Аркан вовків
Паперова книга | Код товару 935909
Yakaboo 4.8/5
Автор
Павло Дерев'янко
Видавництво
Дім Химер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
448
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда

Усе про книжку Аркан вовків

Рік 1845. Держава Хмельницького вистояла. Майже двісті років тут правлять виборні гетьмани та двопалатний парламент, Червона та Чорна ради, співіснують католицька та православна церкви, мова перейшла на latynku, у небі пливуть цепеліни, а серед людей живуть відьми. На захисті Українського Гетьманату стоять військо Січове, Таємна Варта і химерні лицарі Сірого Ордену, що володіють потойбічними силами…

Характеристики
Автор
Павло Дерев'янко
Видавництво
Дім Химер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
448
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Рецензії
  •  
    Розкішне фентезі про характерників 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Фентезі на основі української міфології - це мій особистий сорт героїну. А видані книжки про характерників так взагалі можна перелічити на пальцях однієї руки, тож книжку замовила ще передпродажем. Чому так довго тягнула з прочитанням, сама не знаю, але книжка захопила з перших сторінок. Словом, це спонсор мого недосипу кількох останніх днів.

    Якщо коротко і без спойлерів книга оповідає про пригоди 5 шибайголів, молодих козаків-характерників, які ледь встигли пройти посвяту, а вже вляпались в неприємності по сам вовчий хвіст. Компанія зібралась стандартна: веселун, добряк, невпевнений мовчун, відлюдько і гострий на слівце (хто є хто, самі розберетесь)

    Попри деяку шаблонність персонажів до них прикипаєш серцем майже одразу. Катря завоювала серце з першої зустрічі, а за Ярему і його “але у Львові краще” окремий респект, сміялась до кольок, тут, як кажуть: “як не в брову, то в око”.

    Як на мене це не темне фентезі, а швидше героїчне. Для мене темне фентезі визначає два фактори: кривавість (кров тут була, хоча й не в таких кількостях, як я думала) і неоднозначність характерів головних персонажів (привіт Аберкромбі!), а тут всі лицарі “без страха и упрека”. Це не погано, просто за межами піджанру.

    Похвалила, тепер сварити буду. Перше - це трилогія, для мене це завжди мінус, бо продовження ще біс його знає скільки чекати, але тут хоча б сюжетна арка закрита, дякую автор. В майбутньому хотілось би почитати про пригоди Северина у лавах двохвостих ))))

    Друге, мені не вистачало геополітичної карти. Бо, наприклад, про те, що Московію поглинула Смарагдова Орда, я дізналась вже під кінець, хотілось би почути такі хороші новини ще на початку.))))

    Третє, де заявлений стімпанк? Натяки були звичайно, але поки лише натяки.

    Підсумок, книжка шикарна! Читати всім. А у мене намічається улюблене видавництво...
  •  
    Сапковський по-українськи! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дебют Павла Дерев'янка виявився напрочуд вдалим: перша книга трилогії "Аркан вовків" дуже легко читається, захоплива і цікава. Розпочинається усе ні багато ні мало — з ночі ініціації: джура Северин ступає на вовчу стежку і стає характерником. Тепер йому доступні приховані уміння, він не вразливий до жодної зброї, крім срібла, може перекидатися на вовка, але після смерті буде змушений стати дубом і навіки бути прив'язаним до землі, не знаючи спокою. Далі рік навчання і вступає до Сірого Ордену, мета якого — захищати рідну землю. Разом з чотирма іншими такими ж новачками він має отримати легке "навчальне" завдання і поступово вливатися до лав воїнів, однак не так сталося, як гадалося. На хлопців чекають підступи і зради, перегони не на життя, а на смерть, відчайдушна боротьба не на життя, і розуміння, хто дійсно є справжнім, близьким другом, навіть якщо ви знайомі декілька місяців.

    Дуже цікава локація книги — це Україна 19 сторіччя, проте не та, яку ми звикли бачити в хрестоматіях. Це Український Гетьманат, який вистояв про Польщі і Смарагодової Орди та не уклав невільницької угоди з Росією. Мабуть, найкраще, що можна побажати нашій державі)

    Чудова книга, з нетерпінням чекатиму на продовження!
Купити - Аркан вовків
Аркан вовків
235 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Аркан вовків

  •  
    Розкішне фентезі про характерників 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Фентезі на основі української міфології - це мій особистий сорт героїну. А видані книжки про характерників так взагалі можна перелічити на пальцях однієї руки, тож книжку замовила ще передпродажем. Чому так довго тягнула з прочитанням, сама не знаю, але книжка захопила з перших сторінок. Словом, це спонсор мого недосипу кількох останніх днів.

    Якщо коротко і без спойлерів книга оповідає про пригоди 5 шибайголів, молодих козаків-характерників, які ледь встигли пройти посвяту, а вже вляпались в неприємності по сам вовчий хвіст. Компанія зібралась стандартна: веселун, добряк, невпевнений мовчун, відлюдько і гострий на слівце (хто є хто, самі розберетесь)

    Попри деяку шаблонність персонажів до них прикипаєш серцем майже одразу. Катря завоювала серце з першої зустрічі, а за Ярему і його “але у Львові краще” окремий респект, сміялась до кольок, тут, як кажуть: “як не в брову, то в око”.

    Як на мене це не темне фентезі, а швидше героїчне. Для мене темне фентезі визначає два фактори: кривавість (кров тут була, хоча й не в таких кількостях, як я думала) і неоднозначність характерів головних персонажів (привіт Аберкромбі!), а тут всі лицарі “без страха и упрека”. Це не погано, просто за межами піджанру.

    Похвалила, тепер сварити буду. Перше - це трилогія, для мене це завжди мінус, бо продовження ще біс його знає скільки чекати, але тут хоча б сюжетна арка закрита, дякую автор. В майбутньому хотілось би почитати про пригоди Северина у лавах двохвостих ))))

    Друге, мені не вистачало геополітичної карти. Бо, наприклад, про те, що Московію поглинула Смарагдова Орда, я дізналась вже під кінець, хотілось би почути такі хороші новини ще на початку.))))

    Третє, де заявлений стімпанк? Натяки були звичайно, але поки лише натяки.

    Підсумок, книжка шикарна! Читати всім. А у мене намічається улюблене видавництво...
  •  
    Сапковський по-українськи! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дебют Павла Дерев'янка виявився напрочуд вдалим: перша книга трилогії "Аркан вовків" дуже легко читається, захоплива і цікава. Розпочинається усе ні багато ні мало — з ночі ініціації: джура Северин ступає на вовчу стежку і стає характерником. Тепер йому доступні приховані уміння, він не вразливий до жодної зброї, крім срібла, може перекидатися на вовка, але після смерті буде змушений стати дубом і навіки бути прив'язаним до землі, не знаючи спокою. Далі рік навчання і вступає до Сірого Ордену, мета якого — захищати рідну землю. Разом з чотирма іншими такими ж новачками він має отримати легке "навчальне" завдання і поступово вливатися до лав воїнів, однак не так сталося, як гадалося. На хлопців чекають підступи і зради, перегони не на життя, а на смерть, відчайдушна боротьба не на життя, і розуміння, хто дійсно є справжнім, близьким другом, навіть якщо ви знайомі декілька місяців.

    Дуже цікава локація книги — це Україна 19 сторіччя, проте не та, яку ми звикли бачити в хрестоматіях. Це Український Гетьманат, який вистояв про Польщі і Смарагодової Орди та не уклав невільницької угоди з Росією. Мабуть, найкраще, що можна побажати нашій державі)

    Чудова книга, з нетерпінням чекатиму на продовження!
  •  
    Українське фентезі про козаків 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    "Аркан вовків" - дебют українського письменника Павла Дерев'янко і, мушу визнати, дебют досить потужний. Не дуже хочеться зізнаватися, але до сучасної української літератури ставлюся з обережністю - не раз і не два натрапляв на низькопробне чтиво, а тут дебютний роман-фентезі та ще й про козаків. Дуже боявся, що вийде якась шароварщина. Ризикнув і купив книгу і дочитав за одну ніч. Думаю, кращого компліменту книзі важко знайти, бо вже дуже і дуже давно я читав щось настільки чіпляюче. Книга насправді дуже легко читається, автор майстерно вибудовує фентезі-світ, не переобтяжуючи деталями (хоча іноді хочеться цих деталей побільше). Нелінійний спосіб розповіді теж грає сюжету на руку, основна лінія, що переривається флешбеками дозволяє краще познайомитися з головним героєм, прив'язатися до нього. Персонажі друзі гг дещо кліше, але прописано непогано, дійсно віриш у вчинки і логіку дійових осіб. Чудово прописана лінія з батьком головного героя. Присутня любовна лінія (куди ж без неї), але вона теж виглядає органічно, особливо якщо врахувати, що гг - підліток.
    Присутня хардкорщина у вигляді досить кривавих "пригод" групи друзів, містика і горор-елементи взагалі основа світобудови у цьому романі, і автор обіцяє дещо розширити темну частину у подальших книгах (обіцяють трилогію).
    Одним словом - мастрід для тих, хто хоче познайомитися з динамічним, цікавим, темним українським фентезі.
  •  
    Не займай! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже часто буває, що неозброєним оком з перших же рядків бачиш, що книга для автора – дебютна. Але то не про цей випадок! Купувала книгу навіть не кинувши оком на опис, просто в певних читацьких колах вона вже не перший тиждень на слуху і на виду, то навіть сумнівів не виникало, знала – треба брати.
    Ковтнула книгу за два вечори, проведені надзвичайно приємно в компанії молодих та не дуже характерників, вештаючись з ними по незлічених шляхах Українського Гетьманату в пошуках пригод та відповідей на запитання.
    Мушу зазначити, що автор виконав чудову роботу над своїм світом, не виникало непорозумінь, все було автентичне та цілком знайоме. Нове і таке рідне водночас. Ніколи б не подумала, що можна стільки всього вижати з нашої історії, вдихнути нове життя в ті часи історій із сьомого дна.
    Історія радує також динамікою, на протязі всього часу трапляються якісь події, що не дають закуняти над книгою. Чомусь найбільше хорошого гумору сипануло вже під кінець книги, я дійсно сміялася в голос деяким жартам.
    Тут немає літературних вуалей, все показано яким є в житті, з усіма кривими стежками, ямами і болотом. Вистачає емоційності – проблеми батьків і дітей, братерства, кохання, вибору – вистачить чим перейматися.
    Загалом дуже крутий взірець українського фентезі. Вдале переплетіння земного та потойбічного, що змагається за частку людської душі в кожному герої книги. Не знаю як ви, а я готова йти далі тією вовчою стежкою…
  •  
    Шикарне фентезі від українського автора! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Це круте українське фентезі, яке я рекомендую до прочитання усім без винятку. Це найкраще, що я читала від українських авторів на сьогоднішній день. Хоча, насправді, я не так і багато сучукрліту читала, але менше з тим. Ця книга однозначно варта уваги!

    Вона поєднує в собі елементи багатьох жанрів: тут і фентезі, і альтернативна історія, і містика, і українська міфологія, і стімпанк, і гостросюжетний пригодницький трилер. Але не лякайтеся наперед такої суміші жанрів, вони всі тут дуже гармонійно поєднуються.

    Отож, книга "Аркан вовків" - це перша книга з трилогії "Літопис Сірого Ордену", події в якій відбуваються у 1845 році на території Українського Гетьманату. (У далекому 1654 році Переяславська Рада не відбулася, союз з московією не було укладено, Україна вистояла у війні з Річчю Посполитою власними силами і утворила на своїх землях вищезгаданий Гетьманат. А росії взагалі більше не існує, - її знищила Смарагдова Орда).
    Одним із військових формувань, що стоять на захисті Гетьманату, є Сірий Орден - Орден козаків-характерників, - таких собі перевертнів, які за потреби можуть обертатися на вовків. Щоб стати характерником, молодому джурі треба довго навчатися, а потім пройти ритуал посвяти, при цьому погодившись прийняти прокляття своєї душі.

    З молодим Северином Чорнововком ми знайомимося з самого початку книги вже на етапі ритуалу посвяти, і дізнаємося в деталях, як же це відбувається. Далі хлопця приймають до Сірого Ордену, і разом з чотирма іншими новопосвяченими характерниками він отримує перше завдання. Тут і розпочинається найцікавіше...

    Книга надзвичайно динамічна, пригодницька. Вона має кілька сюжетних ліній, які зачіпають тему батьків і дітей, кохання, дружби, вірності та відданості. Чимось вона мені трохи нагадала "Трьох мушкетерів" Александра Дюма. Тут такі ж "живі", харизматичні, надзвичайно цікаві персонажі.
    Але майте на увазі, що місцями ця книга досить жорстка і кривава.

    Написана вона дуже гарною українською мовою, - багатою, насиченою, багатогранною. І хоч часом мені зустрічалися слова, яких я не знала, загалом, читалася книга дуже легко.
  •  
    Характерники у всій своїй красі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Павло Дерев'янко - Аркан вовків. Я дуже довго тягнула з прочитанням цієї книги, хоча з під усіх віників долинали лише схвальні відгуки. Зараз поясню чому. Фраза - альтернативна історія навіює на мене досить таки великого жаху))) І все через те, що це така тонка тема і на ній частенько письменники впадають в якийсь всеохоплюючий екстаз і починають ваяти щось велике, пафосне і негарне. Але все таки мене додавили і я прочитала..
    Книга розповідає про світ в якому козак Мамай заключив договір з потойбічною істотою Гаадом (він же Гаспид, і я так розумію він же дідько) і заснував братство характерників. Світ яскравий, смачний і колоритний. Що мені дуже сподобалось, тут не має якихось нездоланних супер героїв, супер держав чи ще чогось схожого. Все досить знайоме, вчинки героїв послідовні та логічні. Надмірного пафосу немає. Так от, від часів Мамая переносимось у 19 століття, де і відбувається дія. Ми знайомимось з п'ятіркою новопосвячених сіроманців яких життя відразу закручує в тугий вихор подій (це звичайно класичний прийом, але ж бо і читачі не читали про звичайну людину))). Пригоди шалені, злі, місцями жорстокі. А ще в цьому світі є відьми, різноманітні потойбічні істоти, розкол в самому братстві характерників та трошки кохання. Погано те, що третя книга ще не написана але напрочуд гарно те, що друга уже придбана і чекає) Рекомендую однозначно
  •  
    Чудове темне фентезі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Неймовірне українське фентезі. Я в шоці, що це дебют автора, бо коли читаєш, то цього не відчуваєш взагалі. Увага до деталей та описів, цікава альтернативна історія країни та велика пророблена робота письменника щодо історії та міфології.⠀
    Книга про захисників країни, що стають на вовчу стежку і обирають прокляття. Трохи прослідковується алегорія на сучасні події, тим більше, що книгу присвячено захисникам і захисниця країни.
    Круті діалоги, багато смішних моментів, хоч це і темне фентезі. Цікаві ситуації, в які потрапляють герої, цікаві варіанти їх вирішення. Герої запам'ятовуються, в кожного свій яскравий характер та звички. Сподобався підбір імен та прізвищ. Гарна мова автора, описи неймовірні, наче наживо все переживаєш. Міфологія, битви, становлення воїнів - дуже цікаво за цим стежити.
    Відірватися від читання було складно, було звикання з героями і відчувалися пережиті ситуації. Це перша частина трилогії і вона неймовірна. Буду і далі стежити за письменником та читати інші частини "Літопису сірого ордену".
  •  
    Круте українське фентезі 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Я хочу, щоб в сучасній українській літературі було більше таких книг! Коли я читала, то постійно думала: Вау! Як круто! Це так смішно, і прикольно, і захопливо! Я читала багато відгуків на "Аркан вовків" і всі вони були позитивні. Я ще подумала: такого не буває. Ну не може книга подобатися всім і кожному. Але так, мій відгук теж буде позитивним. Мені теж ну дуже сподобалось! Отже, про сюжет. Автор, Павло Дерев'янко, створює альтернативний світ, іншу Україну, якою ми могли стати, але історично не склалось. Після Хмельницького Україна зберегла свою незалежність і от тепер на захисті нашої (ну, точніше, тих українців, які там живуть) держави стоїть орден козаків-характерників. От ця історія розповідає про кількох з них. Головний герой, Северин, ще навчається перед тим, як вступити до ордену. Він знайомиться з кількома своїми майбутніми колегами і пригоди починаються. Мені сподобались герої. Вони живі, вони такі реальні, наче до них можна доторкнутися. Мені сподобалось як автор зобразив характерників: вони могутні, але не всесильні. Це класно. Пішла читати другу частину.
  •  
    Фентезі про козаків 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже довго чекала на цю книгу. От прям ДУЖЕ. Коли я, наслухавшись схвальних відгуків, спробували її купити, книги вже не було в наявності, тому довелося ждати півтора роки додруку. Це була перша моя книга "Дому химер" і мені страшенно сподобалось оформлення (але шрифт можна було зробити більшим), тому я надалі почну скуповувати книги цього видавництва. Назва твору, "аркан", значить танець, тобто танець вовків. Взагалі, задум з вовками і характерниками просто крутий. Фентезі про козаків, та це ж шикарно! Книга однозначно заслуговує на екранізацію. Мені сподобалось, як пише Дерев'янко, легко, з жартами і з дуже соковитими описами. Найбільшим плюсом твору є його герої. П'ятеро хлопців-новобранців і всі вони прописані так чудесно, що не можуть не подобатись. Вічно веселий, усміхнений Савка, який може розрядити будь-яку обстановку; ще той чортяка Гнат і його смачнезні матюки та фразочки, що примусять вас плакати зі сміху; добрий велетень Ярема і таємничий, відсторонений Пилип Олефір. Книга читається швидко, в ній багато гумору з перчиком і пригод. Ну і звичайно ж, вишенька на торті - світобудова. Це щось на зразок альтернативної реальності. Автор спробував відповісти нам на питання, щоб було якби під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького українці не підписали угоду з московитами? Але не лякайтесь, пафосу і шароварщини в книзі не буде. Там навіть шаровари ніразу не згадувалися. В цьому світі Україна зветься Гетьманатом, відповідно править в ній гетьман, існує також Чорна та Червона ради (великодка на Пантелиймона Куліша зловлена), Таємна варта (з відьмами) і Сірий орден (з характерниками). До речі, назва трилогії - "Літопис Сірого ордену" - згадується безпосередньо в книзі, адже у нас є персонаж, який збирає оповідки характерників, щоб написати свою книгу з такою назвою. Тут також присутня українська міфологія - мавки, Лісовик (з дуже химерним авторським баченням його образу у Дерев'янка), Щезник та ін. Страшенно потішили описи старовинного українського вбрання (кунтуш, жупан, черес, опанча - я того всього й не знала), а ще їжі, ігор та напоїв.
    Одним словом, якщо ви ще не прочитали "Аркан вовків", негайно це зробіть, він гідний того. Також раджу читати його паралельно з серіалом "Козаки. Абсолютно брехлива історія" (теж без шароварщини) задля створення іще більшої атмосфери.
  •  
    Найкраще українське фентезі! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Чесно кажучи, починати цю книгу було страшно через велику кількість захопливих відгуків. Зазвичай, коли готуєшся до чогось особливого крутого, то виявляється що книга не така класна, як її малювали. Ще й передмова шалено засмутила тим, що її авторка запевняє нас, що ми маємо чекати на містику. Але кожне слово цієї книги кричить що це темне фентезі, і аж ніяк не містика. В мене склалося враження що Леся Мудрак прочитала тільки пролог і по ній написала написала передмову, тому її краще пропустити.
    Ми опиняємося в 1845 році в державі Український Гетьманат, і спостерігаємо як Джура Северин отримує характерницькі сили, а пізніше - як вступає в Орден характерників та виконує перші завдання.
    Незважаючи на те, що автор піднімає багато важливих і непростих тем роман читається надзвичайно швидко і захопливо. Автор досить детально описує світ, але робить це так майстерно і поступово, що ти проникаєшся цим світом з першої сторінки. Особливо мені сподобалася система передачі інформації - дуже крута фішка і надзвичайно пасує вигаданому світу!
    Також автор проробив колосальну роботу з персонажами. Всі вони надзвичайно живі та мають унікальну індивідуальність. Кожен персонаж важливий і відіграє свою роль, а не з'являється для того, щоб померти через декілька сторінок чим часто грішить темне фентезі. Окрема подяка автору за жіночих персонажів, всі вони просто прекрасні - сміливі, рішучі, гострі на язик.
    Мій улюблений персонаж - учитель Северина Захар. Він просто взірець того, яким має бути вчитель. До речі про навчання. Я була в захваті від того, що вступаючи в орден, тобі не тільки потрібно власне отримати характерницькі сили та вміти битися, а ще й потрібно вивчити декілька мов, опанувати математику та орієнтуватися в історії і політиці. Словом, плеснувши в долоні в орден не потрапиш.
    В книзі багато посилань на інші визначні твори жанру фентезі, але вони дуже самобутні.
    Автор дуже круто передав усі переживання підлітка, який готується до дорослого життя. Читаючи думки Северина перед екзаменом чи то після пиятики ловиш себе на думці, що точно так думала декілька років тому і це надзвичайно зближує з персонажем.
    Проблематика твору надзвичайно широка - домашнє насильство, байдужість, недовіра до керівництва, доцільність помсти але попри все що пережили герої роману, вони йдуть далі щоб не чекало їх попереду і це залишає відчуття надії.
  •  
    Круто! 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Павло Дерев'янко "Аркан вовків"
    Про цю книгу я таАак багато чула, що просто не могла не скористатися пропозицією подруги її почитати. І я дуже задоволена. Вона справді варта усіх тих схвальних відгуків, які попадалися мені на очі. А оскільки вже почала читати "Тенета війни", то, забігаючи наперед, скажу, що перша просто прекрасно готує до інтриг другої. Хоч початок мені здався дещо дитячим, надто простим і трохи затягнутим, але друга половина книги була більш динамічною.
    Книга стала для мене своєрідним актом очищення і розуміння. Я завжди гризлася думкою, що в час технологій та доказовості, надто переймаюся вірою, надприродним, містикою і продовжую на рівні рефлексів використовувати ті знання, вірування і замовляння, з якими виросла. "Аркан вовків" ніби показав, що такі мої переживання є нічим іншим, як особливостями українського менталітету. Жодні атеїзми, комунізми, соціалізми та інші "ізми" не змогли витравити із української душі віри батьків, вірувань пращурів та дивовижної довіри до того, що сьогодні називають бабками та ворожками. І це прекрасно, я вважаю)
  •  
    “Вежа Блазнів” Сапковського на мінімалках 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Дуже нагадало “Трилогію Гусита” Сапковського через структуру оповіді: герої просто йдуть від пункту до пункту та періодично встрягають у пригоди через власну дурість.
    Книга довго розкачується (перші 130 сторінок — експозиція), потім відбуваються 3 короткі пригоди (розділити їх на повісті — було б супер) і врешті довго завершується (останні 70 сторінок — як кота за хвіст тягають). Було відчуття, наче дивишся серіал, де на будь-якій серії можна завершити сезон, але тобі підкидають ще +1 епізод, який більше нагадує кліфхенгер на продовження картини, ніж органічне доповнення до вже баченого.

    ПЛЮСИ:
    + Добре продумана система характерницької магії. Її детально й цікаво описано.

    + Непоганий гумор. Око регулярно чіплялося за “смачні” фрази, що хотілося відмічати стікерами.

    + Яскраві герої. Хоча їхні образи є доволі стандартними, автор ввів купу дрібних художніх деталей, що розкривають персонажів. Бувало, що за рахунок одного короткого діалогу я отримувала чітке уявленні про характер героя.

    МІНУСИ:
    - Дуже нерівномірний текст. Поряд з бомбезними влучними описами можуть вигулькнути зашкарублі фрази на межі канцеляриту (“...молоде покоління радісно вітало повернення Северина.”). Часом автор в лоба каже, що читач має думати з певної теми — і це виглядає максимально недолуго. На приклад, головний герой гіперболізовано дивується дереву, яке виконує функцію електронної пошти — але той самий герой вже в Потойбіччя ходив, на вовка перевертався, то чого б йому дивуватись з такої дрібниці? Або персонаж видає монолог про те, як був кишеньковим злодієм — і автор в наступному абзаці робить висновок, що він душа компанії — де тут зв’язок? Герой дійсно є душею компанії, що було яскраво показано в низці інших сцен, я як читачка не потребувала прямої мови автора про це (тим паче після зізнання в крадіжках).

    - Хоча й сказано, що дія відбувається в середині 19 ст. і тут взагалі стімпанк, атмосфера сприймалася як 17 ст., часи Хмельницького. Дирижабль та паромобіль один раз на задньому плані проїхали та ні на що не вплинули. Головні герої весь час пересуваються селами, користуються конями, стріляють з піштолів (Чому не револьвери? Уже мали б бути).

    - Нема відчуття цілісної історії. На початку твору розвішано чеховські рушниці, але вони вистрілюють всередині твору, враження це не справило. Перша половина твору є мішанкою з поточних пригод і флешбеків, а друга — вже лінійна оповідь. Найбільш вражаюча битва не є кульмінаційною. Навіщо відбувалися нові події та вводилися нові герої на останніх 30 сторінках — я взагалі не второпала.

    Я була закинула цю книгу, прочитавши 100 сторінок, але за тиждень повернулась і дочитала. Часом це було приємно, часом дратувало — залежно від стрибків авторського стилю. Розумію, що в підлітковому віці мені цей твір дуже зайшов би: я тоді фанатіла від Сапковського, то й інші твору в тому ж дусі читала б в задоволення. Але наразі мені вкрай необхідний цілісний сюжет із зачином, розвитком подій, кульмінацією та кінцівкою — і я цього не отримала.
    Фінальні враження — 7/10.

    P.S. Читала відгуки, що тут погані любовні лінії у головного героя. Для мене вони були настільки бліді з емоційної точки зору, що я майже не звертала на них увагу. В книзі таки є жіночі персонажі, і їхня функція не лише закохатися в Северина (хай нам і акцентують увагу саме на спорадичних цьомчиках). Принаймні, у мене було відчуття, що “за кадром” у них діється щось цікаве в сфері магії та бойових мистецтв.
  •  
    Нарешті не шароварні козаки 50% користувачів вважають цей відгук корисним
    Про козаків у нас пишуть багато і по-різному. Дехто закидує сучасних дітлахів до прадавніх часів, хтось навпаки переносить Сірка до сучасності, а от книжок про козаччину, де події відбувалися б лише у часи козаччини і з тогочасними персонажами, бракує. «Аркан Вовків» покликаний виправити цю прикрість.

    Історія оповідає про товариство підлітків, що доєднуються до так званого Сірого Ордену та стають лікантропами, тобто вовкулаками, перевертнями. Світ книги прописаний дуже детально: українська держава тут не обірвалася зі зрадницьким рішенням Богдана Хмельницького здати країну Московії, а вціліла. Аби закріпити прозахідний вектор розвитку, козаки вирішили перейти на латинку – це взагалі окрема принада книжки, адже Павло Дерев’янко розробив й опанував власний трансліт. Було б цікаво почитати весь роман латиницею.

    Правда, не обійшлося без мінусів. Може, я така вередлива і справа смаку, але авторська мова здалася мені надто сухою. Довелося читати дозовано, бо сюжет цікавий, а темп оповіді навпаки стримує. Але не варто забувати, що «Аркан» для Павла дебютна книжка, тож усе це питання часу.

    Чекатиму на другу частину трилогії, тим паче, що фінал роману до цього ще й як схиляє:)

  •  
    Хроніки Чорного Заг... ;) Стоп. Літопис Сірого Ордену!
    Приєднуюсь до більшості і якщо коротко: негайно читати! Ви ще тут!?

    "Я знаю, що автор знає, що я знаю — і це дуже добре". Це те, що робить Аркан співзвучним класиці фентезі і в той час дає йому змогу бути самостійним. Мені імпонує ерудованість Павла і його обізнаність у обраній для роману темі. Це відчутно звідусіль: пейзаж, баталії, потойбіччя, ритуали і т.і.
    Але поруч із усім цим позитивним, особисто для мене, роман виявився — пошуком автора свого жанру. Це не дивно, оскільки, фактично, — дебют. Та трохи про це попатякаю.
    На самому початку я читав темне фентезі, потім підліткове фентезі, потім детектив, потім знову було трішки темного фентезі, а в кінці твір нагадав завуальований байопік. Бац, приїхали.
    При всій досить стрункій фабулі, я падав у провалля нового жанру втрачаючи настрій минулого. Світлі, чи то темні декорації миттю ставали... А пусте. Побазікав і досить.

    Дуже чудова, на мій смак, мова. Дещо гуглив, а як же-ж без цього, бо «хто ту укрліт слухав, кому воно треба».
    Діалоги складені цікаво, голоси у моїй голові звучали різні, тож із цим усе добре. Герої живі, цікаві, справжні.
    Є художні мантричні фішечки, типу "варган", "така наша стежка". Люблю їх, на кшталт: що можна розповісти про Логена Дев’ятипалого...
    Ай, досить. Таки треба пірнати у Тенета війни.
    P.S. Павло, будьте здоровим, людство потребує закінченої трилогії. Для початку.
  •  
    Уклін автору
    Без перебільшення, це одна з найкращих книг, що я читав за останні кілька років.
    Полюбляю фентезі, та не очікував таких емоцій. Адже дія розгортається на теренах нашої батьківщини.
    Цікаво спостерігати за головним героєм. Особливо за тим, як він з джури перетворюється на справжнього Лицаря Ордену. Загалом, я в захваті.
    Це не просто книга про характерників. Це книга про справжню дружбу. Про любов, про вірність вітчизні, про братерство, про наш вибір. Про те, що в кожного своя стежка. І пройти її потрібно з гідністю.
    Чудово розписані герої ніби постають з сторінок книги, і всі пригоди проносяться поруч з читачем, за що від мене окрема дяка автору. Я з задоволенням прочитаю продовження. І чекатиму з нетерпінням на третю книгу. Адже пригоди продовжуються. І цікаво, куди все ж заведе вовча стежка. Отож, приємного читання.
  •  
    дуже, дуже і дуже непогане фентезі
    Спочатку про книгу загалом. Мені сподобалася, навіть дуже. Не шедевр, але дуже непогана книга, особливо як на першу опубліковану книгу автора. Маю багато упереджень щодо українського фентезі, однак ця книга мені відверто сподобалася, як на мене, вона заслуговує твердих 4-4,5 балів з 5.
    Тепер перерахую свої зауваження:
    - занадто багато холодної зброї (шабель), як на середину 19 століття. Розумію що це інший світ, однак паралелі з нашим є, і їх досить багато. Таке використання холодної зброї в 1845 році мало б бути анахронізмом.
    - Аналогічно з шаблями — топірець буковинця. Така собі зброя, як на мене.
    - ще один анахронізм — татарський лук в одного з головних героїв. Він би не дуже пасував і 1745 року . В нашій реальності у США вже револьвери робили в той час, мабуть до Гетьманату вони не встигли “допливти”:)
    - носити шаблі хрест-навхрест за плечима, як це робить інший герой книги — мабуть не надто вдала ідея. Виглядає може й гарно, але в мене є сумніви в практичності такого носіння зброї, особливо щодо швидкого її витягування.
    - герої книги вперто пишуть тільки перами і чорнилами (іншого я не помітив). Про олівці мабуть в тому світі не знають.
    - досить передбачувана “любовна” лінія головного героя. Принаймні я її розкусив одразу, як тільки певний персонаж з’явився на сторінках особисто
    - череси з клямрами напоказ. Ми супер-воїни, нам не страшна звичайна зброя, тому може кинете в нас срібними ножем чи виделкою?Для таємних завдань, які виконують герої книги, можна було б трохи маскуватися.
    Але ці мінуси, тим не менше, не вплинули на моє ставлення до книги. Вона дійсно хороша, і я отримав масу задоволення, читаючи її.
    Тепер щодо плюсів :
    - просто шикарна ідея ініціації головних героїв
    - гумор. Він теж на висоті
    - авторський стиль. Книга дуже легко читається
    - ідея з електронною дубовою поштою посміхнула.
    - гарно прописані персонажі. Вони різні, з своїми характерами, вподобаннями, гумором і схильностями.
    - головні герої не рятують галактику, світ чи Україну. В них досить приземлені цілі і завдання, що тішить — адже вони їм цілком посильні і гарно вписуються в сюжет.
    - кілька дуже гарних зав’язок сюжету
  •  
    Практично ідеально - альтернативна історія в поєднанні із фентезі і детективом
    Ця книга – серед кращих читацьких вражень року, однозначно читатиму продовження та і до автора на майбутнє точно придивлятимусь.
    Що підкупило: цікавий сюжет, добре продуманий світ, колоритні деталі, прекрасна мова.
    Книга написана на перетині відразу декількох жанрів. По-перше, це альтернативна історія. Обожнюю цей напрямок і саме тому дуже придираюсь до обґрунтування «переломного моменту» - коли ж, власне, історія пішла «не туди». Виписати цей поворот мало кому вдається, а от у «Літописі сірого ордену» (об’єднуюча назва для серії) він просто перфектний. Відомо, що в нашій реальності Тиміш Хмельницький, якого і Богдан, і козацькі еліти бачили спадкоємцем, загинув у 1653 році під час Молдавського походу. За чотири роки від хвороби серця помирає і гетьман. А якби Тиміш не загинув? І Богдан прожив трохи довше (логічно ж припустити, що смерть сина вкоротила тому віку)? Якби ми виграли ще десятиліття-два без внутрішніх чвар? От Павло Дерев’янко і моделює такий сценарій. В результаті у «вовчій» реальності держава Хмельницького вистояла. Для надійності автор додає фентезійний елемент – спецслужба із вовкулак-характерників, які буквально продавши душу отримують надприродні здібності для служби державі. Ця складова теж дуже добре виписана: спираючись на народні легенди, автор розгортає складну систему магічно-військового ордену. От ідеальне поєднання етнографічної основи і авторської її розробки. Чого варті деталі – дуби крутезні, характерницькі череси із трьома клямрами, система учнівства. Все сподобалось дуже.
    Світ, створений Павлом Дерев’янком, має трохи рис стимпанку. Зовсім небагато характерних для книг про епоху пару штрихів, зате які – одні цепеліни над Києвом чого варті – просто любов.
    За сюжетною основою роман швидше детектив із елементами трилера. Загалом теж дуже добре: кілька рівнів таємниць, доречно розкладені підказки, детективна канва вплетена у ширшу історію, що явно буде наскрізною для всієї серії. Сама загадка не унікальна – такі ходи зустрічала в кількох бойовиках. З іншого боку, вигадати щось зовсім нове навряд чи комусь вдасться, а тут всі ниточки переплетені дуже органічно, нічого ніде «не стирчить», тож детективна складова – зараховано з найвищим балом.
    От де трохи простувато і прямолінійно вийшло, так це із характерами (хіба шляхетська сімейка підкаблучників розкішна). Але тут, в принципі, не скільки зауваження, скільки придирка, та й та цілком може знятися, коли прочитаю продовження – сподіваюсь, що характери героїв розвиватимуться, ставатимуть глибшими, додадуться якісь деталі. Ну, це вже щоб зовсім ідеально було.
    Резюмую: крутезний мікс альтернативної історії, темного фентезі, трилера, детектива із кількома стильнючими деталями стимпанку. Якщо ви ще не читали, я вам просто заздрю. І з легким побоюванням дивлюся на продовження.
  •  
    Неальтернативна альтернативна історія
    Що ж, автор представляє своє творіння в жанрі альтернативної історії, хоча варто розуміти, що навіть якщо ти створюєш альтернативну історію України - не варто забувати про певні закономірності, які стаються не залежно від того вистояла держава Богдана Хмельницького чи ні. Наприклад, гроші, які в "Аркані вовків" повсякчас "дзвенять у мішечках", просто якщо ти вже згадуєш про те, що всюди діють банки і взагалі Україна така собі супер держава, то може все таки на 1845 мали виникнути паперові гроші, нє? Ну, і таких речей ще можна по дрібнички назбирати, але якщо вам це не так кидається в очі, то й перейматись нічого.
    Взагалі дух часу викликає у мене дуже дивні почуття це наче й козацьке барокко і 19 століття, але на картинці вперто проступає сьогодення, що час від часу дратує. Плюс загравання автора через слова своїх персонажів з минулим і майбутнім. Дешевий фокус насправді, адже так легко сказати, що, не підписавши договір з Московією, Україна виграла квиток у рай, чи що через сто років люди будуть їздити на машинах замість коней... Як легко почувати себе генієм, прочитавши одну чи дві хрестоматії!
    Проте є моменти в книжці, які не так легко вгадуються, що змушує мене трішки по-іншому поглянути на книжку.
    Але купувати чи не купувати її - вирішувати вам)))
  •  
    Чудове фентезі
    Що може бути краще за перевертнів, це козаки перевертні.
    Я люблю такий фентезійний сетінг, коли щось популярне переплітається з фольклорним. 
    Але ця книга ще й має елементи стімпанку, альтернативної історії й багато іншого.
    Мені сподобалися деталі, які робили книгу об'ємною, прописаною.
    Ось для прикладу, метод передачі даних через систему дерев, та це ж геніально.
    Якщо хочете почитати українське фентезі з цікавими героями й добре прописаним світом, то вам сюди.
    Вже є навіть друга частина, а третю обіцяють в наступному році.
  •  
    Чудове темне фентезі!
    Це круте українське фентезі про козаків-характерників.
    Хочеться стерти пам'ять, щоб знову прочитати цю історію і важко дібрати слів, щоб розказати про неї.
    Батьки Северина - характерники і він сам за замовчуванням обрав цю вовчу стежину. Разом із ним пройшли ініціацію ще четверо хлопців: Савка, Ярема, Пилип та Гнат, - і отримали золоту клямру. Усі вони сповнені рішучістю, запалом, аби захищати рідну Батьківщину.
    1845 рік. Держава Хмельницького вистояла та процвітає, у небі літають дерижаблі аж до Америки, а листи хлопці передають через характерницькі дуби, що проросли на могилах сіроманців.
    Тут не лише характерники, а й відьми, мавки, лісовик, Щезник, Потойбіччя... Тут про відданість Україні, зради, дружбу, підтримку, кохання.

    Динамічний сюжет тримає в напрузі, з жартів репається живіт, персонажі дуже цікаві, хоч їх багато, але зовсім не плутаєшся хто є хто.
  •  
    Козацьке фентезі 0% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мабуть, я єдина людина, яка не в захваті від цієї книги. Тут треба пояснити, не те, щоб вона мені не сподобалася, однак наслухавшись схвальних відгуків, я вже заздалегідь записала "Аркан вовків" до поличок з улюбленими книгами, та, на жаль, цього не сталося. Не буду довго розводитись, просто перелічу плюси і мінуси (так, недоліки тут є, фани, я їх знайшла).
    Переваги: фентезі про козаків, ну, ок, не прямо козаків, а характерників, але все одно, вже сам задум просто неперевершений.
    Присутня українська міфологія (мавка, Лісовик тощо).
    Прекрасна манера оповіді письменника, детальні (але не обтяжливі) описи, а також відтворення в творі побуту тогочасних українців, себто одяг, страви (треба буде й собі щось з того приготувати) тощо.
    Той, хто любить історію знайде купу великодок , як от на "Чорну раду" Куліша, постать козака Мамая, Хмельницького та ін.
    І найбільший плюс це, мабуть, герої книги. Вони дуже самобутні, цікаві і прописані. Найдужче мені особисто сподобався Гнат (або ж брат Еней, бо той дуже любив "Енеїду" Котляревського) за його соковиті висловлювання та добірну лайку. До речі, кожен персонаж тут має свою мову. Ми всі люди різні, відповідно словарний запас у нас не однаковий, тож коли в книзі кожен персонаж говорить по-особливому, відповідно до свого статусу, регіону чи походженню, це вказує на професіоналізм автора. До прикладу, я відразу, ще не дочитавши репліку, розуміла, хто це говорить: якщо матюки - значить Гнат, якщо галицький діалект - Ярема, коротко і по суті - Пилип.
    Ще один величезний плюс - світобудова. Чорна і Червона ради, Таємна варта, Сірий орден, ритуали посвячення в характерники, випробування, бойові сцени - все було на висоті.
    Ну і так, в книзі нема ні грама шароварщини чи зайвого пафосу.
    Недоліки: не сподобався епізод, коли головні герої після формування команди, почали просто тупо розповідати свою автобіографію. Я сказала, що вони прописані й це так і є. Та сенсу навіщо нам автор переповідав це знову, я не збагнула. Така штука проканала б тільки з одним героєм - Савкою. Він любить робити такі величезні монологи з вихвалянням про свою біографію. Яремі і Гнату можна було скоротити до декількох речень, тим паче, що все ними сказане повторювалось. Ми й так знали, що Ярема шляхтич у нього гіпердбайлива мамця, яка дихнути вільно не дає, читачі це з першого разу допетрали, не треба говорити по два рази.
    Наступний мінус. Прочитавши майже половину книги, я зрозуміла, що гадки не маю, як виглядає головний герой. Його внутрішній світ був пропрацьований на сто, конфлікт з батьком, постійне перебування в його тіні, боязнь розчарувати - усе це прекрасно, але чорт, можна було б хоча б колір волосся вказати? І от на двохсот-якійсь-там сторінці Дерев'янко наче сам про це згадав і вирішив описати героя. Нарешті. Спосіб, у який він це зробив (очима стороннього персонажа) гідний похвали, але трясця, не на половині ж книги! Коли ми постійно "сиділи" в голові Северина, а тут бац - і перескочили до Лукерії (чи як там ту жіночку звали). Якби це сталося на початку, у мене не було б питань, але наразі це виглядає, як прокол з боку письменника.
    Ще одне. Намагатимусь не спойлерити, але чому коли зник певний персонаж його не кинулись шукати по гарячим слідам, а продовжили не надто вже й важливе випробування?
    Одним словом, є за що похвалити і є за що полаяти. Та я не хочу відмовляти когось від прочитання, адже все це дуже суб'єктивно.
 
Характеристики Аркан вовків
Автор
Павло Дерев'янко
Видавництво
Дім Химер
Мова
Українська
Рік видання
2019
Кількість сторінок
448
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
135х205 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Тираж
1000
ISBN
978-966-97870-0-2
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література