вміють майстерно творити цікаву та захоплюючу літературу.
  •  
    Сучасне прочитання Гоголя 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якось відносно пізно дійшли у мене руки до цього роману. Всі мої друзі-книголюби прочитали цю книгу ще коли вона була новинкою і, наслухавшись позитивних відгуків, я теж починала цю книгу з великими очікуваннями.

    І я не розчарувалась.

    Це сучасний варіант, такий собі ремікс, відомого твору Миколи Гоголя - Вій. Але окрім цього тут є і елементи справжнього бойовика, в хорошому сенсі цього слова. Динамізм, екшн, постійний рух сюжету.

    Отже, про сюжет. На хутору Білий попіл стається вбивство, жертвою стала молода дівчина. У скоєнні злочину підозрюють парубка, семінариста Хому Брута. Але дехто має сумніви з приводу його винуватості. Наприклад, приватний детектив Тарас Білий, який поставив собі за мету розібратися у цій ситуації.

    А ситуація як мінімум дивна. І люди тут дивні, і звичаї у них незвичні. І явно щось вони всі знають і мовчать, приховують.

    Неймовірно мені сподобалась атмосфера книга. Така моторошна, містична, просякнута магією і потойбіччям.

    Фінал мене також не розчарував. Мені сподобалось навіть більше, ніж у Гоголя. Я до кінця не здогадувалась як же автор все викрутить. І ще було все дуже логічно. Сюжет вибудований елегантно, усі загадки і інтриги розкриті, на всі питання читач отримує відповіді.

    Пішла замовляти іншу книгу автора.
  •  
    БІЛИЙ 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Оскільки автор – Ілларіон Павлюк дуже багатогранна особистість, судячи з його біографії, то і книжки його вирізнаються оригінаьністю і неповторністю, а також стилем і сюжетом.
    Ну і заставляє переглянути мої особисті погляди на жанрові вподобання.

    Пршою його книжку я прочитала "Танець недоумка" і хоч ніколи до того не читала науково фантастики, то просто була в захваті.

    Вже замовила і отримала "Я бачу, тебе цікавить пітьма" (надзвичайно красиве неординарне оформлення), але ж думаю спочатку прочитаю найпершу книжку автора "Білий попіл".

    Спочатку було щось не зрозуміло, здавалося що це надто чоловічий містичний трилер-детектив, як для мене, але подумала, що раз так всі хвалять то потрібно дочитати і скласти власне враження.

    Ну, що ж, я задоволена.
    Класно, динамічно, живо, приправлено гумором.
    Можливо, трішки не вистачило розкриття характерів і зовнішності героїв, але вцілому історія була дуже колоритна, атмосферна та інтригуюча.

    Я не фанат Вія (а автор схоже таки фанат, раз на цьому вирішив побудувати свою першу книжку), хоча навіть ходила на нього в 3D, але на щастя не детально запам'ятала сюжет, то читати було цікавіше. Та і зрештою все таки це історія зовсім з іншого ракурсу.

    Гоголю би сподобалось! :)
  •  
    Раджу! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Ілларіон Павлюк "Білий попіл"
    Я не читала "Вій" авторства Гоголя. Тож наскільки сюжет схожий-судити не буду. Я й фільм бачила лише на одному епізоді-де панночка літає в домовині. І я не знаю, як краще аналізувати цю книгу, маючи за плечима читацького досвіду того "Вія" чи ні)
    Книга у мене вже лежить років зо два і ніяк не могла прийти її пора. Нарешті в мене прокинулася совість (книга позичена) і я за кілька вечорів її прочитала.
    Десь до середини читалося як легенький містичний детектив. Ніяких підозр стосовно Тараса Білого у мене не було і я очікувала якогось здвигу у розслідуванні. А далі...
    Далі стало страшно й дуже цікаво. Одна подія змінювала іншу, і все робилося під супровід суцільної чортівні, в якій так складно було розібрати, хто свій, а хто чужий. Накопичення жахливих і незрозумілих смертей спонукали читати все швидше і в якийсь момент я навіть намагалася пригадати, де у мене лежить біла крейда. Про всяк випадок. Чесно, такого фіналу я не чекала. Він став для мене повним сюрпризом. Хоча... Дещо чи декого я підозрювала і мої здогадки виявилися правильними.
    Тож книга мені дуже сподобалася. Було інтригуюче. Це не перше моє знайомство з автором. Раніше я читала його "Танець недоумка" і "Я бачу, вас цікавить пітьма", теж стоїть на поличці в очікуванні свого часу.

    П.С. Здається, час братися за Гоголя.
  •  
    Білий попіл 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже цікава дебютна для мене книга цього письменника. Звичайно, я читав відгуки і розумів що вона варта уваги, але не думав що настільки. Ілларіон Павлюк створив дуже крутий світ книги, мені не хотілося з нього йти. Що також цікаво, це те, що ця історія перегукується зі славнозвісним «Вієм» Миколи Гоголя. Звичайно, можна не читати твір для того щоб добре ознайомитися з «Білим попелом», але я б порадив почитати і те і те, бо обидві історії цікаві і заслуговують на увагу.
    В центрі сюжету такий собі детектив Тарас Білий, якому потрібно розслідувати смерть панночки на хуторі, де здається в кожного є свої таємниці. Автор дуже вміло описує сюжетні повороти, а вони там є і дуже різкі, так що приготуйтеся читати і дивуватися. Що до перекладу з російської то на перших сторінках видно структури речення саме з російської мови, але згодом звикаєш і від читання вже нічого не відволікає. Ця книга не відпускала мене і я хотів читати далі і далі. З недоліків я відмічу тільки не до кінця розкриту любовну лінію. А так ця книжка стовідсотково входить у мій топ року
  •  
    Неперевершений детектив сучасності 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Хочу порекомендувати дані книгу усім, хто любить детективи, а також цікавиться сучасними українськими письменниками.

    В книзі "Білий попіл" описана історія Тараса, якого в рідному селі звинуватили у вбивстві його коханої, а потім, тікаючи, він втратив пам'ять і почав нове життя хитрого детектива, але доля завжди і скрізь знайде...

    Далі Тараса знаходять і хитрощами повертають до села, в якому він народився і просять розслідувати вбивство молодої особи, але багато в чому обманюють його (як і в році, коли відбулося вбивство).

    Розслідуючи цю трагедію, Тарас розуміє, що люди в селі дуже забобонні і їм точно нав'язва хтось ці забобони і не просто так. Починають гинути люди, які щось знають, але приховують щодо вбивства панночки.

    Інтрига тягнеться до кінця книжки, письменник дуже влучно підбирає слова та вводить часто читача в оману, що зацікавлює в читанні ще більше з кожною сторінкою :)

    Читайте цю книгу, адже після неї Ви точно захочете почитати ще книги Ілларіона Павлюка.
    Книги цього письменника - це нове слово в українській літературі.
  •  
    По мотивам "Вия" и не только
    Когда начинаешь читать этот роман, то можно найти много параллелей с «Вием» Н. Гоголя: здесь и Хома Брут, который якобы убил молодую и красивую барышню; здесь и ее ночные отпевания в церкви, во время которых она якобы выходила из гроба и призывала Вия; здесь и таинственные белые круги, рисуются повсюду жителями поселка, чтобы защитить их от нечистой силы и пр. И кажется, что этот роман - вариации на тему Гоголя. Однако, читая дальше, понимаешь, что это совсем другая, самобытная история, где, как и в «Вие», сочетаются мистика, загадочные убийства и народные верования. Зато в романе «Белый пепел» еще мощная детективная линия и анализ психологического состояния и подсознания героев (преимущественно - главного героя частного детектива Тараса Белого), что дает основания для дополнительных предположений в ходе расследования и значительный материал для размышления о психических особенностях развития человека.
    Тарас Белый - известный в Киеве детектив, к которому за помощью обращается даже полиция - в чрезвычайно трудных ситуациях получает поддержку от странного человека по имени Томаш Болгар. Томаш не только предоставляет Тарасу дельные советы, но и помогает найти заработок. Томаш всегда появляется неожиданно и исчезает мгновенно, а впоследствии выясняется, что только Тарас Белый видит и может разговаривать с ним. С появлением Томаша жизнь Тараса кардинально меняется: он нанимается расследовать убийство барышни из состоятельной семьи, проживающей на хуторе Белый Пепел. Приехав в поселок, Тарас не успевает удивляться всему загадочному и непонятному, что происходит там. Местные жители верят, что их хутор находится вблизи ворот в ад, из-за чего все на хуторе засыпано белым пеплом. Но самое ужасное - это то, что с приездом Тараса в поселке начинаются убийства. Постепенно Тарас проникает в тайны загадочного убийства, но чем ближе он становится к истине, тем чаще и ярче с его подсознании возникают забытые образы его молодости, и давнее убийство предстает в новом свете.
    Неоднократно при чтении было ощущение, что разгадка уже близка, но автор снова и снова все больше запутывал и подбрасывал новых подробностей, меняли весь ход мыслей. Финал стал потрясающим и полностью оправдал ожидания, которые были во время чтения.
    Детективная и мистическая линии сюжета замечательные. Мистика настолько тонко вплетена в реальную жизнь, что начинаешь верить в загадочные события: человеческие предрассудки получают объяснение и практическое воплощение; все таинственное трудно объясняется логикой, но содержит в себе или сохраненные годами человеческие верования и глубокие страхи или хитросплетения судьбы. Зато всему можно найти объяснение. И действительно, каждое событие имеет мистическую и реальную составляющие (зависит от того, кто и как принимает эти события), и эти составляющие, в свою очередь, также имеют загадочные или реальные жизненные причины и толкования.
    Психологическая составляющая романа поражает: ярко изображено, каким образом меняется сознание человека под влиянием тяжелых жизненных обстоятельств, как она защищается от ужасов реальной жизни, уничтожая нежелательные воспоминания. Однако ничего не исчезает из сознания, а просто переходит в подсознательное, что при определенных обстоятельствах выходит наружу. Но будет ли человек, который начал новую жизнь, готовым к непредсказуемым воспоминаниям, открытию загадок прошлого, которые разрушают его настоящую жизнь? Будет ли он готов снова взглянуть в лицо тому, от чего так долго скрывал себя, и принять? Путь к себе всегда самый трудный.
  •  
    Вбивство у Білому Попелі
    Київський детектив Тарас Білий береться знайти вбивцю дочки сотника Засухи, для чого відправляється у хутір з дивакуватою назвою Білий Попіл. Злочинцем, як впевнені майже всі жителі хутору, був семінарист Хома Брут. Адже свідки бачили, як він убивав панночку, а сама дівчина не тільки розповіла все перед смертю, а і піднялася з труни, щоб вказати на свого вбивцю. Та дуже швидко по приїзді Білий розуміє, що свідчення очевидців плутані, люди, що діляться з ним бодай якоюсь інформацією, один за одним вмирають, а в тому що жертва взагалі існувала, з'являються великі сумніви. То для чого його було сюди привозити?
    Хоча зазвичай я дуже скептично ставлюся до різних "переосмислень класики" чи, прости господи, продовжень від інших авторів, але "Білий Попіл" на їх фоні приємно виділяється. По суті це самостійна історія, від "Вія" тут парочка імен та місце дії, на оригінальній історії ніхто не паразитує. Це дуже хороший роман, особливо, якщо зважати, що це авторський дебют. Тут немає громіздких описів, але в голові сама по собі виникає картинка, ніби фільм дивишся. А атмосфера таємничого хутора, де люди вірять, що в них під боком брама пекла, бояться страшного демона Вія та намагаються захиститись за допомогою накреслених на підлозі кіл, по-справжньому моторошна.
    Раджу всім любителям детективів, містики та психологічних трилерів.
  •  
    Восторг! Автор - мастер увлекательного повествования
    Книга для всех тех, кто считает современную украинскую литературу чем-то нудным, скучным и не стоящим внимания.
    Есть, есть у нас классные авторы! Илларион Павлюк тому подтверждение.

    Книга просто безумная в хорошем смысле этого слова. События невероятно динамичные, вся книга в движении: кто-то бежит, что-то горит, что-то случается. Я давно не читала книг с такой динамикой, это просто потрясающе.
    История держит в напряжении от начала и до конца, я начала чтение и просто не могла отложить ее в сторону. Качественный украинский детектив-триллер. Порой у меня замирало сердце, так я волновалась за происходящее.

    Тарас Белый - хороший детектив, которого хотят нанять для расследования одного дела. Однако он умудряется влипнуть в неприятности по уши. Единственное спасение - согласиться на просьбу сотника и расследовать убийство панночки, его дочери.

    Но странные вещи творятся на хуторе, куда приехал Тарас. Почему никто не горюет по панночке? Почему Тарасу не показывают некоторые комнаты? И что же произошло в церкви, где находилась панночка? Как девушка могла оказаться у мелового круга, в который был заключён Хома Брут?
    Какие тайны скрывает хутор и его обитатели? Неизвестно. Но когда вы откроете книгу, чтобы узнать разгадку... Вы будете потрясены.
  •  
    Мистический детектив
    В Киеве, как и в любом большом городе, нет недостатка в злачных местах. Именно в таком местечке и оказался частный детектив Тарас Белый. И с этого начался его поиск себя в тумане забытого прошлого.

    Но сперва ему нужно разобраться в странном убийстве, произошедшем на не менее странном хуторе. Задача усложняется тем, что тут все верят в ад, демонов, соблюдают диковинные обряды и... молчат.

    Что за тайна скрыта за всей этой непонятной историей?

    После фантастического “Танца недоумка” хотелось еще и еще творчества Иллариона Павлюка. И да, мне нравится, что и как пишет этот писатель.

    Уверена, мало в мире найдется людей, которые не слышали про “Вия” Н. Гоголя. Роман “Белый пепел” - своего рода попытка ответить на вопрос: а если бы мистические события этой повести вновь повторились, но в ХХІ веке?

    Читать было увлекательно: автор удерживает в напряжении с первого предложения и не отпускает до последней точки. В процессе чтения интерес не угасает, хочется узнать, что же там дальше, какие секреты запрятаны в этой книге.

    И когда страсти накалились до предела, случился финал, и это было великолепно.

    Надеюсь, что Илларион Павлюк сейчас работает над новой книгой, ибо я уже хочу ее прочитать.

    Отдельно хочу отметить оформление книг этого автора от ВСЛ - великолепное!
  •  
    Білий попіл
    Читали Вій? Може дивилися фільм? Або виставу у театрі? Хто ж не чув про відомий твір Гоголя.

    Так ось зустрічайте його адаптацію.

    Хома Брут винен у вбивстві панночки. Принаймні так кажуть. А що якщо це брехня? Щоб знайти винного, аж із самого Києва привозять детектива. Тільки не все так просто.
    Старий хутір із дуже дивними мешканцями і забобонами. Вони всюди малюють білі кола, вмивають руки мертвою водою, а п'ють тільки живу.

    В книзі дуже майстерно переплетені містичні моменти і детективна лінія.

    Це саме те, що мені було потрібно. В міру моторошно, достатньо незвично і неймовірно цікаво.

    Десь від середини книги я почала передбачати яким ж буде фінал. І я його не вгадала аж до останньої сторінки, хоч і була доволі близька в здогадках.

    Адаптація сподобалась мені навіть більше ніж оригінал. Більш до душі припала чи що.
    Герої цікаві, зі своїми скелетами в шафі.

    Сам стиль автора мені сподобався ще після прочитання "Танець недоумка". От вміє він тримати напругу до останнього розділу.
  •  
    Захоплююче
    Білий попіл - Ілларіона Павлюка це моя друга книга цього автора. Танець недоумка неймовірно сподобався, тому купила і першу видану книгу Павлюка. Коли купувала думала, що купую фантастику. Якийсь перегляд Гоголівського Вія (читала чийсь відгук). Але ніт - це виявився детектив з невеликим присмаком містики. Але мене так затягло, що я лише в кінці книги змогла подумати, що ж дуже прискіпливо відношусь до детективів. Це надзвичайно захоплююча історія і от я не змогла розгадати самостійно жодної загадки. Ну, крім Білої немочі, якщо вважати її за загадку.
    Історія розповідає про детектива по найму - Тараса Білого, з досить мутним минулим і шрамом через все лице. Низка нещасливих подій змусила його поїхати на хутір Білий попіл розслідувати вбивство панночки. Але й вбивство дивне і поминки з родзинкою і люди трошки тойго із забобонами. І виникає питання, а чи була панночка? А хто тут їде з глузду Тарас, хутір чи можливо той хто читає?
    Стиль письменника мені дуже подобається він легкий, не перенасичений безглуздими описами, а мова свіжа і смачна. Читаєш і отримуєш насолоду. Однозначно рекомендую до прочитання, шикарний укрсучліт
  •  
    Мистический детектив
    Невероятной крутой и лихо закрученный детектив с мистикой и элементами истории. В нем настолько удивительный сюжет, с удивительными поворотами, что читаешь взахлеб и невероятно жалеешь, что роман закончился.
    Поначалу кажется, что роман имеет некоторые параллели с "Вием" Н.Гоголя, но эта связь совсем не большая. Описываемые события происходят в дореволюционном Киеве. Тарас Белый - уникальный киевский детектив, способный вычислить любого преступника. К нему за помощью обращаются жители одного из хуторов - необходимо поймать некоего Хому Брута. Но когда Тарас приезжает на хутор, он сталкивается с множеством загадочных вещей и таинственных событий и понимает, что ему предстоит разгадать и другие загадки хутора.
    Этот роман я не прочла, а "проглотила" - настолько он необычно увлекательный. Личность Хомы Брута стала для меня полнейшей неожиданностью. Жалко, что финал романа не позволяет продолжить приключения, но он вызывает невероятно острое желание почитать и другие романы автора (и кстати, "танец недоумка" полностью оправдал все мои ожидания). У автора великолепные и очень разные по жанрам произведения.
  •  
    Добре без натяжки
    Початок мене не дуже вразив. Герой грубуватий. Намагається показати себе крутим, але якихось особливих навичок слідчого чи й просто дуже вправного хллпане не виявляє. Але на нібито простенький сюжет поступово починають нанизуватися загадки. Хто такий Томіш? Чи він служить панові Сотнику? Що то за хутір Білий Попіл і яка така дивна історія в ньому трапилась?
    Тарас Білий і надалі не вражає дедуктивними навичками, але це вже читачу і не потрібне, бо й так таємниць доволі. Дивні герої, атмосфера фільму жахів, гоголівська семантика, міфологічні мотиви. Усе нібито про ХІХ ст., але описано в сучасній динамічній гострій манері.
    Хоч як скептично я була налаштована (попри позитивні відгуки, які чула про автора), усе ж не змогла відірватися від сюжету. Так, мені трохи не вистачило якихось яскраво-авторських дотепів, але сюжет закручений непогано і інтрига тримає.
    Це вже не сльозливо-обережний детектив, хоча й ще не жагуче цікавий та майстерний. Добре чтиво, за яким можна відпочити, із кількома дуже влучними фразами і цілком пристойною інтригою. Без натяжки.
    Хочу прочитати й інші книжки автора, щоб скласти більш повне враження про його творчість.
    Якщо про видання: не дуже люблю неглянцеву обкладинку, бо вона швидко затирається і брудниться. Ідея оформлення обкладинки класна і дуже відповідає духові твору, але силует міг би бути трохи чіткішим та елегантнішим, як на мене.
  •  
    Сучасний "Вій"
    Давно хотіла познайомитися з творчістю Ілларіона Павлюка. І от дізналася, що його перший твір - це такий собі ретро-детектив, з елементами містики, вірувань, забобон і відсилками до Гоголівського "Вія". Майже все, як я люблю. Є тут і мертва панночка, і семінарист Хома Брут, і ночівля у церкві, і навіть Вій!

    Приємно здивувала двозначність твору. Якщо на початку книги кожна описана деталь сприймається, як містична, то ближче до фіналу усе має цілком зрозуміле психологічне пояснення. Цікаве поєднання.

    Події розвиваються досить динамічно, навіть бурхливо, як на початок XX століття, але загалом правдоподібно. Єдине, селяни, чи точніше жителі віддаленого хутору, виглядали якимись занадто освіченими для свого часу та місця. Сюжет тримає до останнього і книгу ніяк не хочеться відпускати з рук. Мабуть таки почитаю ще й інші твори автора.

  •  
    Кто ж вбив панночку насправді?
    Давно планувала познайомитися з творчістю І. Павлюка і він мене не розчарував. Книга захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого фіналу. Я робила припущення, намагалася передбачити подальші події і проживала кожну сторінку.
    Що ми тут бачимо. Відомий приватний детектив Тарас Білий, за примхою долі змушений їхати на далекий хутір, щоб розслідувати вбивство молодої панночку. Та жителі хутора вже визначилися з роллю вбивці і хочуть, щоб Тарас впіймав та довів провину такого собі Хоми Бруда. До всього того, ще й дивні речі відбуваються на хуторі, який приховує страшну таємницю.
    Що ж сподобалося. Відголоски відомого "Вія" додали до книги родзинку. Сюжет захопливий, заплутаний та з безліччю загадок. Навіть якщо й здогадатися хто ж таки той Хома, то знайти вбивцю вже не так легко.
    Чудова подача автора, книга читається на одному подиху.
  •  
    Раджу всім!
    "Білий попіл" це захоплюючий детектив у стилі нуар від українського автора, після цієї книги душа радіє від того що в нас є такі талановиті письменники.
    Це історія про приватного київського детектива Тараса Білого, його запросили на хутір розслідувати убивство молодої паночки Соломії. У мешканців хутора є підозрюваний, всі упевненні що винуватий Хома Брут, треба тільки це довести.
    Як тільки Тарас опинився на хуторі у домі сотника Засухи почались відбуватися дивні події: живі мерці, хрести та ікони замінили мешканцям селища білі кола, загадки минулого, містичні демони в яких вірять всі мешканці, та точно упевнені що живуть на межі мертвого та живого світу.
    Вийшло дуже містично і навіть місцями лячно. Ця книга не відпускає допоки не стане відомий фінал. Я декілька днів думала, але так і не розгадала хто вбивця і що взагалі сталося. Такий собі містичний детектив і психологічний трилер, який може конкурувати з закордонними творами цього жанру. Круті сюжетні повороти не дадуть читачу нудьгувати.
    Неодмінно раджу ознайомитись.
  •  
    БІЛИЙ ПОПІЛ Іларіон Павлюк
    1. Назва. «Білий Попіл» - це хутір, в якому відбуваються події. Крім того, прізвище головного героя – Білий. Автор ніби навмисно грається з цим кольором, протиставляючи його чорноті, в якій блукає протагоніст.

    2. Місце та час дії. Детективна історія з містичним присмаком відбувається у гоголівських декораціях. Час точно не вказується, припускаємо, що це ХІХ ст.

    3. Сюжет. Тарас Білий, на прізвисько Білий Циган, не пам’ятає половину свого життя. Мешкає у Києві та заробляє на життя детективним ремеслом: може вивести на чисту воду будь-якого шахрая чи розбійника. Одного разу доля зводить його із сотником Засухою, який просить Тараса розслідувати вбивство панночки. Хоча ніби й так усі знають, що вбивця – Хома Брут.

    4. Герої. Персонажі чітко діляться на дві групи: невеличка «команда» Тараса Білого, хоча той навіть не розуміє, що вони для нього роблять, а друга – хуторяни, які горою стоять за свої переконання та дружину сотника – Анну. До речі, сам сотник смикається між цими двома «угрупуваннями», хоча я особисто з самого початку вважала його за «нашого».

    5. Проблематика. Злочин та покарання: яка кара справедлива? Тарас і ми намагаємося знайти відповідь на це питання. Автор натякає на те, що найстрашніша кара – це не четвертування чи оббілування, а муки совісті, які з’їдають тебе зсередини.

    6. Мова. Це переклад з російської. У якомусь відгуку читала, що у Павлюка багато нецензурщини. Нічого подібного! Написано живо, динамічно, легко.

    7. Враження. Детективна лінія захопила! Так хотілося швидше розкрутити клубок інтриг, що сторінки самі перегорталися! Автор ніби все тобі подає – давай, розгадуй, але ж ні! Чекай, доки всі рушниці вистрілять!
    Книга дуже кінематографічна! Прям бачу це дійство на екрані: загадковий головний герой, містика, хутір з незрозумілою таємницею, вбивство… Крутий би вийшов детектив!

    8. Фішка. Алюзія на гоголівського «Вія» - це цікаво, створюється атмосфера невідомого, потойбічного; чекаєш, що зараз з лісу вискочить нечисть, але все виявляється набагато прозаїчніше.

    9. Висновок. Книга тримає! Поціновувачі детективного жанру оцінять, хоч, певно, й розгадають, в чому «сіль».

    Приємно, що натрапила на ще одного цікавого українського автора!
    Рекомендую!
  •  
    Доволі незвична версія
    Ця книга стала третьою в черзі мого знайомства з автором. І знаєте, я не шкодую. Я не шкодую часу, який пішов на прочитання ( та що там шкодувати, цікава книга захопила так, що ковтнув її буквально за кілька вечорів). Я не шкодую висловлювати захоплення автором, і тим, як він вміє підібрати ключ до сердець читачів. Книга дійсно варта всього цього.
    Доволі незвична трактовка класичної історії, в дусі ретро детективу. Вона не залишить байдужим нікого. В цьому я впевнений.
    Отож, я щиро бажаю Вам приємного читання. І пам'ятайте, що від містики до детективу насправді набагато менше, ніж просто крок.
  •  
    Захопливо
    Я у цілковитому захваті!
    Це другий роман автора, що я прочитала. І він так само не відпускає, поки не перегорнеш останню сторінку.

    Захопливо, динамічно, цікаво.
    На перший погляд здається, що це звичайний детектив, але згодом розумієш - не звичайний.

    Тут цікаво переплетена містика, легенда про Вія, сьогодення та бувальщина.

    З перших сторінок у мене закралась здогадка, але те, як автор все закрутив, перевершило будь-які мої очікування!

    Неймовірно тішусь, коли натрапляю на такі книжки. І неймовірно дивуюсь: як я могла її не помітити раніше?

    Цей роман подарував мені незабутні кілька вечорів, Тож неодмінно раджу зануритись у цю історію.
  •  
    Містична історія.
    Всі події в книзі відбуваються ще за царя Гороха. Тобто дуже давно, ще за панів.
    Приватному детективу Тарасу Білому замовляють розслідування панночки. Яка померла при загадкових обставинах. А в вбивстві обвинувачують семінариста Хому Брута.
    Приїхавши на хуторі де сталося вбивство, Тарас геть нічого не розуміє. Він приїздить на самі сороковини по смерті панночки.
    Всі до кого б він не звертався, говорять загадками, якби заучені фрази. І він починає своє розслідування. Катається по хуторі розпитує простий люд. Дивується з їхніх звичаїв.
    А ще тим часом самого Тараса також тривожить якісь не зрозумілі сни.
    І він не може зрозуміти що з ним коїться. Тому, що саме життя Тараса також повне загадок.
    В деяких моментах мені здавалося, що головний герой якийсь дурний.
    Але дурний не дурний але справу розкрив.
    Цей детектив дуже цікавий.
    Але як на мене аж надто закручений.
    В мене деякі питання так і залишилися відкритими.
    В цій книзі є містика але в кінці книги і вона знаходить логічне пояснення.
    Але все одно було цікаво про всі ці намальовані кола, які вберігають від смерті. Про Білий попіл, який літає по хуторі. І те де він береться.
    Мені ця книга сподобалася.
  •  
    Білий попіл
    Беручи книгу Іларіона Павлюка "Білий попіл" до рук, я навіть не очікувала що книга мені неймовірно сподобається і стане однією із улюблених у жанрі містичного детективу.
    Сюжет розповідає нам про приватного детектива на ім'я Тарас Білий, який одного дня отримує дивне замовлення - взятися за розслідування вбивства однієї панночки. От тільки прибуваючи на хутір, де сталася трагедія, Тарас розуміє, що його жителі щось приховують...
    Даній історії вдалося мене приємно здивувати. Книга - цікава, динамічна, атмосферна, інтригуюча і в той же момент - легка у сприйнятті та захоплива. Якщо Ви прихильник незвичних детективних історій - то роман "Білий попіл" однозначно вартий Вашої уваги. Від мене ж 5/5!
  •  
    Білий попіл
    Я радий що українська література розвивається, українські автори.
    Не буду розказувати про зав'язку.
    Кого цікавить книга немає вікових обмежень 16+, 18+.
    Якщо вас це турбувало, не хвилюйтесь можете брати.
    Там немає пошлості, чи матів.
    От....
    Треба про мої враження.
    Відверто кажучи книга мені не дужа зайшла
    Ну така нормальна історія.
    Для мене там не відчувалось жодної містики.
    Можливо тому, що я не читав твір Гоголя "Вій", так як хто не знав це щось як алюзія на нього.
    Звичайно, це тільки моя думка.
    Більшості, судячи по рецензіям, подобається ця книга.
    Так що це вам вирішати, але знайте, що вона може і вам зайти як "нормальна".
    Тому, не знаю...
    Непогана... непогана книга.
  •  
    Інша версія Вія
    Це друга прочитана книга Іларіона Павлюка, яка залишила після себе приємний післясмак.

    Сподобалися живі герої. Нехай головний герой Тарас Білий трохи і наглуватий, але він чіпляє. Інші теж мають свою неповторну унікальність, навіть другорядні запам'ятовуються.

    Детектив написано дуже кінематографічно, автор вміє занурити у події, навіть не використовуючи довжелезних описів природи чи місцини. Достатньо яскравих акцентів - і вже опиняєшся всередині того хутору.

    Цікаво перероблена історія про Вія, тут вона - детектив. І ,не дивлячись на початкові містичні нотки, пояснюється все у фіналі раціонально. Хоча моторошної атмосфери письменник нагнав добряче: білі кола, дивний попіл-пилюка, що літає хутором, жива і мертва вода.

    Чудово показано, наскільки люди легко піддаються віруванням і нав'язуванню, стадний інстинкт і залежність від думок один одного, коли живеш на невеликому хуторі. Історія вчить завжди перевіряти факти, не вірити пліткам.

    Сподобалася купа загадок в детективі і напруга, через яку не хочеш відкидати книжку, а мчиш читати далі.
  •  
    Нова версія старої легенди
    Прочитавши імена героїв я дещо розгубилась ..Перша думка була, що книга стане переказом "Вія" с авторськими фантазіями...
    Але, це не зовсім так.
    І.Павлюк накрутив такого, що до кінця книги нічого не зрозуміле. Динамічний, багатошаровий детектив. Як зайву одежу головний герой знімає з себе таємниці й читачеві залишається тільки дивуватись фантазії автора.

    Єдине, що мені не дуже сподобалось: я не люблю гру з підсвідомістю. Оці провали пам'яті та подібні штуки у детективах. Але у цій історії є нитка містики й тут подібні прийоми дуже доречні. Багато філософського у монологах Тараса Білого. Про совість, про те що у кожного своє пекло, про байдужість й фанатизм людей. Багато людей і досі темні й замість того, щоб знайди рішення вони повірять у демона. І будуть вбивати, як що ти хоч трохи на них не схожий. Пливти проти течії завжди було важче.
 
Характеристики Білий попіл
Автор
Ілларіон Павлюк
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Мова
Українська
Рік видання
2018
Кількість сторінок
352
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-526-1
Тип
Паперова