Дуже рідко читаю збірки оповідань, от прям дуже. Я люблю цілісні історії, де повністю занурюєшся в сюжет. Оповідки вони дуже маленькі, не наситишся, так би мовити. Але завжди треба пробувати шукати щось нове, тому я наважилася. До того ж в даній книзі багато авторів, з якими я вже була знайома за іншими їх роботами. Що ж, з двадцяти семи оповідок мені сподобалася половина, і це хороший результат. Особливість збірок оповідань в тому, що ти фактично купуєш кота в мішку. З романами все ясно: прочитав анотацію і вже знаєш про що буде йти мова. Але зі збірками таке не пройде, бо до кожної оповідки анотацій не буває. Тому не дивно, що не може прямо кожне оповідання сподобатись. Однак скажу, що кожна оповідка була гідною моєї уваги і по-своєму хорошою. Було цікаво почитати оповідання Світлани Тараторіної "А чи був хлопчик?", зважаючи на те, що я вже до того читала "Лазаруса". Також оповідання Наталії Матолінець, однієї з моїх найулюбленіших українських авторів, в якої вже читала і "Гессі" і серію про Варту. Загалом, буду пробувати антології ще. P.S. Ілюстрації дуже гарні.

Пам'ятаєте в Гаррі Поттера були цукерки Jelly Belly з абсолютно різними смаками? Ось це ця збірка, бо починаючи кожне нове оповідання, ти не знаєш куди воно заверне і, на жаль, не завжди на краще… Основна проблема збірки в тому, що більшість оповідань сприймаються не як оповідання, а як пролог до більшого роману. Все ж таки писати коротку прозу дано не всім, але багато хто пробує. Ще одне питання, яке у мене виникало під час прочитання: за яким принципом укладалась ця збірка і для якої вікової категорії? Для дорослих? Для дітей? Абсолютно для всіх? Ви мене вибачте, звичайно, але я навряд чи я дала б дитині читати оповідання з зомбаками, морем крові та іншої гидоти. Проте по сусідству з ним абсолютно дитяча історія, яка дорослому видасться, в кращому випадку, нудною. В збірці є автори, з якими я б з задоволенням знайомилася далі і оповідання, які я навіть не дочитувала. На поганому зупинятись не буду. Зазначу лише ті, які найбільше сподобались. Наталя Матолінець. Вартові загрози Навіть, якби там не було зазначено автора, я б впізнала по стилю.))) Сергій Зінченко Неймовірна казка. Добротна історія, стилізована під міф. Андрій Крук Записи Аманіти. Цікава збірка оповідок дракона вийшла б. Владислав Лєнцев Північна лихоманка. Цікаво-химерна штука з хорошими пасхалками. Ольга Мігель Лицар Мертвої королеви. Хороший варіант пригодницького фентезі і головне абсолютно завершений і самодостатній твір. Лія О Ді Нічне чергування. Взагалі дуже вигідно виділяється серед інших: хороший гумор, якісна авторська іронія. Ольга Козій Багряний ліс. Хотіла б ще щось почитати в цьому сетингу. Інна Ковалишена Просто дуже сподобалась. Автор втрапила в саме серденько моїх вподобань. Книжка неоднорідна, але в бібліотеці все таки лишу.

Враховуючи, що антологій не люблю, цій дала шанс бо своє, українське. Що сказати, все прогнозовано: не існує збірок, де кожне наступне оповідання "зачіпатиме" так, як попереднє. Різні автори, стилі, сюжети, персонажі, конфлікти - ця каша до кінця книги так змішується, що в пам'яті залишаються лише найкращі. У мене таких 7 оповідок. З 27. Буває, що ж казати. Але наперед зазначу, що під час прочитання, кожне оповідання було по-своєму цікаве, не було відвертого шлаку, коли читаєш і тільки бажання, щоб ця мука швидше закінчилася. До беззаперечних плюсів "Брами": можливість познайомитися з представниками милих жанрів і обрати фаворитів за творчістю яких можна слідкувати. До мінусів (суперечних) - немає якоїсь нитки, яка б пов'язала книгу. Попередні читані мною антології мали якусь провідну тему наприклад, дракони, і в кожній історії цей образ розкривався по-новому, але впринципі знаєш чого чекати. А тут чарівні боби Bertie Botts - ніколи не вгадаєш, який смак випаде. Мені це не надто припало до душі, але комусь може навпаки зайде така фішка. Загалом, книга склала позитивне враження і, якщо цикл буде продовжуватися, з задоволенням придбаю ще.