Балада про співочих пташок і змій
Паперова книга | Код товару 1292634
Yakaboo 4.6/5
Автор
Сюзанна Коллінз
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Балада про співочих пташок і змій

Роман "Балада про співочих пташок і змій" є приквелом трилогії-бестселера "Голодні ігри". Історія, змальована в романі, відбувається за 64 роки до основних подій трилогії. Під час повстання округів впливова родина 18-річного Коріолана Сноу втратила майже все. Єдиний шанс Коріолана повернути сім'ї минулу велич і заможність - стипендія на навчання в Університеті. Її отримає переможець в останньому шкільному проєкті - менторській роботі з одним із трибутів, учасників Десятих Голодних ігор. Сноу за всяку ціну має здобути винагороду, хоча й має мізерні шанси на успіх. Підопічна Коріолана, харизматична Люсі Ґрей із округу 12 - майстриня епатажу, проте аж ніяк не скидається на переможця. Та що ближче вони знайомляться, то більше зближуються. Чи вдасться юному Сноу знайти баланс між справжнім почуттям та жагою до перемоги, і чим доведеться заплатити за успіх?

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Сюзанна Коллінз
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Нарешті, приквел "Голодних Ігор"
    Приквел відомої на весь світ серії "Голодні ігри"!!!! Нарешті дочекались, від авторки "Голодних ігор". Книга описує становлення відомого з трилогії президента Коріолана Сноу. Дії відбуваються після революції, яка і створила Голодні ігри. Описано саме становлення ігор, розвиток. Події в книзі під час 10 Голодних ігор. Вони ще в не звичному нам форматі, тільки створюються і Коріолан грає не останню роль у цьому. Він стає ментором трибутки з 12 дистрикту, сподівається на її виграш, щоб отримати стипендію і продовжити навчання, бо його рід збіднів і часом не вистачає навіть на їжу. Абсолютно нерозвинена ще система Панему, Капітолію і їх світу загалом)) дуже цікаво читати про становлення Коріолана і їх суспільного ладу, про створення ігор, про життя Капітолію і про бідних, голодних дітей із дистрикту. Дуже гармонічна книга, приквел одним словом. Але більше підліткова. Події авторка описує детально, досить довго. Цікаві відносини між Коріоланом і його трибуткою (Люсі Грей). Вона сирота, що заробляла на життя співом, трохи за характером схожа на Кітнісс. Так що раджу читати фанатам ігор. Звісно, спочатку трилогію, а потім приквел. До речі, книга містить цікаві слова(діалектизми іноді навіть), дуже класно їх бачити))) друк якісний, палітурка теж)
  •  
    Нічого не скінчено, доки не заспіває переспівниця
    За багато десятирічь до Кітніс Евердін у Панемі вже були повстання та сміливці, що кидали виклик Капітолію. Саме тому створили Голодні ігри - щоб кожен мешканець переможених Дистріктів пам'ятав, хто тут головний та диктує правила. Але за десять років інтерес до ігор впав навіть у столиці, що вже казати про регіони, де іноді навіть на все селище немає телевізору?
    Головна розпорядниця заходу хоче привернути більше уваги до свого витвору, тому обрані випускники престижної Академії стають менторами трибутів та мають докласти зусиль, аби їхні підопічні протрималися довше та сподобалися глядачам. Серед таких обраних учнів опиняється і Коріолан Сноу - ще не президент, а усього лише хлопчина, який вперто борсається, аби вибитися зі злиднів, втримати родинне гніздо та повернути роду Сноу колишню впливовість. Його трібут - дивакувата дівчина Люсі Грей з найслабкішого та найменш перспективного Дистрікту-12 - здається повним знущанням та провалом, але доля не менш вигадлива, ніж Люсі, і тут починаються інтриги, пригоди, експерименти та події, яких ніхто не очікував.
    Я дуже рада, що міс Коллінз повернулась до свого безрадісного світу, бо вона дуже цікаво та жваво пише - текст затягує, а героям співчуваєш усім серцем, навіть якщо вони з'являються на сторінці лише для того, щоб швидко та болісно померти. Хоча Сноу й головний герой, але Люсі та мадам Галл (от же хто соціопатка з соціопатів!) теж яскраві та колоритні. І я б охоче прочитала ще б мінімум одну книгу (а краще більше) про цей період - шлях Сноу до президентства має бути захопливим та кривавим.
Купити - Балада про співочих пташок і змій
Балада про співочих пташок і змій
240 грн
Є в наявності
 
Інформація про автора
Сьюзен Коллінз
Сьюзен Коллінз

Сучасна американська письменниця, сценарист дитячих програм і мультфільмів, автор знаменитої трилогії "Голодні ігри" і сценарію до однойменного фільму Сьюзен Коллінз народилася в невеликому містечку американського штату Коннектикут. Її батько був істориком і військовим льотчиком - випробувачем. Він побував у В'єтнамі, та до того ж - ріс в роки Великої депресії, тому й умів добре полювати і виживат...

Детальніше

Рецензії Балада про співочих пташок і змій

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Нарешті, приквел "Голодних Ігор"
    Приквел відомої на весь світ серії "Голодні ігри"!!!! Нарешті дочекались, від авторки "Голодних ігор". Книга описує становлення відомого з трилогії президента Коріолана Сноу. Дії відбуваються після революції, яка і створила Голодні ігри. Описано саме становлення ігор, розвиток. Події в книзі під час 10 Голодних ігор. Вони ще в не звичному нам форматі, тільки створюються і Коріолан грає не останню роль у цьому. Він стає ментором трибутки з 12 дистрикту, сподівається на її виграш, щоб отримати стипендію і продовжити навчання, бо його рід збіднів і часом не вистачає навіть на їжу. Абсолютно нерозвинена ще система Панему, Капітолію і їх світу загалом)) дуже цікаво читати про становлення Коріолана і їх суспільного ладу, про створення ігор, про життя Капітолію і про бідних, голодних дітей із дистрикту. Дуже гармонічна книга, приквел одним словом. Але більше підліткова. Події авторка описує детально, досить довго. Цікаві відносини між Коріоланом і його трибуткою (Люсі Грей). Вона сирота, що заробляла на життя співом, трохи за характером схожа на Кітнісс. Так що раджу читати фанатам ігор. Звісно, спочатку трилогію, а потім приквел. До речі, книга містить цікаві слова(діалектизми іноді навіть), дуже класно їх бачити))) друк якісний, палітурка теж)
  •  
    Нічого не скінчено, доки не заспіває переспівниця
    За багато десятирічь до Кітніс Евердін у Панемі вже були повстання та сміливці, що кидали виклик Капітолію. Саме тому створили Голодні ігри - щоб кожен мешканець переможених Дистріктів пам'ятав, хто тут головний та диктує правила. Але за десять років інтерес до ігор впав навіть у столиці, що вже казати про регіони, де іноді навіть на все селище немає телевізору?
    Головна розпорядниця заходу хоче привернути більше уваги до свого витвору, тому обрані випускники престижної Академії стають менторами трибутів та мають докласти зусиль, аби їхні підопічні протрималися довше та сподобалися глядачам. Серед таких обраних учнів опиняється і Коріолан Сноу - ще не президент, а усього лише хлопчина, який вперто борсається, аби вибитися зі злиднів, втримати родинне гніздо та повернути роду Сноу колишню впливовість. Його трібут - дивакувата дівчина Люсі Грей з найслабкішого та найменш перспективного Дистрікту-12 - здається повним знущанням та провалом, але доля не менш вигадлива, ніж Люсі, і тут починаються інтриги, пригоди, експерименти та події, яких ніхто не очікував.
    Я дуже рада, що міс Коллінз повернулась до свого безрадісного світу, бо вона дуже цікаво та жваво пише - текст затягує, а героям співчуваєш усім серцем, навіть якщо вони з'являються на сторінці лише для того, щоб швидко та болісно померти. Хоча Сноу й головний герой, але Люсі та мадам Галл (от же хто соціопатка з соціопатів!) теж яскраві та колоритні. І я б охоче прочитала ще б мінімум одну книгу (а краще більше) про цей період - шлях Сноу до президентства має бути захопливим та кривавим.
  •  
    Прекрасний фансервіс
    Як і більшість читачів, взялась за цю книгу, бо колись в підлітковому віці мене дуже вразили “Голодні ігри” (а затим і пройшли перевірку часом — регулярно тягне їх перечитувати). Колись мені 100% сподобалась перша книга, наполовину сподобалась друга і була повністю нудною третя. Так от, “Балада...” — це неначе послідовно зліплені 2 і 3 частини ГІ.
    Книга розділена на 3 блоки:
    1. Підготовка до ігор (умовно, перша половина “У Полум’ї”).
    2. Ігри (умовно, друга половина “У Полум’ї”)
    3. Після ігор (умовно, “Переспівниця”)
    Читала дуже повільно, книга могла втомлювати. Але! Відчувала шалене задоволення саме від процесу.

    ПЛЮСИ:
    + Витримано сіру некомфортну атмосферу оригінальної трилогії. При чому якщо в ГІ часом сірість замінялася яскравим шоу в Капітолії, то тут яскравого шоу ще немає.

    + Нема виправдання чи обілення головного героя. Він із самого старту є харизматичним негідником, і що далі по сюжету, то більше він стає двуликим. Віриться, що врешті решт він виріс в того президента Сноу, якого ми знаємо з оригінальної трилогії.

    + Тут в принципі нема ідеально хороших героїв (хіба що хтось із другорядних). Усі центральні дійові особи “живі” — зі своїми вадами й тарганами. Або взагалі хворі збоченці.

    + Не було такого, що з нуля вибудували мегакруте шоу, тому що Сноу такий видатний і все вигадав. Наразі з’явились лише натяки на деякі (не всі!) фішки Ігор, які описувались як типові в основній трилогії.


    МІНУСИ:
    - Відверто затягнуто. Багато які моменти можна було б скоротити. Особливо дратувало, коли наводилися пісні (багато пісень) і до кожної строфи йшов абзац із поясненням/трактуванням.

    - Не вірилося в спроби пояснити необхідність Голодних Ігор. Їх природа дійсно є нелогічною. Але в оригінальній трилогії я сприймала це просто як експозицію, на яку я погоджуюсь, аби читати цікаву історію. Коли ж в приквелі дорослі персонажі намагаються на повному серйозі розвинути філософію, що вбивства дітей є необхідними — це звучить як якась притягнута за вуха дічь.

    - Забагато смертей капітолійських дітей, на які всім байдуже. І ми так і не дізнались, що Сноу зробив/зробить із Тигріс, що вона стала забутою модельєркою на момент “Переспівниці”.

    Я задоволена, як пройшло читання. Був настрій вкотре перечитати щось з оригінальної трилогії, а ця нова книга повністю вдовольнила бажання повернутись до знайомої атмосфери та стилю авторки.

    ПРО ОФОРМЛЕННЯ ВИДАННЯ:
    + Зручний шрифт основного тексту, класне кріплення сторінок — комфортно читалося.
    - Не зручний шрифт, яким надруковані пісні. До накреслення цих літер треба було приглядатись.
  •  
    Ожидание - реальность
    Я безумно ждала выхода этой книги и возлагала на нее огромные надежды. Трилогия "Голодные игры" для меня одна из самых любимых историй.

    В этой книге нам обещают поведать как и почему президент Сноу стал тем, кем стал. И как ему удалось из простого мальчишки добиться вершины, получив кресло президента и возглавить страну Панем.

    На деле я увидела лишь маленький эпизод из его жизни. Где Сноу учился, каким был человеком и лишь маленькие предпосылки к тому, чтобы превратиться в жестокого тирана. Он был школьником и вот-вот собирался поступить в университет. Голодные Игры только зарождались, и ему выпала честь стать одним из менторов первой в мире игры. Тогда голодные игры не отличались зрелищностью и представляли из себя просто сплошное рубилово детей.

    Как же я ждала их столкновение с Китнисс. Но, его так и не показали. Я ловила только намеки и знаки на то, что должно случиться в будущем (то есть в известной трилогии) и все.

    Книга неплохая. Но совсем не то, чего я ждала.
  •  
    Як все починалося
    Від самого початку на "Баладу про співочих пташок і змій" я не покладала великих надій, адже була переконана, що всілякі приквели/сиквели - це найчастіше історія про зруб додаткового бабла, а не про творчість. Зрештою в цій ситуації мені було приємно помилитись, бо загалом цей приквел, якщо не за динамічністю, то за психологізмом майже не поступається трилогії "Голодних ігор".
    Авторка взяла за основу історію головного антагоніста - президента Сноу, який за 64 роки до подій першої частини, звичайно ж, ще не був ніяким президентом, а лише робив свої перші кроки в політиці та психопатії. Під час війни з повсталими округами родина Сноу втратила майже все, батько Коріолана загинув від пострілу, матір померла, а сам він залишився з бабусею, що потихеньку з'їжджає з глузду, і старшою на декілька років сестрою. Від колишньої величі залишилась тільки квартира, яку можуть невдовзі обкласти величезним податком, а також уявлення про свою винятковість.
    Виправити ситуацію могла б стипендія на навчання в престижному університеті, що своєю чергою мало б відкрити юнакові двері до успішної кар'єри, блискучого майбутнього, влади, багатства і т.д. Але, щоб її отримати, потрібно перемогти в Голодних іграх, на які Коріолана призначили одним із менторів. Проблема лише в тому, що в підопічні йому дісталась не "машина смерті" в подобі трибутів з першого чи другого Округів, а хирлява дівчина з 12 Округів. Люсі Грей пасувала б сцена, а не арена Голодних ігор. Вона зачаровує глядачів своєю харизмою, а Коріолан робить все можливе, щоб допомогти їй вижити й здобути перемогу в протистоянні. Звичайно ж, не обійдеться без кохання.
    От тільки чи витримають ці почуття випробування Голодними іграми?
  •  
    Відгук
    Сюзанна Колінз вирішила повернутися до світу Голодних ігор і подарувала шанувальникам трилогії приквел про президента Коріолана Сноу. Історія повертає читача на 64 роки назад від розгортання подій трилогії, показуючи нам перші ювілейні десяті Голодні ігри. На цей момент вони ще мало популярні, люди добре пам'ятають Темні часи, а Коріолан Сноу - амбітний 18-річний юнак, який мріє про блискучу кар'єру однак не має для цього достатньої матеріальної підтримки. Саме Голодні ігри, де Коріолан виступає ментором (що також відбувається вперше), і є його "золотим квитком" до омріяного майбутнього. Однак на теренах його шляху зустрінуться і підступ, і жертовність, і зрада і навіть кохання. Історія вийшла доволі цікава та динамічна. Звичайно відчувається певне кліше, но Округ 12 знову опиняється у гущі подій, а головна героїня Люсі Грей має схожі риси з Катніс, однак це можна інтерпретувати і як певні паралелі. Загалом історія вийшла доволі цікавою та насиченою і в певному сенсі з відкритим фіналом, оскільки доля деяких персонажів залишається невідомою. В цілому вийшов непоганий підлітковий роман, рекомендую до прочитання!
  •  
    Вище ніж очікувалося
    Отож, історія про те, як все починалося. А доволі цікаво, скажу я Вам. Так, місцями наївно, місцями передбачувано. Але загалом дуже цікаво.
    Отож, десяті ювілейні Голодні ігри. Якщо ви вже уявляєте картинку, як в основній трилогії, там де все гарно, швидкий потяг, дизайнери, шоу - то одразу скажу, що нічого такого тут нема і поготів. Все набагато простіше. Є трибути з округів, і є арена. А, ну і вольєр в зоопарку, де вони житимуть. І ось тут то і з'являється наш новий герой - Коріолан Сноу. Він ментор - нововведення від організаторів. А ще просто учень, який має амбіції та обов'язки перед родиною та перед наставниками. І хто знав, що між трибутом і ментором може виникнути щось, що переверне з ніг на голову звичний світ?
    Події в книзі сильно контрастують, порівняно з подіями трилогії. Хоча, є певні паралелі. Але основна цінність - це саме історія, як Голодні ігри стали саме такими. І з чого все починалося. В книзі нам розповідають, звідки і в кого виникла така ідея. І як до всього цього ставились прості люди.
    Єдине, за що зніму зірочку - це фінал. Якось сумбурно. Хоча є надія на продовження. Отож, чекаємо. А поки - приємного читання.
  •  
    Не думаю, що він переміг би на іграх
    ...бо загинув би захищаючи Люсі Грей.

    Почну з вкиду гарної цитати, сподіваюсь інтригуюче.
    Це приквел до Голодних ігор. А я шалена фанатка, і тому пройти повз ніяк не могла.
    Трошки про сюжет: Коріолан Сноу - доволі успішних студент зі збіднілої родини. І йому випадає честь стати одним з перших менторів 10х голодних ігор. Жеребкуванням хлопцеві випадає маленька дівчинка з 12 округу, на яку він не ставить жодних надій. Але бестія в кольоровій сукні доволі швидко змінює його думку. Історія про любов, яка може зародитися між будь-ким. А також про жагу до успіху і шлях до нього. Чи доведеться Коріоланові обирати?
    Тут ви прочитаєте й про Сеяна і його жагу до справедливості. Про бажання жити. А воно є у кожного. Про трибутів і їх доволі простий і всім відомий фінал. А також про їх менторів, деякі з яких також стануть частиною експериментів.
    Цікаво було бачити розвиток самого Коріо. Людина, яка годувала трибутів і ставилася до них як до рівних, дійшла до вбивства. Людина, яка готова була ризикнути всім заради кохання, дійшла до... йой та не буду спойлерити.
    Насправді фінал очікуваний, бо всі ми знаємо що відбуватиметься з Коріо в основній трилогії.
    Ця книга про створення монстра в середині людини. Якщо порівнювати з основною трилогією, то книга відчутно слабша. Іноді я навіть нудилася. Багацько пісень, які іноді мене присипляли. Є деякі персонажі роль, яких мені також була не дуже зрозуміла, хоча загалом вони створюють доволі непогану картину. Як легке чтиво на вечір точно не підійде. Як історія про жорстокість та готовність людей на все заради власного життя - хороший варіант.
  •  
    Тщеславие - мой любимый из грехов (с) 33% користувачів вважають цей відгук корисним
    Цитата из "Адвоката дьявола" вспомнилась мне еще до того, как я закончила читать книгу. Она, как по мне, идеально подходит Кориолану Сноу, имя которого я читала то "Кориалан", то "Кориолайн", то вообще "Кориалайн". Здесь вообще все имена какие-то чуть-чуть не от мира сего. Арахна и Персефона - это хоть еще запомнить можно. С остальными не самыми главными персонажами у меня вообще беда была с запоминанием витиеватых имен о_0
    Когда я начинала читать, то почему-то сложилось впечатление, что автор хочет сделать из Сноу кого-то вроде Снейпа в "Гарри Поттере", то есть, в приквеле будет рассказ о том, что он вообще-то хороший парень. Не знаю, как там остальным, но он мне по завершению прочтения стал не нравиться еще больше, чем после прочтения основного цикла. Откровенно говоря, даже поступки Таноса из "Мстителей" мне были более понятны.
    Разумеется, в некоторых ситуациях Сноу поступал вполне объяснимо, даже если речь идет о кровавых ситуациях. Другую часть его поступков хотя бы можно умом понять, пусть и не принять. Но в самом конце он сделал то, что дало понять - он реально заслуживает моего презрения.
    Схематически книгу можно разбить на три части: до арены, арена и после. Самое интересное лично для меня, это арена, а потом и развязка. Первая треть книжки какая-то "ну такое".
    Что касается отношений Сноу и Люси, то ожидаемо все ждали любовной линии, но я, если честно, с самого начала подозревала, что барышня использует своего ментора (и хотя она мне не понравилась как персонаж, поделом этому Сноу). Не буду спойлерить, но как по мне, это не история о большой любви (развязка вообще была задумана как нечто философское, а получилось что-то вроде: "Что это вообще было?").
    Тем не менее, книга для любителей оригинального цикла если не обязательна для прочтения, то для ознакомления со Вселенной "ГИ" уж точно полезна. Я не разочарована (кто ж виноват, что мне Сноу кажется высокомерным эгоистом, который точно догонит профессора-любителя-змеюк через десяток лет по шкале социопатии), но фанаты оригинального цикла в чем-то правы: интереснее было бы прочитать о том, как выиграл свои Игры Хеймитч или Финник.
 
Характеристики Балада про співочих пташок і змій
Автор
Сюзанна Коллінз
Видавництво
Book Chef
Мова
Українська
Рік видання
2021
Рік першого видання
2020
Перекладач
Марія Пухлій
Кількість сторінок
576
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
ISBN
978-966-993-703-2
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Балада про співочих пташок і змій