«Якийсь час вона не була впевнена, з ким живе – зі своїм чоловіком чи з його двійником…» – такими словами починає свою книжку відомий іспанський прозаїк Хав’єр Маріас. Дійсно, доля дружини таємного агента тяжка – ти знаєш головне, але не маєш права ставити запитання, щоб дізнатися більше. Ти покірно мовчиш і чекаєш, не знаючи, чи почуєш увечері голос чоловіка, коли наступного разу побачиш його і чого чекати від чергового візиту незнайомця. Книга переповнена філософськими розмовами, історичними деталями, глибокими роздумами і прихованим змістом – отже, кожен зможе знайти основну для себе думку, не загубивши при цьому головний зміст. Здавалося б, читається важкувато і не встигаєш уловити перебіг думок та діалогів. Ось головні герої говорять про вербування таємних агентів та труднощі їхнього особистого життя, за хвилину розмірковують про можливий захист Іспанського Королівства, а далі сперечаються про Другу світову та успадкування елементів фашизму. Але чим більше таких заплутаних роздумів та розмов, чим глибше занурюємось у внутрішній світ героїв, яких, насправді, тільки двоє – Берта Ісла та її чоловік, тим захопливішими стають їхні пригоди і все цікавіше дійти до розв’язки. Ну і як же без підступних планів та заплутаних таємниць, які розкриваються наприкінці роману і від яких волосся стає дибки? Саме такі деталі не дозволяють залишити книгу, а продовжити читання до глибокої ночі. І потім починаєш задумуватися: а, можливо, мій сусід, друг, знайомий, колега чи, навіть, рідна людина теж таємний агент, якого підло завербували і тепер те, що здається реальним і таким простим насправді лише життя під прикриттям? Дебора Веласкес назвала роман «сучасною «Одіссеєю»». Хоча, як на мене, на долю Пенелопи випало менше страждань, ніж ті, що пережила головна героїня, ім’я якої носить роман.

Очень увлекательная история о том, как сложно быть женой шпиона. Это смесь мелодрамы и шпионского романа. Берта и Томас поженились еще в молодости, и казалось, их жизнь безоблачна и счастлива. Но Томас регулярно куда-то и надолго исчезал, при этом Берта не могла выйти с ним на связь, из-за чего очень страдала и мучаясь сомнениями относительно мужа. Но однажды в дом к Берте пришли незнакомые люди и в определенной мере выдвинули ей ультиматум, тем самым раскрыв некоторые тайны двойной жизни ее мужа. Однако все и до конца о своем муже Берта так и не узнала, а выполнение одного из его заданий затянулось не на один год. Это история показывает, как женщина может оставаться одинокой, будучи замужем, с родственниками и детьми, как она страдает от неизвестности, не всегда точно зная, жив ли ее муж, как каждый день подвергает себя и ребенка опасности из-за последствий работы мужа. В этом романе все же больше мелодраматизма и семейных отношений, чем шпионства. И после него понимаешь, что может скрываться за улыбками и благополучием с виду счастливых семей.

З одного боку, цей твір здається шпигунським романом, один з головних персонажів якого – молодий чоловік на ім’я Томас Невінсон – обирає (не зовсім за власним бажанням) роботу на спецслужби, що змушує його скитатися різними країнами, постійно брехати дружині і всім навколо стосовно його постійних таємничих поїздок невідомо куди та вести подвійне життя (у двох різних сім’ях, на дві країни). З іншого боку, це роман-сповідь Берти Ісли, дружини Томаса, яка по крихтах накопичує хоча б якусь інформацію про свого чоловіка та його безкінечні поїздки, розчаровується в ньому, але продовжує любити і роками чекає на його повернення. Томас і Берта на власному досвіді відчули, що таке кохання на відстані: після закінчення школи Томас поїхав вчитися до Англії, а Берта лишилася в Іспанії, і вони мали змогу зустрічатися під час канікул. Але закінчення навчання та одруження не привнесли стабільність у їхні стосунки, адже Томас, як і раніше, часто від’їжджав з Іспанії у справах (у яких саме справах – Берті і нікому не було відомо), і Берта терпеливо чекала на його повернення (невідомо коли). Одного разу Берта зіткнулася зі зворотним боком таємничої роботи свого чоловіка, що поставило під загрозу життя їхньої дитини, але і після цього таємниць залишилося вдосталь. Чи є майбутнє в таких стосунках? І що робити жінці, коли лік часу, що чоловік не повертається додому, іде на роки? І як жити, коли втрачено надію на повернення живим? Зазвичай у справжніх шпигунських романах чоловіки постають такими сильними, мужніми і кмітливими працівниками секретних служб, що мимоволі захоплюєшся ними. У цьому ж романі розкрито те, що залишається «за кадром» шпигунських пригод: невизначеність майбутнього життя; постійні переживання та очікування сім’ї на повернення батька, чоловіка, сина; тривалі скитання і подвійне життя в різних країнах, а інколи – неможливість повернутися до попередньої сім’ї і жити там і так, як хочеться, тощо. Цікавий і оригінальний твір, хоча мені здавалося, що фінал буде іншим.