Баборня
Паперова книга | Код товару 698071
Yakaboo 4.4/5
Автор
Мирослав Лаюк
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
304
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм

Усе про книжку Баборня

Марія Василівна, 71-річна вчителька біології, підсумовує своє життя й виправдовує його вагомість тим, що в нім була присутня велика любов, хоч і в далекому минулому. Одначе те кохання, а за ним і решта фактів, стає сумнівним, коли в шафі свого покійного чоловіка-підполковника літня жінка знаходить подвійне дно… Організація клубу юних атеїстів і розслідування факту з’яви Богоматері, дві мертві людини і безліч тварин у формаліні, зйомки у музичному фільмі з популярною співачкою і пошук порозуміння з найріднішими, краса буднів, жах буднів... Це спроба гідно довести всі справи до кінця, знаючи, що вже нічого не можливо виправити. Та чи є місце людяності у глухих кутах?

Відгуки:

Передовсім спадає на думку слово «ужасний», яке, занурюючи в правдиву темінь прамови, в чеській означає прекрасний, а в російській — жахливий.

Це справді жахливий, страшний, безжальний, а тому й чудесний роман. Мов якась вишукана онкологічна операція. Мов прадавні каральні практики, коли катівський протокол був не тільки захопливим видовищем, але й виявом реваншу добра і справедливості.

Ретельний мальовничий аналіз гнилого й садистичного покоління, яке виховало теперішні покоління, любовно передавши їм свою гнилість і паскудство.

Захоплює те, що у випадку Лаюка вони не на того нарвалися. У нього нема ні краплі очікуваного мазохізму. Око за око. Ужасна ясність розуміння того, що таке невідворотність персонального Страшного Суду.

— Тарас Прохасько
 

Очікував, що буде добре, але не думав, що настільки… Потужний роман… прекрасна мова… і якесь дивовижне поєднання хорошого нахабства молодості з мудрістю і майстерністю зрілого художника.

Усе пронизано любов’ю до землі, людей… Усе якось по-справжньому…

Цій людині є що сказати тим, хто чує не тільки вухами.

— Владислав Троїцький
 

Читати повний опис
Згорнути
Характеристики
Автор
Мирослав Лаюк
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
304
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Цитата
Потужний роман… прекрасна мова… і якесь дивовижне поєднання хорошого нахабства молодості з мудрістю і майстерністю зрілого художника
Владислав Троїцький
Рецензії
  •  
    Таке 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Як то кажуть, зате поет з Лаюка чудовий.

    Спочатку про сильні сторони. Книжка дійсно вдало передає атмосферу Західної України радянських часів. Тобто усі клясичні "взвєйтєсь, развєйтєсь" присутні та, звісно ж, викликають очікувану відразу. Біологиня також реалістична: шкільна вчителька зі "скелетами у шафі", яка не любить дітей та отримує від них схожу реакцію. Тобто персонажі доволі живі, реалістичні. Події, описані в романі, теж. Тоді чому ж 3, в чому тут проблема?

    Перший та найголовніший недолік "Баборні" -- це позиціонування. Сам роман, відверто кажучи, на 4\5, якщо користуватися системою оцінювання "Якабу", але те, що він отримав престижну винагороду "Книга року BBC" ставить перед ним вищу планку очікувань і вражає його репутацію сильніше у разі їх схиблення. Роман дуже дріб'язковий. Попри анотацію, автор насправді намагається "поквитатися" з минулим, вимальовуючи образи та створюючи конфлікти іноді на порожньому місці, перетворюючи помсту на монолоґ на кшталт "а от ти, а от тоді, пам'ятаєш, а от я був правий, от визнай". Роман справді залишає неприємний післясмак. Але не завдяки високій художності (як, скажімо, це робить Сартр чи Іздрик), а через мстивість автора.
  •  
    Самка Біолога 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Марія Василівна, світло освітянського життя, вогонь чересел педагогіки. Гріх знань, які треба передати молодому поколінню, душа виховання достойних членів суспільства. Ма-рі-я Ва-си-лів-на: язик здійснює шлях у сім крочків у різні боки по ротовій порожнині, по яснах, щоках, піднебінню, щоб на сьомому штовхнутися об зуби й відсунути щелепу. Ма. Рі. Я. Ва. Си. Лів. На.»
    Після цих слів я вголос засміялася і зрозуміла, що ця книга однозначно мені сподобається. Очікувала, що буде добре, але навіть уявити не могла, що настільки. Неподібність книги, до всього прочитаного останнім часом відразу підкупає. Вона про людей, які оточують нас, яких ми зустрічаємо щодня. Читається надзвичайно легко, переплетення різних жанрів не дають засумувати і флешбеки у молоді роки персонажів зацікавлюють і водночас дають натяки на подальший розвиток подій.
    Головна героїня – одна із представників Homom Sovieticus, яка на власному прикладі зрозуміла, що життя часом будує ілюзії, які наприкінці розбиває вщент. Попри непривабливий образ жінки їй співчуваєш і наприкінці уже щиро жалієш.
    «Лосиха, Каліка, Блоха, Мразь, Карета. Щеня, Маленька Потворка, Сученятко. Так "лагідно" один одного називають учні та вчителі у школі західноукраїнського містечка, в якій викладає біологію Марія Василівна. У неї самої прізвисько престижніше – Самка Біолога. Це тому що вона заслужена, шанована, авторитетна, у неї купа грамот і учні її бояться.»
    У книзі назви усіх згаданих рослин і тварин постійно дублюються латиною, що однозначно додає іронічності. А стосунки Марії Василівни з коханцем відразу викликають в голові асоціацію з славнозвісним твором Д. Лоуренса.
    Окремо слід відзначити те, що попри свій молодий вік Мирослав Лаюк так зміг описати шкільну систему, наче пропрацював у сільській школі довгий час. Героїня постає як центр галактики, вершителька доль учнів.
    "Перекреслила усе, що він встиг написати, наче шаблею розрізала живіт". І ти уявляєш м’ясистий слід червоної ручки на сторінці зошита в клітинку. І навіть те, як вона пахне. "Червона ручка – її скіпетр, її символ влади".
    Але не думайте, що тут лише про школу, тут наявні і скелети в шафі, і детективна лінія, і ще багато іншого.
Купити - Баборня
Баборня
60 грн
Немає в наявності
 
Інформація про автора
Мирослав Лаюк
Мирослав Лаюк

Лаюк Мирослав Миколайович - сучасний український письменник і поет. Народився 31 липня 1990 року в с. Смодна. У 2013 році у видавництві «Смолоскип» був опублікований перша збірка поезії автора. У 2015 році вже у видавництві «Видавництво Старого Лева» була опублікований наступна збірка поезії «Метрофобія». У тому ж видавництві в 2016 році виходить перший роман «Баборня», а вже через два роки,...

Детальніше

Цитата Баборня

Потужний роман… прекрасна мова… і якесь дивовижне поєднання хорошого нахабства молодості з мудрістю і майстерністю зрілого художника
Владислав Троїцький
 

Рецензії Баборня

  •  
    Таке 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Як то кажуть, зате поет з Лаюка чудовий.

    Спочатку про сильні сторони. Книжка дійсно вдало передає атмосферу Західної України радянських часів. Тобто усі клясичні "взвєйтєсь, развєйтєсь" присутні та, звісно ж, викликають очікувану відразу. Біологиня також реалістична: шкільна вчителька зі "скелетами у шафі", яка не любить дітей та отримує від них схожу реакцію. Тобто персонажі доволі живі, реалістичні. Події, описані в романі, теж. Тоді чому ж 3, в чому тут проблема?

    Перший та найголовніший недолік "Баборні" -- це позиціонування. Сам роман, відверто кажучи, на 4\5, якщо користуватися системою оцінювання "Якабу", але те, що він отримав престижну винагороду "Книга року BBC" ставить перед ним вищу планку очікувань і вражає його репутацію сильніше у разі їх схиблення. Роман дуже дріб'язковий. Попри анотацію, автор насправді намагається "поквитатися" з минулим, вимальовуючи образи та створюючи конфлікти іноді на порожньому місці, перетворюючи помсту на монолоґ на кшталт "а от ти, а от тоді, пам'ятаєш, а от я був правий, от визнай". Роман справді залишає неприємний післясмак. Але не завдяки високій художності (як, скажімо, це робить Сартр чи Іздрик), а через мстивість автора.
  •  
    Самка Біолога 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    «Марія Василівна, світло освітянського життя, вогонь чересел педагогіки. Гріх знань, які треба передати молодому поколінню, душа виховання достойних членів суспільства. Ма-рі-я Ва-си-лів-на: язик здійснює шлях у сім крочків у різні боки по ротовій порожнині, по яснах, щоках, піднебінню, щоб на сьомому штовхнутися об зуби й відсунути щелепу. Ма. Рі. Я. Ва. Си. Лів. На.»
    Після цих слів я вголос засміялася і зрозуміла, що ця книга однозначно мені сподобається. Очікувала, що буде добре, але навіть уявити не могла, що настільки. Неподібність книги, до всього прочитаного останнім часом відразу підкупає. Вона про людей, які оточують нас, яких ми зустрічаємо щодня. Читається надзвичайно легко, переплетення різних жанрів не дають засумувати і флешбеки у молоді роки персонажів зацікавлюють і водночас дають натяки на подальший розвиток подій.
    Головна героїня – одна із представників Homom Sovieticus, яка на власному прикладі зрозуміла, що життя часом будує ілюзії, які наприкінці розбиває вщент. Попри непривабливий образ жінки їй співчуваєш і наприкінці уже щиро жалієш.
    «Лосиха, Каліка, Блоха, Мразь, Карета. Щеня, Маленька Потворка, Сученятко. Так "лагідно" один одного називають учні та вчителі у школі західноукраїнського містечка, в якій викладає біологію Марія Василівна. У неї самої прізвисько престижніше – Самка Біолога. Це тому що вона заслужена, шанована, авторитетна, у неї купа грамот і учні її бояться.»
    У книзі назви усіх згаданих рослин і тварин постійно дублюються латиною, що однозначно додає іронічності. А стосунки Марії Василівни з коханцем відразу викликають в голові асоціацію з славнозвісним твором Д. Лоуренса.
    Окремо слід відзначити те, що попри свій молодий вік Мирослав Лаюк так зміг описати шкільну систему, наче пропрацював у сільській школі довгий час. Героїня постає як центр галактики, вершителька доль учнів.
    "Перекреслила усе, що він встиг написати, наче шаблею розрізала живіт". І ти уявляєш м’ясистий слід червоної ручки на сторінці зошита в клітинку. І навіть те, як вона пахне. "Червона ручка – її скіпетр, її символ влади".
    Але не думайте, що тут лише про школу, тут наявні і скелети в шафі, і детективна лінія, і ще багато іншого.
  •  
    прикарпатський трилер 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книжка гостросюжетна й на прикарпатському матеріалі з впізнаваними реаліями. Читається легко. Всі персонажі далекі від романтичної ідеалізації, і це цілком слушно. Роман підходить на роль ліків від ностальгії за життям попередніх поколінь. Зрештою, всі суперечки довкола цього твору - це оцінювання, варта книга тієї відзнаки чи ні і яке місце автора у майбутньому літератури. На теперішній час це якісна та непересічна робота, варта того, щоб з нею провести вечір.
    Достеменно те, що психологічні герої достовірні, місцевість зображена з документальною точністю. І небанальне вирішення "любовного трикутника". Раджу всім, хто потребує художньої літератури не надто "відірваної від життя".
    Головна героїня - особистість з нарцисичними рисами, що наразі є актуальною темою. Постійно дбаючи про свій імідж, Марія Василівна не полишає спроб маніпулювати оточуючими задля своїх бажань. Історія, яку вона тримала за кохання всього свого життя, виявляється малозначущим епізодом у протистоянні її офіційного чоловіка та коханця. Велика таємниця обернулась лише частиною іншої - тієї, де не було місця самій Марії Василівні. Як часто ми переоцінюємо свій вплив на людей і своє значення у цьому світі...
  •  
    Про розклад, загнивання і самозцілення наприкінці... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Якщо давати відповідь на запитання "А про що ж цей роман?", то однією з перших тез прийде на думку - "про ненависть"... Так-так, саме про ненависть: 71-літньої Марії Василівни, котра "світло освітянського життя, вогонь чересел педагогіки... [] гріх знань, які треба передати молодому поколінню, душа виховання достойних членів суспільства", але котра ненавидить усе довкруж себе (епізодичні винятки все ж автор для цієї вчительки створює) і, словами персонажів Ірини Вільде, "душиться, ... [] від болю і інших зачаджує тим димом". І Марія Василівна ненавидить класично все: шкільних колег, своїх учнів, коханця, котрий її зрікається, сина, народженого вже по батькові, невістку, котра "переінакшує" сина, односельців і міських жителів, релігію й тих, хто підпадає під її вплив, і навіть котів... Що ж вона любить? Себе, ягоди-помідори й трішки внука, бо через нього сподівається наново повпливати на сина, оцінки й оцінювання, комуністичну партію (бо вона наразі - "веде" й розподіляє ресурси), чужу собаку (свою заводити боїться!), витворення бурхливих пристрастей довкола своєї персони, а також сльози тих, хто залежний від неї...
    Якщо давати відповідь на запитання "Якими постають історія та й епоха", то відповідь - на обкладинці. Такими, як у баборні, де все безглузде, жаске й недоречно, де кожен тихо мучиться й згаює свій час...
    Якщо відповідати на запитання про "Фатальність", то найфатальнішим, просто-таки демонічно-гаспидським тут постає лісник-недоупівець Онуфрій... У колі його любовного шалу опиняються Гафія, котра тратить на розумі (не від безпосереднього контакту з ним, від звірств совдепівських "офіцерів", але ж у безпосередній близькості до нього, а він задля порятунку коханої - ані порухом, ані думкою...); дружина Анна, котра тратить на розумі; коханка Марія, котра тратить на розумі (тобто стає жалісливою на противагу своїй звичній жорстокості)...
    Якщо відповідати на запитання "Кого ж шкода найбільше?", то для мене вирішення - однозначне: шпетного й капосного Славка Копчука, із яким автор руками своїх персонажів зводить рахунки (а витоки цієї трагедії, напевне, в забобонах про те, що думки матеріалізуються, а слова - повертаються...).
    Роман гарно й дотепно та дошкульно прописано, проте епічного розмаху йому все ж дещо забракло... Бо уповні з насолодою від тексту не складається, оцей-от іронічний тон з певних сторінок набридає й починаєш перешуковувати за сюжетом, а такого в густонасичених інтелектуально текстах не робитимеш... Що ж, уповні з насолодою від тексту не складається, але це, можливо, і від того, що після поезії Мирослава Лаюка горизонт очікувань від його прози - занадто високий...
  •  
    Гучно, гостро, небуденно...
    Як я зрозуміла, це перший прозовий твір автора. До цього у нього вийшло щонайменше три поетичні збірки.
    Я - задоволена. Це досить гучно, небуденно і гостро. Можна закинути, а при бажанні це зробити дуже легко, надмірне перебільшення описаного, але не буду, бо у мене давно подібні твори не викликають бажання сказати: "Не вірю, так не буває!"
    Вірю, буває, буває й не так. У книзі немає нічого солоденького, миленького і няшного. Тут жорстока реальність життя, яку, зазвичай, намагаються не помічати. Бо вона, на жаль, стосується не сусіда чи колега, родича чи простого перехожого, а саме кожного з нас. Це наші темні прагнення, чорні думки, заздрісні погляди, зверхні уявлення, а ми ж в очах власних завжди досконалі, чи не так?
    Не так!
    Як на мене, у кожного з нас світлого й темного порівну, просто хтось може міцно контролювати власні диявольські устремління, а комусь це вдається гірше. Хтось взагалі з цим завданням не справляється і грузне у власних нечистотах.
    Ця книга ніби нагадування, куди скочуватися не варто. Навіть думками, я вже мовчу про життя. І вона ніби своєрідне світло в кінці тунелю - можна приборкати власних драконів і таки стати кимось значимим не лише у власній уяві.
  •  
    Дуже сподобалося!
    Я випадково натрапив на цю книжку і був приємно здивований. Книжка мене вразила, навіть не сподівався, що в Україні пишуть такі класні книжки. Коротко по сюжету, то в книжці розповідається про вчительку Біології Марію Василівну Семенко. Сюжет подібний на іспит совісті або на сповідь головної героїні. Вона шукає відповіді на питання, які поставило її життя. Марія Василівна заглядає в шафу свого покійного чоловіка і знаходить там багато цікавого і це змушує подивитися на своє життя із іншого пункту. Проза на високому рівні, сюжет побудований логічно і затягує читача. З нетерпінням чекав закінчення, що б дізнатися всю правду про головних героїв книжки, про те з чого все розпочиналося. Мирослав Лаюк молодий автор. Це його перша проза, перший виданий роман автора, до цього він писав і видавав вірші. Щодо якості книжки то вона на високому рівні, аде це Видавництво Старого Лева. Перепліт якісний, абкладинка тверда. Книжка приємна на дотик, її приємно не тільки читати, але і просто тримати в руках. Раджу всім прочитати цю книжку, адже це щось нове в українській прозі. Доречі, книжка була в номінації на книжку року за версією BBC. Читайте, вам сподобається.
  •  
    Про ,,Баборню": сподобалось!
    ,,Баборня" - перший прозовий твір молодого українського письменника Мирослава Лаюка, вихід якого у світ увінчався титулом Книга року за версією ВВС. Популярністю роман завдячує також і розрекламованості, і відгуку про нього, передовсім, Тараса Прохаська (,,ужасний"), а найбільше - таланту автора, який зумів гостро, правдиво та без прикрас описати найяскравіших представників гомо совєтікус - цілого покоління ,,вчителів", які замість сіяти у дитячі душі добре, прекрасне та вічне, засипали їх ідеологічним бур'яном...

    Баборня - діалектичне слово, яке означає ,,дім для престарілих". Головна героїня - 71-річна заслужена вчителька на пенсії, Семенко Марія Василівна. У далекому 1973-у вона приїжджає до Західної України, у провінційний карпатський Верхній Татарів, викладати біологію у місцевій школі. Позбавлена любові до дітей, Марія Василівна отримує взаємну неприязнь від школярів, які понапридумували їй низку прізвищ. Як носій радянського ідеологізму, вона очолює гурток юних атеїстів, а також організовує конкурс атеїстичних писанок. А тут, як на зло, двом ученицям у лісі ввижається Богородиця на олені...

    Твір мені дуже сподобався. Прекрасно виписана стилістично та лексично мова, латинські назви рослин та тварин, майстерні епітети, порівняння та метафори. Сподобалася проблематика. Сподобався гумор, цинічний та чорний. Хтозна, можливо, Мирослав Лаюк таким твором ,,відімстився" якісь колишній своїй вчительці... Хтозна. Однак такі романи однозначно повинні писатися, виписуватися я б сказала, бо скільки ж то таких марійвасилівних було колись, трохи ще залишилось і, дай Боже, щоб більше ніколи не з'являлося в нашій освіті!
  •  
    Цікаво!
    «Баборня» - одна з найкращих українських книг від нового, молодого автора Мирослава Ляюка. У центрі сюжету – Марія Василівна, 71 річна вчителька з Прикарпаття. Залишається загадкою, як автору вдалося так майстерно та деталізовано зобразити головну героїню. Вона в зрілому віці, але ще працює у школі. Коли Марія Василівна знайшла у шафі покійного чоловіка подвійне дно, то почала переосмислювати все своє життя. Роман дуже потужний і змушує задуматися над страшними подіями старості та самотності. Історія вчить людей прожити життя так, щоб старість нікого не жахала. Важливо усвідомити те, що життя не таке довге як ми його уявляємо і потрібно свідомо будувати все, не так як це зробила головна героїня роману. Саме її покоління виховало аморфних та байдужих дорослих людей сьогодення. У романі дуже багато рівнів, ідей та сюжетних ліній спогадів. В романі є невеликі описи радянського періоду життя молодості Марії Василівни. Автор дуже гарно описує деталі та подробиці. Також у книзі є описи природних ландшафтів гір. Книга має якісне, стильне оформлення, папір цупкий, кремового кольору. Рекомендую всім читачам!
  •  
    Про "скелети у шафі"
    Дуже незвична книжка. Вона викликає зовсім протилежні емоцій – від огиди при описі жахливих подробиць життя старих людей сьогодні та жаху від масштабу людських трагедій до сміху від вигадливості школярів при спілкуванні з учителями та усвідомлення абсурдності проведення ними різних заходів. Серйозні теми в романі подаються легко, немов перероблені й пом’якшені, натомість у дрібних деталях криються таємниці і важкі людські долі.
    Марія Василівна все життя присвятила вчителюванню і в свої поважні літа (71 рік) залишається розсудливою і кмітливою, гострою на язик, готовою дати гідну відсіч інколи знахабнілим підліткам. Вона згадує свою молодість, шлюб і кохання, які навіть багато років потому нагадують про себе несподіваними знахідками (такими собі «скелетами у шафі»). Намагаючись усе розставити по місцях, Марія Василівна несподівано знаходить відповіді на питання, що хвилювали її не одне десятиліття.
    Окрім захопливого сюжету та яскравого детального зображення життя невеличкого прикарпатського містечка за різних часів і влад, у цій книзі вражає мова автора: місцями - саркастична, місцями – спокійна, місцями – вражаюча до сліз. Життєві перипетії героїв роману теж усвідомлюються нелегко, хоча автор часто подає інформацію з гумором і насмішками. Тут важко залишитися байдужім.
  •  
    відгук
    Від Лаюка ми вже нікуди не дінемся в нашій літературі. По всьому видно, що він має достатній хист і амбіції, щоб з часом вирости в українського класика. Сприятиме тому і його така-сяка публічність, і інтелігентна харизма, в сучасному світі це дуже важливо. Нічого не вдієш - публічність сильніша за естетизм. Справжні естети - філологи, та письменники (включно з аматорами) - більш критична, та прискіплива аудиторія. Їм треба чогось такого, що наполегливою працею відмінника-дотепника не висидиш. Їм потрібен масштаб. В Лаюка поки що, масштабу немає. Немає його, загалом, ні в кого у сучасній українській літературі. Ніхто не може поєднати в прийнятну, єдину для всіх поліфонічну когнітивну реальність усі історичні і моральні площини, яки існують у нас паралельно і незалежно. Ніхто ще не розгадав що то за "клей", що тримає нас купи, і ніхто ще не винайшов свій достатньо універсальний. У росіян в національній літературі - це принаймні, одвічний конфлікт лібералів з імперцями-консерваторами, совісті та системи. А в нас? Лаюк наче й ставить перед собою такі питання, але боїться озвучити їх. Є таке відчуття, що творить він заради "розкрутки", заради досвіду, а не заради Літератури (з великої літери). Все ж, приємно бачити, як він росте від книги до книги. Його точно варто читати, вже зараз, бо, певний з часом він нас ще здивує.
  •  
    Марія Василівна незламна
    Мабуть, найгірше, що в цій книзі є - це анотація Тараса Прохасько на заднику обкладинки. "Ретельно мальований аналіз гнилого й садистичного покоління, яке виховало теперішні покоління, любовно передавши їм свою гнилість і паскудство". Це пан Тарас гнилим садистом свого татуся та мамусю називає? А гнилою паскудою себе та свою жіночку? Чи може своїх синів? Я ненавиджу, коли розписуються за все покоління. Можливо представники західної України виховувалися саме так, не знаю. Але я та моя сім*я виросла і виховувалась по іншому. І не тільки я.
    По сюжету - вчителька біології Марія Василівна вступає вже в останні десятиліття свого життя. Одинока (син з сім*єю проживає окремо, а чоловік давно трагічно загинув), критична жінка, скоріше негативний персонаж. Одного разу вона знаходить старі документи чоловіка і з*ясовується, що в того були свої скелети в шафі і що його смерть з Марією зовсім і не пов*язана. Паралельно Лаюк розповідає всю історію Маріїного життя, починаючи з періоду коли молодою вона прийшла працювати в школу. Так, вчителька з Марії не найкраща, та вона скоріше виключення з правил, ніж правило, бо я знайома з системою освіти з середини. Злі, незадоволені і критичні люди є скрізь.
    В цілому пройшло якось мимо, я не відчула чогось надто особливого, тим паче чогось такого, за що можна стати книгою року ВВС.
    Мабуть, українська література ніколи не позбавиться певної заказності, принципу "що треба на злобу дня, то і пишу".
  •  
    Школа
    Книзі "Баборня" можу поставити 4 по по п'ятибальній шкалі. Що сподобалося:
    А) сюжет доволі цікавий. Тут розповідається про вчительку Марію Василівну. Але ми маємо змогу побачити не тільки шкільне життя, але й особисте життя Марії Василівни: деколи надто відверте, деколи комічне, деколи трагічне. Є також і любовна лінія, яка проходить крізь увесь роман.
    Б) автор так прямо змальовує життя при радянській владі, що аж переносишся в ту епоху: атеїзм, пропаганда, комунізм, радянське виховання...
    В) так, як наша героїня вчителька біології (Самка Біолога, як її призвали учні) автор для кожного слова, яке пов'язане з біологією наводить його назву на латині.
    Г) є інтрига, трішки детективу, убивство без покарання, свої скелети у шафі. Дуже тісно переплетені долі головних героїв, але це ми дізнаємося уже наприкінці книги.
    Хороша історія, залишила свій слід після прочитання, але бурхливих емоцій саме у мене не було. По 12-бальній шкалі, яка використовується зараз у школі, можу поставити дев'яточку.
  •  
    Баборня
    Що це взагалі за слово таке Баборня? Яке його значення? Дивна обкладинка,як на мене,з величезною жабою.Вперше ми його зустрічаємо десь аж на 200 сторінці,та й до кінця не надто зрозуміле його значення.
    З творчістю автора я не знайома, це перша книга, купила, бо побачила багато гарних відгуків на сайтах.
    Чи можу я залишити гарний відгук? Ні!
    Чи можу я залишити поганий відгук? Також ні. Книга визвала в мене якісь непевні емоції, огиди, мерзенності. Було інколи відчуття, що я зайшла в брудний громадський туалет. Чи порекомендую я її своїм друзям, і чи захочу колись перечитати, також ні.
    Але сказати,що воно не залишила слід,це не так. Прочитано за 3 дні,і все ж на певні роздуми наводить. Що важливе в нашому житті, робота, бог, сім'я?
    Були і смішні моменти
    Насмішило коли бомжиха робила собі косу з поліетилену, щоб бути схожою на Юлю.
    Або коли вияснили причину, чому на городі у Марії Василівни нічого не росте
    Не зрозумілі також емоції до головної героїні, вам її шкода, чи ви її ненавидите.
    Не до кінця, як на мене прописана лінія з онуком. Марія його любить? Чи просто боїться, що біля неї немає жодної рідної людини
  •  
    Баборня
    Марія Василівна Семенко - вчителька з більш, ніж сорокалітнім стажем. Колись давно, ще молодою комуністкою та активною поборницею радянського стилю життя, вона приїхала у ці місця, щоб викладати учням біологію та пропагувати атеїзм і комуністичні засади. І ніби, все в її житті відбулося - і чоловік підполковник, і нова простора квартира з надсучасною технікою та меблями, визнання в педколективі, значні заслуги по партійній лінії, і навіть в свій час молодий коханець Онуфрій, але коли Марії Василівні уже минув сімдесят перший рік, вона нарешті почала усвідомлювати, що роки промайнули повз неї, і все виявилося несправжнім. Та найбільшим розчаруванням жінки стали не ненависть оточуючих чи те, що син відмовляється спілкуватися з рідною матір'ю, а те, що кохання, яке спалахнуло колись між нею та Онуфрієм, і яке вона пронесла через все життя, було нещирим і надуманим. Але тут, думаю, все справедливо. Бо хто ж може отримати любов, якщо навкруги сіє лише ненависть та зневагу? А Марія Василівна усе своє життя зневажала оточуючих та люто їх ненавиділа.
    Книга ніби непогана, але мені особисто чогось не вистачило... Залишилось багато запитань, і одне з них - чому така назва?
  •  
    Марія Василівна або самка Біолога
    «Марія Василівна – з тих літніх осіб, чиї двері в певний момент виламують соцслужби, аби знайти застояний труп».
    Марія Василівна Семенко – 71-річна вчителька біології, яка всім задає жару.
    Вона "світло освітянського життя, вогонь чресел педагогіки...".
    Вона ж "самка Біолога".
    Дуже неприємна, мстива й дивна особа. Легко ставить на місце й посилає всіх навколо.
    Ма. Рі. Я. Ва. Си. Лів. На.
    Але, перед онуком-гультяєм, Марія Василівна ніжна й привітна.
    Сусідській собаці купує свіже м'ясо.
    Мліє від Софії Ротару.
    Та й, насправді, вона не така вже погана.

    А колись, 40 років тому, Марія Василівна була молодою і гарною вчителькою в сільській радянській школі.
    Проводила уроки атеїзму, спростовувала чудо об’явлення Богородиці й мала коханця - лісника Онуфрія.
    Колись вона мала чоловіка, підполковника КДБ.
    Колись, підполковник і лісник підуть разом на полювання і відбудеться жахлива річ.
    Мине 40 з гаком років і Марія Василівна перетворилася на строжайшу вчительку біології, яку бояться всі учні, або просто - «Самку Біолога».

    Чудова, атмосферна, життєва і з гумором книжка.
    А що таке баборня, дізнаєтеся наприкінці книжки ;)
  •  
    Мастрід для вчительок
    Мастрід для вчительок, я не жартую. Тут кожна упізнає себе, і коліжанку, і трохи нашу освітянську систему від 70-х до сьогодні.
    Цікаво, що про 71-річну біологиню Марію Василівну написав роман на той момент 26-річний випускник Могилянки, що в подальшому став PhD в галузі філософії та літератури, а також кандидатом філологічних наук та викладачем кафедри літературознавства НаУКМА. Тобто, ви можете бути впевнені, що роман "Баборня" написаний грамотною і гарною українською, мова барвиста, але не перенасичена, і взагалі читається дуже легко.
    Так от, ця сувора вчителька, зразково-показова, підсумовує своє життя. Згадує різне. Атеїстичний гурток і з'яву Богородиці. Вигідний шлюб і пристрасного коханця. Коли один загинув від рук іншого, думає, що то через ревнощі і на її честь, а через роки з'ясовує, що вона там ні до чого. Це засмучує Марію Василівну? Не те слово! У сюжеті знайшлося місце Софії Ротару і непутящому внуку. Трохи забагато божевільних, як на 300 сторінок, але загалом мені сподобалося.
  •  
    Homo Sovieticus
    "Нудна архітектура, нудні люди, нудна історія, нудне все… Містечко було таким нудним, що про це нудно говорити...".
    Натомість Марія Василівна Семенко або Самка Біолога, як її між собою називають учні, дуже цікавий, гм, зразок виду Гомо совєтікус.
    Марія Василівна прожила настільки звичайне життя, що в це навіть складно повірити. Озираючись на минулі роки, 70-річна шкільна вчителька біології згадує, що найяскравішою подією в її житті було випадкове потрапляння в масовку фільму "Червона рута" з Софією Ротару. Тоді ще молода Марія Василівна опинилась в ролі тла, на якому відбувалась сцена за участю знаменитої на весь СРСР артистки.
    Хіба ж так легко визнати себе сірою посередністю? Аж ніяк. Бо хоча в глобальному масштабі Марія Василівна всього-на всього лиш "гвинтик" величезного маховика історії, але в межах своєї школи вона щонайменше вершниця Апокаліпсису, озброєна червоною ручкою та біологічною латинською термінологією. Підступності Марії Василівні міг би позаздрити сам Макіавеллі. Безжальна вершителька доль, інакше й не скажеш.
    Схоже, з виходом роману "Баборня" в сучасній українській прозі зійшла ще одна яскрава зірка. Браво, Мирослав Лаюк!
 
Характеристики Баборня
Автор
Мирослав Лаюк
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
304
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130х200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Minion Pro, Bebas Neue
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-332-8
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література
 

Про автора Баборня