Власний балкон — це, напевно, одна з найважливіших речей, на яку звертають увагу люди в пошуку житла. Хтось сприймає його як місце для куріння, для когось балкон виконує функцію складу потрібних і не дуже речей, хтось сушить там одяг, а в когось балкон виконує всі згадані функції. У пориві досягнути максимальної приватності жильці готові робити зі своїми балконами дивовижні речі, і зрештою складається враження, що естетична складова — це взагалі не кінцева мета. От і отримуємо балкони у формі човнів чи балкони, заклеєні пластиком або ж застелені шторами, а їхній зовнішній вигляд змушує нас на секунду здивуватись і гірко зітхнути. Книга «Balcony chic» зібрала неймовірні приклади людської фантазії (або ж навіть відсутність смаку), після яких задаєшся питанням як же людям прийшло в голову створити таке. Роздивляючись ці фотографії, ми також бачимо, що балкон став результатом чийогось бажання заволодіти декількома зайвими метрами, які зрештою стануть складом непотребу або ж речей, які ніколи більше не побачать світ божий. Опісля поневолі починаєш звертати увагу на балкони, навіть якщо раніше ніколи на них не дивився. Деякі з них настільки чудернацькі, що могли би увійти в продовження «Balcony chic». Сама книга може стати чудовим подарунком і прикрасити чиюсь бібліотеку. Її приємно переглядати, а з кожним разом можна відкривати для себе нові деталі його величності балкону.

Надзвичайно важлива і актуальна в царині нової архітектури/урбаністики книга - можна сказати, програмне видання, яке ставлю в один ряд з "Soviet Modernism. Brutalism. Post-Modernism. Buildings and Structures in Ukraine 1955-1991", "Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics" і т.д. - ось цією всією серією новітніх архітектурних альбомів останніх років. Зрештою, всіх їх, наскільки знаю, випустило у світ те саме видавництво - "Основи", тож йому належиться величезний респект за таку важливу монументальну працю (за винятком хіба що цін на ці всі шедеври - окрім якраз ще по-божеськи оціненого Balcony Chic, вони для українських дослідників архітектури на кшталт мене - людей традиційно бідних - є практично недоступними для купівлі). Чим ж таке знакове це видання? Автор починає його пасажем про те, що сьогоднішні українські балконні самобуди - унікальні як явище, і становлять собою характеристичну рису країн пост-USSR. Якщо говорити про архітектуру об'єктивно та абсолютно - звичайно, що тут з автором можна погодитись. Так воно дійсно і стало: наш "самодіяльний креатив", "склєпаний на колєнкє", вмотивований бажанням виділитись, зекономити, зробити "крутіше, ніж у сусіда" чи банально "вкрасти собі знізвідки" ще пару вільних квадратних метрів - і справді привів до "чуда", небаченого в цивілізованій Європі і став зараз, напевне, єдиною СПРАВДІ самобутньою рисою української архітектури, яку можна, регочучи, "експортувати" на Захід і на яку приїжджають дивитися туристи. Але чи справді цим ми хотіли б пишатись? Чи таким "стилем" горда, незалежна вже 30 років Україна хотіла б увійти в світові енциклопедії архітектури? Коли знати історію світового будівництва, то найближчий аналог, прообраз, прототип цих "балкон-чиків" віднаходиться дуже легко - це так звані "міські трущоби" кінця XVIII-поч. XIX ст., котрі були переважаючою забудовою Галичини в той період. Але "той період" був нічим іншим, як вибухом дикого капіталізму - зараз забутого і маловідомого, але вкрай серйозного і негативного явища, викликаного напливом бідноти в міста (у якої тільки-но скасували кріпацтво і вона, без досвіду, смаку і вмінь кинулася заполонювати все), розвитком єврейських штетлів (бідніші євреї теж тягнулися до трущобної забудови), диковинною урбанізацією і занепадом колись райських куточків - провінцій. Дикий капіталізм - це диктат бізнесу, вседозволеність і хаос, де підприємцю дозволено все, а сам підприємець - зазвичай не прагне до якості, а тільки до кількості і більшого заробку. Дикий капіталізм - це море неузгоджених між собою, рябих, кольорових вивісок і така ж невпорядкована забудова, де нема жодних правил, норм, контролів, де кожен - сам собі егоїстичний бог у "своїй хаті скраю". Це - пряма протилежність вивіреним формам Ренесансу і бароко, це - відмова від всіх вікових мистецьких традицій і навмисний даунгрейд, дауншифт до тваринно-споживацького рівня. Дикий капіталізм - це дороги в болоті і смітті на фоні вмираючих пам'яток архітектури і, навпаки, процвітаючих барів/готелів/магазинів якогось мотлоху - єдиних об'єктів інфраструктури, про які тут ще дбають - адже вони приносять таку жадану миттєву вигоду! Чи нічого не нагадує? Дикий капіталізм - це те, до чого скотилась і вернулась сучасна Україна, це те, чим вона живе уже 30 років. І так і не може вибратися з цього дуже запізнілого політичного ладу, який відкочує наш прогрес на рівень XVIII століття. Balcony Chic - це ніщо інше, ніж гімн Дикому Капіталізму, розкриття справжнього обличчя української реальності. А вже саме питання - добре так, чи зле? - залишимо риторичним. Нехай на нього відповість читач.

Вибачте, але це афігенна книжка (фотоальбом) про різні кончені балкони! До цих фотографій я думала, що бачила вже все - і на власні очі, і в інтернеті. Але ні, я помилилась! Людська винахідливість немає меж. Як вам балкон-корабель? Це ж просто жесть! Балкони -це ж та штука, яка знайома майже всім містянам. І вони можуть розказати про мешканців квартир більше за будь-які довгі розмови. Як виглядає балкон, що там зберігається - це про ідентичність українців та їхню ментальність - видряпати собі на міліметр (чим більше - тим краще) додаткового простору. Тут є фотографії не лише київських балконів, тут зібрані "шедеври" Львова, Одеси, Полтави, Вінниці, Славутича, Дніпра та ще кількох українських міст. Балкони з ролетами, обшиті гіпсокартоном, на ніжках, маленькі "гробики" і великі "царі-балкони" - це все зібрано тут. Прекрасний подарунок, особливо для іноземців - тут є вступна частина англійською мовою. Глянцевий папір дуже приємний. Але я думала, що розмір книги буде більшим, тож зважайте, що вона маленька.