Львів, 17 сторіччя. Аптекар, кат, справжня відьма, повія. Нібито вже епоха Просвітництва, але весь колорит Середньовіччя присутній: натовп захоплюється показовими стратами на площі, інквізиція катує всіх підозрюваних (і не тільки), лікарська комісія пропонує лікувати майже усе кровопусканням, а у жінок немає громадянських прав. Тут є і справжній чорт, і описи медичні описи, і детективна частина. І колорит, смачний і "ароматний" (у переносному і прямому значенні)). А ще звісно трохи жартів і фірмова авторська еротика, яка тут на диво дуже органічно вписана і цілком доречна. А ще хочеться відмітити дуже легку мову. Незважаючи на історичний період, написано цілком "по-нашому" і навіть майже без діалектів і архаїзмів. В мене дивні стосунки з цим автором, після двох не дуже вдалих знайомств радію що все ж таки звернула увагу на цю книгу. І це було круто! Мені дуже сподобалось, і хочеться ще. І як чудово, що існує продовження пригод героїв (хоча і без цього "Аптекар" має завершений і логічний фінал).

Это неплохая интересная книга, написанная качественным украинским языком. Возможно, немного далековато до Умберто Эко, с которым многие сравнивают это произведение, но оно тоже вполне достойное и самобытное. И вообще о сюжете уже много сказано хорошего и толкового и до меня. Что касается самой книги, к сожалению, у моей отошел корешок от обложки, аккуратное склеивание не помогло и переплет вновь отвалился и это при том, что в тот момент книгу я еще не прочитала. Не хотелось бы излишне ругать издательство и качество этой книги - есть и безусловные плюсы такие как бумага хорошего качества, приятный шрифт и четкие буквы, но в то же время немного странно, что некоторые иллюстрации и в том числе картинка на обложке ощутимо размытые. В будущем продолжу знакомство с этим автором. Обязательная рекомендация для любителей исторической прозы с небольшими фантастическими вкраплениями. Мне нравится как передан дух и атмосфера Львова - города торговцев и ученых, воинов и мыслителей, города где сходится разнообразие культур и вероисповеданий, это были мои любимые части в повествовании. Очень сочно и очень образно.

Двозначність вражень - саме так можна охарактеризувати моє знайомство з творчістю Юрія Винничука. З одного боку - мені книга сподобалася, а з іншого.... навіть не знаю. Історичне тло, фантастичність оповіді, баланс на межі реальне-нереальне - це було круто. Атмосферність книги просто шалена - я прожила 300+ сторінок в XVII столітті! Останній раз я таку атмосферу отримала від прочитання "Ім'я рози" Умберто Еко, тож за це автору великий плюм. З анотації знала, що тут є алюзії на "Танґо смерті", але я його не читала, тож з цим у мене пробіл. У книзі такі колоритні ілюстрації, що аж морозець шкірою - ніби реально читаєш книгу XVII століття, за це от від душі респект. Це не той роман, який можна прочитати за день - два тижні я жила з ним, адже він втомлює. Мова твору достатньо специфічна і це мене збивало. Бувало, що я гуглила слова, щоб перевірити чи правильно я все зрозуміла. Тож, ніби й сюжет був мені цікавим, але й мова мене тормозила і це якось створило двозначність у сприйнятті книги. Загалом, вона мені сподобалося і я подумаю про покупку ще якоїсь автора.