Дело в том, что антихрист не является тем, кто борется с Иисусом Христом. Антихрист — это тот, кто выдаёт себя за Христа, за мессию... Эта книга написана с большим зарядом энергии и духа противоречия. Несмотря на всю ненависть, которую Ницше испытывал к христианству, многих людей он так или иначе к христианству повернул. Не знаю как это объяснить, но его критика современности, позитивной науки и лицемерия повернула многих людей в сторону мышления. Хотя безусловно тексты Ницше высмеивают и возвышаются над многими святыми вещами. При всем этом сам Ницше в лице своего Заратустры верит в некое подлинное познание и это познание духа, а не материи. Здесь же Ницше обрушивается на христианство, видя в нем зло. Немецкий философ идеализирует античность, для него это время золотой век и предел мечтаний. Хотя сложно объяснить почему греки вызывают такие восторги, эти люди хоть и владели обширной разнообразной культурой, в некоторых отношениях были сущими дикарями. Например их отношение к детям (которых выкидывали с обрыва в Спарте), но Ницще по видимому вдохновляется такими вещами. Что же, если противоречить всему христианскому, то нужно прочитать эту книгу, наполненную парадоксами. Ницше ведь не утверждает, что героя не должно быть, он просто не хочет чтобы героем для людей был Христос. Вот такой комментарий написал немецкий филолог и философ Ницше к Новому завету.

Книга цікава, місцями абсурдна, а місцями в ній присутній раціональне зерно. Дуже важко сприйняти те, що хотів донести автор. Його думки настільки переплетені, а позиція щодо того ж християнства часом неоднозначна, що читаючи його, мимоволі пропускаєш думку про те, що це все повна маячня. Однак, не смію оцінювати і тим більше критикувати цей твір в силу того, що не маю достатнього досвіду і знань у цій сфері. Упевнений, в колах більш глибше освічених по темі, яка розкривається в даній книзі, вона буде оцінена на досить високому рівні і займе гідне місце в умах її послідовників. Що ж стосується самої суті теми, що розглядається автором і теорії, якими він ділиться, як на мою думку, вона є свого роду "стрілою з відправленим наконечником", основною метою якого є християнство. Даний твір для широкої публіки, може надати колосальний вплив в плані їх релігійного світосприйняття і ставлення до підвалин суспільства в цілому (В кращу або в гіршу, це вже вирішувати самим послідовникам цієї ідеї). Що цікаво, так це те, що автор при всій своїй ненависті до християнства (і як може здатися спочатку: і до всіх релігій) в той же час, проявляє достатню терпимість до інших вірувань (буддизм, іслам). По-суті вивчаючи біографію Ніцше, можна зустріти зацікавленість до того ж самого буддизму, що потім вилилося у вчення про вічне повернення. Що послужило такому упередженого ставлення автора до християнства? Особисто для мене це залишиться загадкою. Також хочу додати, що ця книга точно не для широкої аудиторії, бо якщо вона з якоїсь нещасливої ​​випадковості потрапить в руки глибоко віруючого католика або і того гірше, відчайдушного протестанта, то їх обох, може спантеличити міцний удар по їхній християнській свідомості. Якщо ви не є фанатичним християнином, то ця книга безумовно для вас.