Автобіографія Еліс Б. Токлас
Паперова книга | Код товару 869853
Yakaboo 4.2/5
Автор
Гертруда Стайн
Видавництво
O.K. Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1933
Перекладач
Наталія Семенів
Кількість сторінок
232
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Автобіографія Еліс Б. Токлас

Ґертруда Стайн (1874-1946) – видатна письменниця, першопроходиця літератури модерну – постає перед українськими читачами у своєрідній автобіографії, що певним чином показує погляд з іншого боку на події, описані в романі Ернеста Гемінґвея «Свято, яке завжди з тобою». Письменники та художники, діячі культури, чиїми зусиллями було сформоване ХХ століття, низкою пройдуть сторінками цієї книги. «Автобіографію Еліс Б. Токлас» можна читати по-різному – як художній довідник і путівник авангардними майстернями та підмостками Парижа, як історичний роман і, нарешті, як психологічний стилістичний шедевр.

Характеристики
Автор
Гертруда Стайн
Видавництво
O.K. Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1933
Перекладач
Наталія Семенів
Кількість сторінок
232
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Гертруда Стайн : «Під час війни загинуло страшенно багато людей проте мені здається що раптом народилася надзвичайно велика кількість дорослих чоловіків і жінок» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені 40 років, але вперше читала книгу цієї авторки. Соромно? Так. Купила її випадково. Викладач доні попросив купити йому, а мені важлива його думка. Ок, гарна книга. Певно. Купила і собі.
    Прочитала швидко. Десь на 20-тій сторінці почала розуміти, що тут щось не так. А, да! А де коми? Може видавець і редактор пропустили? Взяла олівець і почала виправляти. Одна сторінка, дві сторінки… потім дійшло. Це такий стиль писання. Далі в цитатах я зберегла авторські знаки.
    «Гавайс (я: редактор)…Однак він благав про коми. Гертруда Стайн сказала що коми непотрібні, сенс має бути внутрішнім а не пояснюватися комами й узагалі коми є лише знаком про те що слід зупинитися і перевести подих але слід самому розуміти коли хочеться зупинятися і перевести подих. Проте, оскільки їй дуже сильно подобався Гавайс і він подарував їй чарівний малюнок для віяла, вона подарувала йому дві коми. Проте мушу додати що перечитуючи рукопис вона ті коми викинула».
    Це дуже імпонувало мені. Я сама можу пропустити декілька ком. Завжди боялась щось писати. Мене зупиняло те, що не зможу висловити свою думку. Буду завжди думати про коми. Фух, яке полегшення! Тепер і я готова творити ….

    ЖИТТЯ МИТЦІВ
    Такої кількості імен художників та діячів мистецтва я просто не знала. Дуже уважно читали зноски . Там були зауважені їх доля і здобутки. Деякі помітила собі. Блін, потрібно щось про них почитати і подивитись картини.
    «… які з цих картин натовп суботнього вечора вважатиме мистецтвом»
    «як колись зауважив Пабло (я: Пікассо), коли створюєш якусь річ, створювати її так складно що вона неодмінно буде огидною, але тим хто робить це після тебе їм не доводиться непокоїтися про те як її творити і вони можуть створити її гарною, тож всім подобається коли створюють інші».
    «… жодному митцю не потрібна критика, йому потрібна лише висока оцінка. Якщо йому потрібна критика він не митець.»

    ФРАНЦІЯ
    Я не була у Франції, я не була в Парижі. Але я вже туди хочу. Вулички, будинки, менталітет цих людей. Дуже гарно змальовані на сторінках.
    «Секрет хронічної зайнятості чи відсутності безробіття у Франції полягає у великій кількості людей активно зайнятих спорудженням і розбиранням тимчасових будівель».
    «Французькі діти всі завжди охайно вдягнені. Не буває такого як неохайна дитина, навіть сироти яких віддали на виховання до села вбрані охайно, так само як усі француженки охайні, навіть бідні і підстаркуваті. Вони можуть бути не завжди чистими та вони завжди охайні. З таких міркувань пістряве лахміття навіть порівняно заможних дітей ельзасців було гідне жалю а французькі директори шкіл – страждали».

    ДРУЖБА, КОХАННЯ, СЕКС
    Так, як без цього. Стосунки змальовуються в контексті розвитку історії та мистецтва. Проглядається доля великих людей. Як жили, що хвилювало, на що існували?
    «.. якщо любиш жінку то даєш й гроші… якщо хочеш покинути жінку то треба почекати поки матимеш достатньо грошей, щоб дати їй…»

    ВІЙНА
    В книзі згадуються події початку XX століття. Військові дії далекі і минулі, але.. я все перекладаю на сьогоднішню війну в Україні. Болить то. Загибель хлопців, жорстокість в душах, байдужість деяких людей. Слова з книги ріжуть слух…
    «колись Гертруда Стайн досить роздратовано сказала якимсь французьким солдатам коли вони заговорили щось про революцію, ви дурні, у вас була одна абсолютно чудова революція і кілька не таких вже й добрих; мені здається що для розумного народу завжди думати про те я би повторити себе це по-дурному….»
    16-річному хлопцю: «…Марку ти або достатньо дорослий щоб боротися за свою країну або достатньо малий щоб їсти торт. Марк з’їв торт».
    «Невдовзі ми доїхали до поля бою і ліній окопів обох сторін. Той хто не бачив цього таким як тоді уявити цього не може. Було страшно. Було дивно. Ми звикли до зруйнованих будинків і навіть зруйнованих містечок та це було інше. Це був пейзаж. І він не належав жодній країні»
    «…камуфляж пояснював цілу теорію мистецтва і його неминучість».
    «… кажуть що під час війни загинуло страшенно багато людей проте мені здається що раптом народилася надзвичайно велика кількість дорослих чоловіків і жінок…»

    ПИСАТИ?!
    В автобіографічній оповіді подані і особисті звички авторки. Коли і як вона писала? На що звертала увагу? Що виокремлювала. Як видати книгу і працювати з редактурою. Це буде важливим для тих, хто так хоче створювати свою літературу.
    «… ремарки це ще не книга»
    «… якщо ви й далі будете працювати в газеті то ніколи не бачитимете речей, ви будете бачити лише слова, а так не годиться, якщо ви звісно мрієте бути письменником…»
    «І Гемінгвей такий, він видається сучасним, а пахне музеями»
    «Вичитування гранок, … наче змахування пилюки, ти довідуєшся цінність речі так що простого читання недостатньо щоб навити тебе цьому».
    «… ремарки це ще не книга»
    «Ці художники… продають свої картини за кілька тисяч франків кожну і в них є претензійність яка спирається на те що вони мають грошову цінність, а ми письменники які вдвічі якісніші за них і нескінченно живучіші не можемо заробити собі на життя і маємо благати й інтригувати щоб спонукати видавця нас видавати; та настане час …. коли ці самі художники прийдуть до нас щоб ми їх відновили і тоді ми будемо спостерігати за ними з байдужістю» .
    «… тримайтесь продавців книг, це перше і останнє»… для авторів книг.
    «… читачі Гертруди Стайн це письменники, студенти, бібліотекарі й молоді люди в яких мало грошей. Гертруда Стайн хоче читачів а не колекціонерів. Незважаючи на те що вона так думала її книжки надто часто ставили колекційними книжками»…
    «… вона хоче щоб її книжки читали а не володіли ними».

    ЖИТТЯ, ЖИТТЯ, ЖИТТЯ…
    Я декілька разів могла перечитувати деякі фрази. Вони розкривались інакше. Спочатку одна думка, а потім інша. Деякі вирази взяла в свій словник. Вони так яскраво характеризують деякій мій стан і стосунки з іншими людьми.
    «Важлива річ …це те що глибоко всередині тебе мусить бути відчуття рівності як найглибша у тобі річ. Тоді будь-хто робить для тебе що завгодно».
    Як володіти аудиторією? «Прічард сказав говоріть так повільно як можливо і ніколи не дивіться вниз».
    «… все будучи однаковим все завжди різне, як так може бути…»
    «… вечірка була на честь великої жінки, а вона була геть як товарний вагон який зійшов з рейок».

    ГЕРТРУДА СТАЙН
    Кому читати? Людям, котрі захоплюються мистецтвом та історією. Читачам, котрі б хотіли б зануритись в часи, коли народжувалось то мистецтво. Подивитись на важливість і чарівність картин, видань, стосунків.
    Кому не читати? Людям, котрі читають книги заради розваги. Аби відпочити від реального життя. Ненапрягатись. Ця книга не для них. Тут потрібно трошки поміркувати.
    «Гертруда Стайн каже що якщо ідеями ти далеко попереду то природно ти старомодний і звичайний у буденному житті»
    «…А Пікассо додає, гадаєте Мікеланджело був би вдячний отримати в подарунок предмет меблів епохи Ренесансу, ні він хотів грецьку монету».
    «Гертруда Стайн каже що слухаючи ритм того як він хлепче воду вона усвідомила різницю між реченнями і абзацами, що абзаци емоційні а речення ні.»
    «Я напишу її (я: автобіографію) так само просто як Дефо написав автобіографію Робінзона Крузо».
    Враження від самої книги. Обкладинка тверда. Зображення цікаве і спонукає переглянути зміст. Папір цупкий, приємний на дотик. Мені не вистачило закладинки. Ну, люблю я їх.
    Закрила останню сторінку і полізла в Гугл. Подивилась, що у авторки є інші книги. Буду тепер і їх читати. Деякі критики вже висловлюються щодо передмови. Щось забули, щось не врахували? Ну, для мене було все зрозуміло. Я вперше знайомилась з авторкою і передмова стала для мене дуже корисною.
  •  
    Перша світова очима модерністів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гертруда Стайн - неоднозначна особистість. Модерністка, яка мала пристрасть до картин. Походила із заможної родини євреїв, завдяки чому могла дозволити, як то кажуть, "жити на широку ногу". Мала змогу здобути хорошу освіту, колесити Європою, купувати картини і збирати коло однодумців. Саме завдяки своєї тяги до картин і влаштуванню вечірок вона мала багато різноманітних знайомих, серед яких були доволі такі знамениті особи. Особи, які вже були знаменитими, або які стали знаменитими не без допомоги самої Гертруди. Вона мала особливий смак, який зачасту не співпадав з більшістю. І завдяки цьому смаку вона й була особлива.
    Так, її біографія цікава. Біографія, яка написана нею від імені її подружки-коханки. Отакий цікавий прийом задіяний в цій книзі. Вона написала автобіографію подружки, в якій описувала зв'язок з собою. Ідея цікава - погоджуюсь. Та саме втілення цієї ідеї мені не сподобалось.

    Про що ж саме йдеться в цій книзі. Книга розповідає про становлення смаку, про нову течію в мистецтві - модернізм, кубізм... Про Париж, про Францію, про Європу. Про Першу світову. Про післявоєнний час. Про все це потроху.
    Не сподобалась манера викладу. Експериментально - так. Саме це і заманило. Але такий експеримент не для мене. Мабуть я таки більше по класиці. Суть експерименту - речення майже без розділових знаків. Як вона сама відповідала на це зауваження, що читач сам зрозуміє де йому потрібно поставити розділовий знак. Саме це найбільше і дратувало. Якщо спочатку начебто вона ще намагалась ставити їх де-не-де, то потім її це, мабуть, обтяжувало. Також вона не переймалась синонімами чи підбором слів. Постійна тавтологія. Складалось таке враження, що це твір написала дитина. І цей її стиль написання, можливо, криється глибше. В її освіченості. Адже університет вона так і не закінчила. Ну що скажеш - творчі люди. Нам, простим, їх не зрозуміти. От я і не зрозумів.
    Читалась книга довго. Я її силував. Вона мені не подобалась, та я все ж хотів розібратись в тому, чому її так нахвалюють. Так і не розібрався. Так і не знайшов якусь ложку меду в діжці дьогтю.
    Куча імен, більшість з яких - це люди з мистецтва, художники, колекціонери. Мені було не цікаво про них щось взнавати. Бо вони мені були просто не відомі. Так, цікаво було щось взнати про Пікассо, Хемінгуе. Хоча опис Хемінгуея мені не дуже сподобався. Опис зі сторони Стайн-Токлас. Хоч вона і стверджує, що то був її хороший знайомий, та мені здалось, що відношення до нього було зверхнє.
    Заперечувати не стану що вона зробила багато для мистецтва. Та на цьому і наголошу - для мистецтва. Не для літератури.

    Ця книга буде цікава тим, хто захоплюється картинами, цікавиться періодами кінця дев'ятнадцятого - початком двадцятого століття. Мені це було не цікаво. Мені було більше цікаво за письменників. Та за них тут було написано мало.
    Кожному своє...

Купити - Автобіографія Еліс Б. Токлас
Автобіографія Еліс Б. Токлас
170 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Автобіографія Еліс Б. Токлас

  •  
    Гертруда Стайн : «Під час війни загинуло страшенно багато людей проте мені здається що раптом народилася надзвичайно велика кількість дорослих чоловіків і жінок» 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мені 40 років, але вперше читала книгу цієї авторки. Соромно? Так. Купила її випадково. Викладач доні попросив купити йому, а мені важлива його думка. Ок, гарна книга. Певно. Купила і собі.
    Прочитала швидко. Десь на 20-тій сторінці почала розуміти, що тут щось не так. А, да! А де коми? Може видавець і редактор пропустили? Взяла олівець і почала виправляти. Одна сторінка, дві сторінки… потім дійшло. Це такий стиль писання. Далі в цитатах я зберегла авторські знаки.
    «Гавайс (я: редактор)…Однак він благав про коми. Гертруда Стайн сказала що коми непотрібні, сенс має бути внутрішнім а не пояснюватися комами й узагалі коми є лише знаком про те що слід зупинитися і перевести подих але слід самому розуміти коли хочеться зупинятися і перевести подих. Проте, оскільки їй дуже сильно подобався Гавайс і він подарував їй чарівний малюнок для віяла, вона подарувала йому дві коми. Проте мушу додати що перечитуючи рукопис вона ті коми викинула».
    Це дуже імпонувало мені. Я сама можу пропустити декілька ком. Завжди боялась щось писати. Мене зупиняло те, що не зможу висловити свою думку. Буду завжди думати про коми. Фух, яке полегшення! Тепер і я готова творити ….

    ЖИТТЯ МИТЦІВ
    Такої кількості імен художників та діячів мистецтва я просто не знала. Дуже уважно читали зноски . Там були зауважені їх доля і здобутки. Деякі помітила собі. Блін, потрібно щось про них почитати і подивитись картини.
    «… які з цих картин натовп суботнього вечора вважатиме мистецтвом»
    «як колись зауважив Пабло (я: Пікассо), коли створюєш якусь річ, створювати її так складно що вона неодмінно буде огидною, але тим хто робить це після тебе їм не доводиться непокоїтися про те як її творити і вони можуть створити її гарною, тож всім подобається коли створюють інші».
    «… жодному митцю не потрібна критика, йому потрібна лише висока оцінка. Якщо йому потрібна критика він не митець.»

    ФРАНЦІЯ
    Я не була у Франції, я не була в Парижі. Але я вже туди хочу. Вулички, будинки, менталітет цих людей. Дуже гарно змальовані на сторінках.
    «Секрет хронічної зайнятості чи відсутності безробіття у Франції полягає у великій кількості людей активно зайнятих спорудженням і розбиранням тимчасових будівель».
    «Французькі діти всі завжди охайно вдягнені. Не буває такого як неохайна дитина, навіть сироти яких віддали на виховання до села вбрані охайно, так само як усі француженки охайні, навіть бідні і підстаркуваті. Вони можуть бути не завжди чистими та вони завжди охайні. З таких міркувань пістряве лахміття навіть порівняно заможних дітей ельзасців було гідне жалю а французькі директори шкіл – страждали».

    ДРУЖБА, КОХАННЯ, СЕКС
    Так, як без цього. Стосунки змальовуються в контексті розвитку історії та мистецтва. Проглядається доля великих людей. Як жили, що хвилювало, на що існували?
    «.. якщо любиш жінку то даєш й гроші… якщо хочеш покинути жінку то треба почекати поки матимеш достатньо грошей, щоб дати їй…»

    ВІЙНА
    В книзі згадуються події початку XX століття. Військові дії далекі і минулі, але.. я все перекладаю на сьогоднішню війну в Україні. Болить то. Загибель хлопців, жорстокість в душах, байдужість деяких людей. Слова з книги ріжуть слух…
    «колись Гертруда Стайн досить роздратовано сказала якимсь французьким солдатам коли вони заговорили щось про революцію, ви дурні, у вас була одна абсолютно чудова революція і кілька не таких вже й добрих; мені здається що для розумного народу завжди думати про те я би повторити себе це по-дурному….»
    16-річному хлопцю: «…Марку ти або достатньо дорослий щоб боротися за свою країну або достатньо малий щоб їсти торт. Марк з’їв торт».
    «Невдовзі ми доїхали до поля бою і ліній окопів обох сторін. Той хто не бачив цього таким як тоді уявити цього не може. Було страшно. Було дивно. Ми звикли до зруйнованих будинків і навіть зруйнованих містечок та це було інше. Це був пейзаж. І він не належав жодній країні»
    «…камуфляж пояснював цілу теорію мистецтва і його неминучість».
    «… кажуть що під час війни загинуло страшенно багато людей проте мені здається що раптом народилася надзвичайно велика кількість дорослих чоловіків і жінок…»

    ПИСАТИ?!
    В автобіографічній оповіді подані і особисті звички авторки. Коли і як вона писала? На що звертала увагу? Що виокремлювала. Як видати книгу і працювати з редактурою. Це буде важливим для тих, хто так хоче створювати свою літературу.
    «… ремарки це ще не книга»
    «… якщо ви й далі будете працювати в газеті то ніколи не бачитимете речей, ви будете бачити лише слова, а так не годиться, якщо ви звісно мрієте бути письменником…»
    «І Гемінгвей такий, він видається сучасним, а пахне музеями»
    «Вичитування гранок, … наче змахування пилюки, ти довідуєшся цінність речі так що простого читання недостатньо щоб навити тебе цьому».
    «… ремарки це ще не книга»
    «Ці художники… продають свої картини за кілька тисяч франків кожну і в них є претензійність яка спирається на те що вони мають грошову цінність, а ми письменники які вдвічі якісніші за них і нескінченно живучіші не можемо заробити собі на життя і маємо благати й інтригувати щоб спонукати видавця нас видавати; та настане час …. коли ці самі художники прийдуть до нас щоб ми їх відновили і тоді ми будемо спостерігати за ними з байдужістю» .
    «… тримайтесь продавців книг, це перше і останнє»… для авторів книг.
    «… читачі Гертруди Стайн це письменники, студенти, бібліотекарі й молоді люди в яких мало грошей. Гертруда Стайн хоче читачів а не колекціонерів. Незважаючи на те що вона так думала її книжки надто часто ставили колекційними книжками»…
    «… вона хоче щоб її книжки читали а не володіли ними».

    ЖИТТЯ, ЖИТТЯ, ЖИТТЯ…
    Я декілька разів могла перечитувати деякі фрази. Вони розкривались інакше. Спочатку одна думка, а потім інша. Деякі вирази взяла в свій словник. Вони так яскраво характеризують деякій мій стан і стосунки з іншими людьми.
    «Важлива річ …це те що глибоко всередині тебе мусить бути відчуття рівності як найглибша у тобі річ. Тоді будь-хто робить для тебе що завгодно».
    Як володіти аудиторією? «Прічард сказав говоріть так повільно як можливо і ніколи не дивіться вниз».
    «… все будучи однаковим все завжди різне, як так може бути…»
    «… вечірка була на честь великої жінки, а вона була геть як товарний вагон який зійшов з рейок».

    ГЕРТРУДА СТАЙН
    Кому читати? Людям, котрі захоплюються мистецтвом та історією. Читачам, котрі б хотіли б зануритись в часи, коли народжувалось то мистецтво. Подивитись на важливість і чарівність картин, видань, стосунків.
    Кому не читати? Людям, котрі читають книги заради розваги. Аби відпочити від реального життя. Ненапрягатись. Ця книга не для них. Тут потрібно трошки поміркувати.
    «Гертруда Стайн каже що якщо ідеями ти далеко попереду то природно ти старомодний і звичайний у буденному житті»
    «…А Пікассо додає, гадаєте Мікеланджело був би вдячний отримати в подарунок предмет меблів епохи Ренесансу, ні він хотів грецьку монету».
    «Гертруда Стайн каже що слухаючи ритм того як він хлепче воду вона усвідомила різницю між реченнями і абзацами, що абзаци емоційні а речення ні.»
    «Я напишу її (я: автобіографію) так само просто як Дефо написав автобіографію Робінзона Крузо».
    Враження від самої книги. Обкладинка тверда. Зображення цікаве і спонукає переглянути зміст. Папір цупкий, приємний на дотик. Мені не вистачило закладинки. Ну, люблю я їх.
    Закрила останню сторінку і полізла в Гугл. Подивилась, що у авторки є інші книги. Буду тепер і їх читати. Деякі критики вже висловлюються щодо передмови. Щось забули, щось не врахували? Ну, для мене було все зрозуміло. Я вперше знайомилась з авторкою і передмова стала для мене дуже корисною.
  •  
    Перша світова очима модерністів 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Гертруда Стайн - неоднозначна особистість. Модерністка, яка мала пристрасть до картин. Походила із заможної родини євреїв, завдяки чому могла дозволити, як то кажуть, "жити на широку ногу". Мала змогу здобути хорошу освіту, колесити Європою, купувати картини і збирати коло однодумців. Саме завдяки своєї тяги до картин і влаштуванню вечірок вона мала багато різноманітних знайомих, серед яких були доволі такі знамениті особи. Особи, які вже були знаменитими, або які стали знаменитими не без допомоги самої Гертруди. Вона мала особливий смак, який зачасту не співпадав з більшістю. І завдяки цьому смаку вона й була особлива.
    Так, її біографія цікава. Біографія, яка написана нею від імені її подружки-коханки. Отакий цікавий прийом задіяний в цій книзі. Вона написала автобіографію подружки, в якій описувала зв'язок з собою. Ідея цікава - погоджуюсь. Та саме втілення цієї ідеї мені не сподобалось.

    Про що ж саме йдеться в цій книзі. Книга розповідає про становлення смаку, про нову течію в мистецтві - модернізм, кубізм... Про Париж, про Францію, про Європу. Про Першу світову. Про післявоєнний час. Про все це потроху.
    Не сподобалась манера викладу. Експериментально - так. Саме це і заманило. Але такий експеримент не для мене. Мабуть я таки більше по класиці. Суть експерименту - речення майже без розділових знаків. Як вона сама відповідала на це зауваження, що читач сам зрозуміє де йому потрібно поставити розділовий знак. Саме це найбільше і дратувало. Якщо спочатку начебто вона ще намагалась ставити їх де-не-де, то потім її це, мабуть, обтяжувало. Також вона не переймалась синонімами чи підбором слів. Постійна тавтологія. Складалось таке враження, що це твір написала дитина. І цей її стиль написання, можливо, криється глибше. В її освіченості. Адже університет вона так і не закінчила. Ну що скажеш - творчі люди. Нам, простим, їх не зрозуміти. От я і не зрозумів.
    Читалась книга довго. Я її силував. Вона мені не подобалась, та я все ж хотів розібратись в тому, чому її так нахвалюють. Так і не розібрався. Так і не знайшов якусь ложку меду в діжці дьогтю.
    Куча імен, більшість з яких - це люди з мистецтва, художники, колекціонери. Мені було не цікаво про них щось взнавати. Бо вони мені були просто не відомі. Так, цікаво було щось взнати про Пікассо, Хемінгуе. Хоча опис Хемінгуея мені не дуже сподобався. Опис зі сторони Стайн-Токлас. Хоч вона і стверджує, що то був її хороший знайомий, та мені здалось, що відношення до нього було зверхнє.
    Заперечувати не стану що вона зробила багато для мистецтва. Та на цьому і наголошу - для мистецтва. Не для літератури.

    Ця книга буде цікава тим, хто захоплюється картинами, цікавиться періодами кінця дев'ятнадцятого - початком двадцятого століття. Мені це було не цікаво. Мені було більше цікаво за письменників. Та за них тут було написано мало.
    Кожному своє...

  •  
    Хто ж така Гертруда Стайн?
    Гертруда Стайн – це американська письменниця, яка все своє життя провела у Парижі. У 1907 році вона познайомилася з Алісою Токлас, своєю найкращою подругою та таємною коханкою, і через декілька років попросила її написати біографію про своє життя. Розуміючи, що Токлас не має ні бажання, ні сили щось писати, Стайн взяла ініціативу в свої руки. Так на світ появилася «Автобіографія Еліс Б. Токлас».

    Цей роман повідає нам приховану історію про життя відомої американської письменниці, яка понад усе прагнула визнання. У цій книзі ви дізнаєтеся, що Гертруда захоплювалася та мала добрі відносини з різними художниками та іншими діячами мистецтва, а особливо з Пікассо, який навіть намалював її портрет. Також тут присутні трагічні спогади війни та власні думки Стайн щодо всіх цих подій.

    Детальні описи Франції точно зачарують кожного і ви будете марити поїздкою в цю країну після знайомства з даною книгою.

    Чого тільки вартий стиль письменниці! Любителям пунктуації варто пройти повз, бо Гертруда Стайн терпіти не могла ком і всіляко намагалася їх уникати. Тому не потрібно жалітися на перекладачів та редакторів, які нібито «пропустили» якусь пунктуацію – то все наша письменниця.

    Отже, я раджу всім познайомитися з «Автобіографією Еліс Б. Токлас», адже вона дійсно варта вашої уваги. Повірте, такого стилю написання ви ще точно не бачили)
  •  
    Стайн і зірки "Втраченого покоління"
    Гертруда Стайн.
    Автобіографія Еліс Б. Токлас.
    Книга про життя у найбуремніші роки відомої письменниці, літературознавця, критика та поціновувача мистецтва, подруги великих митців початку двадцятого сторіччя, написана від імені своєї коханої Еліс Б. Токлас. Думаю Стайн хотіла таким чином увіковічити ім'я своєї подруги, щоб вона не лишилась у тіні генів, після того, як майже щодня пила з ними чай і влаштовувала вечірки.
    Отака цікава штука. Вони прожили разом багато років, більшість з них була наповнена яскравими вечорами в Парижі (книга містить багато цікавинок з приводу богемного життя Парижу), зустрічами з художниками і письменниками, поетами, акторами і музикантами. А також - подорожі. Богемне життя, створення шедеврів, інтриги і особисті стосунки, особливий паризький гумор, поїздки до Лазурного берега і Іспанії - все це ми можемо пережити разом з авторкою.
    Ми зустрінемо у інтимній обстановці Пікассо і його коханку Фернанду Олів'є, Макса Жакоба, Матіса, Хуана Гріса, Руссо, Гійома Аполлінера, Мілдред Олдріч, Андре Жіда, Гемінгвея, Фіцжеральда і ще багато інших.
    Те, що книга написана від імені Стайн, а не Токлас, ми розуміємо лише наприкінці. Художня форма - книга у вигляді щоденнику у модерніському стилі - потоку свідомості.
    Раджу прочитати всім.
  •  
    Автобиография
    Прекрасная модернистская "штука", самая экстраординарная по части композиции автобиография из всех написанных и еще и еще сто раз отличная книга, которая вероятно не затрагивает круг интересов большинства обывателей, как иначе можно объяснить негативные отзывы? Уж точно не отсутствием таланта великой писательницы. Речь здесь идет о Париже того времени, когда он был наполнен в избытке самыми великими из художников двадцатого века и когда эти полу-голодные, но счастливые творить художники рассчитывались своими рисунками за тарелку супа. В это самое время Гертуда Стайн приехавшая в Париж из Нового Света с приличным содержанием от отца коммерсанта открыла литературный салон, все стены которого были увешены свежими шедеврами Матиса, Сезана, Дега, молодого Пикассо и так далее. Сами художники же стали частыми гостями в ее доме. В книге рассказана история создания знаменитого портрета Гертруды Стайн кисти Пабло Пикассо. И история создания ее основных литературных шедевров, большая часть из которых до сих пор не переведена на русский, или украинский, но хочется верить, что вскоре появятся отличные украинские переводы, потому что все к этому располагает.
    "Автобиография Элис Б. Токлас" - это на самом деле автобиография самой же Гетруды, написанная как бы со стороны, от лица ее подруги жизни, очень талантливо исполненная задумка.
 
Характеристики Автобіографія Еліс Б. Токлас
Автор
Гертруда Стайн
Видавництво
O.K. Publishing
Мова
Українська
Рік видання
2018
Рік першого видання
1933
Перекладач
Наталія Семенів
Кількість сторінок
232
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130х205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-966-97686-2-9
Тип
Паперова
Література країн світу
Література США і Канади
Література за періодами
Література XX ст.